§ 8. Надання матеріальної допомоги особам, які звільняються з місць позбавлення волі

Особи, звільнені з місць позбавлення волі, зовні не повинні відрізнятися від інших громадян, бути одягнутими за сезоном. У них мають бути оформленими відповідні документи на проживання, щоб мати можливість прибути до вибраного ними місця проживання і стати до роботи. Вони також повинні мати гроші для проживання до одержання ним заробітної плати. Особливо це потрібно тим, хто не має сім'ї чи близьких родичів або хто втратив зв'язок із сім'єю, з колишнім місцем роботи чи вирішив не повертатися до колиш­нього місця проживання. У зв'язку з цим ст. 115 ВТК України пе­редбачене надання матеріальної допомоги особам, що звільняють­ся з місцьлозбавлення волі.

У кожному місці позбавлення волі створюється грошовий фонд звільнення для надання матеріальної допомоги звільненим. Цей фонд утворюється в УВП з щомісячних відрахувань — одного відсотка від заробітної плати кожного засудженого у виправно-трудових колоні­ях і тюрмах, а також осіб, зайнятих на роботах по господарському об­слуговуванню, у слідчих ізоляторах і лікарнях спеціального типу. У виховно-трудових колоніях ці відрахування роблять у розмірі трьох відсотків від заробітку засудженого. Фонд звільнення знаходиться у віданні начальника місця позбавлення волі. З його розпорядження з цього фонду особі, яка звільняється і яка не має своїх грошей на осо­бовому рахунку, може бути видана одноразова грошова допомога. У виняткових випадках неповнолітнім, котрі звільняються з виховно-трудової колонії, з дозволу вищих органів може бути видана однора­зова допомога. Ця допомога надається тим, хто звільняється, незалеж­но від відстані до вибраного ними місця проживання. При визначенні розміру допомоги враховується ставлення до роботи, поведінка під час відбування покарання, стан здоров'я особи, яка звільняється, а також думка начальника загону виправно-трудової колонії (старшо­го вихователя загону виховно-трудової колонії).

Для того щоб одержати матеріальну допомогу з фонду звільнен­ня, особа, яка звільняється, повинна подати заяву на ім'я начальника місця позбавлення волі. На заяві робиться відмітка фінансової .служ­би, чи є у цієї особи грошові кошти на особовому рахунку. Про ви­дачу грошової допомоги роблять відповідний запис в довідці про звільнення.

Адміністрації виховно-трудової колонії дозволяють за необхід­ності замість видачі неповнолітнім, що звільняються, одноразової грошової допомоги, надавати їм матеріальну допомогу в натураль-

350

ному вигляді, тобто купувати на виділену суму необхідні предмети і речі.

Оплата проїзду осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за­безпечення їх харчуванням на час знаходження в дорозі, одягом і взуттям здійснюється за рахунок держави. Частиною 1 статті 115 ВТК України передбачено також їх забезпечення безплатним про­їздом до місця проживання або роботи. Звільненим інвалідам, ва­гітним жінкам (починаючи з п'ятого місяця вагітності) і жінкам, які мають при собі дітей у віці до трьох років, неповнолітнім у віці до шістнадцяти років, а також особам, котрі потребують внаслідок їх фізичного стану чиєїсь допомоги, купують проїзний квиток з плац­картою для проїзду в твердому вагоні пасажирського поїзда.

Звільнюваних хворих, діставання яких до місця проживання перевищує п'ять діб, забезпечують проїзним квитком у плацкарт­ний вагон пасажирського потягу. Якщо через станцію відправлен­ня проходять швидкі поїзди, то особу, яку звільняють, забезпечують безкоштовним проїздом до місця проживання в швидкому поїзді. Жінок, котрі звільняються з місць позбавлення волі, дітей яких на час відбування матір'ю терміну покарання було переведено до ди­тячих установ Міністерства охорони здоров'я або Міністерства освіти і науки України, забезпечують безкоштовним проїздом до пункту, де знаходиться дитяча установа, і від цього пункту — до місця проживання. Діти отримують сухий пайок.

Квитки, як правило, видаються на проїзд до місця, де особи, котрі звільняються, проживали або працювали до арешту чи засуд­ження, або до місця проживання сім'ї (родичів). У тому разі, коли вони обирають інше місце проживання або роботи, яке знаходить­ся від УВП на відстані, що перевищує шлях проходження від місця відбування покарання до колишнього місця проживання, вони доп­лачують різницю вартості проїзду. У тих випадках, коли інваліди, що звільняються, або особи похилого віку, або неповнолітні, що не мають батьків, направляються відповідно в будинки інвалідів або престарілих чи в інтернати або до опікунів, квитки їм видаються до місця знаходження вказаних установ (місця проживання опікунів).

Перед звільненням з УВП звільнювані особи повинні пройти санобробку і лікарський огляд — для вирішення питання про мож­ливість самостійного прямування до місця проживання після звільнення, а також для того, щоб встановити, чи не хворий той, хто звільняється, на інфекційну хворобу. Якщо той, хто звільняється, за своїм фізичним станом або через психічне захворювання не може самостійно прямувати до обраного місця проживання, начальник

351

УВП виділяє для його супроводу і догляду за ним одного або двох чоловік, як правило, когось із працівників медичної служби УВП.

Якщо у того, хто звільняється, є інфекційне захворювання, то після звільнення його необхідно помістити до лікувальної устано­ви місцевих органів охорони здоров'я. Після того як хворий буде виписаний з лікувальної установи, УВП повинна відправити його до обраного ним місця проживання як звільненого з місця позбав­лення волі на загальних підставах, вказаних у ст. 115 ВТК України.

Згідно зі статтею 115 ВТК України, осіб, яких звільняють з місць позбавлення волі, забезпечують на строк слідування до обра­ного ними місця проживання продуктами харчування або грішми.

Отже, якщо у звільнюваних відсутні необхідні за сезоном одяг і взуття, але на їхніх особових рахунках є кошти на придбання цих речей, звільнювані зобов'язані відшкодувати вартість одягу, що видається, і взуття, а адміністрація УВП має право вирахувати з них цю вартість при остаточному розрахунку. Одяг, що видається, і взут­тя повинні бути чистими і придатними до носіння. Одяг і взуття ви­даються при звільненні службою господарського постачання УВП за клопотанням начальника загону або старшого вихователя. Тож начальник загону повинен знати, чи є у звільнюваного одяг і взут­тя цивільного зразка і чи потребує він заміни, оскільки виданий раніше в установі виконання покарання одяг може бути непридат­ним для носіння.

Розділ XX

Нагляд за особами, умовно-достроково звільненими від відбування покарання. Трудове і побутове влашту­вання звільнених з місць позбавлення волі. Адміністра­тивний нагляд за особами, звільненими з місць позбав­лення волі. Проблема соціаль­ної адаптації осіб, звільнених від відбування покарання