§ 5. Переведення засуджених з виховно-трудових колоній до виправно-трудових колоній

Кримінально-виконавче законодавство встановлює порядок виконання покарання відносно осіб, які вчинили злочини у віці до

259

вісімнадцяти років. Відповідно до цього порядку особи, які досяг-ли вісімнадцятилітнього, а в окремих випадках — двадцятилітнього віку, у період відбування покарання у виховно-трудовій колонії пе­реводяться у колоній загального або посиленого режиму, призначе­них для тримання дорослих злочинців.

При призначенні відбування покарання неповнолітньому засуд­женому у виховно-трудовій колонії суд заздалегідь не вирішує пи­тання, до якого виду режиму виправно-трудової колонії повинен бути переведений засуджений для подальшого відбування покаран­ня по досягненні вісімнадцяти років. Це питання вирішується в кож­ному конкретному випадку при розгляді справи про переведення за­судженого, який досяг вісімнадцяти або двадцяти років, з виховно-трудової колонії до виправно-трудової колонії. Питання про переведення засудженого до виправно-трудової колонії повинен ви­рішувати суд щоразу суто індивідуально з урахуванням ступеня сус­пільної небезпеки вчиненого злочину, кількості судимостей, особи засудженого і його поведінки за весь період відбування покарання у виховно-трудовій колонії. Крім того, суд повинен враховувати такі дані про особу засудженого, як ступінь його виправлення, вплив його на інших засуджених, яких тримають у цій колонії. Враховуєть­ся також виховне значення переводу для подальшого виправлення засудженого. Якщо суд визнає недоцільним таке переведення, то він прийме рішення залишити засудженого у виховно-трудовій колонії до закінчення строку покарання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти років.

У статті 26 ВТК України встановлене правило, відповідно до якого осіб, котрі відбувають покарання у виховно-трудовій колонії загального режиму, переводять до виправно-трудової колонії загаль­ного режиму, а осіб, котрі відбувають покарання до виховно-тру­довій колонії посиленого режиму, можуть перевести до виправно-трудової колонії загального або посиленого режиму.

При вирішенні питання про переведення засудженого неповно­літнього до виправно-трудової колонії посиленого режиму суд вра­ховує не тільки відомості про особу засудженого, але й необхідність посилення карального впливу на невиправного злочинця, а також виховне значення подібного переведення для інших засуджених, яких тримають у виховно-трудовій колонії посиленого режиму.

Це правило має велике практичне значення в роботі виховно-трудової колонії посиленого режиму. Річ у тім, що в таких вихов­но-трудових колоніях відбувають покарання неповнолітні засуджені, яких розрізнюють за ступенем суспільної небезпеки, вчиненими

260

злочинами і за іншими даними, які характеризують особу засудже­них. Тому можна, наприклад, допустити, що особу, яка раніше відбу­вала покарання у вигляді позбавлення волі, віком до вісімнадцяти років, знову засудили до позбавлення волі з відбуванням покаран­ня у виховно-трудовій колонії посиленого режиму і вона, відбува­ючи строк перебування у виховно-трудовій колонії, позитивно за­рекомендувала себе і була переведена до виправно-трудової колонії загального режиму. І навпаки, особу, засуджену вперше до позбав­лення волі з відбуванням покарання у виховно-трудовій колонії посиленого режиму, яку негативно характеризують, з виховно-тру­дової колонії переводять до виправно-трудової посиленого режиму. Такий порядок переведення може мати великий виховний вплив як на засуджених, щодо яких вирішується питання про переведення до виправно-трудової колонії, так і на тих, відносно яких це питання вирішуватиметься в майбутньому, і адміністрація колонії повинна широко застосовувати його у виховних цілях.

Чинним законодавством встановлений судовий порядок вирішен­ня питання про переведення засуджених з виховно-трудової колонії до виправно-трудової, який, як нам здається, є важливою гарантією дотримання законності в діяльності виховно-трудових колоній.

Судовому розгляду питання про переведення засудженого до виправно-трудової колонії передує велика підготовча робота адмі­ністрації виховно-трудових колоній. Адміністрація виховно-трудо­вої колонії заздалегідь готує матеріал на такого засудженого. Зок­рема вихователь загону складає характеристику на засудженого, у якій є всі дані про особу засудженого, отримані внаслідок проведен­ня з ним виховної роботи висновки про його виправлення (чи не-виправлення), накреслює можливі напрямки роботи по закріплен­ню досягнутих результатів виправлення, висловлює думку про доцільність направлення засудженого до виправно-трудової колонії загального або посиленого режиму (останнє — тільки для вихов­но-трудових колоній посиленого режиму). Характеристика на засуд­женого, зошит (щоденник) індивідуальної виховної роботи та інші документи залучаються до особової справи засудженого. Потім на засіданні навчально-виховної ради виховно-трудової колонії розг­лядається питання про переведення засудженого до виправно-тру­дової колонії. При цьому рада вирішує, до якого виду режиму вип­равно-трудової колонії слід направити засудженого. Рішення ради оформляють протоколом, потім від імені начальника виховно-тру­дової колонії складають подання про переведення засудженого до виправно-трудової колонії, узгодивши його зі службою у справах

261

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

неповнолітніх. Після цього особову справу засудженого разом з по­данням про переведення до виправно-трудової колонії направляють до суду за місцем розташування виховно-трудової колонії.

Суд розглядає питання про переведення засудженого у відкри­ тому засіданні з обов'язковим викликом засудженого. Слід зазначи­ ти, що суд, вирішуючи питання про переведення засудженого до виправно-трудової колонії, робить це самостійно, не посилаючись на думку адміністрації виховно-трудової колонії і служби у справах неповнолітніх. ,

При вирішенні питання про переведення засуджених, які досяг-ли повноліття, до виправно-трудової колонії суд з урахуванням ха­рактеру вчиненого злочину, строку покарання, який відбув засудже­ний, а також даних, які свідчать про його виправлення, повинен обговорити питання про можливість застосування до цього засуд­женого умовно-дострокового звільнення, а в деяких випадках і про внесення подання до відповідного вищестоящого суду про зміну в порядку нагляду вироку в частині приведення міри покарання до фактично вже відбутого ним строку.

Крім того, якщо в період судового засідання з'являються дані, які підтверджують, що засуджений, твердо став на шлях виправлен­ня, суд з метою закріплення результатів виправлення, завершення загальноосвітнього і професіонального навчання може визнати не­доцільним переведення засудженого, який досяг вісімнадцяти років, з виховно-трудової колонії до виправно-трудової колонії і ухвали­ти рішення про залишення такою засудженого у виховно-трудовій колонії до закінчення строку покарання, але не більше ніж до до­сягнення ним двадцяти років. Рішення прб переведення такого за­судженого лише за ознакою, що йому виповнилося вісімнадцять років, буде неправильним.

При вирішенні питання про переведення засуджених до виправ­но-трудової колонії суди передусім повинні виходити зі ступеня вип­равлення цих осіб, а не з того, що їм виповнилося вісімнадцять років.

Таким чином, вирішальна роль у визначенні можливості, а також доцільності переведення засуджених, які досягай вісімнадцяти років, до виправно-трудової колонії, належить суду. Визнавши переведен­ня засудженого до виправно-трудової колонії доцільним, суд у своїй ухвалі вказує, до якого виду режиму виправно-трудової колонії слід перевести засудженого для подальшого відбування покарання.

Після винесення судом ухвали про переведення засудженого до виправно-трудової колонії адміністрація виховно-трудової колонії запитує наряд в управлінні УВП про переведення засудженого до

262

виправно-трудової колонії відповідного режиму. Після одержання наряду адміністрація відправляє цього засудженого під конвоєм для подальшого відбування покарання у виправно-трудовій колонії того виду режиму, який вказаний у постанові судді.

Питання про переведення засуджених, які досягли вісімнадцяти років, з виховно-трудової колонії до виправно-трудової колонії досить складне. Річ у тім, що діяльність виховно-трудової колонії з виконан­ня покарання на відміну від діяльності виправно-трудової в основі своїй має виховну мету. Це знаходить свій вияв як у правовому стані засуджених, так і в засобах, формах і методах виховної роботи, яку проводять із засудженими у виховно-трудових колоніях.

У виправно-трудовій колонії каральна суть покарання більше виражена, ніж у виховно-трудовій. Тож уже саме переведення засуд­женого до виправно-трудової колонії передбачає значне збільшен­ня каральних елементів покарання порівняно з виховно-трудовою. Крім того, порушення єдиного педагогічного процесу також по­значається на подальшому виправленні цієї категорії засуджених. Практика показує, що багато засуджених, яких було переведено з виховно-трудової колонії, легко підпадають під негативний вплив дорослих, їхня поведінка погіршується, вони стають на шлях сис­тематичного порушення режиму. У зв'язку з цим, розглядаючи пи­тання про переведення засудженого до виправно-трудової колонії, доцільно передусім спробувати вирішити питання про можливість залишити його у виховно-трудовій колонії до досягнення ним двад­цяти років.

У постанові начальника колонії про залишення засудженого у виховно-трудовій колонії слід вказати: за який злочин і на який строк позбавлення волі була засуджена особа; який строк покаран­ня залишився невідбутим до моменту досягнення ним вісімнадця­ти років; як ставився засуджений до праці, навчання, громадської роботи, чи дотримувався режиму; як впливав на інших вихованців колонії. Ухваливши рішення про залишення засудженого у вихов­но-трудовій колонії, начальник колонії в постанові повинен вказа­ти, з якою метою прийняте таке рішення. При цьому не треба пов­торювати формулювання, що міститься в ч. 1 ст. 27 ВТК України, а необхідно його конкретизувати стосовно даної особи.

Розділ XVI

Матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення осіб, позбавлених волі