§ 2. Порядок і умови виконання покарання

у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю

Порядок виконання даного покарання визначений у гл. II По­ложення. Відповідно до ст. 31 КК України покарання, що розгля­дається, може призначатися судом на термін до п'яти років як ос-

291

новне або додаткове покарання. Закон передбачає можливість при­значення його в тих випадках, коли за характером вчинених винним злочинів за посадою або при занятті певною діяльністю суд дохо­дить висновку, що у зв'язку із вчиненням даного суспільне небез­печного діяння недоцільно зберігати за злочинцем право займати певні посади або займатися певною діяльністю, оскільки збережен­ня такого права може привести до вчинення нових, подібних до раніше вчинених злочинних дій, тобто це своєрідне покарання зас­тосовується лише до тих осіб, які вчинили злочин, використовую­чи посадове становище або внаслідок якоїсь професійної діяльності.

Застосування покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю викликано передусім протип­равним здійсненням особою певних трудових функцій. Позбавляючи громадян прав, якими вони володіють при виконанні посадових повно­важень або занятті певною діяльністю, суд таким чином сприяє охо­роні суспільних відносин у сфері застосування праці. Відповідно до вироку суду сфера трудової діяльності цих осіб обмежується — вони мають право займатися будь-якою суспільне корисною діяльністю" в якійсь галузі чи сфері, крім тих, де їм це заборонено за вироком суду.

Позбавлення права займати певні посади, як і будь-яке інше покарання, застосовується за вчинений злочин. Велике значення при цьому має не тільки каральний вплив на осіб, які вчинили злочи­ни, пов'язані з посадовими або професійними обов'язками, що ви­конувалися, але й попередження повторних правопорушень з боку цих осіб. Це покарання більшою мірою розраховане на майбутнє, на те, що засуджений протягом певного часу внаслідок судової за­борони буде позбавлений можливості потрапити в умови своєї ко­лишньої роботи, які сприяли його протиправній діяльності і полег­шили вчинення злочину.

Серед посад, які забороняються судом, — платні і на громадсь­ких засадах, постійні й тимчасові, штатні й позаштатні, ті, на які призначають, і виборні, керівні й рядові. Переважна частина вироків містить рішення про позбавлення права займати посади, пов'язані з обслуговуванням матеріальних цінностей, матеріальною відпові­дальністю. Як показують результати опублікованих досліджень, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю торкається переважно осіб, які працюють на транспорті, у системі торгівлі і громадського харчування, а також осіб, посади яких пов'язані з матеріальною відповідальністю¹.

Див.: Тютюгин В. Й. Лишение права занимать определенньїе должности как вид наказания по советскому у головному праву. - Харьков, 1982.

292

Щодо діяльності, яка забороняється, то тут слід мати на увазі як посадову діяльність (наприклад, лікарська, педагогічна), так і не-посадову (управління особистим транспортом). По суті, покарання цього виду може бути призначене будь-якій особі, яка, працюючи в тій або іншій галузі народного господарства, злочинно зловживала своєю посадою, професією, спеціальністю. Суд застосовує форму­лювання заборони досить широко з вказівкою конкретної посади чи спеціальності. Зумовлено це обставинами справи, конкретними умовами вчинення злочину, особистістю винного.

Позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю, як основний захід, передбачено в санкціях низки ста­тей КК України, що є альтернативою виправним роботам, штрафу (статті 87,132-134,155,155^і, 155³), позбавленню волі (ст. 172); суд вдається до цього заходу і в порядку ст. 44 КК України при пере­ході до більш м'якого покарання, ніж це передбачено законом.

Встановлення законодавцем за вчинення злочинів, про які йшлося, покарання у вигляді позбавлення права займати певні по­сади як санкції, альтернативної позбавленню волі, виправним ро­ботам і штрафу, дає суду можливість вибрати таке покарання, яке за своїми властивостями, обсягом та характером буде найбільш доцільним і дійовим засобом впливу на винного з урахуванням всіх його особистих якостей. Як додаткове це покарання може застосо­вуватися не тільки тоді, коли вказано в санкціях статей (у КК Укра­їни, наприклад, це статті 84,155,155^і, 155³,215 та ін.), а й тоді, коли, на думку суду, необхідний додатковий засіб у попередженні проти­правної діяльності засудженого в майбутньому.

Судова практика свідчить, що позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю застосовується переваж­но як додаткова міра покарання, причому досить часто при призна­ченні основного покарання у вигляді позбавлення волі та в по­єднанні з конфіскацією майна.

На практиці покарання цього виду частіше всього застосовуєть­ся за вчинення порівняно менш небезпечних злочинів, таких, як розкрадання державного або суспільного майна шляхом привлас­нення, розтрати або зловживання посадовим становищем (яке не­рідко кваліфікується за сукупністю з посадовим підробленням), обман покупців, порушення правил торгівлі.

Суть виконання цього виду покарання полягає в тому, що засуд­женого усувають від виконання обов'язків, пов'язаних із заняттям певної посади або певною діяльністю, і позбавляють його права на зазначений вид діяльності протягом встановленого вироком терміну.

293

Виконання покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю встановлюється двома способами: 1) контролем за виконанням цієї міри покарання органами виконання покарань, що не пов'язані з позбавленням волі, за місцем проживання засудженого; 2) кримінальною відповідаль­ністю за невиконання вироку суду за правилами, передбаченими ст. 183²КК України.

При засудженні до покарання у вигляді позбавлення права займа­ти певні посади або займатися певною діяльністю ст. 5 Положення зобов'язує суд направити копію вироку, який вступив у законну силу, як адміністрації підприємства, установи, організації за місцем роботи засудженого для виконання, так і органу виконання покарань — для контролю за виконанням цієї міри покарання. Функція контролю покладена на органи Державного департаменту України з питань виконання покарання.

Виконання вироку відповідно до ст. 6 Положення полягає в тому, що адміністрація підприємства, установи, організації зобов'я­зана не пізніше наступного дня після отримання копії вироку при­пинити трудовий договір з засудженим, якщо він займає посаду або займається діяльністю, права на яку його позбавили.

Одночасно до трудової книжки засудженого відповідно до ви­року вноситься запис про те, на якій підставі, на який строк і які посади він позбавлений права займати або якого роду діяльністю позбавлений права займатися.

На практиці трапляється, коли засуджений ще до набуття виро­ком законної чинності міняє місце роботи і залишає посаду, яку йому заборонено займати. Якщо після вступу на роботу такої осо­би буде встановлено, що в його трудовій книжці відповідний запис відсутній, адміністрація підприємства, установи, організації за місцем його нової роботи повинна внести цей запис за поданням органу виконання покарань. Внесення відповідного запису до тру­дової книжки засудженого, передбачене ч. З ст. 6 Положення, — обов'язок адміністрації, спрямований на попередження ухилення правопорушника від відбування призначеного йому покарання. Про те, що такий запис зроблений, негайно повідомляється органу ви­конання покарання, що здійснює контроль за виконанням даної міри покарання.

Каральна сторона покарання у вигляді позбавлення права зай­мати певні посади чи займатися певною діяльністю полягає пере­дусім у тому, що покарана таким чином особа позбавляється на певний час, а іноді і назавжди, можливості працювати за спеціаль-

294

ністю¹, як правило, переходить на менш кваліфіковану роботу, про­грає в заробітку², позбавляється певних пільг і переваг, що надають­ся відповідно до трудового законодавства. Застосування до засуд­женого ст. 31 КК України позбавляє його права займатися звичною професійною діяльністю і викликає необхідність придбання нових професійних навичок, що вимагає не тільки навчання, але і більш або менш тривалого досвіду практичної роботи. При цьому треба виходити з того, що додаткове покарання у вигляді заборони зай­матися певною діяльністю є суворішим, ніж позбавлення права зай­мати певні посади, оскільки позбавлення права займати посаду не позбавляє можливості працювати за спеціальністю.

Слід зазначити, що застосування покарання, передбаченого ст. 31 КК України, тягне за собою певні економічні збитки не тільки для самого засудженого, але й для держави, оскільки народне гос­подарство на певний час, по-перше, позбавляється кваліфіковано­го робітника і, по-друге, втрачає кошти, котрі були затрачені на підготовку цього фахівця.

У зв'язку з тим, що позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю дуже часто застосовується як додат­кове покарання до позбавлення волі, яке нерідко призначається на дуже довгі строки, та ще й із конфіскацією майна, засуджений заз­нає в такому разі одночасно трьох покарань, кожне з яких має сер­йозний каральний потенціал. У такому поєднанні додаткове покаран­ня у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю сприяє посиленню покарання щодо засуджено­го. Відповідно до ст. 22 КК України покарання не лише служить карою за вчинений злочин, але й має на меті виправлення засудже­ного. Позбавлення права займати певні посади передусім слід роз­глядати як допоміжний засіб профілактичного характеру, який

За даними В. П. Махоткіна, для 16% обстежених осіб, що дістали вищу і се­редню спеціальну освіту, застосування цього виду покарання унеможливлює на певний час використовувати отримані спеціальні знання, а близько 30% засудженим, що перейшли на іншу роботу, довелося пройти навчання і набувати кваліфікацію на новому місці роботи (див.: Махоткин В. П. Лишение права занимать определен-ньіе должности или заниматься определенной деятельностью // Наказания, не свя-занньїе с лишением свободи. - М., 1972. - С. 64-65.

² Близько 40% засуджених, що перейшли на іншу роботу, отримували нижчу заробітну плату порівняно з тією, яка була раніше, що, по-перше, викликане відсто­роненням від колишніх обов'язків посадових осіб, які потім перейшли на роботу рядовими службовцями або робітниками; по-друге, їхній перехід на іншу роботу був пов'язаний спочатку, як правило, з виконанням роботи невисокої кваліфікації, що, безсумнівно, вплинуло на розмір заробітної плати (див.: там само. - С. 65)

295

сприяє попередженню вчинення повторних злочинів після відбут­тя основного покарання.

Слід наголосити, що позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, як, проте, і будь-яке інше пока­рання, породжує судимість (п. 4 ст. 55 КК України).

На відміну від покарань, покликаних виправляти засуджених на підставі залучення до праці, покарання, що розглядається, нав­паки, має на увазі примусове відсторонення засудженого від ро­боти, що виконується. Звісно, засуджений, покараний у такий спосіб, не залишиться без роботи, він може влаштуватися (якщо перебуває на волі) на інше місце. Але його участь у трудових про- , цесах не пов'язана із заняттям посад або заняттям діяльністю, заборонених вироком; вона не має примусово-правового характе­ру. Отже, каральний вплив покарання, що розглядається, полягає в самому змісті, у тому, що засуджений до цього покарання, втра­тивши можливість продовжувати виконання колишніх посадових або професійних функцій, зазнає право обмежень, що є результа­том його протиправної поведінки.

У діючому Положенні немає норм, які б торкалися процесу здійснення виховного впливу на засуджених до позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю. По суті, цей вид покарання є єдиним серед так званих термінових покарань, де немає виправно-трудового впливу. Незважаючи на те що засудже­ний відбуває покарання протягом якогось, іноді досить тривалого періоду, воно не пов'язане законодавцем з системою виховних за­ходів, що ніяк не позначається на ефективності покарання.

Відповідно до ст. 7 Положення адміністрація УВП під час відбу­вання позбавлення волі особами, засудженими також до додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю, не може їх використовувати на ро­ботах, виконання яких їм заборонено вироком.

Такий порядок дозволяє в період виконання основного покаран­ня ефективно досягнути і тих цілей, які переслідуються при при­значенні і відбуванні додаткового покарання у вигляді позбавлен­ня права займати певні посади або займатися певною діяльністю.

У літературі висловлювалися найрізноманітніші думки з при­воду того, хто повинен виконувати покарання, про яке йдеться. Зга­дувалася адміністрація підприємств, де засуджений працював і де стає до роботи, вищі організації, адміністративні органи (наприк­лад, органи ДАІ); вказувалося також, що обов'язок виконання ви­року покладений на самого засудженого.

296

Розділ XVIII. Порядок і умови виконання і відбування інших видів...

Нині ст. 8 Положення обов'язки по контролю за виконанням ви­років про позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю однозначно покладає на орган, що виконує по­карання, не пов'язане з позбавленням волі.

Однак у Законі України'«Про виконавче провадження» містить­ся загальне положення, згідно з яким з 1 липня 1999 року вироки судів у частині позбавлення права займати певні посади або займа­тися певною діяльністю підлягають виконанню Державною вико­навчою службою. На жаль, механізм виконання зазначених пока­рань у Законі «Про виконавче покарання» не передбачений. З іншого боку, конкретні обов'язки по контролю за виконанням вироків про позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю покладені на орган виконання покарань, що не пов'язані з позбавленням волі, який тепер є структурним підрозділом Держав­ного департаменту України з питань виконання покарання. Ці обо­в'язки виражаються в тому, що орган виконання покарань, які не по­в'язані з позбавленням волі, за місцем проживання засудженого здійснює контроль за дотриманням ним передбаченої вироком суду заборони займати певні посади чи займатися певною діяльністю, перевіряє виконання адміністрацією підприємства, установи, орга­нізації вимог, передбачених вироком суду про позбавлення засудже­ного права займати певні посаджчи займатися певною діяльністю.

Деталізуючи контрольні функції органу виконання покарань, Тимчасова інструкція про порядок виконання кримінального пока­рання у вигляді позбавлення права займати певні посади або зай­матися певною діяльністю, що була затверджена наказом Держав­ного департаменту з питань виконання покарань та МВС України від 17 липня 1999 року № 91/565¹, містить положення, відповідно до якого контроль за виконанням покарання про позбавлення пра­ва займати певні посади або займатися певною діяльністю здійснюєть­ся за місцем проживання засуджених органом виконання покаран­ня, що не пов'язані з позбавленням волі, спільно з працівниками підрозділів ДА1 (відносно осіб, засуджених до позбавлення права управляти транспортними засобами) і працівниками Державної служби боротьби з економічною злочинністю (відносно осіб, засуд­жених до позбавлення права займати посади, пов'язані з матеріаль­ною відповідальністю). Подібна взаємодія практично здійснюєть­ся шляхом направлення інформації про осіб, позбавлених права управляти транспортними засобами, у ДАЇ, або державну інспек-

' Див.: Офійний вісник України. - 1999. -№ 47.- Ст.. 2323.

297

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

цію по маломірних судах, або ж Судноплавну інспекцію річкового флоту. Так само інформується і відділ Державної служби боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ відносно осіб, позбавлених права займати посади, пов'язані з матеріальною відпо­відальністю. Якщо засуджений позбавлений права полювати, то орган виконання покарання, що не пов'язане з позбавленням волі, направляє інформацію в товариство мисливців, членом якого є за­суджений, для застосування до нього заходів відповідно до Стату­ту товариства, а крім того, інформація повідомляється і працівни­ку дозвільної системи ВВС для вирішення питання про необхідність вилучення в засудженого мисливської зброї.

Для забезпечення виконання вироку суду органу виконання по­карання, що не пов'язане з позбавленням волі, надані повноважен­ня перевірити факт звільнення адміністрацією підприємства, устано­ви, організації засудженого від посади або роду діяльності, на які він позбавлений права. На виконання вироку суду адміністрація підприєм­ства, установи, організації зобов'язана не пізніше наступного дня після отримання нею копії вироку припинити трудовий договір з за­судженим на підставі п. 7 <*г. 36 КзпП України або ж перевести його на іншу роботу, якщо це не суперечитиме вироку на підставі ст. 32 КзпП України. Працівник органу виконання покарання, що не пов'я­зане з позбавленням волі, перевіряє надходження інформації про звільнення засудженого від посади або поновлення права займатися певною діяльністю і внесення до трудової книжки засудженого запису про те, на якій підставі, на який термін і яких посад позбавлений права займати засуджений. Підставою для внесення такого запису є наказ (розпорядження) керівника підприємства, установи, організації.

У процесі подальшого здійснення контрольних функцій орган виконання покарань, що не пов'язані з позбавленням волі, направляє до паспортного відділу контрольну картку для контролю за випискою засудженого з місця проживання. За місцем проживання контроль за виконанням засудженим заборони, що міститься у вироку суду, здійснюють дільничні інспектори міліції, а також працівники ДАІ, які інформують раз на півроку орган виконання покарання, що не пов'я­зане з позбавленням волі, про відбування засудженим покарання.

Слід звернути увагу на те, що, крім зазначених у ст. 8 Положен­ня, на орган Державного департаменту України з питань виконання покарання покладаються й інші обов'язки, зокрема, ті, що випливають із тексту ст. 5 Положення: обов'язок направляти адміністрації підприємства, установи, організації подання щодо внесення до тру­дової книжки засудженого, у разі відсутності в ній запису стооов-

Розділ XVIII. Порядок і умови виконання і відбування інших видів...

но призначення покарання, відповідного запису про те, на якій під­ставі, і на який термін, і яку саме посаду він не має права займати або якого роду діяльністю займатися. Оскільки йдеться про орган, що контролює виконання вироку, то з цього випливає і обов'язок органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого вести облік усіх осіб, засуджених до позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, бо здійснювати необхід­ний контроль без організації такого обліку було б неможливо.

Орган виконання покарання, що не пов'язане з позбавленням волі, веде журнал обліку засуджених і заповнює облікові картки. Крім того, на кожного засудженого до позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю відкривається осо­бова справа, порядковий номер якої відповідає номеру, що під ним у журналі обліку засуджених зареєстрована копія вироку. В особовій справі засудженого зберігаються всі документи, які стосуються здійснення контролю за виконанням вироку (копія вироку з довід­кою про вступ його в законну силу, копія повідомлення адміністрації підприємства, копія подання та ін.).

.Відповідно до ст. 9 Положення термін виконання покарання, що розглядається, у разі, якщо воно призначено: а) як основне або б) як додаткове до покарання, не пов'язане з позбавленням волі, а також в) при умовному засудженні або відстрочці виконання виро­ку особі, засудженій до позбавлення волі, якщо в останньому випад­ку виконання додаткового покарання не відстрочене — обчислюєть­ся з моменту набуття вироком законної чинності.

Якщо покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю призначається як додаткове до позбавлення волі, то воно згідно з ч. 2 ст. 9 Положення поши­рюється на весь час знаходження засудженого в місцях позбавлен­ня волі, а також, понад це, на строк, установлений вироком, почи­наючи з дня звільнення.

Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права зай­мати певні посади або займатися певною діяльністю обчислюєть­ся, як сказано в ч. 5 ст. 9 Положення, з моменту звільнення з місць позбавлення волі щодо осіб, засуджених до позбавлення волі, до яких було застосоване умовно-дострокове звільнення або заміна покарання більш м'яким.

При звільненні з місць позбавлення волі особи, до якої застосова­не додаткове покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, адміністрація УВП, де за­суджений відбуває покарання, зобов'язана за двадцять днів до закін-

299

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

чення строку позбавлення волі, а в разі умовно-дострокового звільнен­ ня чи заміни покарання більш м'яким — в день звільнення, направи­ ти в орган виконання покарань за вибраним звільненим місцем про­ живання копію вироку суду; при помилуванні — копію вироку і роз­ порядження про помилування за Указом Президента України.

Для осіб, які звільняються з місць позбавлення волі, у довідці про звільнення обов'язково вказується додаткова міра покарання у вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися пев­ною діяльністю, призначена за вироком суду.

При прописці особи, у довідці про звільнення якої є відмітка про додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права займа­ти певні посади або займатися певною діяльністю, працівники пас­портного, відділу інформують про це орган виконання покарання, що не пов'язане з позбавленням волі.

Стаття 10 Положення вказує на наслідки невиконання вироку про позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю. Так, якщо засуджений до цього покарання стане до ро­боти, виконання якої вирок йому забороняє, то адміністрація підприємства, установи або організації зі своєї ініціативи або за поданням органу виконання покарання, що не пов'язане з позбав­ленням волі, або прокурора припиняє трудовий договір з засудже­ним відповідно до п. 7 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Згідно з частиною 2 статті 10 Положення у разі, якщо засудже­ний до позбавлення права займати певні посади або займатися пев­ною діяльністю продовжує займатися такою, орган виконання по­карання, що не пов'язане з позбавленням волі, вживає заходів до її припинення, для чого входить до відповідного підприємства, уста­нови, організації з поданням про припинення забороненої вироком трудової діяльності засудженого, наприклад протягом трьох днів.

Якщо адміністрація підприємства, установи чи організації, де працює засуджений не задовольнила такого подання, то працівник органу виконання покарання доповідає про це прокурору для вирі­шення питання про притягнення винних осіб до відповідальності згідно зі ст. 176⁴ КК України.

Якщо засуджений працевлаштується, а в його трудовій книжці не буде відповідного запису, тоді з боку органу виконання покарання, що не пов'язане з позбавленням волі, адміністрації підприємства, установи, організації вноситься прокурором подання з пропозицією зробити такий запис, з вказівкою підстави, строку і переліку посад або роду діяльності, яких позбавлена права ця особа.

У разі, якщо засуджений до даного покарання продовжуватиме займати заборонену вироком суду посаду або займатися забороне-

зоо

ною діяльністю, інспектор органу виконання покарання, що не по­в'язане з позбавленням волі, пропонує негайно виконати вимогу за вироком суду, попереджує засудженого про кримінальну відпові­дальність згідно зі ст. 183² КК України, бере про це підписку в засуд­женого. Якщо і після цього особа, якій заборонено займати певні посади або займатися певною діяльністю ігнорує вимоги вироку суду, інспектор органу виконання покарання, що не пов'язане з позбавлен­ням волі, своїм рапортом повідомляє начальника органу внутрішніх справ для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності за невиконання вироку суду про позбавлення пра­ва займати певні посади або займатися певною діяльністю.

Кримінальна відповідальність за невиконання вироку суду про позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю встановлена ст. 183² КК України. Згідно зі ст. 183² КК України невиконання вироку суду про позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю особою, щодо якої винесено вирок суду, карається штрафом від тридцяти до вісімде­сяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до Тимчасової інструкції «Про порядок виконання кри­мінального покарання у вигляді позбавлення права займати певні по­сади або займатися певною діяльністю» виконання даного покарання припиняється, і засуджений знімається з обліку в органі виконання покарання, що не пов'язане з позбавленням волі, за такими підстава­ми: при відбутті терміну покарання або при скасуванні вироку з при­пиненням провадження у справі; при зміні вироку із заміною покарання більш м'яким; у зв'язку з актом амністії або помилування; у зв'язку із засудженням цієї особи до позбавлення волі; у зв'язку зі смертю засуд­женого; у зв'язку із зміною постійного місця проживання.