§ 1. Види виправних робіт без позбавлення волі і порядок їх відбування

Застосування виправних робіт без позбавлення волі як виду кримінального покарання має більш ніж 80-річну практику. За часів свого існування називалися вони по-різному — «обов'язкові гро­мадські роботи», «виправно-трудові», «примусові роботи без утри­мання під вартою», але сутність їх залишалася незмінною — при­мусова праця з проживанням вдома. Вони були альтернативою поз­бавлення волі, особливо її коротких строків, відбувалися як за місцем роботи, служби, так і на тяжких фізичних роботах по бла­гоустрою міст, проведенню ремонтів, будівництві, земляних, мелі­оративних та інших роботах, призначалися на різні строки, мали різні правообмеження.

Нині виправні роботи без позбавлення волі у практиці застосу­вання кримінальних покарань посідають значне місце¹, вони перед­бачені приблизно у 60% усіх статей Особливої частини Криміналь­ного кодексу України, мають важливе попереджувальне і виховне значення відносно осіб, які вчинили менш небезпечні злочини і виправлення яких можливе без ізоляції від суспільства шляхом їх трудового перевиховання в поєднанні з заходами громадського впливу з боку колективу, у якому вони мають відбувати покарання.

Виправні роботи застосовуються лише як основна міра кримі­нального покарання у разі:

На сьогоднішній день це практично єдина міра покарання для осіб, виправ­лення яких можливе без ізоляції від суспільства і під наглядом трудового колекти­ву. У зв'язку зі зменшенням можливостей використання в умовах ринкової еконо­міки праці осіб, умовно засуджених до позбавлення волі з обов'язковим залучен­ням засудженого до праці, Верховна Рада України своєю постановою від 16 травня 1992 року зупинила дію ст. 251 КК України до прийняття нового Кримінального ко­дексу України. Див.: Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 32. - Ст. 462.

274

а) к^ли така міра покарання передбачена санкцією статті кри­ мінального закону;

б) призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено законом ($т. 44 КК України);

в) заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаран­ ням (ст. 52 КК України);

г) коли виправними роботами замінюється штраф у випадках злісного ухилення від йего сплати (ст. 32 КК України).

Стаття 29 КК і стаття 94 ВТК України передбачають два види виправних робіт без позбавлення волі:

• з відбуванням за місцем роботи засудженого;

• з відбуванням в інших місцях, що їх визначають органи, які ви­ конують цей вид покарання, але в районі проживання засудженого.

Питання про те, який вид виправних робіт належить відбувати винній особі, вирішується у вироку суду і залежить від обставин кри­мінальної справи: характеру вчиненого злочину, особи правопоруш­ника, його ставлення до праці, можливостей колективу щодо вихов­ного впливу, причин і умов, які сприяли вчиненню злочину тощо.

Як правило, виправні роботи призначаються за місцем роботи засудженого, оскільки саме цей вид виправних робіт найбільш пов­но сприяє досягненню мети покарання. Як неодноразово підкрес­лювалося у постановах Пленуму Верховного Суду України, недо­цільно призначати виправні роботи з відбуванням за місцем робо­ти особам, які вчинили злочини, пов'язані з виконанням ними посадових або професійних обов'язків, бо залишення винних на по­передній роботі може спричинити послаблення виховного і запо­біжного значення покарання.

Виправні роботи в інших місцях, які визначають органи виконан­ня покарань, є більш тяжким видом цього покарання. Призначають­ся вони тим, хто за вироком суду позбавлений права займати певні посади або займатися певною діяльністю, хто не має постійної ро­боти, кого з урахуванням конкретних обставин справи і мотивів вчи­неного злочину недоцільно залишати на попередньому місці роботи.

Виправні роботи без позбавлення волі відбуваються на підпри­ємствах, в установах та організаціях різної форми власності строком від двох місяців до двох років, з відрахуванням із заробітку засуд­жених від 5 до 20% в доход держави протягом строку відбування покарання. Слід зазначати, що законом не встановлений мінімаль­ний розмір відрахувань, але визначення його менше 5% недоцільне з точки зору слабкого карального впливу на засудженого. І водно­час гслід мати на увазі, що головне у виправних роботах — не запо-

275

частина

діювання матеріальної шкоди засудженому, а його виховання з до­помогою трудового колективу, у якому він буде працювати, через те вибір конкретних строків виправних робіт і розмірів відрахувань із заробітку засудженого залежать від матеріалів і обставин конкрет­ної справи: тяжкості вчиненого злочину, його характеру, особи вин­ного, його матеріального, майнового, сімейного становища і вимог закону про індивідуалізацію покарання.

Виправні роботи без позбавлення волі призначаються тільки працездатним особам з урахуванням, по можливості, їх спеціаль­ності. Тому вони не можуть бути застосовані до інвалідів першої і другої групи, осіб, які досягай пенсійного віку, вагітних жінок, не­працюючих жінок, які мають на утримуванні малолітніх дітей, учнів з денною формою навчання, військовослужбовців. Щодо непов­нолітніх враховується необхідність забезпечення належного нагляду за їх поведінкою і здобуттям ними виробничої кваліфікації, саме че­рез те недоцільно призначати виправні роботи неповнолітнім, які не досягли шістнадцятилітнього віку.

Порядок і умови виконання кримінального покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі регулюються статтями 94-107 ВТК України, а також Тимчасовою інструкцією про порядок виконання кримінального покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, затвердженою Державним департаментом України з питань ви­конання покарань та МВС України 17.07.99 № 91 /565'. Підставами для притягнення засудженого до відбування виправних робіт є:

а) копія вироку суду з довідкою про набрання ним законної сили;

б) копія ухвали (постанови) касаційної або наглядової інстанції (якщо вирок змінювався);

в) копія ухвали суду, якщо невідбутий строк позбавлення волі замінений виправними роботами;

г) копія розпорядження про виконання Указу Президента Украї­ ни про помилування при заміні покарання у вигляді позбавлення волі виправними роботами без позбавлення волі.

Вироки про виправні роботи без позбавлення волі виконують­ся не пізніше як через десять днів з дня набрання ними законної сили або звернення їх до виконання. Виконують цей вид покаран­ня інспекції виправних робіт Державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, облас­тях, містах Києві та Севастополі.

Після надходження копії вироку до органів виконання покаран­ня всі відомості про особу, засуджену до виправних робіт без поз-

' Див.: Офіційний вісник України. - 1999. - № 47. - Ст. 2323.

276

бавлення волі, реєструються в спеціальному журналі обліку, на кож­ного засудженого заповнюється облікова картка та заводиться осо­бова справа. До суду, який виніс вирок, орган виконання покаран­ня надсилає повідомлення про прийняття вироку до виконання. У разі заміни засудженому невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі виправними роботами без позбавлення волі по­відомлення надсилається до установи, з якої було звільнено засуд­женого. Про взяття на облік осіб, засуджених до виправних робіт, які підлягають призову на дійсну військову службу, надсилається повідомлення відповідному військовому комісаріату; відносно інших осіб, засуджених до виправних робіт, до територіального органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого направ­ляється повідомлення про необхідність поставлення цієї особи на профілактичний облік міліції та здійснення контролю за її поведін­кою і способом життя. Працівники служби дільничних інспекторів міліції щомісячно перевіряють засудженого за місцем проживання та один раз на квартал довідкою інформують про результати пере­вірок органи виконання покарання. Кожного засудженого після взят­тя його на облік викликають для бесіди, йому роз'яснюють поря­док і умови відбування виправних робіт, заходи заохочення і стяг­нення, які можуть до нього застосовуватися.

Особа, яка засуджена до виправних робіт за місцем роботи, зали­шається працювати на підприємстві, в установі або в організації, де вона працювала до засудження, на тій самій посаді або роботі. Пере­ведення на іншу роботу чи посаду провадиться на загальних підста­вах, передбачених законодавством про працю. Якщо засуджений на момент звернення вироку до виконання не має місця роботи, за яким він міг би відбувати покарання, працівники органу виконання покаран­ня роз'яснюють даній особі необхідність її якнайшвидшого працевлаш­тування, а також говорять про наслідки, які може потягти за собою невиконання цієї умови, пропонують в п'ятнадцятиденний строк влаш­туватися на роботу, допомагають у цьому і за необхідності видають направлення до відповідного центру зайнятості населення.

Дещо інший порядок встановлений для відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі в інших місцях, що їх визначають інспекції виправних робіт. Вони відбуваються засуд­женим у межах населеног; пункту, де він проживає, або в місце­вості, звідки він має можливість щоденно повертатися до місця постійного проживання (ст. 95 ВТК). Засуджений до виправних робіт без позбавлення волі в інших місцях має бути звільнений з підприємства, установи чи організації, де він працює.

277

Про обов'язковість звільнення йому роз'яснюється під час бе­сіди в органі виконання покарання і видається розпорядження про прибуття до відповідного центру зайнятості населення для працев­лаштування на новому місці роботи в десятиденний строк. При цьому у засудженого відбирають відповідне зобов'язання.

Засуджених, щодо яких судом застосоване примусове лікуван­ня від алкоголізму, направляють пройти курс лікування.

Відділи (відділення, групи) виконання покарання, що не пов'я­зані з позбавленням волі не пізніше як через три дні після оформлення необхідних документів направляють адміністрації підприємства, ус­танови, організації, де працює засуджений, копію вироку та повідом­лення, в якому зазначаються всі обов'язки, що покладаються на нього у зв'язку із засудженням до покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, працівника даного підприємства, установи чи організації, зокрема порядок відрахувань із заробітку засудженого, здійснення контролю за його поведінкою, проведення з ним виховної роботи. Такі ж документи направляються адміністрації підприємств на засуджених в інших місцях. Відповідно до статті 100 ВТК Украї­ни адміністрація підприємства, установи чи організації в добовий термін висилає органу виконання покарання, на обліку якого пере­буває засуджений до виправних робіт без позбавлення волі, підтвер­дження про прийняття до виконання судового рішення стосовно нього. При цьому в повідомленні повинен бути зазначений день, з якого роз­почато здійснення відрахувань із заробітку засудженого, а також — інформація про заходи профілактичного впливу, які були вжиті до засудженого за місцем його роботи.

Щодо засуджених, визнаних лікарсько-трудовою комісією не­працездатними, або які вийшли на пенсію за віком і залишили ро­боту після винесення вироку, органи виконання покарання згідно з чинним законодавством порушують перед судом клопотання про заміну виправних робіт без позбавлення волі іншим, більш м'яким видом покарання або про його звільнення від відбування покаран­ня. До вирішення судом цього питання зазначені особи до відбуван­ня виправних робіт не залучаються (ст. 101 ВТК).