§ 7. Порядок і умови виконання покарання у вигляді позбавлення батьківських прав

Відповідно до ст. 38 КК України позбавлення батьківських прав може застосовуватися як додаткове покарання тільки у разі, коли су­дом буде встановлено, що підсудний зловживав цими правами. Поз­бавлення батьківських прав як міра кримінального покарання мож­ливе лише у зв'язку з вчиненням злочину, пов'язаного зі зловживан­ням цими правами. У такому розумінні вбачається відмінність покарання, що розглядається, від позбавлення батьківських прав у порядку цивільного судочинства за підставами, вказаними в ст. 70 Кодексу законів про шлюб і сім'ю України (КпШС України).

Суд, що постановив вирок про позбавлення засудженого бать­ківських прав, після того як вирок набере законної чинності, направ­ляє його копію органу опіки і піклування за місцем проживання неповнолітнього для захисту його прав і інтересів, а також органу реєстрації актів громадянського стану (РАГС) за місцем його народ­ження для внесення відповідної відмітки до книги записів актів про народження.

Якщо засудженому, позбавленому батьківських прав, виплачу­ються призначені дітям пенсії, інші платежі, аліменти, що стягують­ся на його користь, суд після набуття вироком законної чинності, направляє копію органу, що проводить відповідні виплати, або в суд за місцем винесення рішення про виплати відповідних грошових сум для вирішення питання про направлення цих виплат на користь дитячої установи або особи, якій дитина передана на виховання.

У разі необхідності орган опіки і піклування після отримання копії вироку про позбавлення засудженого батьківських прав вста­новлює над неповнолітнім опіку або піклування, про що повідом­ляє суд.

Якщо виникає необхідність примусового виконання вироку про позбавлення батьківських прав, пов'язаного з відбиранням дитини і передачею її іншій особі, після набуття вироком законної чинності

324

суд, що постановив його, направляє виконавчий лист і копію виро­ку державному виконавцю. Державний виконавець виконує вирок за місцем проживання засудженого, позбавленого батьківських прав. Бувають випадки, коли суд, що постановив вирок, може виз­нати доцільним вищнати його за місцем перебування дитини.

Дії по відбиранню дитини і передачі її іншій особі здійснюють­ся державним виконавцем за. обов'язковою участю представника органу опіки і піклування — за участі представників органу внутрішніх справ і громадських організацій.

Розділ XIX

Звільнення від відбування покарання

§ 1. Загальна характеристика підстав звільнення від відбування покарання

Відповідно до чинного законодавства суди можуть індивідуалі­зувати покарання з урахуванням характеру і ступеня суспільної не­безпеки вчиненого злочину, особи винного та інших обставин спра­ви. При цьому перед покаранням ставиться мета не тільки покарати злочинця, завдати йому страждань, але й вплинути на нього, повер­нути на шлях чесного трудового життя, прищепити йому риси зако­нослухняного громадянина, попередити вчинення повторних зло­чинів. І якщо поведінка засудженого зміниться на краще до закінчен­ня строку покарання, призначеного вироком суду, немає необхідності продовжувати виконання покарання, оскільки ця особа перестала бути суспільне небезпечною, вона досягла юридичного виправлен­ня і її слід би звільнити від подальшого відбування покарання.

Проте, призначаючи покарання, суд не може передбачити, якою буде поведінка засудженого в період відбування покарання, щоб заздалегідь визначити той термін, що буде необхідний для досягнен­ня його виправлення. Через те можливість дострокового звільнен­ня до того, як мине термін покарання, призначений вироком суду, виступає як стимул, захід заохочення для засудженого.

Звільнення від відбування покарання може мати місце за підстав, передбачених законом (ст. 108 ВТК України). Ця стаття не має вичерпного їх переліку. Згідно з нею звільнення від покарання, крім вказаних у ній підстав, може наступити і за інших обставин, встановлених законом.

Чим же це пояснюється?

Пояснюється це передусім тим, що можуть виникнути (та й фактично вони існують) підстави звільнення від відбування пока­рання, які виходять за межі суспільних відносин, урегульованих кримінально-виконавчим правом (так, наприклад, звільнення засуд­жених від відбування покарання після закінчення строків давності виконання обвинувального вироку здійснюється за правилами, пе­редбаченими ст. 49 КК України); а також тим, що саме життя може зажадати конструювання якоїсь нової підстави для звільнення від

326

. звільнення вю вюоування покарання

відбування покарання, а це щоразу тягло б за собою зміну всього тексту статті.

Як одну з підстав, прямо не названу в ст. 108 ВТК України, можна назвати і умовне звільнення з місць позбавлення волі з обо­в'язковим залученням засудженого до праці за ст. 52² КК України.

Засуджених звільняють від відбування покарання за такими підставами:

1. після відбуття строку покарання, .визначеного вироком суду;

2. у силу акту амністії;

3. у зв'язку з помилуванням;

1. у зв'язку з винесенням судом ухвали або постанови про відміну (зміну) вироку;

2. у зв'язку з винесенням судом ухвали або постанови про мож­ ливість застосування умовно-дострокового звільнення або заміни покарання до позбавлення волі покаранням, не пов'язаним з позбав­ ленням волі;

3. у зв'язку з винесенням судом ухвали або постанови про мож­ ливість звільнення від подальшого відбування покарання через ду­ шевну хронічну або іншу тяжку хворобу, що перешкоджає подаль­ шому відбуванню покарання;

7) та за іншими підставами, встановленими законом. Звільнення з УВП, особливо дострокове, має великий виховний

вплив на засуджених. Таке звільнення відкриває перед засуджени­ми перспективу звільнитися раніше призначеного судом строку покарання за умови зразкової поведінки і чесного ставлення до праці, тобто ставить найближчу перспективу звільнення з місць позбавлення волі і звільнення від правообмежень, пов'язаних з ізо­ляцією від суспільства.

Вказані в статті 108 ВТК України підстави звільнення поширю­ються на всі види покарань, порядок і умови відбування яких регу­люється чинним кримінально-виконавчим законодавством. Виняток становить звільнення внаслідок зміни вироку суду із заміною пока­рання умовним засудженням, оскільки згідно із законом (ст. 45 КК України) умовне засудження застосовується тільки щодо осіб, засуд­жених до позбавлення волі або виправних робіт без позбавлення волі.

Отже всі підстави для звільнення від відбування покарання можна класифікувати на:

умовні і безумовні;

за відбуттям повного строку покарання і достроково;

за колом осіб;

за станом здоров'я засуджених;

327

за колом органів, що застосовують їх;

залежно від ступеня виправлення особи, яка звільняється, і без урахування цього;

з урахуванням громадянства;

за статевими ознаками;

за віком і т. ін.

Як видно з цієї класифікації, конкретні підстави для звільнен­ня засуджених відрізняються одна від одної як за характерними оз­наками, так і за умовами, які дають можливість ставити питання про їх звільнення.

Виходячи з практики діяльності УВП, перед кримінально-ви­конавчим правом постала проблема вдосконалення форм достроко­вого звільнення засуджених від відбування покарання. У зв'язку з цим слід передусім вирішити питання про їхню соціальну адапта­цію після звільнення, пристосування до нових умов життя на волі. Форми дострокового звільнення засуджених повинні бути постав­лені чинним законодавством у таку залежність одна від одної, щоб могли взаємодіяти і сприяти в цілому якнайшвидшому досягненню мети покарання.