§ 1. Поняття і загальні ознаки покарань, виконання яких пов'язане з виховним впливом на засудженні

Будь-яке кримінальне покарання є заходом державного примус} що застосовується судом до особи, яка вчинила злочин. Перед пс каранням поставлена мета: виправлення засудженого; спеціальна (або окрема) превенція, тобто запобігання вчиненню нових злочинц як самим засудженим, так і іншими особами. Звідси можна зроби ти висновок, що покарання є цілеспрямованою карою.

Під карою слід розуміти ті позбавлення і страждання, які нає засуджений. Без кари неможливо уявити собі покарання. Томі будь-які заходи впливу, що застосовуються до особи, винної у ненні злочину, що не спричиняють до страждань і позбавлень ції особи, не можуть розглядатися і вважатися як покарання.

Як і в чому конкретно виражається кара?

Коли йдеться про покарання, виконання яких пов'язане з ка| ральним і виховним заходами впливу на засуджених, маються ні увазі ті види кримінальних покарань, застосування яких передба чає позбавлення або істотне обмеження прав та інтересів засудже них на тривалий час. Передусім — це позбавлення волі, виправі роботи без позбавлення волі і т. ін. Позбавлення волі посідає знач не місце поміж іншими видами, покарань. За Кримінальним коде» сом України понад 40 відсотків санкцій статей Особливої части? позбавлення волі передбачається як єдиний вид покарання або аль тернативний з іншими, більш м'якими видами покарань. Звісно, покарання розрізняються між собою за характером і обсягом.

Позбавлення волі виявляється в тому, що засуджений поміг ся на строк, визначений вироком суду, у спеціально для цього призна

32

оик.ининня покарань ...

чену установу виконання покарання (тюрму або колонію). В умовах фізичної ізоляції від суспільства до засудженого застосовуються ка­ральні і виховні заходи впливу. У статті 8 ВТК України підкреслюєть­ся, що в процесі виконання і відбування покарання до засудженого застосовуються такі основні засоби виправлення, як: режим виконан­ня і відбування покарання, суспільне корисна праця, виховна робота, загальноосвітнє і професійне навчання. Обсяг кари і конкретні заходи виховного характеру залежать від режиму і виду установи виконання покарання, які визначаються судом з урахуванням характеру і міри суспільної небезпеки вчиненого злочину і особи винного.

За чинним законодавством позбавлення волі може бути визначе­не в межах від трьох місяців до десяти років, а за особливо тяжкі зло­чини, злочини, що спричинили до особливо тяжких наслідків, і для особливо небезпечних рецидивістів у випадках, передбачених Кримі­нальним кодексом України, — не більше п'ятнадцяти років. Згідно з Законом України від 22 лютого 2000 року «Про внесення змін до Кри­мінального, кримінально-процесуального та Виправно-трудового ко­дексів України»¹, КК України доповнений статтею 25² такого змісту:

«Стаття 25². Довічне позбавлення волі

Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжкого злочину і застосовується у випадках, спеціально передба­чених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, які вчинили злочини у віці до 18 років, до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент винесення вироку.

При заміні в порядку помилування довічного позбавлення волі позбавленням волі на певний строк воно може бути призначено і на строк понад п'ятнадцять років, але не більше двадцяти п'яти років».

При визначенні покарання особі, яка не досягла до вчинення злочину вісімнадцятилітнього віку, строк позбавлення волі не може перевищувати десяти років.

Відбування покарання у вигляді позбавлення волі за вироком суду визначається у виправно-трудових колоніях-поселеннях, коло­ніях загального, посиленого, строгого і особливого режимів або в тюрмі, а також у виховно-трудових колоніях загального і посиле­ного режимів.

Виправні роботи без позбавлення волі є покаранням, яке поля­гає в примусовому притягненні засудженого до праці з утриманням

¹ Див.: Голос України. - 2000. - 29 бер.

певної частини Його заробітної плати (від 5 до 20%) на користь дер-] жави. Виправні роботи без позбавлення волі визначаються на строк] від двох місяців до двох років і відбуваються відповідно до вироку] суду або за місцем роботи засудженого, або в інших місцях, що] визначаються органами, які відають виконанням виправних робіт,] але в районі місця проживання засудженого.

Каральний аспект виправних робіт без позбавлення волі поля* гає в багатьох обмеженнях, яких зазнають засуджені до цього виду] покарання:

із заробітку засуджених до виправних робіт без позбавлення волі відраховуються суми в розмірах, встановлених вироком суду, у доход держави протягом строку відбування покарання, а саме: відрахування здійснюються за місцем роботи засудженого зі всієї суми заробітку без утримання з цих сум податків та інших платежів, а також незалежне від наявності претензій до засудженого за виконавчими документами;

час відбування виправних робіт без позбавлення волі в загаль­ ний і безперервний трудовий стаж засудженого не зараховується! про що робиться запис в Його трудовій книжці; і

протягом строку відбування виправних робіт без позбавлення вол| забороняється звільнення засуджених з роботи за власним бажанням без дозволу органів, що відають виконанням цього виду покарання;

засудженим до виправних робіт без позбавлення волі під ча відбування покарання чергова відпустка не надається.

До засудженого до виправних робіт без позбавлення волі зас<( тосовуються заходи виховного впливу з боку трудового колектив" і громадських організацій підприємств, організацій або установ, де він працює. Виконуються виправні роботи без позбавлення відділами (відділеннями, групами) виконання покарань, що не пс в'язані з позбавленням волі Державного департаменту України питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, облас тях, містах Києві та Севастополі.

Специфічні особливості спостерігаються в процесі виконань такого кримінального покарання, як направлення до дисципліна;: ного батальйону. Цей вид покарання застосовується до військове службовців строкової служби, які вчинили злочин у випадках, п« редбачених законом, на строк від трьох місяців до двох років, а' кож у випадках, коли суд, зважаючи на обставини справи і ос засудженого, визнає доцільним замість позбавлення волі на строї до трьох років застосувати направлення до дисциплінарного ба тальйону на той самий строк. Направлення до дисциплінарног батальйону замість позбавлення волі не може застосовуватися

34,

осіб, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі.

Виправні роботи без позбавлення волі військовослужбовцям за­мінюються триманням на гауптвахті на строк до двох місяців.

У Положенні про дисциплінарний батальйон, затвердженому Указом Президента України від 5 квітня 1994 року, зазначається, що направлення до дисциплінарного батальйону є покаранням за вчи­нений злочин і має на меті виправлення засуджених у дусі чесного ставлення до праці і військової служби, строгого дотримання ними Конституції і законів України, точного виконання військової прися­ги, військових статутів і запобігання злочинам.

Сутність цього покарання полягає в тому, що засуджений у при­мусовому порядку направляється в особливу військову частину на визначений у вироку військового суду строк — до трьох років (військовослужбовцями, яким визначається направлення до дисцип­лінарного батальйону, найчастіше вчиняється втрата військового майна, непокора командиру і т. ін.). Перебуваючи в дисциплінарно­му батальйоні, засуджений не перестає залишатися військовослуж­бовцем. Після звільнення з дисциплінарного батальйону військово­службовець вважається особою, яка не має судимості. Ті, хто потра­пив до дисбату, носять форму, перебувають на продовольчому, речовому і грошовому забезпеченні, займаються бойовою і фізичною підготовкою, як і в будь-якій звичайній військовій частині, Але до розпорядку дня включається обов'язкова робота на якомусь вироб­ництві. Гроші за цю роботу не нараховуються. На роботу військовос­лужбовці виводяться під конвоєм, караульну службу вони не несуть.