§ 4. Способи забезпечення режиму в місцях позбавлен­ня волі

Режим виконання і відбування покарання в установах виконан­ня покарання містить правила, застосування яких забезпечує підтримку необхідного порядку і дисципліни засуджених до позбав­лення волі.

Ці правила регламентують: 1) охорону¹ і нагляд² за засуджени­ми; 2) встановлення системи заходів заохочення і стягнення; 3) пе­редбачення можливості застосування особливих заходів безпеки.

Охорона і нагляд забезпечують фізичну ізоляцію засуджених до позбавлення волі, попереджують втечі та інші правопорушення, підкорення засуджених вимогам встановленого в УВП розпорядку.

Більшість засуджених, які перебувають в УВП, сумлінно став­ляться до праці, дисципліновані і дотримуються правил режиму. Разом з тим деякі з них злісно ухиляються від суспільно корисної праці, прагнуть вести паразитичний спосіб життя і протидіяти ро­боті адміністрації УВП. Такі особи протиставляють виховній роботі адміністрації свої «традиції», організують втечі та інші злочини, за­лучають засуджених до картярської гри, вдаючись до всіляких хит­рощів, намагаються отримувати з волі алкоголь і наркотики. Більшість злочинів, що вчиняються в місцях позбавлення волі, по­в'язані з азартною грою, вживанням алкоголю, наркотичних та інших речовин, що викликають одурманення.

Інструкцією з організації охорони виправно-трудових колоній, затвердженою наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 9 чер­вня 2000 року № 125. визначаються порядок виконання відділами організації охоро­ни Державного департаменту України з питань виконання покарань функцій з охо­рони виправно-трудових колоній згідно із Законом України від 11 грудня 1998 року «Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України у зв'язку з утворенням Державного департаменту України з питань виконання покарань», Поло­женням про Державний департамент України з питань виконання покарань, затверд­женим Указом Президента України від 31 липня 1998 року № 827/98. та Виправно-тру­довим кодексом України, а також сили та засоби забезпечення охорони об'єктів ВТК; обов'язки посадових осіб щодо керування посадовою діяльністю; права та обов'язки осіб, які здійснюють охорону; основи взаємодії з іншими відомствами та службами.

² Держ'авним департаментом України з питань виконання покарань своїм на­казом від 27 квітня 2000 року № 70 затверджена Інструкція з організації нагляду за засудженими, які відбувають покарання у виправно-трудових установах. В Інструкції викладається таке поняття нагляду: «Нагляд є системою заходів, котрі спрямовані на забезпечення відбування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі шляхом щодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу».

176

Значну частину від загального числа злочинів становлять втечі і спроби до втечі.

Охорона засуджених до позбавлення волі і постійний нагляд за ними мають на меті уникнути вчинення злочинів у місцях позбав­лення волі, досягти неухильного дотримання встановленого поряд­ку кожним засудженим. Для профілактики злочинів передбачене проведення обшуків засуджених, обшуків житлових та інших при­міщень на території зони. Обшуки проводяться для виявлення пред­метів, заборонених у місцях позбавлення волі: зброї, карт, алкоголь­них напоїв, наркотиків, грошей і т. ін. Обшуки також мають на меті виявлення підготовки до втеч: підкопів, підготовленого для втечі одягу тощо, для того щоб запобігти проникненню до виправно-тру­дової колонії або тюрми заборонених предметів, посилок і передач.

У необхідних випадках, відповідно до ч. З ст. 48 ВТК України, адміністрація УВП має право робити огляд речей і одягу осіб, які вхо­дять на територію УВП та на виробничі об'єкти, де працюють засуд­жені, і виходять з них, а також огляд цих виробничих об'єктів. Поря­док такого огляду встановлений Правилами внутрішнього розпоряд­ку УВП. Особистий огляд і огляд речей здійснюється молодшими інспекторами, які входять до складу варт з охорони об'єктів установ виконання покарань, чергових нарядів з нагляду та безпеки, а також іншими особами з числа особового складу установ за вказівкою началь­ників установ. Огляд речей здійснюють у присутності їх власників. Особистий огляд проводиться за участю не менше двох представників адміністрації. На віддалених робочих об'єктах особистий огляд мож­на проводити за участю двох військовослужбовців. Огляду повинна передувати пропозиція добровільно пред'явити предмети, вироби і речовини, придбання і зберігання яких засудженим заборонене. Осо­бистий огляд проводиться в приміщеннях чергової частини або конт­рольно-перепускного пункту і тільки особами однієї статі з тими, кого оглядають. Забороняється робити в одному приміщенні особистий огляд кількох осіб одночасно. Посадові особи, які проводять особис­тий огляд, а також огляд речей, зобов'язані бути ввічливими щодо цих осіб і не допускати дій, які принижують їх гідність.

Пропускний режим у житлових зонах виправно-трудових ко­лоній і на виробничих об'єктах, де працюють засуджені, встанов­лює адміністрація УВП, а здійснює наряд контролерів і охорона.

Особи, які відвідують територію установ, виробничі об'єкти, що охороняються, на яких працюють засуджені, — не повинні про­носити з собою ніяких згортків, сумок і т. д. Ці речі і предмети зда­ють на зберігання в спеціальні камери зберігання. Вчителям і вик-

177

ладачам загальноосвітніх шкіл^ професіонально-технічних училищ дозволяється проносити з собою в житлову зону колонії навчальну літературу, необхідну для проведення занять.

Огляди і обшуки засуджених, приміщень і територій житлових та виробничих зон і виробничих об'єктів УВП можуть бути як пла­новими, так і раптовими і проводитися в порядку, встановленому Державним департаментом України з питань виконання покарань.

Під час огляду і обшуку засуджених, житлових і виробничих об'єктів не Допускається не зумовлене необхідністю пошкодження білизни, інвентарю та інших предметів.

Огляд і обшук житлових зон та виробничих об'єктів проводять за конкретним планом, їх результати оформляють відповідними ак­тами.

У колоніях-поселеннях огляду і обшуку підлягають гуртожит­ки, комунально-побутові приміщення і виробничі об'єкти. Періо­дичність проведення оглядів і обшуків встановлюється адміністра­цією колонії,

Заходи заохочення і заходи стягнення є важливим засобом за­безпечення встановленого в УВП порядку, виправлення осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

Заходами безпеки є застосування наручників, гамівної сороч­ки і в крайньому разі — зброї (ст. 81, 82 БТК України).

До осіб, позбавлених волі, якщо вони чинять фізичний опір працівникам установ виконання покарання, виявляють буйство або вдаються до інших насильницьких Дій, для того щоб запобігти за­подіянню ними шкоди оточенню або самим собі, Можливе застосу­вання наручників, гамівних сорочок, гумових палиць, сльозоточи­вих речовин чи інших спеціальних засобів, передбачених ст. 14 Закону України 20 грудня 1990 року «Про міліцію».

Якщо застосувань заходів фізичного впливу уникнути немож­ливо, вони, проте, не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на адміністрацію місця позбавлення волі обов'язків, і повинні зводитися до того, щоб шкода, заподіяна здо-, ров'ю правопорушників, була якомога меншою. У разі необхідності надання медичної допомоги потерпілим адміністрація установи виконання покарання зобов'язана негайно її надати.

Забороняється застосовувати спеціальні заходи до жінок, осіб похилого віку, інвалідів і неповнолітніх, крім випадків учинення Ними групового нападу, що безпосередньо загрожує життю або здо ров'Ю працівників установи виконання покарання чи то інших осіб» озброєного опору.

178

Наручники до засуджених застосовують тільки за розпоряджен­ням начальника установи, командира військового підрозділу, їх за­ступників, командира підрозділу контролерів, чергового помічни­ка начальника установи, начальника військового наряду.

Наручники до засуджених застосовують у разі:

а) учинення фізичного опору особовому складу чергового на­ ряду, варті, адміністрації установи виконання покарання або про­ явів буйства;

б) відмови слідувати в штрафний або дисциплінарний ізолятор, приміщення камерного типу одиночних камер карцеру;

в) спроби самогубства, членоушкодження або нападу на засуд­ жених чи інших осіб;

г) конвоювання після затримання засудженого, який здійснив утечу.

Наручники знімають за вказівкою осіб, які розпорядилися про їх застосування, або за вказівкою вищого начальника.

Про застосування наручників складається акт. Особа, яка допу­стила необгрунтоване застосування наручників, несе за це відпові­дальність.

Гамівна сорочка належить до числа крайніх заходів впливу на засуджених і може мати місце лише у випадках, коли інші заходи до припинення буйства або безчинства були вичерпані і безрезуль­татні. Гамівна сорочка застосовується тільки за наказом начальни­ка установи виконання покарання або особи, що виконує його обо­в'язки, у присутності чергового помічника начальника установи (ЧПНУ) і обов'язково під наглядом медичного працівника. Вказів­ка медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до засудженого підлягає безумовному виконанню. У гамівній сорочці засуджений, який проявляє буйство, перебуває, доки не заспокоїться, але не більше двох годин.

Гамівну сорочку застосовують в ізольованому приміщенні (штрафному ізоляторі, окремій камері чи приміщенні камерного типу або в кімнаті молодших інспекторів) не менше ніж трьома представниками чергового наряду.

До вагітних жінок, неповнолітніх, засуджених похилого віку або інвалідів першої та другої груп гамівна сорочка не застосовується.

Про кожний випадок застосування гамівної сорочки складають акт, який затверджує начальник УВП або особа, яка виконує Його обов'язки. Якщо це передбачено чинним законодавством, про ви­падки застосування гамівної сорочки слід негайно повідомити про­курору.

179

Особи, які необгрунтоване застосували гамівну сорочку, несуть за це відповідальність.

Відповідно до ст. 82 ВТК України зброя може застосовуватися начальницьким складом місць позбавлення волі і особистим складом конвойної охорони УВГТ при виконанні ними посадових обов'язків.

Згідно із законом застосування зброї можливо як виняткова міра в разі скоєння засудженим нападу або інших умисних дій, які без­посередньо загрожують життю працівників УВП або інших осіб, а також у разі втечі з-під варти, якщо іншими засобами неможливо ч припинити зазначені дії.

До неповнолітніх та жінок під час втечі вогнепальна зброя не застосовується.

Втечею з-під варти вважається подолання в будь-який спосіб лінії охорони особою, позбавленою волі.

Втечею розконвойованого засудженого вважається" самовільний вихід його за встановлену адміністрацією УВП межу об'єкта роботи.

Особам, яких поранили внаслідок застосування зброї, повинна бути надана медична допомога. У всіх випадках забезпечується охорона місця випадку до прибуття особи, призначеної для прове­дення дізнання, або працівника слідчого органу.

Однією з найважливіших гарантій правомірності застосування зброї є-також встановлення ст. 82 ВТК України правила, коли про кожний^випадок застосування зброї адміністрація місця позбавлен­ня волі зобов'язана негайно повідомити прокурора.

Порядок застосування вогнепальної зброї визначається чинним законодавством України.

Спеціальні засоби сльозоточивої дії, гумові палиці і службові собаки можуть застосовуватися до осіб, позбавлених волі або ув'яз­нених під варту, тільки в разі їх нападу або інших умисних дій, які безпосередньо загрожують життю працівників УВП, СІЗО, військо­вослужбовців внутрішніх військ чи інших осіб.

Спеціальні засоби сльозоточивої дії застосовуються також для забезпечення захвату озброєних злочинців, які знаходяться в укриттях.

Кожний випадок застосування наручників, гамівної сорочки, спеціальних засобів і вогнепальної зброї фіксується в журналі ра­портів приймання-здавання чергувань чергового помічника началь­ника установи.

Протягом тривалого часу наше законодавство не знало право­вої норми, яка б передбачала правові підстави для введення у разі настання виняткових, надзвичайних обставин, застосування особ­ливих засобів безпеки. Така норма була введена порівняно недав-

180

но. Законом України від 27 липня 1994 року Виправно-трудовий ко­декс України доповнений новою ст. 81^і, яка так і називається: «Особливий режим у місцях позбавлення волі».

Статтею 81' ВТК України передбачено, що у разі стихійного лиха, епідемій, аварій, що зумовлюють пошкодження важливих для життєзабезпечення систем, масового безладдя, виявів групової непо­кори засуджених або в разі виникнення реальної загрози озброєного нападу на місце позбавлення волі або у зв'язку з оголошенням над­звичайного стану в районі розташування УВП з дозволу Міністер­ства внутрішніх справ України, начальника Головного управління міністерства внутрішніх справ у Автономній Республіці Крим, на­чальника головного управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в області, узгодженого з відповідним прокурором, для засуджених може бути введений особливий режим терміном до тридцяти діб.

У разі введення особливого режиму в місці позбавлення волі по­силюють охорону, нагляд за засудженими, припиняють проведен­ня будь-яких заходів, а також надання побачень і прийом посилок і передач, запроваджують інші режимні дії.