§ 3. Поняття прогресивної системи відбування покарання, її форми, види і елементи

Зміна умов тримання засуджених у процесі відбування покаран­ня служить одним з найефективніших діючих елементів системи карально-виховноґо впливу.

Виконання і відбування покарання становить процес, протягом якого відбувається зміна поглядів, уявлень, звичок засудженого. Для того щоб досягнути максимального успіху у виправленні засудже­них, засоби, вживані для цього, не можуть залишатися незмінними. Навпаки, вони повинні мінятися відповідно до змін свідомості і поведінки засуджених. Певною мірою це є свого роду і стимулом бажаної поведінки.

Правила зміни умов тримання передбачені статтями 45,46,47,48, 65,67 ВТК України. Зміна умов тримання осіб, засуджених до позбав­лення волі, під час відбування покарання практично веде до зміни об­сягу їх прав чи то в бік відомого поступового послаблення властивих позбавленню волі обмежень, чи то в бік ще більшого їх обмеження.

Систему організації режиму в установах виконання покарання, що передбачає зміну умов тримання засуджених залежно від резуль­татів карально-виховного впливу, називають прогресивною систе­мою. Ця система застосовується в УВП України.

Прогресивна система — це особливий порядок відбування по­карання у вигляді позбавлення волі. З'явилася вона в середині ми­нулого століття.

З точки зору змісту цей порядок передбачає зміну умов триман­ня осіб, засуджених до позбавлення волі, під час відбування пока­рання залежно від поведінки і ставлення до праці: краще себе веде засуджений — обсяг його прав або наданих йому пільг збільшуєть­ся, гірше — обсяг цих прав або пільг скорочується.

Не слід ототожнювати суть прогресивної системи з її формами, які можуть бути різними. Суть же полягає в тому, що правове ста­новище засудженого при відбуванні позбавлення волі залежить від його поведінки. Якщо ж протягом усього процесу відбування пока­рання вживані до засудженого засоби залишаються незмінними, така система не є прогресивною.

Прогресивну систему відбування покарання можна представити в таких формах:

169

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

1. зміна умов тримання засуджених у межах однієї установи ви­ конання покарання;

2. зміна умов тримання засуджених шляхом переведення їх з однієї установи виконання покарання до іншої;

3. умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна покарання більш м'яким.

Однак у Виправно-трудовому кодексі ця система викладається не в одній статті, а в низці статей. Зокрема ЇЇ елементи названі нарівні із заходами заохочення і стягнення (статті 65,67 ВТК України).

Перша форма прогресивної системи відбування покарання по­лягає в зміні умов тримання засуджених у межах одного виду УВП — у бік пом'якшення або в бік посилення режиму.

Ця зміна умов тримання засуджених у межах одного виду УВП у бік пом'якшення режиму має матеріальну і формальну ознаки (або підстави і передумови).

Матеріальною ознакою (або підставою) є досягнення засудже­ним певного ступеня виправлення (у цьому разі слід, щоб особа ста­ла на шлях виправлення).

Формальною ознакою (або передумовою) є відбуття засудже­ним певного, вказаного в законі, строку покарання.

Вона застосовується до засуджених, які стали на шлях виправ­лення і які відбули встановлену законом частину строку покаран­ня, і практично реалізовується у виді двох самостійних елементів прогресивної системи:

а) шляхом переведення після відбуття половини строку пока­ рання на поліпшені умови тримання (ч. 2 ст. 45 ВТК України) за­ суджених, які відбувають покарання у виправно-трудових колоні­ ях загального, посиленого, суворого і особливого режимів, вихов­ но-трудової колонії загального (після відбуття четвертої частини строку покарання) і посиленого (після відбуття третини строку по­ карання) і на загальному режимі в тюрмі (після відбуття половини строку покарання). Це полягає в наданні засудженим права витра­ чати додаткову суму грошей на купівлю продуктів харчування та предметів першої необхідності. Переведення на поліпшені умови тримання строком не обумовлюється;

б) шляхом переведення у виправно-трудовій колонії особливо­ го режиму засуджених, що відбули не менш як третину строку по­ карання, з приміщень камерного типу до звичайних житлових при­ міщень у тій самій колонії (типу гуртожитків).

Зміна умов тримання в бік посилювання режиму застосовується до засуджених, які порушують вимоги режиму (матеріальна озна

170

ка, або підстава). Формальна ознака, або передумова, тут відсутня. Адже заздалегідь неможливо визначити, коли особа вчинить пору­шення режиму.

Реалізується ця зміна умов тримання в бік посилювання режи­му у вигляді таких самостійних елементів прогресивної системи відбування покарання:

а) скасування поліпшених умов тримання, передбачених ст. 38 ВТК України;

б) переведення засуджених, які перебувають у виправно-трудо­ вих колоніях загального, посиленого і суворого режиму, до при­ міщень камерного типу на строк до шести місяців, а також засуд­ жених, яких тримають у звичайних житлових приміщеннях колонії особливого режиму, до приміщень камерного типу (ПКТ) в тій самій колонії на строк до шести місяців;

в) переведення засуджених, які перебувають у виправно-трудо­ вих колоніях особливого режиму в приміщеннях камерного типу, — до одиночних камер на строк до одного року;

г) в тюрмах — на суворий режим на строк від двох до шести місяців;

г) повернення засуджених, переведених до звичайних житлових приміщень (типу гуртожитку) в колонії особливого режиму, відпо­відно до абзацу 10 ч. 1 ст. 65 ВТК України, до приміщень камерно­го типу в тій же самій колонії.

Заходи стягнення (елементи прогресивної системи відбування покарання) у вигляді переведення засуджених до ПКТ у колоніях загального, посиленого, суворого і особливого режиму, а також переведення засуджених, яких тримають у ПКТ та колоніях особ­ливого режиму, до одиночних камер, призначаються у разі безус­пішності застосування інших заходів впливу.

Юридичною підставою для зміни умов тримання засуджених в межах одного виду УВП є постанова начальника установи, узгодже­на з спостережною комісією або службою у справах неповнолітніх.

Умовою для застосування перелічених вище елементів прогре­сивної системи відбування покарання є: при зміні умов тримання в бік пом'якшення режиму —' досягнення засудженим певного сту­пеня виправлення (став на шлях виправлення і відбування встанов­леної в законі частини строку покарання); при зміні умов триман­ня в бік посилювання режиму — порушення засудженим правил режиму, встановлених в УВП, протягом певного проміжку часу і безуспішності застосування до нього інших заходів стягнення, у тому числі дисциплінарних, або злісне порушення правил режиму.

171

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Друга форма прогресивної системи відбування покарання по­лягає в зміні умов тримання засуджених шляхом переведення їх з одного виду УВП до іншого.

Зміна умов тримання засуджених у бік пом'якшення режиму застосовується до засуджених, які твердо стали на шлях виправлен­ня (матеріальна ознака, або підстава) і які відбули встановлену за­коном частину строку покарання (формальна ознака, або передумо­ва) і реалізується у вигляді трьох самостійних елементів прогресив­ної системи відбування покарання переведенням:

1. з тюрми до виправно-трудової колонії після відбування не менше половини строку тюремного ув'язнення, призначеного за вироком суду. Слід мати на увазі, що заміна тюремного ув'язнення переведенням до виправно-трудових колоній осіб, які відбули не менше половини строку тюремного ув'язнення, за умови їх зразко­ вої поведінки, згідно зі ст. 46 ВТК України не може поширюватися на засуджених, яким тюремне ув'язнення призначене за злісне по­ рушення режиму виконання і відбування покарання у виправно- трудовій колонії;

2. з виправно-трудової колонії особливого режиму до колонії су­ ворого режиму — після відбуття не менше половини строку пока­ рання в колонії особливого режиму;

3. з виправно-трудової колонії загального і посиленого режи­ му до колонії-поселення для осіб, які твердо стали на шлях виправ­ лення, — після відбуття не менше V, строку покарання, а з виправ­ но-трудової колонії суворого режиму — після відбуття не менше половини строку покарання; засуджені, перелічені у ч. 6 ст. 52 КК України, — після відбуття не менше²/, строку покарання.

Не підлягають переведенню до колонії-поселення для осіб, які твердо стали на шлях виправлення:

1. особи, до яких не може бути застосоване умовно-достроко­ ве звільнення від покарання, передбачене ст. 52^і Кримінального кодексу України;

2. особи, які не завершили призначене судом примусове ліку­ вання від алкоголізму або наркоманії, не пройшли повного курсу лікування венеричного захворювання, активної форми туберкульозу, психічного розладу;

3. особи, які раніше відбували покарання в колоніях-поселен- нях або у вигляді умовного звільнення з місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, але за злісні порушення вимог режиму, були переведені до виправно-трудових колоній того виду режиму, який їм раніше був визначений судом.

172

Ця зміна умов тримання у бік посилення режиму вживається до засуджених, які злісно його порушують (матеріальна ознака, або підстава). Тут, звісно, відсутня формальна ознака, або передумова.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 ВТК України під злісним порушенням засудженими вимог режиму відбування покарання слід розуміти:

невиконання ними законних вимог адміністрації;

необгрунтована відмова від праці (не менше трьох разів протя­гом року);

вживання спиртних напоїв, наркотичних або інших речовин, що викликають одурманення;

виготовлення, зберігання, придбання, поширення заборонених предметів;

участь в азартній грі;

дрібне хуліганство;

систематичне ухилення від лікування захворювань, небезпечних для навколишніх (активна форма туберкульозу, венеричні хвороби);

вчинення засудженим протягом року понад трьох інших пору­шень режиму відбування покарання, за умови, коли за кожне з цих порушень за постановою або наказом начальника установи або уповноважених на те осіб були накладені стягнення, достроково не зняті або не погашені у встановленому законом порядку.

Засуджені, які злісно порушують вимоги режиму, можуть бути представлені для переведення для відбування покарання:

1. з колонії-поселення до виправно-трудової колонії того виду режиму, який їм раніше був визначений судом;

2. особи, засуджені за злочини, вчинені з необережності, з на­ правленням до'колоній-поселень для осіб, які вчинили злочини з необережності, і особи, засуджені за умисні злочини з направлен­ ням до колоній-поселень для осіб, які вчинили умисні злочини, — до колоній загального режиму;

3. засуджені, переведені з колонії особливого режиму до колонії суворого режиму, — в колонію особливого режиму;

4. з виправно-трудової колонії — у тюрму терміном не більше трьох років з відбуванням строку покарання, що залишився, у ко­ лонії. У цьому разі слід мати на увазі, що переводити з виправно- трудової колонії до тюрми відповідно до ст. 47 ВТК України мож­ на тільки за злісне порушення правил режиму. Суди, розглядаючи матеріали про заміну позбавлення волі у виправно-трудовій колонії тюремним ув'язненням особам, які злісно порушують встановлений режим, повинні ретельно з'ясовувати, чи вичерпані можливості впливу на засуджених іншими засобами. При визначенні строку

173

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

тюремного ув'язнення судам у кожному конкретному випадку не­обхідно враховувати особистість засудженого і характер зроблених ним порушень. Дострокове ж переведення з тюрми до виправно-трудової колонії осіб, яким тюремне ув'язнення призначене не за вироком суду, а за постановою судді за злісне порушення режиму виконання і відбування покарання в колонії, законом не передбаче­не, навіть коли на момент подання клопотання засуджений не по­рушує режиму і характеризується позитивно, тобто фактично є всі підстави для дострокового переведення до виправно-трудової ко­лонії. Згідно зі ст. 46 ВТК України переведення з тюрми до колонії допускається тільки щодо тих засуджених до позбавлення волі, яким тюремне ув'язнення призначене за вироком суду, а не за постано­вою судді за злісне порушення режиму виконання і відбування по­карання в колонії;

5) з виховно-трудової колонії загального режиму — до вихов­ но-трудової колонії посиленого режиму.

Юридичною підставою для зміни умов тримання засуджених шляхом переведення з одного виду УВП до іншого є постанова судді районного (міського) суду (ст. 410 КПК України).

Умовою для застосування названих елементів прогресивної системи відбування покарання є: при зміні умов тримання з пом'як­шенням режиму — досягнення засудженим вказаного в законі сту­пеня виправлення (слід, щоб засуджений твердо став на шлях вип­равлення) і відбування ним певної, вказаної в законі частини стро­ку покарання; при зміні умов тримання на посилення режиму злісне порушення вимог режиму, встановленого в установах вико­нання покарання.

Слід мати на увазі, що в кожній з установ виконання покаран­ня застосовують не всі перелічені вище елементи прогресивної сис­теми відбування покарання, а лише ті, які мають до неї безпосереднє відношення. Так, наприклад, у системі ВТК, а саме в колоніях за­гального, посиленого і суворого режимів, прогресивна система відбування покарання виглядає таким чином:

а) зміна умов відбування покарання в межах колонії здійснюєть­ся шляхом застосування таких елементів, як переведення на поліп­шені умови тримання, скасування поліпшених умов тримання і пе­реведення до приміщень камерного типу;

6) зміна умов відбуття покарання шляхом переведення до інших видів установ виконання покарання, здійснювана за допомогою застосування таких елементів, як переведення до колоній-поселень і до тюрми.

174

Іл. гежим оикчнання І віииувиннх покарання .

У колонії суворого режиму щодо засуджених, переведених з ко­лонії особливого режиму, додатково застосовують такий елемент, як переведення їх до колонії особливого режиму.

У колоніях особливого режиму прогресивна система відбування покарання виглядає таким чином:

а) зміна умов тримання в межах колонії, здійснювана шляхом застосування таких елементів, як переведення з приміщень камер­ ного типу до звичайних Житлових приміщень, переведення із зви­ чайних житлових приміщень до приміщень камерного типу, пере­ ведення на поліпшені умови тримання, скасування поліпшених умов тримання і переведення з приміщень камерного типу до одиночної камери;

б) зміна умов відбування покарання шляхом переведення до інших установ виконання покарання, здійснювана за допомогою за­ стосування таких елементів, як переведення засуджених до колонії суворого режиму і до тюрми.

Кожний елемент прогресивної системи відбування покарання необхідно застосовувати суворо індивідуально — з урахуванням особливостей особи засудженого і сукупності даних про його по­ведінку в УВП за весь попередній період.

І, нарешті, третя форма прогресивної системи відбування по­карання — умовно-дострокове звільнення засуджених від відбуван­ня покарання і заміна покарання більш м'яким покаранням. Засто­совують таке звільнення або таку заміну тільки до засуджених, які підпадають під дію закону про умовно- дострокове звільнення і до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, які довели своє виправлення і відбули певний строк покарання. До умовно-дострокового звільнення і до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням можуть бути представлені, таким чином, засуджені з найвищим ступенем виправлення, яке може свідчити про те, що вони вже не становлять суспільної небез­пеки, подолали в собі негативні якості і виправилися настільки, що немає необхідності в подальшому їх триманні в УВП.

Порядок подання до умовно-дострокового звільнення від пока­рання і до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким по­каранням викладено у ст. 1 10 ВТК України.

У конкретному випадку можливий вибір того чи іншого елемен­та прогресивної системи відбування покарання, але при вирішенні цього питання повинні враховуватися не тільки особливості особи засудженого, його поведінка, але й доцільність застосування певно­го елемента для досягнення мети покарання.

175