- •§ 1. Поняття кримінально-виконавчої політики
- •§ 2. Принципи кримінально-виконавчої політики
- •§ 3. Кримінально-виконавче право: предмет і метод
- •§ 4. Наука кримінально-виконавчого права, її предмет і метод
- •§ 1. Поняття і загальні ознаки покарань, виконання яких пов'язане з виховним впливом на засудженні
- •§ 2. Процес карального і виховного впливу
- •§ 3. Критерії виправлення засуджених
- •§ 4. Види і структура норм кримінально-виконавчого права
- •§ 5. Джерела кримінально-виконавчого права
- •§ 6. Кримінально-виконавчі правовідносини та їх елементи
- •§ 1. Види і система установ та органів держави, що виконують кримінальні покарання
- •§ 2. Принципи організації та діяльності установ виконання покарання
- •§ 3. Взаємодія органів держави, що виконують кримінальні покарання, з іншими органами, які проводять боротьбу зі злочинністю
- •§ 4. Управління діяльністю установ виконання покарання та інших органів держави, що виконують кримінальні покарання
- •§ 5. Поняття та критерії оцінки ефективності діяльності установ виконання покарання
- •§ 6. Способи забезпечення законності в діяльності установ та органів держави, що виконують кримінальні покарання
- •§ 2. Правове становище засуджених до позбавлення волі
- •§ 3, Спеціальні обов'язки і права осіб, позбавлених волі
- •§ 4. Дисциплінарна, матеріальна і кримінальна
- •§ 5. Правове становище засуджених до виправних робіт без позбавлення волі
- •§ 6. Правове становище засуджених до направлення в дисциплінарний батальйон
- •§ 1. Значення і правова природа участі громадськості в діяльності установ виконання покарання
- •§ 2. Спостережні комісії
- •§ 3. Служби у справах неповнолітніх
- •§ 4. Інші форми участі громадськості у виправленні засуджених
- •§ 1. Сучасні теорії науки кримінально-виконавчого права в зарубіжних країнах
- •Заіальна частина
- •§ 2. Пенітенціарні системи в сучасних зарубіжних країнах
- •Заіальна частина
- •§ 1. Поняття, значення і критерії класифікації засуджених до позбавлення волі
- •§ 2. Визначення засудженим виду установи виконання покарання
- •§ 3. Прийом і облік засуджених в установі виконання покарання
- •Режим виконання
- •§ 1. Поняття режиму виконання і відбування
- •§ 2. Зміст режиму, його елементи
- •§ 3. Поняття прогресивної системи відбування покарання, її форми, види і елементи
- •§ 4. Способи забезпечення режиму в місцях позбавлення волі
- •§ 5. Пересування без конвою або супроводу осіб, позбавлених волі
- •§ 6. Проживання засуджених жінок за межами колонії. Направлення засуджених до колоній-поселень, надання їм права пересування без конвою або без супроводу
- •§ 7, Короткостроковий виїзд за межі місць позбавлення волі
- •§ 1. Суспільне корисна праця як засіб виховного впливу на засуджених
- •§ 2. Індивідуалізація трудового виховання засуджених, яких тримають у різних видах установ виконання покарання
- •§ 3. Принципи і форми організації праці засуджених до позбавлення волі
- •§ 4. Умови праці засуджених до позбавлення волі
- •§ 5. Продуктивність праці засуджених до позбавлення волі
- •§ 1. Завдання і організація виховної роботи з засудженими в місцях позбавлення волі
- •§ 2. Форми виховної роботи
- •§ 3. Самодіяльні організації в установах виконання покарання
- •§ 1. Завдання і організація загальноосвітнього навчання в установах виконання покарання
- •§ 2. Організація і форми загальноосвітнього
- •§ 1. Призначення і види виправно-трудових колоній-поселень
- •§ 2. Особливості відбування покарання у вигляді позбавлення волі у виправно-трудових колоніях-поселеннях
- •§ 1. Особливості виконання позбавлення волі в тюрмі
- •§ 2. Слідчі ізолятори і їх місце в системі місць позбавлення волі. Особливості режиму
- •§ 1. Специфічні риси виховно-трудових колоній і завдання, поставлені перед ними
- •§ 2. Організаційна структура виховно-трудових колоній
- •§ 3. Режим у виховно-трудових колоніях
- •§ 4. Навчально-виховна робота, професійне навчання і праця неповнолітніх
- •§ 5. Переведення засуджених з виховно-трудових колоній до виправно-трудових колоній
- •§ 1. Матеріально-побутове забезпечення осіб, позбавлених волі
- •§ 2. Медико-санітарне забезпечення засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі
- •§ 1. Види виправних робіт без позбавлення волі і порядок їх відбування
- •§ 2. Умови відбування виправних робіт без позбавлення волі
- •§ 1. Правове становище засуджених до покарань, не пов'язаних з виправно-трудовим впливом
- •§ 2. Порядок і умови виконання покарання
- •§ 3. Порядок і умови виконання покарання у вигляді штрафу
- •§ 4. Порядок і умови виконання покарання у вигляді громадської догани
- •§ 5. Порядок і умови виконання покарання у вигляді конфіскації майна
- •§ 6. Порядок ї умови виконання покарання у вигляді позбавлення військових, спеціальних звань, рангів, чинів, кваліфікаційних класів і державних нагород
- •§ 7. Порядок і умови виконання покарання у вигляді позбавлення батьківських прав
- •§ 1. Загальна характеристика підстав звільнення від відбування покарання
- •§ 2. Порядок і підстави звільнення від відбування покарання за відбуттям строку покарання, призначеного вироком суду
- •§ 3. Порядок і підстави звільнення від відбування покарання в силу акту амністії або у зв'язку з помилуванням
- •§ 4. Порядок і умови звільнення від відбування покарання у зв'язку з хронічною або іншою тяжкою хворобою
- •§ 5. Порядок і умови представлення засуджених до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням
- •§ 6. Порядок звільнення від відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі
- •§ 7. Порядок звільнення, час звільнення і документи, що оформлюються при звільненні
- •§ 8. Надання матеріальної допомоги особам, які звільняються з місць позбавлення волі
- •§ 1. Організація нагляду за особами, умовно-
- •§ 2. Трудове і побутове влаштування осіб, звільнених з місць позбавлення волі
- •§ 3. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Підстави його встановлення і порядок здійснення
- •§ 1. Персонал установ кримінально-виконавчої системи
- •§ 2. Соціально-правове становище персоналу установ кримінально-виконавчої системи
§ 5. Порядок і умови представлення засуджених до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням
Коло осіб, до яких застосовується умовно-дострокове звільнення, і умови його застосування регулюються кримінальним законодавством (ст. 52, 52і, 53 КК України). Порядок вирішення питання про застосування умовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням регулюється кримінально-процесуальним законодавством (ст. 407 КПК України). Визначення ж питання про наявність або відсутність підстав для внесення до суду подання про умовно-дострокове звільнення, віднесене до сфери кримінально-виконавчого законодавства.
Адміністрація УВП та інші органи, що виконують покарання, спостережні комісії і служби у справах неповнолітніх повинні
Див.: Положення про лікарсько-трудову комісію / Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань і Міністерства охорони здоров'я України від 18 січня 2000 р. № 3/6.
339
частина
роз'яснювати засудженим зміст статей 52, 53 КК України, оскільки передбачені цими статтями умовно-дострокове звільнення і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким є важливим стимулом виправлення засуджених.
При вирішенні питання про можливість внесення подання до суду про умовно-дострокове звільнення працівники органу, що відає виконанням покарання, разом з спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх повинні з'ясувати:
а) чи не виключається застосування умовно-дострокового звільнення за ст. 52і КК України;
б) чи дійсно засуджений відбув встановлену законом (статті 52, 53 КК України) частину строку покарання (V,, '/2,2/3 або 3/4), відбу вання якої є необхідною передумовою (або формальною ознакою) для розгляду питання про можливість умовно-дострокового звільнення;
в) чи справді засуджений довів своє виправлення зразковою по ведінкою і чесним ставленням до праці (а особа, засуджена за зло чин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, — також чесним став ленням до навчання) (матеріальна ознака або підстава);
г) про що доцільніше просити суд щодо засудженого: про умов но-дострокове звільнення чи про заміну невідбутої частини пока рання більш м'яким покаранням.
Органи, що відають виконанням покарання, спостережна комісія і служба у справах неповнолітніх повинні керуватися вимогами статей 52, 52і, 53 КК України, КПК України, ВТК України. Точне і неухильне виконання вимог закону про умовно-дострокове звільнення від покарання має винятково важливе значення в справі виправлення засуджених, скорочення випадків вчинення повторних злочинів і посилення боротьби зі злочинністю в цілому.
При вирішенні питання про можливість внесення до суду подання про умовно-дострокове звільнення орган, який виконує покарання, спостережна комісія або служба у справах неповнолітніх зобов'язані забезпечити суворо індивідуальний підхід до кожного засудженого. Подання слід вносити тільки щодо тих засуджених, які відбули передбачену законом частину строку покарання і довели своє виправлення.
Адміністрація місця позбавлення волі повинна вживати заходів до з'ясування можливостей працевлаштування і передачі засуджених, стосовно яких зроблене подання про умовно-дострокове звільнення, під нагляд трудового колективу підприємства, установи або організації чи окремих осіб. Вживання цих заходів необхідне для того, щоб суди могли ширше практикувати покладення на
340
Розділ XIX. Звільнення від відбування покарання
трудові колективи або окремих осіб з їх згоди, відповідно до ч. 8 ст. 52 або ч. 8 ст. 53 КК України, обов'язку нагляду за умовно-дос-троково звільненим протягом невідбутої частини призначеного судом строку покарання і проведенню з ним виховної роботи.
У поданні мають бути Дані, які характеризують поведінку засудженого, його ставлення до праці та навчання за весь час відбування покарання (ч. 2 ст. 110 ВТК України), а також дані про відбуття встановленої частини строку покарання. Органи, які вносять такі подання до суду, повинні мати на увазі, що суди не повинні приймати до свого виробництва подань про умовно-дострокове звільнення, які не мають цих даних або що не відповідають іншим необхідним вимогам (наприклад, коли немає виписки рішення спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх).
Органи, які вирішують питання про внесення подань до суду про Умовно-дострокове звільнення, повинні уникати випадків як необгрунтованого внесення подань, так і відмови в поданні до звільнення осіб, які довели своє виправлення, за мотивами, не вказаними в законі (наприклад, через попередню судимість, м'якість призначеного покарання, короткочасність перебування засудженого в даній УВП).
При внесенні повторних подань про умовно-дострокове звільнення слід мати на увазі, що, згідно зі ст. 407 КПК України, у разі відмови судді в умовно-достроковому звільненні повторний розгляд подання з цього питання може мати місце щодо осіб, засуджених за тяжкі злочини до позбавлення волі на строк не менший п'яти років, не раніше як через рік з дня винесення постанови цро відмову, а щодо засуджених за інші злочини і неповнолітніх засуджених — не раніше як через шість місяців.
Вищі судові інстанції наголошують на неприпустимості будь-якого спрощення кримінального процесу при розгляді таких справ. З метою посилення виховного впливу на інших засуджених розгляд подань про умовно-дострокове звільнення бажано проводити з виїздом в УВП. При розгляданні справ про умовно-дострокове звільнення деякі судді слабо мотивують рішення, які приймають, допускають різного роду спрощення, використовують бланки із заздалегідь друкованим текстом постанов, а також протоколу судового засідання, обговорюють на одному засіданні велику кількість чЛІрав, що зумовлює поверхове вивчення представлених матеріалів, прийняття неправильної постанови, що, звісно, знецінює виховне значення судового процесу.
При умовно-достроковому звільненні засуджених від подальшого відбування основного покарання слід також обговорювати
341
питання про можливість звільнення їх від додаткових мір покарання. Це питання може виникнути і тоді, коли основне покарання засуджений відбув повністю. За таких обставин умовно-дострокове звільнення від додаткового покарання застосовується на загальних підставах, тобто після відбування певної частини цього покарання і при наявності інших передбачених законом підстав. До осіб, яким невідбута частина покарання була замінена іншим, більш м'яким покаранням, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування нового покарання. Адже в тексті ст. 56 КК України ми не бачимо якихось заборон з цього приводу. У законі не сказано про те, що> умовно-дострокове звільнення може застосовуватися суддею лише один раз.
Оскільки закон передбачає однакові підстави як для умовно-дострокового звільнення, так і для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, суддя має право застосувати будь-які міри покарання, незалежно від того, про які з них ставилося питання в поданні. Судді, виходячи з конкретних обставин справи, повинні обговорювати питання про можливість заміни невідбутої частини позбавлення волі більш м'яким покаранням і тоді, коли дійдуть висновку, що ця міра буде більш ефективною, ніж умовно-дострокове звільнення.
Питання про внесення подань про умовно-дострокове звільнення осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, вирішується комісією, до якої входять працівники різних служб і начальники загонів. Очолює комісію начальник УВГІ або його заступник. Засідання комісії проводять відкрито, на них можуть бути присутні всі засуджені, які відбувають покарання в цій установі. Це роблять у виховних цілях. Обов'язково викликають засуджених, про звільнення яких йдеться на засіданні комісії. Великий виховний ефект дає і залучення самодіяльних організацій до обговорення питання про порушення клопотання про умовно-дострокове звільнення засуджених. Заслуговує схвалення практика тих УВП, які організують спільні засідання вказаних вище комісій зі спостережними комісіями.
Якщо питання про внесення до суду подання про умовно-дострокове звільнення вирішене негативно, про це під розписку сповіщають засудженому, роз'яснюючи при цьому мотиви відмови. Це також підвищує виховне значення самої процедури розгляду питання про можливість внесення подання до суду про умовно-дострокове звільнення.
Важко переоцінити значення дійового контролю за умовно-до-строково звільненими в перші місяці перебування їх на волі. Тому
342
Розділ XIX. Звільнення від відбування покарання
важливо при підготовці до розгляду матеріалів про умовно-дострокове звільнення з'ясувати, чи є реальні можливості покласти на певний трудовий колектив обов'язок по нагляду за тим, хто звільняється, і проведенню з ним виховної роботи протягом невідбу-тої частини покарання.
У законі не вирішене питання про облік умовно-достроково звільнених і контроль за їхньою поведінкою. Гадаємо, доцільно було б і облік, і контроль за умовно-достроково звільненими також покласти на суд, який виносить вирок.