§ 2. Слідчі ізолятори і їх місце в системі місць позбавлення волі. Особливості режиму

Основним місцем попереднього ув'язнення, як уже зазначало­ся в попередньому розділі, є слідчий ізолятор — один із видів при­мусу до позбавлення волі. При цьому слід пам'ятати, Ідо попереднє ув'язнення не є карою, оскільки застосовується воно до осіб, які не визнані злочинцями в установленому законом порядку. Але оскільки слідчі ізолятори організаційно поєднані з іншими місцями позбав­лення волі, де виконується покарання у вигляді, позбавлення волі, проблеми режиму попереднього ув'язнення повинно вирішувати кримінально-виконавче право.

Попереднє ув'язнення посідає особливе місце серед запобіж­них заходів у правозастосовній практиці. Відповідно до ст. 148 КПК України запобіжні заходи, у тому числі і у вигляді взяття під варту, слідчі і прокурори застосовують тоді, коли мають достатні підста­ви вважати, що звинувачений, перебуваючи на волі, переховувати­меться, уникаючи слідства і суду, або перешкоджатиме встановлен­ню істини в кримінальній справі, чи займатиметься злочинною діяльністю, а також для забезпечення виконання вироку суду. Згідно зі ст. 155 КПК України встановлюються додаткові умови цього до­сить суворого запобіжного заходу застосування. Так, взяття під вар­ту як запобіжний захід застосовують у справах про злочини, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад один рік. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути застосований у справах про злочини, за які законом передба­чене покарання у вигляді позбавлення волі і на строк не більше одного року. Законом також встановлений перелік злочинів, при вчиненні яких до обвинуваченого (підозрюваного) взяття під варту може бути застосоване з мотивів небезпечності самого злочину (ч. 2 ст. 155 КПК України).

236

Попереднє ув'язнення, таким чином, є особливим видом держав­ного примусу. Особливість цього виду позбавлення волі обумовлена правовим статусом осіб, до яких воно застосовується. Існує спеціаль­ний нормативний акт, що регулює порядок і умови виконання поперед­нього ув'язнення, — Закон України від ЗО червня 1993 року «Про по­переднє ув'язнення», який був підписаний Президентом України¹.

Відповідно до ст. 4 цього Закону місцями попереднього ув'яз­нення для тримання осіб, яких беруть під варту, є слідчі ізолятори Державного департаменту України з питань виконання покарання і Служби Безпеки України, а також тюрми, які виконують і функції слідчих ізоляторів. В окремих випадках, викликаних необхідністю в проведенні слідчих дій ці особи можуть триматися в тюрмі, місцях перебування затриманих чи на військових гауптвахтах.

Особи, які вчинили злочин під час відбування покарання в місцях позбавлення волі і щодо них обрано запобіжний захід взят­тя під варту, можуть перебувати в штрафному ізоляторі виправно-трудової колонії або в дисциплінарному ізоляторі виховно-трудової колонії.

Основним місцем попереднього ув'язнення, спеціально створе­ним з цією метою, є слідчі ізолятори.

Право створення та ліквідації слідчих ізоляторів надано Дер­жавному департаменту України з питань виконання покарання, який встановлює їх організаційну структуру і лімітне число місць у них, що визначається виходячи з площі наявних камер. Лімітне число місць великих слідчих ізоляторів може складати більше трьох ти­сяч, а невеликих — до однієї тисячі заарештованих.

Функція управління слідчими ізоляторами покладена на Держав­ний департамент України з питань виконання покарання. Департа­мент здійснює сьогодні керівництво тридцятьма слідчими ізолятора­ми, розташованими здебільшого в обласних центрах або великих містах. Три області України мають два і більше слідчих ізоляторів (Донецька, Дніпропетровська, Одеська області).

На місцевому (обласному) рівні загальне керівництво слідчи­ми ізоляторами здійснюють управління (відділи) Департаменту в Автономній Республіці Крим і областей, а безпосередньо керує ними їхня адміністрація, яку очолює начальник. У начальника слідчого ізолятора має бути кілька заступників відповідно до на­прямків діяльності.

. Див.: Кримінально-виконавче законодавство України. Збірник нормативних актів. Укладач В. М.Трубников. - X., 1998. - С. 294-ЗН.

237

До персоналу слідчих ізоляторів згідно зі ст. 21 Закону Украї­ни «Про попереднє ув'язнення» належать особи рядового та на­чальницького складу органів внутрішніх справ та Служби Безпе­ки України, а також особи, що працюють у цих установах за тру­довими угодами. Весь персонал слідчих ізоляторів об'єднано у відповідні служби: оперативну, спеціальну, медичну частини, службу контролерів та ін.

Для розташування ув'язнених у слідчих ізоляторах існують окремі корпуси або відділення для окремого тримання в них осіб жіночої та чоловічої статі; неповнолітніх; транзитно-пересильних ув'язнених; осіб, яких засуджено до смертної кари, а також осіб, що залишені відповідно до ст. 24 ВТК України в слідчих ізоляторах для роботи по господарському обслуговуванню.

Корпуси слідчих ізоляторів, де безпосередньо тримають ув'яз­нених, складають так звану режимну зону, яка зв'язана з іншими дільницями слідчих ізоляторів через контрольно-перепускні пунк­ти. Навколо всього периметру слідчий ізолятор оточено спеціаль­ним огородженням і технічними засобами охорони.

У корпусах і відділеннях слідчих ізоляторів є приміщення, які забезпечують їх нормальне функціонування. До них насамперед слід віднести приміщення, в яких безпосередньо тримають ув'яз­нених. Ці приміщення відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» звуться камерами.

Камеру слідчого ізолятора можна визначити як ізольоване приміщення, яке замикається, у якому ув'язнених безпосередньо тримають під час виконання цього запобіжного заходу. У камері ув'язнені проводять більшу частину часу, саме тому для них ка­мера є тимчасовим жилим приміщенням. Зважаючи на це, особ­ливого значення набуває чітка правова регламентація вимог до цих приміщень.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнен­ня» і діючих відомчих актів Державного департаменту України з питань виконання покарання камери слідчих ізоляторів повинні бути сухими, вентильованими, з природним та електричним освіт­ленням. Норма площі в камері для одного ув'язненого не може бути меншою ніж 2,5 квадратних метри, а для вагітних жінок, а також жінок, що мають при собі дитину, — 4,5 квадратних метри.

Камери обладнують одноярусними або двоярусними металеви­ми ліжками вагонного типу з забезпеченням кожного ув'язненого спальним місцем.

238

У всіх камерах встановлюють столи для приймання їжі, занять та застольних ігор, лавки по довжині столу і тумбочки для особис­тих речей, зберігання яких не заборонене.

У зимовий час у камерах слід підтримувати температуру, не нижчу 18 °С.

Усі службові приміщення слідчих ізоляторів (за винятком кар­церів) електрифікують та радіофікують через місцевий радіовузол. Крім того, відповідно до ст. 9 Закону України «Про попереднє ув'­язнення», в камерах можуть бути встановлені телевізори, що їх ув­'язнені отримали від родичів та інших осіб.

Слідчі ізолятори — це установи, де одночасно тримають вели­ку кількість людей. Саме тому, крім камер, кожний слідчий ізолятор має цілий комплекс допоміжних приміщень і служб, які забезпечу­ють нормальну життєдіяльність цих закладів. До них насамперед слід віднести: приміщення для виконання слідчих дій; приміщення для побачень тощо. Обладнання цих та інших приміщень суворо рег­ламентоване відомчими інструкціями.

Крім приміщень для так званих внутрішніх служб, слідчі ізо­лятори мають склади, призначені для зберігання речей, які вилучені в ув'язнених, лазню або душові кімнати з дезінфекційними каме­рами, пральні, перукарні, майстерні з ремонту взуття та одягу, а також двори для прогулянок.

Двори для прогулянок являють собою огороджений з усіх боків простір, де одночасно може знаходитися 20-25 чоловік, з розрахун­ку 2,5-3 кв. м площі двору для прогулянок на кожного ув'язнено­го. Двори для прогулянок обладнуються лавками для сидіння і прос­тими знаряддями для заняття фізичними вправами.

Крім вказаних приміщень і служб, слідчі ізолятори можуть мати приміщення для перегляду кінофільмів і телепередач (для непов­нолітніх).

У слідчих ізоляторах можуть також створюватися навчально-виробничі майстерні, де ув'язнені, за їх бажанням, виконують ро­боту, яка підлягає оплаті.

Для здійснення медичного обслуговування ув'язнених, забезпе­чення санітарного нагляду і проведення протиепідемічних, оздоров­чих і медико-просвітніх заходів, у слідчих ізоляторах створюють медичні частини. Залежно від місцевих умов можуть також створю­ватись амбулаторії та стаціонар. У найбільших слідчих ізоляторах створюють лікарні, медичні ізолятори, аптеки та зубопротезні лабораторії.

239

Режим у місцях попереднього ув'язнення, як визначено ст. 7 За­кону України «Про попереднє ув'язнення», — це порядок і умови тримання осіб, взятих під варту, нагляду за ними з метою забезпе­чення виключення можливості для ув'язнених ухилитися від слідства та суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі чи займатися злочинною діяльністю, а також забезпечення виконання вироку.

Цією ж статтею встановлюють основні вимоги режиму в місцях попереднього ув'язнення, до яких належать:

ізоляція осіб, взятих під варту;

постійний нагляд за ними;

роздільне тримання ув'язнених.

Попереднє ув'язнення насамперед передбачає ізоляцію ув'яз­нених від навколишнього світу. Проте ізоляцією ув'язнених від нав­колишнього світу ця вимога режиму не вичерпується, оскільки не менш важливою є ізоляція одних груп ув'язнених від інших в ме­жах самого місця попереднього ув'язнення. Саме ця так звана внут­рішня ізоляція покликана виконувати такі завдання:

нейтралізація можливості негативного впливу одних ув'язнених на інших;

виключення спілкування між собою осіб, притягнених до відпо­відальності за однією справою.

Для вирішення цих завдань Законом України та відомчими нормативними актами встановлені спеціальні правила внутрішньої ізоляції в місцях попереднього ув'язнення. Згідно зі статтею 8 За­кону України «Про попереднє ув'язнення» осіб, яких взято під варту, тримають у маломісних або загальних камерах. Як виняток, для збе­реження слідчої таємниці, захисту ув'язнених від можливих замахів на їхнє життя або попередження вчинення ними нового злочину за медичними показниками, коли є при цьому мотивоване розпоряд­ження слідчого, суду або особи, яка проводить дізнання, чи началь­ника установи, санкціоноване прокурором, їх можуть тримати в одиночних камерах. Застосування цього заходу до неповнолітніх не дозволене.

Згідно з правилами про роздільне тримання ув'язнених у слід­чих ізоляторах тримають (ст. 8 Закону):

чоловіків — окремо від жінок;

неповнолітніх — окремо від дорослих (як виняток разом з не­повнолітніми можна тримати не більше двох дорослих, які вперше притягнені до кримінальної відповідальності за злочини, що не є тязккими, коли є на це санкція прокурора);

240

осіб, яких вперше притягають до кримінальної відповідаль­ності, — окремо від осіб, котрі в минулому до такої відповідальності притягались;

осіб, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, — окремо від інших;

обвинувачених чи підозрюваних у вчиненні тяжких злочинів — окремо від інших;

обвинувачених чи підозрюваних у вчиненні особливо небезпеч­них злочинів проти держави, — як правило, окремо від інших;

особливо небезпечних рецидивістів — окремо від інших;

осіб, які в минулому були працівниками органів внутрішніх справ, Служби Безпеки, прокуратури, юстиції та суду — окремо від інших;

засуджених вироком суду — окремо від інших;

іноземних громадян або осіб без громадянства, — як правило, окремо від інших;

засуджених до довічного позбавлення волі — ізольовано від усіх осіб;

обвинувачених або підозрюваних в одній і тій самій справі за на­явності розпорядження особи чи органу, які розглядають справу, — окремо.

Покамерне розміщення ув'язнених у місцях попереднього ув'яз­нення — це не тільки засіб для забезпечення їхньої ізоляції, але й засіб, який сприяє здійсненню ефективного постійного нагляду за ними.

Поведінка осіб, взятих під варту, перебуває під постійним кон­тролем працівників слідчого ізолятора, які цілодобово чергують у місцях безпосереднього розташування камер. Нагляд за обстанов­кою в кожній камері здійснюється контролерами через спеціальні оглядові отвори. З метою запобігання можливості попадання в місця попереднього ув'язнення речей, зберігання яких заборонене, ув'яз­нені підлягають особистому обшуку. Особисті обшуки можуть про­водитися не тільки під час прийому в слідчий ізолятор, але й у про­цесі подальшого тримання в ньому.

З тією ж метою, що й обшуки, здійснюється огляд речей, які знаходяться в ув'язнених або надходять на їхнє ім'я в посилках та передачах. До наглядових функцій слід також відносити правило про цензурну перевірку кореспонденції ув'язнених.

У статті 6 «Правове становище осіб, які тримаються в місцях попереднього ув'язнення» Закону України «Про попереднє ув'язнен­ня» йдеться про те, що особи, яких тримають у місцях попередньо­го ув'язнення, мають обов'язки і права, визначені законодавством для

241

громадян України, з обмеженнями, що випливають з вимог режиму тримання під вартою. При цьому в Законі підкреслюється, що надан­ня будь-яких пільг або привілеїв ув'язненим залежно від їх расової, національної належності, ставлення до релігії, майнового станови­ща, політичних поглядів і минулих заслуг заборонене.

Режимні обмеження прав ув'язнених конкретизуються в кількох статтях закону та відомчих нормативних актах.

Прогулянки. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про попереднє ув'язнення» ув'язнені мають право користування щоденною прогу­лянкою тривалістюодна година. Вагітним жінкам та жінкам, які ма­ють при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря і за їх згоди тривалість щоденної прогулянки може встановлюватися до двох годин.

Особливості проведення прогулянок у слідчих ізоляторах обумов­лені вимогами ізоляції різних категорій ув'язнених і необхідністю по­стійного нагляду за ними. У зв'язку з цим ув'язнених виводять на про­гулянку покамерно, відповідно до графіка, визначеного начальником слідчогаїзолятора. Ув'язненим під час прогулянки дозволяється ходи­ти, стй$*й на місці або сидіти на лавках, палити, розмовляти один з одним, виконувати гімнастичні вправи, які не заважають іншим.

Побачення. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про попе­реднє ув'язнення» побачення з родичами або іншими особами може надаватися ув'язненим адміністрацією місця попереднього ув'яз­нення тільки з письмового дозволу слідчого, органу дізнання або ^СУДУ> У розгляді яких знаходиться справа, — як правило, один раз на місяць. Тривалість побачення — від однієї до двох годин.

Побачення здійснюється під наглядом адміністрації. Під час по­бачення заборонено розмовляти умовною мовою або мовою, яка незрозуміла працівникові слідчого ізолятора. Як ув'язненим, так і особам, з якими надане побачення, забороняється передавати один одному будь-які речі, записки і документи. У разі порушення цих вимог побачення достроково припиняють.

Ув'язнений має право на побачення із захисником наодинці, без обмежень кількості побачень та їх тривалості, з моменту допуску захисника до участі у справі, підтвердженої письмовим повідомлен­ням особи чи органу, у розгляді якого знаходиться справа, у вільний від виконання слідчих дій час.

Передачі, перекази та посилки. Ув'язнені мають, згідно зі ст. 9 Закону України «Про попереднє ув'язнення», право одержувати без обмежень грошові перекази, які зараховуються на їх особові рахунки.

242

Крім грошових переказів, ув'язнені можуть два рази на місяць одержувати передачі або посилки вагою до восьми кілограмів. Ре­чові посилки або передачі в цю норму не входять.

Порядок прийому та перевірки посилок і передач регулюється відомчими нормативними актами.

Ув'язнені, у тих випадках, коли на їхніх особових рахунках є певна сума грошей, можуть купувати протягом місяця за безготів­ковим розрахунком продукти харчування і предмети першої необ­хідності на суму до одного мінімального розміру заробітної плати і без обмежень письмові приладдя, газети, книги через торговель­ну мережу на замовлення.

Листування та звернення зі скаргами та заявами. Ув'язнені, відповідно до ст. 13 Закону України «Про попереднє ув'язнення», з письмового дозволу особи або органу, які розглядають криміналь­ну справу, можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також з підприємствами, установами та організаціями.

Скарги, заяви та листи переглядаються адміністрацією місця попереднього ув'язнення. Скарги, заяви та листи, адресовані про­курору та Уповноваженому Верховної Ради України з прав люди­ни, — перегляду не підлягають, їх відправляють за адресою про­тягом доби з моменту їх подання.

Скарги на дії особи, яка розглядає справу, адміністрація надси­лає прокурору, а скарги на дії та рішення прокурора (за винятком санкції на арешт) — прокурору більш високого рівня, не пізніше трьох діб з часу їх подання.

Заяви осіб з питань оскарження санкції прокурора на арешт адміністрація надсилає у відповідний суд протягом доби з часу їх подання, про що одночасно сповіщають прокурору.

Скарги, заяви та листи, які містять відомості, розголошення яких може перешкодити встановленню істини в кримінальній справі, адресату не надсилаються, їх передають на розгляд особи або органу, які розглядають справу, про що ув'язненого повідомля­ють, а прокурора інформують.

Загальні обов'язки ув'язнених закріплені у ст. 10 Закону Украї­ни «Про попереднє ув'язнення». Відповідно до цієї норми ув'язнені зобов'язані:

дотримуватися порядку, встановленого в місцях попереднього ув'язнення, і виконувати законні вимоги представників адмініст­рації;

дотримуватися санітарно-гігієнічних правил, мати охайний зовнішній вигляд, постійно стежити за чистотою в камері;

243

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

бути ввічливими з працівниками місця попереднього ув'яз­нення, а також один з одним, не вступати в суперечки з представни­ками адміністрації, не принижувати їх гідність, не протидіяти ви­конанню ними своїх обов'язків;

дбайливо ставитися до інвентарю, устаткування та іншого май­на місця попереднього ув'язнення.

Нарівні з обов'язками ув'язнені мають і права, викладені в ст. 9 Закону України «Про попереднє ув'язнення». Крім тих, про які вже згадувалося вище (право на одержання посилок, передач, переказів, право на побачення, листування, прогулянки), у ній йдеться про такі права:

на захист відповідно до кримінально-процесуального законо­давства;

знайомитися з правилами тримання під вартою;

користуватися особистим одягом і взуттям, мати при собі до­кументи та записи, які стосуються кримінальної справи;

користуватися телевізорами, одержаними від родичів чи інших осіб, настольними іграми, газетами та книгами з бібліотеки місця попереднього ув'язнення;

відправляти в індивідуальному порядку релігійні обряди і ко­ристуватися релігійною літературою і притаманними їх вірі реча­ми релігійного культу, виробленими з малоцінних матеріалів, якщо при цьому не порушується встановлений в місцях попереднього ув'язнення порядок, а також не обмежуються права інших осіб;

на восьмигодинний сон уночі, під час якого не припускається залучення до участі в процесуальних та інших діях, за винятком невідкладних випадків.

Адміністрація місця попереднього ув'язнення, згідно зі ст. 14 Закону України «Про попереднє ув'язнення», може застосовува­ти щодо ув'язнених, при їхній зразковій поведінці, такі заходи за­охочення:

оголошення подяки;

збільшення тривалості прогулянки на одну годину;

дозвіл на додаткове придбання продуктів харчування і пред­метів першої необхідності в межах 25 % на місяць від суми, перед­баченої ст. 9 Закону України «Про попереднє ув'язнення»;

дозвіл на одержання додатково однієї посилки або передачі;

преміювання за кращі показники в роботі.

До ув'язнених, які порушують режим, відповідно до ст. 15 Закону України «Про попереднє ув'язнення», адміністрація місця поперед­нього ув'язнення може застосовувати такі заходи стягнення:

244

попередження або догану;

позачергове залучення до прибирання приміщення;

позбавлення права протягом одного місяця купувати продукти харчування і одержувати передачі або посилки (це стягнення не поширюється на вагітних жінок, жінок, що мають при собі дітей, а також неповнолітніх).

Особи, які злісно порушують режим, за мотивованим розпоряд­женням начальника місця попереднього ув'язнення, можуть бути поміщені в карцер на строк до десяти діб, а неповнолітні — на строк до п'яти діб. Вагітні жінки і жінки, які мають дітей, поміщенню в карцер не підлягають.

Розділ XV

Особливості відбування позбавлення волі у виховно-трудових колоніях