
- •§ 1. Поняття кримінально-виконавчої політики
- •§ 2. Принципи кримінально-виконавчої політики
- •§ 3. Кримінально-виконавче право: предмет і метод
- •§ 4. Наука кримінально-виконавчого права, її предмет і метод
- •§ 1. Поняття і загальні ознаки покарань, виконання яких пов'язане з виховним впливом на засудженні
- •§ 2. Процес карального і виховного впливу
- •§ 3. Критерії виправлення засуджених
- •§ 4. Види і структура норм кримінально-виконавчого права
- •§ 5. Джерела кримінально-виконавчого права
- •§ 6. Кримінально-виконавчі правовідносини та їх елементи
- •§ 1. Види і система установ та органів держави, що виконують кримінальні покарання
- •§ 2. Принципи організації та діяльності установ виконання покарання
- •§ 3. Взаємодія органів держави, що виконують кримінальні покарання, з іншими органами, які проводять боротьбу зі злочинністю
- •§ 4. Управління діяльністю установ виконання покарання та інших органів держави, що виконують кримінальні покарання
- •§ 5. Поняття та критерії оцінки ефективності діяльності установ виконання покарання
- •§ 6. Способи забезпечення законності в діяльності установ та органів держави, що виконують кримінальні покарання
- •§ 2. Правове становище засуджених до позбавлення волі
- •§ 3, Спеціальні обов'язки і права осіб, позбавлених волі
- •§ 4. Дисциплінарна, матеріальна і кримінальна
- •§ 5. Правове становище засуджених до виправних робіт без позбавлення волі
- •§ 6. Правове становище засуджених до направлення в дисциплінарний батальйон
- •§ 1. Значення і правова природа участі громадськості в діяльності установ виконання покарання
- •§ 2. Спостережні комісії
- •§ 3. Служби у справах неповнолітніх
- •§ 4. Інші форми участі громадськості у виправленні засуджених
- •§ 1. Сучасні теорії науки кримінально-виконавчого права в зарубіжних країнах
- •Заіальна частина
- •§ 2. Пенітенціарні системи в сучасних зарубіжних країнах
- •Заіальна частина
- •§ 1. Поняття, значення і критерії класифікації засуджених до позбавлення волі
- •§ 2. Визначення засудженим виду установи виконання покарання
- •§ 3. Прийом і облік засуджених в установі виконання покарання
- •Режим виконання
- •§ 1. Поняття режиму виконання і відбування
- •§ 2. Зміст режиму, його елементи
- •§ 3. Поняття прогресивної системи відбування покарання, її форми, види і елементи
- •§ 4. Способи забезпечення режиму в місцях позбавлення волі
- •§ 5. Пересування без конвою або супроводу осіб, позбавлених волі
- •§ 6. Проживання засуджених жінок за межами колонії. Направлення засуджених до колоній-поселень, надання їм права пересування без конвою або без супроводу
- •§ 7, Короткостроковий виїзд за межі місць позбавлення волі
- •§ 1. Суспільне корисна праця як засіб виховного впливу на засуджених
- •§ 2. Індивідуалізація трудового виховання засуджених, яких тримають у різних видах установ виконання покарання
- •§ 3. Принципи і форми організації праці засуджених до позбавлення волі
- •§ 4. Умови праці засуджених до позбавлення волі
- •§ 5. Продуктивність праці засуджених до позбавлення волі
- •§ 1. Завдання і організація виховної роботи з засудженими в місцях позбавлення волі
- •§ 2. Форми виховної роботи
- •§ 3. Самодіяльні організації в установах виконання покарання
- •§ 1. Завдання і організація загальноосвітнього навчання в установах виконання покарання
- •§ 2. Організація і форми загальноосвітнього
- •§ 1. Призначення і види виправно-трудових колоній-поселень
- •§ 2. Особливості відбування покарання у вигляді позбавлення волі у виправно-трудових колоніях-поселеннях
- •§ 1. Особливості виконання позбавлення волі в тюрмі
- •§ 2. Слідчі ізолятори і їх місце в системі місць позбавлення волі. Особливості режиму
- •§ 1. Специфічні риси виховно-трудових колоній і завдання, поставлені перед ними
- •§ 2. Організаційна структура виховно-трудових колоній
- •§ 3. Режим у виховно-трудових колоніях
- •§ 4. Навчально-виховна робота, професійне навчання і праця неповнолітніх
- •§ 5. Переведення засуджених з виховно-трудових колоній до виправно-трудових колоній
- •§ 1. Матеріально-побутове забезпечення осіб, позбавлених волі
- •§ 2. Медико-санітарне забезпечення засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі
- •§ 1. Види виправних робіт без позбавлення волі і порядок їх відбування
- •§ 2. Умови відбування виправних робіт без позбавлення волі
- •§ 1. Правове становище засуджених до покарань, не пов'язаних з виправно-трудовим впливом
- •§ 2. Порядок і умови виконання покарання
- •§ 3. Порядок і умови виконання покарання у вигляді штрафу
- •§ 4. Порядок і умови виконання покарання у вигляді громадської догани
- •§ 5. Порядок і умови виконання покарання у вигляді конфіскації майна
- •§ 6. Порядок ї умови виконання покарання у вигляді позбавлення військових, спеціальних звань, рангів, чинів, кваліфікаційних класів і державних нагород
- •§ 7. Порядок і умови виконання покарання у вигляді позбавлення батьківських прав
- •§ 1. Загальна характеристика підстав звільнення від відбування покарання
- •§ 2. Порядок і підстави звільнення від відбування покарання за відбуттям строку покарання, призначеного вироком суду
- •§ 3. Порядок і підстави звільнення від відбування покарання в силу акту амністії або у зв'язку з помилуванням
- •§ 4. Порядок і умови звільнення від відбування покарання у зв'язку з хронічною або іншою тяжкою хворобою
- •§ 5. Порядок і умови представлення засуджених до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням
- •§ 6. Порядок звільнення від відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі
- •§ 7. Порядок звільнення, час звільнення і документи, що оформлюються при звільненні
- •§ 8. Надання матеріальної допомоги особам, які звільняються з місць позбавлення волі
- •§ 1. Організація нагляду за особами, умовно-
- •§ 2. Трудове і побутове влаштування осіб, звільнених з місць позбавлення волі
- •§ 3. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Підстави його встановлення і порядок здійснення
- •§ 1. Персонал установ кримінально-виконавчої системи
- •§ 2. Соціально-правове становище персоналу установ кримінально-виконавчої системи
§ 3. Самодіяльні організації в установах виконання покарання
Статтею 57 ВТК України визначені три основні мети створення самодіяльних організацій засуджених в установах виконання покарання.
Перша мета — розвинути навички колективізму в засуджених до позбавлення волі. Це означає, що їм слід прищепити навички жити в колективі і для колективу, уміння брати участь у громадській роботі, поважати думку колективу і підкорятися його вимогам. Це дасть можливість поєднувати індивідуальний вплив на засудженого з впливом колективним, тобто вирішувати проблему виховання в колективі і через колектив.
Друга мета — підтримати корисну ініціативу засуджених, тобто всіляке прагнення їх до розвитку процесу самовиховання1 , без якого досягнення мети виправлення засудженого неможливе. Участь засуджених у роботі самодіяльних організацій, як правило, заохочується і враховується при визначенні ступеня їх виправлення.
Третя мета — використати вплив колективу на виправлення засуджених, тобто використати силу і авторитет колективу в процесі карально-виховного впливу. Однак, щоб колектив засуджених був здатний правильно виховувати своїх членів, він повинен відповідати таким вимогам:
а) усвідомлювати справедливість покарання, необхідність виправитися, чесно працювати, позбутися тих антигромадських схильностей, які штовхнули на шлях вчинення злочинів;
Див.: Шамис А. В. Комментарий к Исправительно-трудовому кодексу РСФСР. -М, 1973.-С. 186.
215
б) не боятися відверто критикувати порушників встановлених в установі виконання покарання правил поведінки;
в) ставитися до адміністрації установи виконання покарання з довірою і надавати їй активну допомогу у виконанні завдань, що стоять перед нею у виправленні засуджених.
Самодіяльні організації засуджених за своєю природою відрізняються від організацій, фондів і товариств, що створюються за межами місць позбавлення волі, і основна їх відмінність полягає в тому, що ці організації працюють під керівництвом адміністрації установ виконання покарання. Це принципове положення знайшло своє відображення у ст. 57 ВТК України.
Практично воно полягає в тому, що:
а) ті або інші конкретні види самодіяльних організацій засуд жених працюють під безпосереднім керівництвом відповідних по садових осіб установ виконання покарання;
б) склад самодіяльних організацій засуджених залежно від їх видів або затверджується, або призначається наказом начальника установи виконання покарання;
в) плани роботи самодіяльних організацій установ виконання покарання затверджуються адміністрацією установи;
г) на всіх засіданнях самодіяльних організацій засуджених зобов' язані бути присутніми представники адміністрації установи виконан ня покарання, незалежно від характеру питань, що розглядаються;
ґ) у разі, якщо той чи інший засуджений є членом самодіяльної організації і не виправдовує довір'я, начальник установи виконання покарання має право достроково його вивести з цієї організації;
д) рішення, які приймаються самодіяльними організаціями засуд жених, підлягають обов'язковому затвердженню адміністрацією ус танови виконання покарання, без чого вони не мають правової сили.
Участь у роботі самодіяльних організацій є добровільною справою кожного засудженого, і той, хто входить до складу цих організацій, якихось привілеїв у порівнянні з іншими засудженими не має. У частині 3 статті 57 ВТК України вказано, що засуджені не звільняються від основної роботи на виробництві.
До складу самодіяльних організацій входять особи, позбавлені волі, які зарекомендували себе зразковою поведінкою і чесним ставленням до праці та навчання і працюють, як правило, на основному виробництві.
Робота самодіяльних організацій проводиться в умовах широкої гласності, що сприяє її діяльності. Гласність виховує членів самодіяльних організацій в дусі принциповості, допомагає викриттю при-
216
стосуванців, які іноді проникають до активу засуджених. Відкритий характер діяльності активу створює в колективі засуджених атмосферу довір'я до нього, що полегшує і розв'язання виховних завдань.
У статті 58 ВТК України передбачені види самодіяльних організацій засуджених і порядок їх роботи.
В установах виконання покарань створюються ради колективу відділення, ради колективу колонії та ради бригадирів тюрем. З метою сприяння розвитку у засуджених соціальної активності та корисної ініціативи у вирішенні питань організації вільного часу засуджених, їх побуту, праці та навчання у відділенні створюється і функціонує рада колективу засуджених, діяльність якої спрямовує начальник відділення. Рада колективу засуджених обирається щорічно на зборах засуджених відділення у складі голови та членів, відповідальних за напрямки роботи. Склад ради затверджується начальником відділення1.
Ради колективів обираються строком на один рік відкритим голосуванням на загальних зборах засуджених. Рада колективу колонії може бути вибрана також на зборах представників загонів. Вибраними до ради колективу вважаються засуджені, за яких подана більшість голосів. Кількісний склад рад колективів визначається адміністрацією відповідної установи виконання покарання або слідчого ізолятора, які і затверджують результати виборів. Без затвердження адміністрацією вибрана рада колективу не правомочна, як не мають правової сили і всі рішення ради колективу без їхнього затвердження відповідними посадовими особами виправно-трудової колонії, виховно-трудової колонії, тюрми чи слідчого ізолятора.
Рада колективу відкритим голосуванням обирає зі свого складу голову, заступників голови і секретаря (з подальшим затвердженням адміністрацією установи виконання покарання).
Ради колективів засуджених працюють за планами, що складаються на місяць і вивішуються на видних місцях для ознайомлення з ними засуджених. З урахуванням конкретних заходів можуть складатися спеціальйІ плани, розраховані на коротший проміжок часу (підготовка читацької конференції, організація культурно-масових заходів у вихідний або святковий день, проведення суботни-ка з благоустрою території і т. д.).
При радах колективів колоній у виправно-трудових колоніях (крім колоній особливого режиму) і виховно-трудових колоніях з
Див.: Основні положення про організацію соціально-психологічної роботи із засудженими до позбавлення волі (Збірник методичних документів). - Київ, 2000.
217
метою надання допомоги адміністрації в роботі по зміцненню режиму відбування покарання, поліпшення організації суспільне корисної праці, виховної роботи, загальноосвітнього і професійного навчання створюються такі секції: а) профілактики правопорушень; б) виробничо-масової роботи і професійного навчання; в) культурно-масової роботи; г) загальноосвітнього навчання; г) фізкультурно-спортивної роботи; д) санітарно-побутової роботи; е) харчування і торгівлі. З дозволу адміністрації колонії можуть створюватися й інші секції.
Відносно засуджених, які вчинили порушеннях дисципліни і встановленого порядку, рада колективу має право:
а) оголошувати осуд від свого імені;
б) винести питання про порушників дисципліни і встановленого порядку на обговорення загальних зборів засуджених;
в) клопотатися перед адміністрацією про накладення стягнень. Відносно засуджених, які добре показали себе в праці, навчанні
І поведінці, рада колективу має право:
а) знімати раніше оголошений радою осуд;
б) клопотатися перед адміністрацією про заохочення засуджених. У статті 58 ВТК України говориться про створення в установах
виконання покарання таких самодіяльних організацій, як ради бригадирів. У тюрмах і серед засуджених, які тримаються в приміщеннях камерного типу виправно-трудових колоній особливого режиму, вони створюються з осіб, позбавлених волі, і призначаються наказом начальника установи виконання покарання.
Рада бригадирів має право виголошувати осуд від свого імені засудженим, які порушили дисципліну та встановлений порядок, і клопотатися перед адміністрацією установи виконання покарання про накладення на них стягнення, а також, якщо засуджені добре показали себе в праці, навчанні і поведінці, знімати цей осуд і навіть клопотатися перед адміністрацією про застосування до них заходів заохочення.
Розділ XII
Загальноосвітнє і професійне навчання засуджених в установах виконання покарання