
- •§ 1. Поняття кримінально-виконавчої політики
- •§ 2. Принципи кримінально-виконавчої політики
- •§ 3. Кримінально-виконавче право: предмет і метод
- •§ 4. Наука кримінально-виконавчого права, її предмет і метод
- •§ 1. Поняття і загальні ознаки покарань, виконання яких пов'язане з виховним впливом на засудженні
- •§ 2. Процес карального і виховного впливу
- •§ 3. Критерії виправлення засуджених
- •§ 4. Види і структура норм кримінально-виконавчого права
- •§ 5. Джерела кримінально-виконавчого права
- •§ 6. Кримінально-виконавчі правовідносини та їх елементи
- •§ 1. Види і система установ та органів держави, що виконують кримінальні покарання
- •§ 2. Принципи організації та діяльності установ виконання покарання
- •§ 3. Взаємодія органів держави, що виконують кримінальні покарання, з іншими органами, які проводять боротьбу зі злочинністю
- •§ 4. Управління діяльністю установ виконання покарання та інших органів держави, що виконують кримінальні покарання
- •§ 5. Поняття та критерії оцінки ефективності діяльності установ виконання покарання
- •§ 6. Способи забезпечення законності в діяльності установ та органів держави, що виконують кримінальні покарання
- •§ 2. Правове становище засуджених до позбавлення волі
- •§ 3, Спеціальні обов'язки і права осіб, позбавлених волі
- •§ 4. Дисциплінарна, матеріальна і кримінальна
- •§ 5. Правове становище засуджених до виправних робіт без позбавлення волі
- •§ 6. Правове становище засуджених до направлення в дисциплінарний батальйон
- •§ 1. Значення і правова природа участі громадськості в діяльності установ виконання покарання
- •§ 2. Спостережні комісії
- •§ 3. Служби у справах неповнолітніх
- •§ 4. Інші форми участі громадськості у виправленні засуджених
- •§ 1. Сучасні теорії науки кримінально-виконавчого права в зарубіжних країнах
- •Заіальна частина
- •§ 2. Пенітенціарні системи в сучасних зарубіжних країнах
- •Заіальна частина
- •§ 1. Поняття, значення і критерії класифікації засуджених до позбавлення волі
- •§ 2. Визначення засудженим виду установи виконання покарання
- •§ 3. Прийом і облік засуджених в установі виконання покарання
- •Режим виконання
- •§ 1. Поняття режиму виконання і відбування
- •§ 2. Зміст режиму, його елементи
- •§ 3. Поняття прогресивної системи відбування покарання, її форми, види і елементи
- •§ 4. Способи забезпечення режиму в місцях позбавлення волі
- •§ 5. Пересування без конвою або супроводу осіб, позбавлених волі
- •§ 6. Проживання засуджених жінок за межами колонії. Направлення засуджених до колоній-поселень, надання їм права пересування без конвою або без супроводу
- •§ 7, Короткостроковий виїзд за межі місць позбавлення волі
- •§ 1. Суспільне корисна праця як засіб виховного впливу на засуджених
- •§ 2. Індивідуалізація трудового виховання засуджених, яких тримають у різних видах установ виконання покарання
- •§ 3. Принципи і форми організації праці засуджених до позбавлення волі
- •§ 4. Умови праці засуджених до позбавлення волі
- •§ 5. Продуктивність праці засуджених до позбавлення волі
- •§ 1. Завдання і організація виховної роботи з засудженими в місцях позбавлення волі
- •§ 2. Форми виховної роботи
- •§ 3. Самодіяльні організації в установах виконання покарання
- •§ 1. Завдання і організація загальноосвітнього навчання в установах виконання покарання
- •§ 2. Організація і форми загальноосвітнього
- •§ 1. Призначення і види виправно-трудових колоній-поселень
- •§ 2. Особливості відбування покарання у вигляді позбавлення волі у виправно-трудових колоніях-поселеннях
- •§ 1. Особливості виконання позбавлення волі в тюрмі
- •§ 2. Слідчі ізолятори і їх місце в системі місць позбавлення волі. Особливості режиму
- •§ 1. Специфічні риси виховно-трудових колоній і завдання, поставлені перед ними
- •§ 2. Організаційна структура виховно-трудових колоній
- •§ 3. Режим у виховно-трудових колоніях
- •§ 4. Навчально-виховна робота, професійне навчання і праця неповнолітніх
- •§ 5. Переведення засуджених з виховно-трудових колоній до виправно-трудових колоній
- •§ 1. Матеріально-побутове забезпечення осіб, позбавлених волі
- •§ 2. Медико-санітарне забезпечення засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі
- •§ 1. Види виправних робіт без позбавлення волі і порядок їх відбування
- •§ 2. Умови відбування виправних робіт без позбавлення волі
- •§ 1. Правове становище засуджених до покарань, не пов'язаних з виправно-трудовим впливом
- •§ 2. Порядок і умови виконання покарання
- •§ 3. Порядок і умови виконання покарання у вигляді штрафу
- •§ 4. Порядок і умови виконання покарання у вигляді громадської догани
- •§ 5. Порядок і умови виконання покарання у вигляді конфіскації майна
- •§ 6. Порядок ї умови виконання покарання у вигляді позбавлення військових, спеціальних звань, рангів, чинів, кваліфікаційних класів і державних нагород
- •§ 7. Порядок і умови виконання покарання у вигляді позбавлення батьківських прав
- •§ 1. Загальна характеристика підстав звільнення від відбування покарання
- •§ 2. Порядок і підстави звільнення від відбування покарання за відбуттям строку покарання, призначеного вироком суду
- •§ 3. Порядок і підстави звільнення від відбування покарання в силу акту амністії або у зв'язку з помилуванням
- •§ 4. Порядок і умови звільнення від відбування покарання у зв'язку з хронічною або іншою тяжкою хворобою
- •§ 5. Порядок і умови представлення засуджених до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням
- •§ 6. Порядок звільнення від відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі
- •§ 7. Порядок звільнення, час звільнення і документи, що оформлюються при звільненні
- •§ 8. Надання матеріальної допомоги особам, які звільняються з місць позбавлення волі
- •§ 1. Організація нагляду за особами, умовно-
- •§ 2. Трудове і побутове влаштування осіб, звільнених з місць позбавлення волі
- •§ 3. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Підстави його встановлення і порядок здійснення
- •§ 1. Персонал установ кримінально-виконавчої системи
- •§ 2. Соціально-правове становище персоналу установ кримінально-виконавчої системи
§ 3. Служби у справах неповнолітніх
Функції, аналогічні функціям спостережних комісій, але вже стосовно до виховно-трудових колоній, де, як відомо, відбувають покарання неповнолітні засуджені до позбавлення волі, виконують служби у справах неповнолітніх (ст. 123 ВТК України). Спеціальним нормативним актом, що докладно регламентує діяльність служб у справах неповнолітніх, є Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальні установи для неповнолітніх» від 24 січня 1995 року1.
Ці служби беруть безпосередню участь у виправленні засуджених, а також здійснюють громадський контроль за діяльністю виховно-трудових колоній. Завдання служб у справах неповнолітніх щодо колоній в основному збігаються із завданнями спостережних комісій, але вирішуються вони з урахуванням особливостей діяльності виховно-трудових колоній.
Служба у справах неповнолітніх у межах своєї компетенції:
розробляє самостійно або за участі відповідних органів виконавчої влади, служб у справах неповнолітніх міст і районів, розташованих на їх території, заходи щодо захисту прав і законних інтересів неповнолітніх, щодо профілактики правопорушень серед них;
приймає рішення, що є обов'язковими для державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, службових осіб і громадян;
координує діяльність служб у справах неповнолітніх у містах і районах, на які законом покладені функції соціального захисту неповнолітніх та організації профілактики правопорушень серед них;
Див.: Ведомости Верховного Совета УкраиньІ. - 1995. - № 6. - Ст. 35.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
контролює діяльність центру медично-соціальної реабілітації неповнолітніх з питань виконання вимог закону щодо тримання і виховання неповнолітніх, які там перебувають, і подає їм необхідну допомогу;
контролює діяльність притулків для неповнолітніх по дотриманню ними законів про прийняття і розміщення неповнолітніх, що потребують турботи і такої форми допомоги з боку держави, створює їм належні житлово-побутові умови і можливості для праці;
спільно з кримінальною міліцією у справах неповнолітніх, приймачами-розподільниками для неповнолітніх, центром медично-соціальної реабілітації і притулками для неповнолітніх вирішує питання запобігання правопорушенням серед неповнолітніх;
подає методичну і практичну допомогу підпорядкованим службам у справах неповнолітніх, сприяючи належному виконанню ними своїх функціональних обов'язків щодо соціального захисту неповнолітніх і запобігання правопорушенням;
узагальнює і поширює позитивний досвід роботи щодо запобігання правопорушенням серед неповнолітніх, який накопичений службами у справах неповнолітніх, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, окремими посадовими особами і громадянами, використовуючи при цьому засоби масової інформації;
розглядає і вирішує скарги неповнолітніх та їх батьків на рішення, прийняті за їх поданнями нижчими службами у справах неповнолітніх і здійснює прийом громадян відповідно до закону.
Служба у справах неповнолітніх наділена і великими повноваженнями. Вона:
розробляє і виконує самостійно або у взаємодії з відповідни ми відділами і управліннями органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організа ціями незалежно від форм власності, громадськими організаціями заходи щодо забезпечення державної програми боротьби зі злочин ністю, національної програми боротьби з розповсюдженням нарко тичних речовин, програми по захисту дітей і запобіганню правопо рушенням серед неповнолітніх;
координує діяльність державних органів, підприємств, уста нов, організацій незалежно від форм власності щодо запобігання правопорушенням серед неповнолітніх;
приймає рішення, які є обов'язковими для виконання керів никами підприємств, установ, організацій незалежно від форм влас- ності, посадовими особами і громадянами;
спільно з місцевими органами влади відповідного рівня вирішує! питання про встановлення броні для працевлаштування неповнолітні
Розділ VI. Участь громадськості у виправленні засуджених
і здійснює контроль за її заповненням відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року1, працевлашто-вує неповнолітніх учнів загальноосвітніх шкіл та професійно-технічних училищ для роботи у вільний від навчання час, дає згоду на звільнення неповнолітніх з роботи за ініціативою адміністрації, власника або уповноваженого ним органу; погоджує питання про звільнення неповнолітнього за власним бажанням і його подальше працевлаштування;
виявляє, веде облік і подає термінову допомогу дітям, які за лишилися без піклування батьків, влаштовує їх залежно від віку і стану здоров'я в Будинок дитини, школу-інтернат або в лікувально- профілактичну установу; за цією категорією дітей готує матеріали для встановлення опіки і піклування або усиновлення (удочеріння);
веде облік неповнолітніх, які повернулися з виховно-трудової колонії, загальноосвітньої школи або професійного училища соціаль ної реабілітації, засуджених до позбавлення волі умовно або з відстрочкою виконання вироку, а також до мір покарання, не пов'я заних з позбавленням волі, надає допомогу особам, які потребують працевлаштування або влаштування, щоб навчатися, вживає запобіж них заходів щодо рецидивної злочинності серед цієї категорії підлітків спільно з кримінальною міліцією у справах неповнолітніх;
здійснює контроль у межах своєї компетенції за організацією виховної роботи в навчально-виховних і позашкільних установах, за місцем проживання неповнолітніх відповідно до вимог Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року2; відрахування учнів із шкіл незалежно від приналежності, форм власності провадиться лише за згодою служби у справах неповнолітніх;
розглядає справи про неповнолітніх, які зловживають спиртни ми напоями, споживають наркотичні та психотропні речовини, ведуть аморальний спосіб життя і приймає рішення за наявності відповідно го медичного висновку лікувально-профілактичної установи про на правлення їх до центру медично-соціальної реабілітації. Після закін чення лікування приймає рішення про випуск неповнолітніх із цього закладу і вирішує питання про їх працевлаштування і т. ін.