§ 3. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Підстави його встановлення і порядок здійснення

Адміністративний нагляд як самостійний правовий інститут уперше в нашій країні був введений Положенням про адміністра­тивний нагляд органів внутрішніх справ за особами, звільненими з місць позбавлення волі, затвердженим Указом Президії Верхов­ної Ради СРСР від 26 липня 1966 року¹, яке діяло на території всіх союзних республік Радянського Союзу, у тому числі і на території України, аж до прийняття і набрання чинності нового Закону Украї­ни від 1 грудня 1994 року «Про адміністративний нагляд за особа­ми, звільненими з місць позбавлення волі», який діє і нині.

Адміністративний нагляд не є якимось тимчасовим і разовим заходом впливу на раніше засуджених, і його слід розглядати як систему тимчасових примусових профілактичних заходів нагляду і контролю за поведінкою окремих категорій осіб, звільнених з місць позбавлення волі, який здійснюється органами внутрішніх справ².

Законом визначені два основних завдання, поставлені перед адміністративним наглядом:

1. попередження вчинення злочинів окремими особами, звіль­ неними з місць позбавлення волі;

2. здійснення виховного впливу на них.

Відповідно до чинного кримінально-виконавчого законодавства (ст. 120 ВТК України), з урахуванням положень, передбачених За­коном України від 1 грудня 1994 року, адміністративний нагляд органів внутрішніх справ встановлюється за такими категоріями звільнених з місць позбавлення волі:

а) визнаних судами особливо небезпечними рецидивістами;

б) засудженими до позбавлення волі за тяжкі злочини;

в) засудженими два і понад два рази до позбавлення волі за умисні злочини;

' Див.: Ведомости Верховного Сонета СССР. - 1966. - № ЗО. - Ст. 597.

² Докладніше див.: Трубников В. М. Науково-практичний коментар до Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі. - Харків, - 1998.

360

Розділ XX. Нагляд за особами, умовно-достроково звільненими...

г) засудженими до позбавлення волі за один із злочинів, пов'я­заний з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних ре­човин і прекурсорів¹.

Адміністративний нагляд за цими категоріями засуджених, за винятком особливо небезпечних рецидивістів, встановлюється в таких випадках:

а) якщо під час відбування покарання поведінка засуджених свідчить про те, що вони не хочуть ставати на шлях виправлення і залишаються небезпечними для суспільства;

б) якщо вони після відбування покарання або умовно-достро­ кового звільнення від відбування покарання, незважаючи на попе­ редження органів внутрішніх справ про припинення антигромадсь­ кого способу життя, систематично порушують громадський поря­ док і права інших громадян, вчиняють інші правопорушення.

У статті 3 цього Закону передбачено вичерпний перелік категорій осіб, які звільнилися з місць позбавлення волі і за якими може бути встановлений адміністративний нагляд. Поширеному тлумаченню цей перелік не підлягає, і закон не передбачає якихось винятків.

Який же порядок встановлення і здійснення адміністративно­го нагляду?

Відповідно до ст. 5 цього Закону адміністративний нагляд вста­новлюється:

щодо осіб, указаних у пунктах «а», «б» і «г» ст. З чинного За­кону, — у судовому засіданні одноосібно суддею районного (місько­го) суду за місцезнаходженням УВП за поданням начальника вип­равно-трудової установи;

щодо осіб, указаних у пункті «в» ст. З діючого Закону, — у су­довому засіданні одноосібно суддею районного (міського) суду за місцем проживання особи, звільненої з місць позбавлення волі, за поданням начальника органу внутрішніх справ.

Разом з поданням до суду надсилаються копія вироку і матері­али, що свідчать про необхідність встановлення адміністративно­го нагляду за відповідною особою.

Порядок здійснення адміністративного нагляду передбачений у ст. 7 названого Закону.

Адміністративний нагляд здійснюється міліцією. Осіб, щодо яких встановлено адміністративний нагляд, беруть на облік, фото-

Дана категорія звільнених з місць позбавлення волі передбачена ст. 11 Замь ну України від 15 лютого 1995 року «Про заходи протидії незаконному обігу нар­котичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів і зловживанню ними» (Го­лос України. - 1995. - № 49).

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

графують, а в разі необхідності в них беруть відбитки пальців. Пра­цівники міліції зобов'язані систематично контролювати поведінку цих осіб, попереджати порушення ними громадського порядку і прав інших громадян і класти край їм, проводити розшук осіб, що уникають адміністративного нагляду.

Якщо особа визнана як особливо небезпечний рецидивіст, це визнання зберігає свою силу протягом всього покарання, призначе­ного судом, а також після відбування покарання до зняття з неї су­димості (ч. 4 ст. 26 КК України). Якщо в процесі встановлення ад­міністративного нагляду судом судимості з особливо небезпечного рецидивіста будуть зняті актом помилування¹, суддя виносить по­станову про припинення адміністративного нагляду.

Згідно з п. «а» ст. З Закону щодо особливо небезпечних реци­дивістів адміністративний нагляд встановлюється незалежно від їх поведінки в місцях позбавлення волі при відбуванні покарання за останній злочин або після звільнення від покарання. Це озна­чає, що адміністративний нагляд за особливо небезпечними реци­дивістами встановлюється у зв'язку із злочином, покарання за який вони відбули.

Щодо інших категорій звільнених з місць позбавлення волі, вказаних у пунктах «б», «в» і «г» ст. З Закону, то цих загальних підстав ще недостатньо для встановлення адміністративного нагля­ду, бо воно поставлене в пряму залежність від поведінки цих осіб у місцях позбавлення волі або на волі після звільнення.

Законом передбачена третя категорія осіб, за якими може бути встановлений адміністративний нагляд. Це вказані в пункті «в» статті 3 цього Закону засуджені до позбавлення волі за тяжкі зло­ чини або ті, які були засуджені два і понад два рази до позбавлення волі за умисні злочини, — якщо після відбуття покарання або умов­ но-дострокового звільнення від покарання вони систематично по­ рушують громадський порядок і права інших громадян, незважаючи на попередження органів внутрішніх справ щодо припинення ними антигромадського способу життя.

Як бачимо, перелік осіб, указаних у п. «в» ст. З чинного Зако­ну, ширший за перелік звільнених з місць позбавлення волі, перед-

Згідно зі ст. 2 Закону України від 1 жовтня 1996 року «Про застосування амністії в Україні» актом про амністію не передбачається заміна одного покарання іншим або зняття судимості відносно осіб, які звільняються від відбування пока­рання (Див.: Кримінально-виконавче законодавство України (збірник нормативних актів). Укладач Трубников В. М. - Харків, 1998. - С. 347).

Розділ XX. Нагляд за особами, умовно-достроково звільненими...

бачений пунктом «б» цієї ж статті. Законом встановлена можливість застосування адміністративного нагляду і щодо засуджених за тяжкі злочини або тих, хто були засуджені до позбавлення волі два і по­над два рази за умисні злочини після їх умовно-дострокового звільнення з місць позбавлення волі.

І, нарешті, слід сказати про четверту категорію осіб, щодо яких може бути встановлений адміністративний нагляд (п. «г» ст. З чин­ного Закону).

Україна внаслідок взятих на себе міжнародних зобов'язань виз­начила систему заходів, направлених проти незаконного обігу нар­котичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, у тому числі передбачила і заходи кримінально-правового впливу (статті 229'-229²⁰ КК України).

Стосовно засуджених до позбавлення волі за один із злочинів, що пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, психо­тропних речовин і прекурсорів, адміністративний нагляд, так само як і стосовно особливо небезпечних рецидивістів, встановлюється відразу ж після звільнення з місць позбавлення волі автоматично, без урахування їхньої поведінки під час відбування покарання.

Гадаємо, такий порядок відносно даної категорії звільнених з місць позбавлення волі досить жорсткий. На наш погляд, врахову­ючи небезпеку цих осіб для суспільства, нестійкість їх психологіч­ного і фізіологічного стану, було б доцільно такий жорсткий конт­роль за їх поведінкою після відбування покарання встановлювати на певний, конкретний нетривалий строк (наприклад, один рік). І якщо дана особа не стане на шлях виправлення, адміністративний нагляд можна буде продовжити вже на умовах, передбачених ст. 6 чинного Закону.

Згідно зі ст. 4 Закону підставами¹ для встановлення адміністра­тивного нагляду є:

а) вирок суду, що набрав законної чинності, відносно осіб, вка­ заних у пунктах «а» і «г» ст. З чинного Закону;

б) матеріали УВП відносно осіб, вказаних у п. «б» ст. З діючо­ го Закону;

в) матеріали органів внутрішніх справ відносно осіб, вказаних у п. «в» ст. З чинного Закону.

Загальні і спеціальні підстави для визнання особи піднаглядною повинні бути закріплені в офіційних документах. Вказаними офіцій-

Гадаємо, що цей термін використаний не зовсім вдало. Правильніше говорити про:умови встановлення адміністративного нагляду. Підстави — це передусім не­бажана поведінка засудженого (матеріальна ознака).

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ними документами, як правовими умовами встановлення адмініст­ративного нагляду, є:

а) відносно особливо небезпечних рецидивістів, а також засуд­ жених до позбавлення волі за один із злочинів, пов'язаний з неза­ конним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і пре­ курсорів, — вирок суду, що набрав законної чинності;

б) стосовно засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини чи тих, хто був засуджений до позбавлення волі за умисні злочини два і понад два рази, якщо їх поведінка в період відбування покарання в місцях поз­ бавлення волі свідчить про стійке небажання стати на шлях виправлен­ ня і вести чесне трудове життя, внаслідок чого вони залишаються небез­ печними для суспільства, — матеріали адміністрації УВП;

в) стосовно засуджених до позбавлення волі за тяжкі злочини чи тих, хто був засуджений до позбавлення волі за умисні злочини два і понад два рази, якщо вони після відбування покарання або умовно-достроко- вого звільнення від відбування покарання систематично порушують гро­ мадський порядок, правила співжиття і права інших громадян і, незва­ жаючи на попередження органів внутрішніх справ, продовжують вести антигромадський спосіб життя, здійснюють правопорушення, — мате­ ріали територіального органу внутрішніх справ за місцем проживання звільненого, які свідчать, що особа, звільнена з місць позбавлення волі, веде антигромадський спосіб життя і є небезпечною для суспільства.

Статтею 6 Закону України адміністративний нагляд встанов­люється в порядку, передбаченому ст. 5 чинного Закону, терміном від одного до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених Законом для погашення або зняття судимості. У разі, якщо є підста­ви вважати, що особа, щодо якої встановлений адміністративний нагляд, залишається небезпечною для суспільства, адміністративний нагляд за поданням відповідного органу внутрішніх справ може бути продовжений у порядку, передбаченому чинним Законом України щоразу ще на шість місяців, але не більше строку, передбаченого Законом для погашення або зняття судимості. Строк адміністратив­ного нагляду починається від дня оголошення особі постанови судді про встановлення адміністративного нагляду.

Адміністративний нагляд, як бачимо з тексту ст. 6 Закону, вста­новлюється на певний час. У зв'язку з цим виникають питання, по­в'язані з встановленням строку, протягом якого можна здійснювати адміністративний нагляд, а також межі Закону, за яку не можна ви­ходити. З'ясування цих питань має важливе значення для застосуван­ня ст. 187 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП України) і ст. 196' КК України, особливо якщо врахувати, що

Розділ XX. Нагляд за особами, умовно-достроково звільненими...

застосовані щодо піднаглядного правила є обов'язковими для вико­нання лише в період дії адміністративного нагляду.

Адміністративний нагляд встановлюється за місцем постійно­го проживання після звільнення особи з місць позбавлення волі в порядку, передбаченому ст. 5 Закони України, строком від одного до двох років і не може перевищувати термінів, передбачених Законом для погашення або зняття судимості.

Як відомо, особа, звільнена з УВП, повинна пристосуватися до нових умов життя, від яких вона була протягом тривалого часу відірвана. Процес адаптації ускладнюється тими обставинами, з якими особа стикається через необхідність знайти роботу, виріши­ти побутові та інші життєво необхідні проблеми. Відсутність або ослаблення соціально-корисних зв'язків у такої особи часто стає чинником, що сприяє формуванню негативних поглядів, звичок і установок і може бути однією з основних причин рецидиву. Тому застосування адміністративного нагляду протягом цього періоду є одним із засобів, що сприяє полегшенню адаптації цих осіб до но­вих умов самостійного життя. Адміністративний нагляд, незважа­ючи на те що це примусовий захід, водночас ставить за мету залу­чити піднаглядного до чесного трудового життя, дотримання законів і правил співжиття, для запобігання ним вчиненню нових злочинів.

Строк, протягом якого слід встановлювати адміністративний нагляд за особами, вказаними в пунктах «а», «б» і «г» ст. З чинного Закону, не передбачений. Гадаємо, найприйнятнішим строком для встановлення адміністративного нагляду за цими особами є один місяць від дня їх звільнення з місць позбавлення волі. Цей час цілком достатній, щоб органи внутрішніх справ могли отримати потрібні документи для оформлення нагляду за вказаними категоріями звільнених з місць позбавлення волі (вирок суду про визнання осо­би особливо небезпечним рецидивістом Чи засудження особи до поз­бавлення волі за один із злочинів, пов'язаний з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; матеріа­ли адміністрації УВП і спостережної комісії про необхідність вста­новлення адміністративного нагляду та інші матеріали).

Строки самого адміністративного нагляду, згідно зі згадуваним Законом, обмежені тимчасовими рамками. Відповідно до ст. 6 Закону нагляд встановлюється строком від одного до двох років і в необхід­них випадках може бути продовжений щоразу ще на шість місяців, але не більше строку, передбаченого законом для погашення або зняття судимості. У теорії і на практиці з цього питання існують дві позиції. Одні автори вважають, що адміністративний нагляд не може бути

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

продовжений понад строки, передбачені законом для погашення або зняття судимості за той останній злочин, покарання за яке відбував піднаглядний. Інші ж вважають, і на це є більш ґрунтовні підстави, що гаке тлумачення ст. 6 Закону суперечить положенням ст. 55 КК Украї­ни. Відповідно до цієї норми, якщо особа має дві або більше судимос­тей, строк погашення судимостей за всі злочини закінчується, коли закінчиться найтриваліший з них і особа в цей період не вчинить но­вого злочину. Отже, в окремих випадках, коли в такому «наборі» су­димостей є тяжкий злочин, то стосовно особи може бути встановле­ний адміністративний нагляд, хоч востаннє вона відбувала покарання за злочин, що не належить до тяжких.

Які ж межі дії, тобто час виникнення і припинення нагляду? За чинним законодавством це питання дістало нарешті своє чітке вирішен­ня. У статті 6 згадуваного Закону України говориться: «Строк адміні­стративного нагляду починається від дня оголошення особі постано­ви судді про встановлення адміністративного нагляду», тобто з того мо­менту, коли особі були роз'яснені її права і обов'язки піднаглядного. Дійсно, якщо особа, стосовно якої встановлюється адміністративний нагляд, не знає про застосування до неї цього заходу, юна, природно, не може нести відповідальності за недотримання застосованих щодо неї обмежень. Вищими судовими інстанціями роз'яснюється, що по­чатком строку адміністративного нагляду слід вважати дату санкціо­нування прокурором постанови про встановлення адміністративного нагляду, а стосовно особливо небезпечних рецидивістів — дату затвер­дження такої постанови начальником районного (міського) відділу внутрішніх справ. Адміністративна або кримінальна відповідальність може настати лише за порушення правил адміністративного нагляду, вчинене після оголошення особі постанови про встановлення або про­довження адміністративного нагляду і в межах строку, на який він при­значений. Інструкція про порядок застосування адміністративного на­гляду вимагає не тільки оголошувати особі постанову про адміністра­тивний нагляд, але й брати підписку про те, що їй відомі відповідні правила і передбачені законом види відповідальності в разі їх порушення.

Адміністративна відповідальність за порушення правил адмі­ністративного нагляду передбачена статтею 187 КпАП¹, а кримі­нальна відповідальність передбачена статтею 196^і КК України².

Див.: Кодекс України про адміністративні правопорушення (зі змінами і доповненнями застанем на 1 жовтня 1997 року). Укладачі: Битяк Ю. П., Варенко В. І., Гарашук В. Н. - Харків, 1997.

² Див.: Кримінальний кодекс України (із змінами і доповненнями за станом на 1 липня 1996 року). Укладачі Тютюгін В. І., Перепелиця А. І. Друге видання. -Харків., 1997.

Розділ XX. Нагляд за особами, умовно-достроково звільненими...

Адміністративний нагляд припиняється постановою судді за поданням начальника органу внутрішніх справ:

а) у разі погашення або зняття судимості з особи, яка перебу­ ває під наглядом;

б) достроково, якщо піднаглядний перестав бути небезпечним для суспільства і позитивно характеризується за місцем роботи і проживання.

Адміністративний нагляд автоматично припиняється в інших випадках:

а) після закінчення строку, на який він встановлений, якщо ор­ ганом внутрішніх справ не подане клопотання про продовження нагляду;

б) у разі засудження піднаглядного до позбавлення волі і на­ правлення його до місця відбування покарання;

в) у разі смерті піднаглядного.

Порядок розгляду в суді питання про припинення адміністра­тивного нагляду здійснюється відповідно до вимог ч. З ст. 5 Зако­ну України від 1 грудня 1994 року.

Розділ XXI

Правове становище персоналу установ кримінально-виконавчої системи