§ 2. Процес карального і виховного впливу

Будь-яке покарання, визначене вироком суду винному у вчи­ ненні злочину, має бути відбуте і виконане. •

Під виконанням покарання слід розуміти врегульований норма­ми кримінально-виконавчого права каральний і виховний процес, який здійснюється уповноваженими на те спеціальними устано­вами або органами держави згідно з метою покарання.

Кара або каральні елементи містяться в спеціальних правилах поведінки засуджених до позбавлення волі, що мають заборонний характер. В основному вони перелічені у § 17 Правил внутрішньо­го розпорядку виправно-трудових установ¹.

Затверджені Наказом Державного департаменту України з питань виконан­ня покарань від 5 червня 2000 р. № 110 // Правила внутрішнього розпорядку вип-равио'-трудових установ. - Київ, 2000:

35

ЗАІАЛЬПА

Засудженим до позбавлення волі забороняється:

а) розпоряджатися особистим часом, відведеним їм розпорядком дня, не порушуючи при цьому встановлених правил поведінки;

б) отримувати в посилках (передачах) і зберігати при собі про­ дукти харчування та предмети першої потреби (додаток 5);

в) зберігати предмети і речі, передбачені переліком (додаток 5);

г) купувати продукти харчування і предмети першої потреби в асортименті, передбаченому переліком (додаток 5);

ґ) брати участь в культурно-масових і спортивно-оздоровчих; заходах, користуватися бібліотекою, настільними іграми;

д) брати участь у роботі самодіяльних організацій та гуртків засуджених;

е) у відведених місцях розводити декоративних риб та кімнатні рослини;

є) користуватися у відведених місцях індивідуальними водонаг- рівальними приладами заводського виготовлення;

ж) відправляти через пошту або передавати родичам під контро- лем адміністрації установи особисту літературу і періодичні видання-

з) придбавати для загального користування за рахунок коштів, які перебувають на особових рахунках, телевізори, холодильники, програвачі, радіоприймачі з розрахунку: телевізор, програвач - один на відділення, холодильник, радіоприймач - один на житлове при- міщення.

Тут же у § 17.2 перелічуються і правила режиму, що мають су виховний характер, оскільки їх порушення або недотримання не мс спричинятися до якихось несприятливих наслідків для засуджених.

Засуджені до позбавлення волі зобов'язані:

а) суворо дотримуватись правил поведінки і розпорядку дня| установлених у виправно-трудових установах;

б) дбайливо ставитися до державного майна;

в) сумлінно ставитися до праці;

г) утримувати в чистоті житлові і службові приміщення, робочі місця, за встановленим зразком заправляти ліжка, дотримуватис^ правил особистої гігієни, зберігати продукти харчування і предме ти особистого використання у відведених для цього та спеціальні обладнаних місцях або холодильниках що їм належать;

ґ) за встановленим порядком виконувати роботи з благоустрої місць позбавлення волі та прилеглих до них територій, а також, поліпшення культурно-побутових умов засуджених;

д) пересуватися групами територією виправно-трудових уста нов тільки строєм;

36

е) носити встановлені нагрудні знаки згідно із затвердженим зразком (додаток 7);

є) у тюрмах, приміщеннях камерного типу, штрафних та дис­циплінарних ізоляторах виходити на прогулянку і дотримуватися встановлених на час прогулянки правил поведінки, за графіком чер­гувати в камерах;

ж) при зустрічі з працівниками виправно-трудових установ та іншими посадовими особами, які відвідують установи, вставати і вітатися з ними;

з) бути ввічливими між собою.

До заходів виховного впливу, що не є карою, слід віднести:

суспільне корисну працю засуджених;

виховну роботу;

загальноосвітнє і професійне навчання.

У літературі підкреслюється, що в процесі здійснення караль­ного та виховного впливу на засуджених застосовуються різно­манітні засоби і методи впливу. Під засобами мають на увазі захо­ди, тобто дії, що застосовуються для досягнення мети покарання засуджених, а під методами впливу вбачаються конкретні способи, засоби. Способи та методи виховного впливу на засуджених, засно­вані на категоріях психології і педагогіки, успішно застосовують­ся на практиці в усіх установах виконання покарання.

Істотною ознакою, що розрізняє засоби і методи впливу на засуд­жених, є те, що вжиття основних засобів виправлення засуджених безпосередньо передбачене кримінально-виконавчим законодав­ством. Заходи виховного впливу кримінально-виконавчим законодав­ством не регламентуються, оскільки вони є мірою педагогічного характеру. Цими проблемами займається наука педагогіка в її при­кладній частині.

У процесі виконання і відбування покарання до засуджених застосовуються опрацьовані педагогікою різноманітні методи ви­ховного впливу, серед яких найрозповсюдженіші такі:

1. примуси і переконання;

2. методи перспективних ліній;

3. метод довіри;

4. метод вибуху та ін.

Заходи примусу і переконання в цьому процесі застосовуються одночасно, у взаємозв'язку. Примус засудженого до дотримання встановленого порядку відбування покарання має виробити в ньо­го переконання в необхідності строгого додержання встановлених правил поведінки, привчити до дисциплінованості, самодисципліни.

Довіра до засудженого повинна знаходити свій вияв у конкрет­них справах: обранні його до ради колективу загону або колонії, до­рученні обов'язків бригадира і т. ін.

За успішної роботи рівень довіри повинен зростати: тут перед­бачаються добровільно взяті на себе засудженим моральні обов'язки перед начальником загону, адміністрацією установи виконання по­карання, зрештою перед самим собою і близькими родичами, а в більшому масштабі — перед державою і суспільством, поводити себе гідно, добровільно дотримуватися вимог законів, не припус­кати їх порушень.

Застосування методу вибуху, на наш погляд, повинно мати вибірковий характер. Сутність його <— руйнування існуючих у свідо­мості засудженого негативних уявлень і суджень, звичок і настанов.

Коли йдеться про застосування методу вибуху, завжди вдають­ся до практики педагогічної діяльності А. С. Макаренка.

Проте цей метод слід застосовувати обачно, і він може бути корисний тільки тоді, коли у засудженого є певний запас моральних сил і здатність до різких особистісних перетворень (певна річ, на добровільних началах). Подібний «вибух» може не викликати но­вих потужних стимулів до позитивного переусвідомлення своєї поведінки, а відтак і життя в цілому.

Існує також небезпека, що метод вибуху може зруйнувати те, що є позитивним у особистості, творчим, а на руїнах вже нічого хоро­шого не побудуєш.

Отже, в організації і здійсненні індивідуальної виховної робо­ти прийнятні різні методи впливу на засуджених, однак застосову­вати їх слід обережно і вибірково з урахуванням багатьох обставин, що характеризують особу засудженого і його здатність адекватно реагувати на вжиті заходи карального і виховного впливу.

Автори цього посібника поділяють думку, що зміст покарання обмежується однією лише карою, а виховний вплив на засуджених знаходиться за межами змісту покарання і лише Супроводжує, по­легшує досягнення через покарання поставленої мети. Про ці обид­ва аспекти виправного процесу йдеться у ст. 2 ВТК України: Вип­равно-трудове законодавство України складається з нинішнього кодексу та Інших законів України.

> Виправно-трудове законодавство України встановлює порядок ьумови відбування покарання і вжиття заходів виправно-трудового

39

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

впливу до осіб, засуджених до позбавлення волі, виправних робіт без позбавлення волі, порядок відбування покарання особам, засуд­женим до направлення до дисциплінарного батальйону, виконання і відбування інших видів кримінального покарання, а також поря­док діяльності установ і органів, що виконують вироки до цих видів покарання, і участі громадськості у виправленні засуджених».

Виправний процес — це особливий виховний, педагогічний вплив на засуджених.

До заходів виховного впливу слід віднести:

1. правила режиму, що мають суто виховний характер;

2. суспільне корисна праця;

3. індивідуальна виховна робота;

4. загальноосвітнє навчання;

5. професійне навчання.

Всі ці заходи виховного впливу в поєднанні з елементами кари, закладеними в такому покаранні, як, наприклад, позбавлення волі, утворюють цілісний виправний процес.