§ 6. Порядок звільнення від відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі

Після відбування або звільнення від покарання у вигляді вип­равних робіи без позбавлення волі за підставами, вказаними в ст. 108 ВТК України, знімаються встановлені вироком обмеження і звільнений від цього виду покарання може обирати місце прожи­вання на свій розсуд.

На підставі довідки про звільнення, про яку йдеться у ч. З ст. 113 ВТК України, особи, які відбули виправні роботи, отримують в орга­нах внутрішніх справ за місцем відбування покарання паспорт і на свій рахунок їдуть до обраного ними місця проживання.

За наявності підстав, згаданих у ст. 108 ВТК України, особи, за­суджені до виправних робіт, у терміни, встановлені ч. 1 ст. 111 ВТК України, звільняються від відбування цього покарання і знімаються з обліку інспекції виправних робіт, про що повідомляють засудженого.

Крім осіб, звільнених від відбування покарання, з обліку органів, що виконують покарання, не пов'язані з позбавленням волі, знімають також тих, що померли, осіб, яким виправні роботи за злісне ухиляння від їх відбування замінені позбавленням волі, осіб, засуджених до позбавлення волі за вчинення іншого злочину.

Про звільнення від покарання осіб, що перебувають на військо­вому обліку, надсилають повідомлення за встановленою формою до відповідного військового комісаріату. На осіб, знятих з обліку орга­нами, що виконують покарання, не пов'язані з позбавленням волі, за винятком осіб, знятих з обліку внаслідок скасування вироку з припиненням справи виробництвом, зміни вироку із заміною при­значеного покарання більш м'яким покаранням, а також на осіб, які вибули з території, що обслуговується цими органами, у зв'язку зі зміною місця проживання, — адміністрації підприємства, устано­ви або організацій за місцем роботи засудженого висилається вста­новленої форми довідка про час відбування ними покарання (ч. 2

343

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ст. 114 ВТК України). Це робиться у зв'язку з тим, що вказаний час відбування покарання, відповідно до кримінально-виконавчого за­конодавства, не зараховується до загального і безперервного трудо­вого стажу.

§ 7. Порядок звільнення, час звільнення і документи, що оформлюються при звільненні

За наявності підстав, вказаних у ст. 111 ВТК України, звільнен­ня засудженого проводить начальник УВП, а коли він відсутній (пе­ребуває у відрядженні, відпустці, не працює за хворобою і т. п.), — особа, яка заміняє начальника. При цьому з особою, яка звільняєть­ся, проводять бесіду про необхідність дотримання вимог законів, прав інших громадян, про неприпустимість вчинення нових зло­чинів, інших правопорушень. Того, кого звільняють, повідомляють, які заходи вжиті для його працевлаштування. Йому також роз'яс­нюють, що при виникненні ускладнень, пов'язаних з працевлашту­ванням, він має звернутися до виконкому місцевого органу влади, який, відповідно до ст. 116 ВТК України, повинен забезпечити його роботою не пізніше п'ятнадцятиденного строку з дня звернення за допомогою.

Згідно з Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань № 1340/405/150 від 29 червня 2000 року «Про порядок взаємодії органів та установ кримінально-виконавчої сис­теми з територіальними органами внутрішніх справ і центрами зай­нятості населення з питань підготовки засуджених до звільнення та про надання допомоги в трудовому і побутовому влаштуванні осо­бам, які звільнилися з місць позбавлення волі»¹ не пізніше ніж за З місяці до закінчення призначеного строку покарання представни­ком адміністрації установи виконання покарань проводиться бесіда із засудженим для визначення його намірів щодо місця проживан­ня та працевлаштування після звільнення і надання потрібної допо­моги у вирішенні цих питань. За підсумками бесіди від засуджено­го приймається заява відповідного змісту за формою згідно з додат­ком 1, яка після звільнення долучається до його особової справи.

Див.: Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства праці та соціальної політи­ки України «Про порядок взаємодій органів та установ кримінально-виконавчої си­стеми з територіальними органами внутрішніх справ і центрами зайнятості насе­лення з питань підготовки засуджених до звільнення та про надання допомоги в тру­довому і побутовому влаштуванні особам, які звільнилися з місць позбавлення' волі» від 29 червня 2000 р. № 139/405/150.

344

Для перевірки можливості проживання засудженого після звіль­нення за обраним їм місцем адміністрацією установи за 3 місяці до закінчення строку покарання надсилається повідомлення-запит за формою згідно з додатком 2 до районного (міського) відділу (управ­ління) внутрішніх справ тієї місцевості, де має намір проживати за­суджений. Повідомлення-запит надсилається, як правило, до того населеного пункту або до тієї місцевості, де засуджений проживав до арешту (засудження) і де в нього збереглися родинні зв'язки.

У разі, якщо виникли об'єктивні обставини, що не дозволяють засудженому виїхати до населеного пункту або місцевості, де він проживав до засудження, адміністрацією установи надсилається по­відомлення-запит до відповідного органу внутрішніх справ тієї місцевості, яку обрав засуджений. При цьому в повідомленні заз­начаються підстави обрання даної місцевості для проживання.

При надходженні з установи повідомлення-запиту органом внутрішніх справ організовується перевірка можливості проживан­ня засудженого за вказаною адресою. Про результати вирішення цього питання орган внутрішніх справ сповіщає адміністрацією ус­танови не пізніше як через 20 днів з часу надходження повідомлен­ня-запиту (направляється відповідний талон повідомлення-запиту за формою згідно з додатком 2).

При надходженні до установи відповіді з органу внутрішніх справ про відсутність можливості проживання звільненого за обра­ним ним місцем адміністрація установи повідомляє про це засуд­женого і за погодженням з ним вживає заходів щодо направлення його після звільнення до іншого місця проживання.

За 20 днів до звільнення засудженого адміністрацією установи надсилається повідомлення про звільнення за формою згідно з до­датком 3 до органу внутрішніх справ тієї місцевості, де він має намір проживати, а копія повідомлення — до територіального органу ви­конання покарань, що не пов'язані з позбавленням волі.

Відносно засуджених, які на день звільнення не досягай вісім­надцятилітнього віку, адміністрацією установи за 20 днів до звіль­нення додатково направляється повідомлення за формою згідно з додатком 4 до служби у справах неповнолітніх міської (районної) державної адміністрації.

Відносно працездатних засуджених працездатного віку за 20 днів до звільнення адміністрацією установи надсилаються по­відомлення за формою згідно з додатком 5 до міського (районно­го) центру зайнятості державної служби зайнятості тієї місцевості, де, вони мають намір проживати, для надання допомоги в їх пра-

345

цевлаштуванні відповідно до ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення».

У разі звільнення засуджених від покарання достроково за вста­новленими законодавством підставами повідомлення надсилають­ся до відповідних державних органів не пізніше трьох днів після звільнення.

Перед звільненням засудженого представник адміністрації уста­нови проводить з ним бесіду, під час якої додатково роз'яснює поло­ження Закону України «Про зайнятість населення» щодо порядку от­римання допомоги в працевлаштуванні в центрах зайнятості держав­ної служби зайнятості, а також порядок прописки за обраним місцем проживання, і вручає йому під розпис відповідну пам'ятку (додаток 6). Копія пам'ятки долучається до особової справи засудженого.

При надходженні з установи повідомлення про звільнення за­судженого органом внутрішніх справ організовується перевірка прибуття звільненого до обраного місця проживання.

Протягом місяця після звільнення засудженого орган внут­рішніх справ інформує адміністрацію установи про його прибуття, прописку та працевлаштування (направляється відривний талон повідомлення про звільнення за формою згідно з додатком 3).

У разі неприбуття звільненого до обраного місця проживання протягом 10 днів після звільнення орган внутрішніх справ повідом­ляє про це адміністрацію установи. А адміністрація установи, зі свого боку, виходячи з анкетних даних засудженого, направляє по­відомлення згідно з додатком 7 до органів внутрішніх справ, де можлива його поява.

Працівник територіального органу виконання покарань, що не пов'язані з позбавленням волі, щомісячно до 25-го числа здійснює з відповідним органом внутрішніх справ звірку кількості отриманих повідомлень про звільнення та фактично поставлених на облік звільне­них. За результатами проведеної звірки складається спільний акт, який подається на розгляд керівництву органу виконання покарань, що не пов'язані з позбавленням волі, та керівництву органу внутрішніх справ.

У разі виявлення осіб, звільнених із місць позбавлення волі та не поставлених на облік, територіальними органами виконання покарань, що не пов'язані з позбавлення волі, за участю міських і районних органів внутрішніх справ та центрів зайнятості населен­ня вживаються термінові заходи щодо їх обліку, документування, а також надання допомоги у трудовому і побутовому влаштуванні.

Довідки про звільнення засуджених з місць позбавлення волі слід заповнювати розбірливо, без помарок, підчисток і виправлень.

346

Відомості про судимості вказуються в них лише тоді, коли вони не­погашені або незняті у встановленому порядку.

Якщо водночас із звільненням з засудженого знімається су­димість або він також звільняється від додаткового покарання, про це слід вказати в довідці. Якщо ж засуджений не звільняється від додаткових покарань (наприклад, від позбарлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю), в довідці вказуєть­ся додаткове покарання.

Щодо осіб, звільнених з місць позбавлення волі до завершен­ня курсу примусового лікування від алкоголізму, призначеного су­дом на підставі ст. 14 КК України або ст. 77 ВТК України, питання про застосування до них примусового лікування, оскільки інше не передбачене законодавством України, може бути вирішене тільки на загальних підставах.

Для організації контролю за прибуттям звільнених до місця проживання і їх своєчасним працевлаштуванням адміністрація УВП надсилає до відповідних районних (міських) відділів внутрішніх справ за певною формою оповіщення. Оповіщення на осіб, що звільняються після відбуття строку покарання, визначеного виро­ком суду, надсилаються за 20 днів до їх звільнення, а на інших осіб — у день звільнення.

Частина 4 статті 111 ВТК України встановлює тримісячний термін (до закінчення строку відбування покарання), не пізніше яко­го адміністрація УВП у необхідних випадках з'ясовує можливість працевлаштування звільнюваного. Це правило встановлене для того, щоб адміністрація УВП могла завчасно вжити заходів влаштування його на роботу після звільнення. Можливість працевлаштування з'я­совується стосовно певних категорій осіб: 1) які потребують цього;

2. які вели до засудження або арешту паразитичний спосіб життя;

3. злісних порушників паспортного режиму; 4) які знаходилися під адміністративним наглядом; 5) людей похилого віку; 6) які відмови­ лися повернутися на колишнє місце проживання.

На виконання вимог, що містяться в ч. 4 ст. 111 ВТК України, помічник начальника загону — інспектор з трудового і побутового влаштування за три місяці до звільнення в індивідуальній бесіді з кожним засудженим з'ясовує, де він має намір проживати, працю­вати чи вчитися після звільнення і яка йому необхідна допомога в трудовому і побутовому влаштуванні. При цьому засудженим за злочини, судимість за які спричиняє заборону проживання у місце­востях з особливим паспортним режимом, слід пояснити, що в них можуть виникнути труднощі з житлом і роботою в населених пун-

347

ктах (адміністративних районах), що прилягають до вказаних місце­востей, і порадити обрати місце проживання в інших населених пун­ктах (адміністративних районах).

Завчасне вживання заходів до влаштування на роботу засудже­них, які підлягають звільненню, передбачає також надання допомо­ги цим особам у відновленні зв'язків з родичами і трудовими колек­тивами, де вони працювали до засудження. Для обліку осіб, які звільняються і які потребують побутового влаштування, ведеться спеціальний журнал встановленої форми.

Відповідного встановлених правил підготовки до звільнення засуджених адміністрація УВП надає допомогу особам, які потре­бують трудового і побутового влаштування. Адміністрація встанов­лює зв'язок з РВВС за майбутнім місцем проживання звільненого, де він отримуватиме паспорт. За двадцять днів до звільнення щодо особливо небезпечних^чрецидивістів, осіб, які не стали на шлях вип­равлення, котрі були засуджені за особливо небезпечні злочини проти держави, за виготовлення або збування фальшивих грошей чи цінних паперів та інші тяжкі злочини, адміністрація УВП направ­ляє оповіщення в РВВС міста (селища), куди прибуде звільнений.

Стосовно всіх інших категорій осіб адміністрація УВП направляє до відповідного районного відділу внутрішніх справ повідомлення. У свою чергу РВВС вступає в контакт зі спостережною комісією, служ­бою у справах неповнолітніх і адміністрацією підприємства (будівниц­тва) для вирішення конкретних питань трудового і побутового влаш­тування певних осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

Протягом двадцяти днів після звільнення РВВС повинно по­відомити в УВП про прибуття даної особи до місця постійного про­живання. Все листування з питань трудового і побутового влашту­вання підшивається в особову справу засудженого.

Паспорти видаються вс.ім, хто прибув на місце проживання, а питання про прописку вирішується в суворо індивідуальному по­рядку.

При наданні допомоги у влаштуванні на роботу або навчання неповнолітнього за місцем розташування виховно-трудової колонії у випадках, вказаних у ст. 112 ВТК України, адміністрація колонії і служба у справах неповнолітніх враховує бажання особи, що звільняється.

Якщо неповнолітнього у віці до шістнадцяти років після звільнення з виховно-трудової колонії супроводить до місця прожи­вання будь-хто з батьків або осіб, які їх замінюють, працівнику ко­лонії не слід супроводжувати його.

348

Звільнення засуджених з місць позбавлення волі повинно відбу­ватися так, щоб воно максимально сприяло виправленню правопо­рушників. Через те при звільненні засуджених з виправно-трудових колоній, як правило, проводять певні заходи колективного характе­ру, розраховані на групу, яка звільняється, а також індивідуальні, розраховані на якусь конкретну особу.

При умовно-достроковому звільненні, заміні невідбутої части­ни покарання більш м'яким покаранням, помилуванні звільнення з місць позбавлення волі повинно відбуватися в урочистій атмосфері. Для цього проводять збори засуджених колонії або загону, присвя­чені проводам осіб, яких звільняють достроково. На збори запро­шують представників підприємств і організацій — шефів установи виконання покарання, спостережних комісій, служб у справах непов­нолітніх, викладачів загальноосвітніх шкіл і професіонально-техніч­них училищ, у яких навчалися засуджені. На зборах зачитують указ про помилування, постанову судді про умовно-дострокове звільнен­ня або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаран­ням. При цьому дається характеристика особи, яка заслужила таке заохочення.

У виступах на зборах повинні звучати побажання особам, які звільняються, бути гідними громадянами України, сумлінно працю­вати, суворо дотримуватися вимог законів та інших нормативно-правових актів. Бажано, щоб на зборах виступив хтось із засудже­них — членів ради колективу, а особа, яка звільняється з колонії, дала присутнім на зборах обіцянку виправдати виявлену їй довіру. Вказані особи зачитують на зборах текст підписаного ними зобо­в'язання.

Про випадки помилування, умовно-дострокового звільнення, заміни невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі іншим, більш м'яким покаранням, —І- слід повідомляти в спеціаль­них радіопередачах, бесідах, стінних газетах. Слід також викорис­товувати й інші форми культурно-масової роботи для показу гуман­ного характеру чинного кримінального і кримінально-виконавчого законодавства України.

Що ж до випадків звільнення після відбуття строку покарання, винесеного вироком суду, то процедура його повинна бути скром­ною, суворою і повчальною.

З тими, хто звільняється, начальник УВП проводить ґрунтовну бесіду і вручає їм наказ-пам'ятку. ,

На день звільнення запрошують родичів засудженого.

349