§ 6. Порядок ї умови виконання покарання у вигляді позбавлення військових, спеціальних звань, рангів, чинів, кваліфікаційних класів і державних нагород

Відповідно до ст. 37 КК України особа, що має військове, спе­ціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, при засудженні за тяжкий злочин може бути його позбавлена за вироком суду.

При засудженні за тяжкий злочин особи, що має почесне зван­ня або нагородженої державною нагородою України, суд при виго­лошенні вироку вирішує питання про внесення подання Президенту України про позбавлення засудженого почесного звання або держав­ної нагороди України.

Вирішуючи питання про доцільність застосування ст. 37 КК України, суд повинен враховувати не тільки суспільну небезпеку вчиненого діяння, особу засудженого, але і такі обставини: позбав­лення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфіка­ційного класу, що, з одного боку, має на засудженого моральний вплив, а з другого — тягне за собою певні правові наслідки, які по­лягають у тому, що особа, позбавлена звань, рангів, чинів, надалі не зможе займати посади, які відповідають цим званням. Більш віддалені наслідки позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину для деяких засуджених можуть полягати у втраті права на спеціальну пенсію або інших пільг.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу, безумовно, необхідне в тому разі, коли об'єктивні і суб'єктивні ознаки злочину свідчать про те, що винний за своїми морально-політичними і діловими якостями втратив здатність виконувати обов'язки і займати посади, що передбачають наявність такого звання.

Суду надане право вирішувати питання про застосування або незастосування ст. 37 КК України в кожному конкретному випад­ку на свій розсуд, тобто особи, що мають нагороди або відповідні звання і визнані винними у вчиненні тяжких злочинів, не завжди позбавляються цих нагород і звань в обов'язковому порядку. При вирішенні питання про позбавлення звань і нагород увагу слід ак­центувати не стільки на кримінально-правовому понятті тяжкості

318

вчине.ного злочину, скільки на несумісності характеру діяння вин­ного з присвоєним йому раніше званням або нагородою.

Позбавлення засуджених військового, спеціального звання, ран­гу, чину, кваліфікаційного класу, відповідно до ст. 23 КК України, входить до системи видів кримінального покарання і може засто­совуватися як додаткове покарання. Водночас позбавлення орденів, медалей та інших нагород, а також почесних звань не належить до числа додаткових покарань, хоч і здійснюється в рамках реалізації кримінальної відповідальності. Право позбавлення почесних звань, а також державних нагород є компетенцією Президента України, який відповідно до п. 24 і 25 ст. 106 Конституції України присвоює вищі військові звання, вищі спеціальні звання і класні чини, а та­кож нагороджує державними нагородами, встановлює прези­дентські відзнаки і нагороджує ними.

Відповідно до Закону України України від 16 березня 2000 року «Про державні нагороди України» державними нагородами Украї­ни є: звання Герой України; орден князя Ярослава Мудрого І, II, III, IV, V ступеня,орден «За заслуги» І, II, III ступеня, орден Богдана Хмельницького 1,11, III ступеня, орден «За мужність» І, II, III сту­пеня, орден княгині Ольги І, II, III ступеня; медалі «За військову службу Україні», «За бездоганну службу» І, II, III ступеня, «Захис­нику Вітчизни»; відзнака «Іменна, вогнепальна зброя»; почесні зван­ня України «Народний артист України», «Народний архітектор України», «Народний художник України», «Заслужений артист України», «Заслужений архітектор України», «Заслужений будівель­ник України», «Заслужений винахідник України», «Заслужений вчи­тель України», «Заслужений діяч мистецтв України», «Заслужений діяч науки і техніки України», «Заслужений донор України», «Заслу­жений економіст України», «Заслужений енергетик України», «Зас­лужений журналіст України», «Заслужений лікар України», «Заслу­жений лісівник України», «Заслужений майстер народної творчості України», «Заслужений машинобудівник України», «Заслужений ме­талург України», «Заслужений працівник культури України», «Заслу* жений працівник освіти України», «Заслужений працівник охорони здоров'я України», «Заслужений працівник промисловості України», «Заслужений працівник транспорту України», «Заслужений праців­ник сільського господарства України», «Заслужений працівник соц* іальної сфери України», «Заслужений працівник фізичної культури'! спорту України», «Заслужений природоохоронець України», «Заслу­жений раціоналізатор України», «Заслужений художник України», «Залужений шахтар України», «Заслужений юрист України».

319

Стаття 16 Закону України «Про державні нагороди України» містить положення, згідно з яким позбавлення державних нагород може бути проведене Президентом України лише в разі засуджен­ня нагородженого за тяжкий злочин за поданням суду, що відпові­дає ст. 37 КК України.

Слід наголосити на тому, що норми кримінального законодав­ства передбачають випадки позбавлення засуджених тільки почес­них звань і державних нагород. Отже, ч. 2. ст. 37 КК України не поширюється на той випадок, коли засуджений має відзнаку Пре­зидента України. Не поширюється дія ст. 37 КК і на ті випадки, коли засуджені мають почесні звання, що не є державними нагородами України, наприклад, Заслужений тренер України, Заслужений май­стер спорту України, Почесний митник України.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 92 Конституції України винятково законами України встановлюються військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання.

Військові звання є спеціальними найменуваннями, що персо­нально присвоюються кожному військовослужбовцю і військовозо­бов'язаному українських Збройних Сил, а також працівникам Служ­би безпеки України. Військові звання присвоюються з урахуванням посадового становища, військової або спеціальної підготовки даної особи, приналежності до роду військ або до виду служби, а також відповідно до заслуг.

Порядок присвоєння військових звань рядових (матросів), єфрейторів (старших матросів), сержантів і старшин визначає міністр оборони України. Військові звання прапорщиків, мічманів, молодшого і старшого офіцерського складу присвоюються в поряд­ку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Військові звання вищого офіцерського складу присвоюються, як уже було сказано, Президентом України.

У ряді міністерств і відомств встановлені спеціальні звання. Як і військові, вони присвоюються персонально, враховуючи посадове становище особи, її спеціальну підготовку і заслуги. Загальною ха­рактерною особливістю військових і спеціальних звань є те, що вони визначають старшинство у взаємовідносинах між службовцями, їх підлеглість. Начальники за військовими званнями мають право відда­вати підлеглим накази і перевіряти їх виконання, молодші за званням зобов'язані виконувати вимоги старших щодо дотриманням військо­вої дисципліни, громадського порядку і правил поведінки, що є важ­ливим засобом підтримки і зміцнення в Збройних Силах дисциплі-

320

ни, організованості і порядку. Крім того, військові звання позначають­ся на порядку і умовах проходження служби військовослужбовцями, визначають обсяг їх службових і особистих прав.

Спеціальні звання, ранги, чини, кваліфікаційні класи присво­юються співробітникам органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, прокуратури, Міністерства іноземних справ, Міністерства шляхів сполучення, морського флоту, річкового фло­ту тощо. У цих та інших відомствах діє особливий порядок проход­ження служби і ставляться підвищені вимоги до організованості і дисципліни. Наявність спеціальних звань (рангів, чинів, кваліфіка­ційних класів) вносить певний порядок у відносини конкретних категорій державних службовців між собою, а також з працівника­ми інших відомств і громадянами.

Діяльність посадових осіб державних органів, що мають спе­ціальні звання, як правило, має публічний характер, нерідко пов'я­зана з виданням обов'язкових для виконання актів, повинна ґрун­туватися на суворому дотриманні вимог законності і моральних норм. Все це зобов'язує посадових осіб не тільки вимагати від інших дотримання тих чи інших правил поведінки, але й самим бути зразком дисциплінованості та етичної чистоти. ^х

У разі засудження особи, що має науковий ступінь і вчене зван­ня, суд у резолютивній частині вироку нічого не повинен щодо цього вказувати, а після того, як вирок набере законної чинності, може інформувати ВАК про факт здійснення даною особою злочину і його засудження для прийняття рішення про позбавлення звання, що є у нього, або вченого ступеня згідно з установленим порядком.

Відповідно до ст. 46 Порядку присудження вчених звань, зат­вердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 року № 644, особи, яким присуджені наукові ступені або при­своєні вчені звання, можуть бути позбавлені цих ступенів і звань відповідно ВАКом або Міністерством освіти і науки на основі кло­потання, представленого спеціалізованими вченими радами, де про­ходив захист дисертацій, або вченими радами, що клопоталися про присвоєння вченого звання. У разі припинення діяльності вказаних рад питання про подання клопотання щодо позбавлення наукового ступеня або вченого звання розглядається іншими радами за дору­ченням відповідно ВАКу або Міністерства освіти і науки України.

Правильне і обґрунтоване застосування норм кримінального законодавства про позбавлення нагород і звань багато в чому зале­жить від якості перевірки і повноти зібраних у справі доказів, і пе-

11 І-звб 321

редусім тих, які характеризують особу винного. Ось чому вже на стадії попереднього слідства в підозрюваного (обвинуваченого) обо­в'язково слід з'ясувати, чи є у нього державні нагороди і відповідні звання. При цьому відомості про нагороди і звання особи, притяг­нутої до кримінальної відповідальності, повинні відбиватися в про­токолах допитів, а згодом — у резолютивній частині звинувачуваль­ного висновку з кримінальної справи.

У особи, підозрюваної (обвинуваченої) у вчиненні тяжкого зло­чину, ордени, медалі і документи до них, нагрудні знаки і документи про присвоєння почесного звання повинні вилучатися слідчими органами і передаватися на зберігання у встановленому порядку. При вилученні нагород і документів до них у протоколах (наприк­лад, обшуку, виїмки) повинні бути вказані їх точне і повне найме­нування, а також реєстраційний номер. При вилученні нагород без документів до них або, навпаки, документів про нагородження без самих нагород, у протоколі повинні відбиватися причини, за яки­ми відповідна нагорода, документ не були вилучені.

Вилучені у справах про тяжкі злочини нагороди і нагородні до­кументи повинні бути протягом 24 годин з моменту вилучення пе­редані на зберігання до фінансового апарату того органу, який про­водить слідство (дізнання). Квитанція про прийом на зберігання нагород і документів до них додається до матеріалів криміналь­ної справи. Крім того, необхідні відомості про вилучення у обви­нуваченого нагород і документів до них, а також про місце їх збе­рігання повинні знайти відображення в довідці до обвинувально­го висновку.

Слід зазначити, що на практиці вимоги, які ставлять до поряд­ку вилучення і зберігання нагород, виконуються не завжди. В ок­ремих випадках у справах про тяжкі злочини нагороди, що є у підоз­рюваних (обвинувачених), і.документи про нагородження своєчас­но не вилучаються.

У слідчій і судовій практиці виникають ситуації, коли заяви підслідних (підсудних) про нагороди, що є у них, військові або спе­ціальні звання не підтверджуються у зв'язку з відсутністю самих нагород або відповідних документів до них. У таких випадках, а також при сумнівах в автентичності документів або в достовірності відомостей про нагородження чи про присвоєння відповідного зван­ня, слід своєчасно вживати заходів для розшуку нагород і перевірки наявних відомостей.

Відповідно до ст. 335 КПК України в резолютивній частині ви­року повинне бути викладене рішення про звернення з поданням

322

до відповідних державних органів про позбавлення засудженого військового чи спеціального звання, орденів, медалей або почес­ного звання.

Порядок і умови призначеного судом покарання у вигляді поз­бавлення військового або спеціального звання, рангу, чину, квалі­фікаційного класу, а також порядок і строки внесення подання суду про позбавлення засуджених нагород, вищих військових та інших звань визначені статтями 27 і 28 Положення.

Так, відповідно до ст. 27 Положення суд, що постановив вирок про лозбавлення засудженого військового або спеціального звання, копію вироку, після того як він набере законної чинності, зобов'я­заний направити органу, що присвоїв це звання. Наприклад, щодо офіцерів — Міністерству оборони України для оголошення наказом міністра, щодо прапорщиків (мічманів) і сержантів (старшин) — відповідному командиру, щотірисвоїв звання. Копії вироків про поз­бавлення військового звання щодо осіб, які перебувають у запасі або які вийшли у відставку, надсилають до відповідних військових ко­місаріатів.

Оскільки ст. 37 КК України свідчить, що при засудженні за зло­чин особа може бути позбавлена військового або спеціального зван­ня, суд не має права вирішувати питання або вносити подання про пониження засудженого в званні.

Отримавши копію вироку, орган, що присвоїв звання, зобов'я­заний внести у відповідні документи запис про позбавлення засуд­женого звання, а також вжити заходів до позбавлення його всіх пільг, пов'язаних з цим званням. Про вжиті заходи повідомляєть­ся до суду.

Подання про позбавлення засудженого ордена, медалі або по­чесного звання, Почесної грамоти або Грамоти Верховної Ради України, військових чи інших звань, присвоєних Президентом Ук­раїни, у п'ятиденний термін, після того як вирок набере законної чинності, разом з копією вироку, нагородами і документами до них підлягають направленню до органу, який нагородив засудженого або присвоїв йому звання.

При цьому суд, що постановив вирок, після того як він набере законної чинності, витребує з фінансового апарату органу, що про­водив слідство у справі, нагороди і документи до них, які знаходять­ся там, на зберіганні. Такий запит повинен бути виконаний фінан­совим апаратом у добовий термін.

Щодо прийнятого за поданням суду рішення орган, у компетен­цію якого входить вирішення питань про позбавлення нагород і

323

звань, зобов'язаний повідомити суд, що постановив вирок. У тих ви­падках, коли в порядку нагляду вирок, яким було постановлено вне­сти подання про позбавлення засудженого нагород або звань, був скасований з припиненням справи виробництвом, суд, що постано­вив вирок, зобов'язаний направити до органу, що вирішував питан­ня про позбавлення засудженого звання або нагород, копію відпо­відної ухвали (постанови).