§ 2. Порядок і підстави звільнення від відбування покарання за відбуттям строку покарання, призначеного вироком суду

Стаття 108 Виправно-трудового кодексу України першою з підстав звільнення від відбування покарання називає звільнення внаслідок факту повного відбуття строку покарання, призначеного вироком суду.

Звільняються від відбування повного строку покарання фактич­но ті особи, до яких протягом досить тривалого строку не застосо­вувалася жодна з підстав дострокового звільнення, передбачуваних законом. Про їх виправлення можна говорити тільки умовно. Тож завдання, що стрять перед відповідними правоохоронними органа­ми, і передусім перед територіальними органами внутрішніх справ і їхніми підрозділами, спостережними комісіями і службами у спра­вах неповнолітніх, полягають у своєчасному встановленні за цими особами після їх звільнення з місць позбавлення волі гласного і негласного нагляду, а також в обов'язковому порядку суспільного нагляду за їхньою поведінкою в побуті і на виробництві, організації виховної роботи.

Якщо засуджений перебував у місцях позбавлення волі довше семи років, так чи інакше він поступово починає деградувати.

328

Розділ XIX. Звільнення від відбування покарання

Звісно, за поведінкою такої особи слід встановити суворий конт­роль, але передусім їй треба надати соціальну допомогу в побуто­вому і трудовому влаштуванні, усіляко сприяти процесу її соціаль­ної адаптації в нових умовах життя на волі.

§ 3. Порядок і підстави звільнення від відбування покарання в силу акту амністії або у зв'язку з помилуванням

Амністія і помилування — це акти прощення правопорушників, що торкаються матеріально-правових наслідків правопорушення. Для визначення предмета амністії і помилування слід звернутися до з'ясування понять амністії і помилування. Слово «амністія» — грецького походження: забуття, що буквально означає, прощення¹.

Пробачити — значить виявити поблажливість, вибачити, про­бачити якусь провину, залишаючи без покарання якусь провину². Помилування, милувати —- прощати комусь провину?.

У Законі України від 1 жовтня 1996 року «Про застосування амністії в Україні»⁴ зазначено, що під амністією мають на увазі пов­не або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і по­карання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів.

Видання актів про амністію належить до компетенції вищих органів державної влади (Верховної Ради України) і тільки щодо громадян, засуджених судовими органами України. Акти амністії звичайно видаються на ознаменування важливих державних подій (дат). Це вияв державної (кримінально-правової, кримінально-ви­конавчої) політики в області боротьби зі злочинністю.

Амністія не змінює і не відміняє вирок суду, а лише реалізує діючі нормативно-правові акти. Актом про амністію може бути передбачено:

а) повне звільнення зазначених у ньому осіб від кримінальної відповідальності або від відбування покарання (повна амністія);

б) часткове звільнення зазначених у ньому осіб від відбування покарання за винесеним судом вироком, що набрав чинності (част­ кова амністія).

Закон про амністію не може передбачати заміну одного пока­рання іншим або зняття судимості щодо осіб, які звільняються від відбування покарання.

Словарь иностранньїх слов. - М., 1988. - С. 33.

² Словарь синонимов. -Л., 1975. - С. 16, 455.

³ Ожегов С. Й., Шведова М. Ю. Толковьій словарь русского язьїка. - М., 1992. - С.365,

⁴ Див.: Голос України. - 1996. - 19 лист.

470

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Амністія має обмежену дію за колом осіб. Вона поширюється не на всіх осіб, які вчинили злочини до видання акту про амністію, а тільки на певні категорії осіб і види злочинів, які перелічені в самому акті.

Законом України «Про застосування амністії в Україні» в ст. З перелічуються категорії осіб, до яких ні за яки обставин не може бути застосована амністія, а саме:

а) до особливо небезпечних рецидивістів, визнаних такими за вироком суду, який набрав законної чинності;

б) до осіб, яким смертна кара в порядку помилування замінена позбавленням волі;

в) до осіб, які мають дві або більше судимостей за вчинення тяжких злочинів;

г) до осіб, засуджених за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство при обтяжуючих обставинах;

ґ) до осіб, засуджених за вчинення тяжкого злочину, крім вка­заних у пункті «г» цієї статті, і які відбули менше половини за ви­несеним вироком суду основного покарання.

Цей перелік категорій осіб, до яких не застосовується амністія, не є вичерпним. У кожному новому випадку Законом про амністію можуть бути визначені й інші категорії осіб, на яких амністія не поширюється.

Дія Закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до дня набрання ним чинності включно, і не розповсюджується на зло­чини, які продовжуються, якщо вони закінчені, припинені чи пере­рвані після прийняття Закону про амністію.

У виняткових випадках, з метою припинення суспільно небез­печних групових проявів, дія амністії може бути поширена на діян­ня, вчинені до певної дати після оголошення амністії, але за умови обов'язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у Законі про амністію (умовна амністія).

В актах про амністію визначається коло засуджених, на яких поширюється амністія, і умови її застосування. При цьому не на­зиваються в індивідуальному порядку ті особи, які підлягають звільненню. У цьому разі юридичною підставою для звільнення від відбування покарання буде не акт про амністію, а постанова компетентного органу про застосування амністії до конкретного засудженого.

Якщо вирішення питання про можливість застосування амністії покладено на спеціальні комісії, підставою для звільнення від відбу­вання покарання є винесення зазначеними комісіями постанов про застосування амністії до тих чи інших осіб.

Роздії XIX. Звільнення від відбування покарання

Акти помилування відповідно до пункту 27 статті 107 Конституції України видаються Президентом України. Варто нагадати, що поми­луваними не можуть бути громадяни України, засуджені судами інших держав. Помилування Президентом України здійснюється відповідно до Положення про порядок здійснення помилування від 12 квітня 2000 року. У зв'язку з цим Указ Президента від 31 грудня 1991 року № 22 «Про порядок здійснення помилування осіб, засуд­жених судами України» визначається таким, що втратив чинність.

Помилування, на відміну від амністії, може бути застосоване до будь-якої особи, яка вчинила будь-які злочини (в тому числі і особ­ливо небезпечні), яка щиросердечно розкаялася в їх вчиненні і стала на шлях виправлення.

Помилування засуджених здійснюється у вигляді:

заміни довічного позбавлення волі на позбавлення волі на пев­ний строк;

повного або часткового звільнення від відбування як основно­го, так і додаткового покарання;

заміни покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням;

зняття суди м о сті.

Право на клопотання про помилування має особа, яка:

а) засуджена судом України і відбуває покарання в Україні;

б) засуджена судом іноземної держави і передана для відбування покарання в Україну без умови про незастосування помилування;

в) засуджена в Україні і передана для відбування покарання іно­ земній державі, якщо відповідна установа цієї держави погодилася визнати і виконати прийняте в Україні рішення про помилування;

г) відбула покарання в Україні.

Помилування застосовується, як правило, за особистим клопо­танням засудженого. Разом з тим з клопотаннями про помилуван­ня можуть звертатися також захисник, батьки, дружина (чоловік), діти, законний представник, громадські організації тощо.

Клопотання про помилування може розглядатися тільки після того, як вирок суду набере законної чинності.

У разі засудження особи за вчинення тяжкого злочину клопотан­ня про помилування може бути подано після фактичного відбуття нею не менш як половини призначеного строку покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, а у разі засудження до довічного позбавлення волі — після відбуття не менше п'ятнадцяти років.

Див.: Урядовий кур'єр. - 2000. — 26 квіт.

331

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Підготовку матеріалів для розгляду клопотань про помилування з'ясування ставлення засудженого до помилування здійснює Управ-іння з питань помилування Адміністрації Президента України.

Управління з питань помилування Адміністрації Президента Іає право витребувати від суду, прокуратури, органів юстиції, нутрішніх справ, установ, у яких відбувають покарання засуджені, Іісцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самовряду-ання матеріали, необхідні для розгляду клопотань про помилуван-Ія, їхню думку про доцільність застосування помилування, а також Іоручати їм проведення перевірок окремих питань.

У виняткових випадках, коли засуджений не перебуває під вар-ою, виконання вироку щодо нього може бути відстрочено до роз-ляду клопотання про помилування.

Клопотання про помилування, що подає засуджений через ус-анову виконання покарань або інший орган, який відає виконан-Іям вироку, надсилається до Адміністрації Президента України Іазом з копіями вироку, ухвали і постанови судів, докладною харак-еристикою про роботу і поведінку засудженого із зазначенням дум-:и керівника цієї установи або органу і, як правило, думки спо-тережної комісії або служби у справах неповнолітніх по суті кло-ютання та іншими документами і даними, що мають значення для юзгляду питання про застосування помилування.

Підготовлені Управлінням з питань помилування матеріали по-Іередньо розглядаються Комісією при Президентові України в питан-Іях помилування, що є погоджувальним органом Президента.

Комісію утворює Президент України у складі голови, двох за-ггупників голови і членів Комісії.

Обов'язки секретаря Комісії виконує один із членів Комісії.

У засіданнях Комісії можуть брати участь народні депутати /країни.

Засідання Комісії проводить голова Комісії або за його доручен-Іям один із заступників голови Комісії.

Пропозиції Комісії щодо розгляду клопотань про помилування шосяться до протоколу, який підписують усі члени Комісії.

Про свою роботу Комісія періодично інформує Президента /країни.

Під час розгляду клопотань про помилування враховуються:

характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, зсоба засудженого, його поведінка, ставлення до праці, участь у громадському житті в місцях відбування покарання, строк відбутого покарання та інші обставини;

332

Розділ XIX. Звільнення від відбування покарання

думка керівника установи виконання покарань або іншого орга­ну, який відає виконанням вироку, спостережної комісії, служби у справах неповнолітніх, громадських організацій і трудових колек­тивів, а в необхідних випадках також думка місцевого органу ви­конавчої влади та органу місцевого самоврядування.

Особливо небезпечний рецидивіст, а також особа, до якої рані­ше було застосовано амністію, помилування, умовно-дострокове звільнення від покарання чи заміну не відбутої частини покарання більш м'яким, відстрочку виконання вироку, умовне засудження, якщо вони до погашення або зняття судимості знову вчинили умис­ний злочин, можуть бути помилувані лише у виняткових випадках.

Клопотання про помилування засуджених, які не стали на шлях виправлення, відбули незначну частину призначеного їм строку покарання, а також клопотання осіб, засуджених за особливо тяжкі злочини, вносяться на розгляд Комісії лише за наявності надзвичай­них обставин.

Про інші клопотання, що не підлягають задоволенню. Управ­ління з питань помилування доповідає Комісії і про результати роз­гляду повідомляє заявників.

Розглянувши клопотання про помилування 1 матеріали, підго­товлені Управлінням з питань помилування. Комісія вносить Пре­зидентові України пропозицію про застосування помилування. Про клопотання, в яких Комісією не знайдено підстав для помилуван­ня. Управління з питань помилування інформує Президента України.

Про помилування засудженого Президент України видає Указ.

У разі відхилення клопотання про помилування повторне кло­потання особи, засудженої за тяжкий злочин, за відсутності нових обставин, що заслуговують на увагу, може бути внесено на розгляд Комісії, як правило, не раніш як через рік, а особи, засудженої за інший злочин, — не раніше як через шість місяців з часу відхилен­ня попереднього клопотання. Повторне клопотання, що надійшло до закінчення цих строків, повертається заявникові з відповідним роз'ясненням.

Укази Президента України про помилування засуджених для виконання надсилаються:

щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбав­лення волі на певний строк, виправних робіт без позбавлення волі, які відбувають покарання, —Державному департаменту України з питань виконання покарань;

щодо осіб, які покарання не відбувають або засуджені до інших мір покарання, не пов'язаних з позбавленням волі, про звільнення

333

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

від додаткових мір покарання та осіб, судимість яких знято, — відповідним судам;

щодо осіб, засуджених до відбування покарання в дисциплінар­ному батальйоні, — Міністерству оборони України.

Крім того, укази Президента України про помилування засудже­них надсилаються Міністерству внутрішніх справ України для відома.

Органи, на які покладено виконання указів Президента Украї­ни про помилування засуджених, повідомляють Адміністрацію Президента України про їх виконання.

Контроль за виконанням указів Президента України про поми­лування здійснює Управління з питань помилування.

В актах про помилування називаються певні особи, до яких застосовується помилування. Тому для виконання акту помилування не потрібне винесення якоїсь додаткової постанови того чи іншого _ органу. Звільнення від гіокарання у вигляді позбавлення волі про­водиться відразу ж після отримання адміністрацією УВП виписки з Указу про помилування. Про отримання адміністрацією такої ви­писки засуджений негайно повинен бути поставлений до відома.

Якщо за актом помилування засуджений звільняється тільки від основного покарання, то призначене йому судом додаткове покаран­ня (наприклад, позбавлення права займати певні посади або займа­тися певною діяльністю) підлягає відбуванню у встановленому по­рядку. Якщо клопотання про помилування порушує адміністрація УВП, то це слід розглядати як форму заохочення засудженого, який довів своє виправлення зразковою поведінкою, сумлінним став­ленням до праці, наданням адміністрації УВП допомоги в підтримці порядку, активною участю в громадському житті і т. 5н. Це особли­во важливо для осіб, до яких не застосовуються такі підстави звільнення від відбування покарання, як умовно-дострокове або заміна не відбутої частини покарання більш м'яким.