§ 1. Матеріально-побутове забезпечення осіб, позбавлених волі

У чинному кримінально-виконавчому законодавстві питання матеріально-побутового забезпечення засуджених регулюються з урахуванням: а) положення про те, що покарання не має на меті за­подіяння фізичних страждань або приниження людської гідності; б) карального змісту, а також загально превентивної і кримінально-виконавчої мети покарання.

Задоволення потреб в житлі, одязі й їжі складає основу існуван­ня людини. Перелічені потреби характеризуються фізіологічне не­обхідною кількістю і якістю засобів, потрібних для їх задоволення. Відсутність фізіологічне необхідного мінімуму норм харчування і речового забезпечення, погіршення житлових умов призводить до фізичних страждань, до виснаження організму, захворювань і, як наслідок, — до біологічного виснаження особи. Матеріально-побу­тове забезпечення засуджених, які дотримуються вимог режиму, здійснюється у фізіологічне необхідних межах. Воно й створює умови для нормальної життєдіяльності організму засуджених.

Однак потреби в житлі, одязі і їжі не можуть характеризувати­ся тільки фізіологічне необхідним мінімумом засобів для їх задо­волення — вони мають і свої індивідуальні особливості. Відсутність або нестача коштів для задоволення індивідуальних смаків в житлі, одязі й їжі вносять у життя засудженого певний дискомфорт. Відсутність звичних речей є різновидом позбавлення засуджених прав, які належать іншим громадянам суспільства. Виходячи з ка­рального змісту покарання і необхідності використати його для досягнення загально превентивної і карально-виховної цілей, кри­мінально-виконавче законодавство певною мірою використовує матеріально-побутове забезпечення засуджених для досягнення мети, що випливає зі ст. 22 КК України. Це зокрема виражається в ігноруванні індивідуальних смаків осіб, яких тримають у місцях

264

Розділ XVI. Матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення осіб...

позбавлення волі, при забезпеченні харчуванням, одягом, а також у тому, що їх тримають у приміщеннях барачного типу і т. ін.

В установах виконання покарання створюють необхідні житлові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни (ст. 74 ВТК України). Кожній особі, позбавленій волі, надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. У колоніях суворого і особливого ре­жимів видаються постільні речі за скороченим асортиментом. Нор­ма житлової площі на одного засудженого у виправно-трудовій ко­лонії не може бути меншою 2-х кв. м, а у виховно-трудовій колонії та тюрмах — 2,5 кв. м. (ст. 74 ВТК України). Згідно з ст. 75 Правил внутрішнього розпорядку УВП «в холодну пору року температура в житлових приміщеннях виправно-трудових установ підтримується на рівні плюс 18-20 градусів за Цельсієм».

Поліпшені житлово-побутові умови створюються вагітним жінкам, матерям-годувальницям і хворим. Так, засудженим жінкам, які сумлін­но ставляться до роботи і виконують вимоги режиму, адміністрація УВП за узгодженням зі спостережною комісією може дозволити про­живання поза колонією на час звільнення від роботи за вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку.

В установах виконання покарання особам, позбавленим волі, за безготівковим розрахунком організують продаж необхідних пред­метів санітарії та гігієни (носові хусточки, мило, зубний порошок, зубні щітки і т. д.). Забезпечення одягом проводять за нормами, які встановлюються Кабінетом Міністрів України, і диференціюють залежно від кліматичних умов місцезнаходження УВП і його виду.

Після прибуття до місця позбавлення волі особистий одяг і взуття в засуджених відбирають і залежно від строку покарання або збері­гають його на складі, або відправляють за адресою, вказаною засуд­женим. Особам, які перебувають в УВП, видають робочий і повсяк­денний одяг, натільну білизну, головні убори і взуття одного зразка. У колоніях особливого режиму засуджені носять одяг спеціального зразка. Одяг і взуття видають за плату з розстрочкою оплати на час носіння отриманих речей. Речі стають власністю засудженого з мо­менту повної оплати їх вартості. Заплатити за одяг і взуття він може і без розстрочки, а повністю при їх отриманні. Інвалідам першої і другої групи (у тому числі і працюючим), а також неповнолітнім одяг і взуття видають безкоштовно. Згідно зі ст. 75 Правил внутрішнього розпорядку УВП «Ремонт одягу та взуття засуджених проводиться в майстернях виправно-трудових установ безкоштовно».

Одержувати речові передачі (посилки) і продавати їх через тор­говельну мережу УВП промислових товарів особам, які перебува-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ють у місцях позбавлення волі, заборонено. Як виняток дозволено продавати через торгову мережу УВП натільну білизну (теплу і про­сту) — не більше двох комплектів; панчохи, шкарпетки та рукавиці —- не більше двох пар; поясні ремені, кашне, носові хусточки, нит­ки та вироби з них Тощо (додаток 5 до п. 17, 26.4 Правил внут­рішнього розпорядку).

Засуджені до позбавлення волі одержують харчування, яке за­безпечує нормальну життєдіяльність організму. Потреби організму в їжі залежать від клімату, виду роботи та інших обставин. Тому норми харчування диференціюються залежно від кліматичних умов місцезнаходження УВП, характеру і обсягу роботи, яку виконує засуджений, і фізіологічного стану. При можливості в УВП може бути організований збір їстівної дикорослої зелені, плодів, ягід, грибів. Для засуджених усіх категорій, яких тримають у виправно-трудових колоніях, передбачена єдина загальна норма харчування. За підвищеною нормою забезпечується харчування осіб, зайнятих у гарячих цехах, за нижчою — осіб, які перебувають у тюрмах. Крім продуктів, передбачених відповідною нормою, надається додатко­ве харчування засудженим, які перевиконують норми виробітку. Підвищені норми харчування встановлені для вагітних жінок і ма-терів-годувальниць, а також для засуджених, які перебувають у медичних установах виправно-трудових колоній і тюрем. Цим осо­бам за висновком лікарсько-трудової комісії може бути дозволене одержання додаткових продуктових посилок і передач.

За надане харчування із заробітку засудженого роблять відра­хування. З засуджених, які злісно ухиляються від роботи, вартість харчування стягується з коштів, які є на їх особових рахунках. Без­платне харчування надається: а) засудженим, які звільнені від ро­боти за хворобою, вагітним жінкам і матерям-годувальницям — на період звільнення від роботи; б) неповнолітнім, а також інвалідам першої і другої групи — на весь період виконання покарання. Крім того, безкоштовно видається 500 г молока або профілактичне хар­чування засудженим, зайнятим на тих роботах, які чинним трудо­вим законодавством віднесені до робіт з шкідливими умовами праці.

Істотним доповненням до продуктів, що їх одержують за нор­мами, є продуктові посилки і передачі, а також придбання за без­готівковим розрахунком продуктів харчування через торговельну мережу УВП на гроші, зароблені в місцях позбавлення волі (для непрацездатних, вагітних жінок, матерів-годувальниць і непов­нолітніх — також на гроші, одержані за переказами). На придбан­ня продуктів харчування і предметів першої необхідності засуджені

можуть витратити: у колоніях загального режиму — до 100% мінімального розміру заробітної плати; посиленого — до 90% мінімального розміру заробітної плати; суворого режиму — до 80% і особливого режиму — до 70% на місяць. Крім того, після відбут­тя половини строку покарання засудженим дозюляється одержувати протягом року певну кількість посилок або передач (сім — у коло­ніях загального, шість — у колоніях посиленого, п'ять — у коло­ніях суворого і особливого режимів), а при зразковій поведінці і чес­ному ставленні до праці їм може бути дозволено додатково купувати продукти харчування і предмети першої необхідності на суму до 15% мінімального розміру заробітної плати (ст. 65 ВТК України).

Засудженим, які перевиконують норми виробітку, і тим, які пра­цюють за погодинною оплатою, а також по господарському обслу­говуванню, які зразково виконують встановлені завдання, може бути додатково дозволено витрачати на купівлю продуктів харчування і предметів першої необхідності до 30% мінімального розміру заро­бітної плати; засудженим, які перевиконують норми виробництва на важких роботах і на роботах зі шкідливими умовами праці, — 50% незалежно від відбутого строку покарання.

Більш пільгові умови витрачання грошей на додаткове харчу­вання і предмети першої необхідності, а також одержання посилок або передач, передбачені чинним законодавством для осіб, які відбу­вають покарання у виховно-трудових колоніях. Так, у виховно-тру­довій колонії загального режиму після відбування засудженими чверті строку покарання, а в колоніях посиленого режиму після відбування третини терміну покарання їм дозволено витрачати гроші в розмірі 60% мінімального розміру заробітної плати на місяць і одержувати протягом року відповідно — десять і дев'ять посилок (передач).