
- •§ 1. Поняття кримінально-виконавчої політики
- •§ 2. Принципи кримінально-виконавчої політики
- •§ 3. Кримінально-виконавче право: предмет і метод
- •§ 4. Наука кримінально-виконавчого права, її предмет і метод
- •§ 1. Поняття і загальні ознаки покарань, виконання яких пов'язане з виховним впливом на засудженні
- •§ 2. Процес карального і виховного впливу
- •§ 3. Критерії виправлення засуджених
- •§ 4. Види і структура норм кримінально-виконавчого права
- •§ 5. Джерела кримінально-виконавчого права
- •§ 6. Кримінально-виконавчі правовідносини та їх елементи
- •§ 1. Види і система установ та органів держави, що виконують кримінальні покарання
- •§ 2. Принципи організації та діяльності установ виконання покарання
- •§ 3. Взаємодія органів держави, що виконують кримінальні покарання, з іншими органами, які проводять боротьбу зі злочинністю
- •§ 4. Управління діяльністю установ виконання покарання та інших органів держави, що виконують кримінальні покарання
- •§ 5. Поняття та критерії оцінки ефективності діяльності установ виконання покарання
- •§ 6. Способи забезпечення законності в діяльності установ та органів держави, що виконують кримінальні покарання
- •§ 2. Правове становище засуджених до позбавлення волі
- •§ 3, Спеціальні обов'язки і права осіб, позбавлених волі
- •§ 4. Дисциплінарна, матеріальна і кримінальна
- •§ 5. Правове становище засуджених до виправних робіт без позбавлення волі
- •§ 6. Правове становище засуджених до направлення в дисциплінарний батальйон
- •§ 1. Значення і правова природа участі громадськості в діяльності установ виконання покарання
- •§ 2. Спостережні комісії
- •§ 3. Служби у справах неповнолітніх
- •§ 4. Інші форми участі громадськості у виправленні засуджених
- •§ 1. Сучасні теорії науки кримінально-виконавчого права в зарубіжних країнах
- •Заіальна частина
- •§ 2. Пенітенціарні системи в сучасних зарубіжних країнах
- •Заіальна частина
- •§ 1. Поняття, значення і критерії класифікації засуджених до позбавлення волі
- •§ 2. Визначення засудженим виду установи виконання покарання
- •§ 3. Прийом і облік засуджених в установі виконання покарання
- •Режим виконання
- •§ 1. Поняття режиму виконання і відбування
- •§ 2. Зміст режиму, його елементи
- •§ 3. Поняття прогресивної системи відбування покарання, її форми, види і елементи
- •§ 4. Способи забезпечення режиму в місцях позбавлення волі
- •§ 5. Пересування без конвою або супроводу осіб, позбавлених волі
- •§ 6. Проживання засуджених жінок за межами колонії. Направлення засуджених до колоній-поселень, надання їм права пересування без конвою або без супроводу
- •§ 7, Короткостроковий виїзд за межі місць позбавлення волі
- •§ 1. Суспільне корисна праця як засіб виховного впливу на засуджених
- •§ 2. Індивідуалізація трудового виховання засуджених, яких тримають у різних видах установ виконання покарання
- •§ 3. Принципи і форми організації праці засуджених до позбавлення волі
- •§ 4. Умови праці засуджених до позбавлення волі
- •§ 5. Продуктивність праці засуджених до позбавлення волі
- •§ 1. Завдання і організація виховної роботи з засудженими в місцях позбавлення волі
- •§ 2. Форми виховної роботи
- •§ 3. Самодіяльні організації в установах виконання покарання
- •§ 1. Завдання і організація загальноосвітнього навчання в установах виконання покарання
- •§ 2. Організація і форми загальноосвітнього
- •§ 1. Призначення і види виправно-трудових колоній-поселень
- •§ 2. Особливості відбування покарання у вигляді позбавлення волі у виправно-трудових колоніях-поселеннях
- •§ 1. Особливості виконання позбавлення волі в тюрмі
- •§ 2. Слідчі ізолятори і їх місце в системі місць позбавлення волі. Особливості режиму
- •§ 1. Специфічні риси виховно-трудових колоній і завдання, поставлені перед ними
- •§ 2. Організаційна структура виховно-трудових колоній
- •§ 3. Режим у виховно-трудових колоніях
- •§ 4. Навчально-виховна робота, професійне навчання і праця неповнолітніх
- •§ 5. Переведення засуджених з виховно-трудових колоній до виправно-трудових колоній
- •§ 1. Матеріально-побутове забезпечення осіб, позбавлених волі
- •§ 2. Медико-санітарне забезпечення засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі
- •§ 1. Види виправних робіт без позбавлення волі і порядок їх відбування
- •§ 2. Умови відбування виправних робіт без позбавлення волі
- •§ 1. Правове становище засуджених до покарань, не пов'язаних з виправно-трудовим впливом
- •§ 2. Порядок і умови виконання покарання
- •§ 3. Порядок і умови виконання покарання у вигляді штрафу
- •§ 4. Порядок і умови виконання покарання у вигляді громадської догани
- •§ 5. Порядок і умови виконання покарання у вигляді конфіскації майна
- •§ 6. Порядок ї умови виконання покарання у вигляді позбавлення військових, спеціальних звань, рангів, чинів, кваліфікаційних класів і державних нагород
- •§ 7. Порядок і умови виконання покарання у вигляді позбавлення батьківських прав
- •§ 1. Загальна характеристика підстав звільнення від відбування покарання
- •§ 2. Порядок і підстави звільнення від відбування покарання за відбуттям строку покарання, призначеного вироком суду
- •§ 3. Порядок і підстави звільнення від відбування покарання в силу акту амністії або у зв'язку з помилуванням
- •§ 4. Порядок і умови звільнення від відбування покарання у зв'язку з хронічною або іншою тяжкою хворобою
- •§ 5. Порядок і умови представлення засуджених до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням
- •§ 6. Порядок звільнення від відбування покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі
- •§ 7. Порядок звільнення, час звільнення і документи, що оформлюються при звільненні
- •§ 8. Надання матеріальної допомоги особам, які звільняються з місць позбавлення волі
- •§ 1. Організація нагляду за особами, умовно-
- •§ 2. Трудове і побутове влаштування осіб, звільнених з місць позбавлення волі
- •§ 3. Адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі. Підстави його встановлення і порядок здійснення
- •§ 1. Персонал установ кримінально-виконавчої системи
- •§ 2. Соціально-правове становище персоналу установ кримінально-виконавчої системи
§ 6. Способи забезпечення законності в діяльності установ та органів держави, що виконують кримінальні покарання
Законність — найважливіший принцип діяльності всього державного апарату, органів державного управління, всіх підприємств, організацій, установ всіх форм власності, громадських організацій та окремих громадян України.
Особливого значення він набуває в діяльності УВП, основне завдання яких — виправлення правопорушників, виховання їх у дусі точного та неухильного виконання вимог законів і правил співжиття.
Під дотриманням законності в діяльності УВП та інших органів держави, що виконують покарання, мають на увазі суворе й точне дотримання законів та інших нормативних актів, які регулюють діяльність цих установ і органів, всіма посадовими особами та іншими працівниками цих органів, представниками громадських організацій, котрі беруть участь у виховній роботі із засудженими, та самими засудженими, а також забезпечення виконання засудженими їх обов'язків і захисту їх прав.
Способами забезпечення законності в діяльності УВП та інших органів держави, що виконують покарання, є:
прокурорський нагляд;
судовий контроль за виконанням вироків, постанов, визна чень і рішень;
громадський контроль;
відомчий контроль та перевірка виконання планових заходів;
право засуджених на подання скарг і заяв.
Повний текст Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими див. у праці: СтепанюкА. Ф., Трубников В. М. Исполнение наказаний в виде лишений свободи й особенности постпенитенциарной адаптации освобожденньїх. - К., 1992.
XI
Розділ V
Правове становище засуджених
§ і, Поняття правового становища засуджених
З'ясування Поняття і змісту правового становища засуджених має велике теоретичне і практичне значення. Визнання засудженого суб'єктом прав і обов'язків, визначення кола цих прав і обов'язків є необхідною умовою дотримання законності. Це дозволяє встановити правильний підхід до засудженого під час відбування ним по карання, щоб справити на нього як каральний, так і виховний вплив.
Згідно з текстом ст. 8 ВТК України правове становище засудженого —• сукупність суб'єктивних обов'язків, що на нього Нокла- даються, і прав, які він має під час відбування покарання.
Вихідною тезою для з'ясування змісту правового становища засудженого має бути визнання того, що він, відбуваючи покарання, залишається громадянином України.
Визнання засуджених, у тому числі й засуджених до позбавлення волі, громадянами України має велике політичне і виховне значення.
У політичному значенні це означає, що суспільство не відмовляється від засуджених як від своїх членів, а розглядає їх як осіб, тимчасово обмежених у тих чи інших правах або при покаранні у вигляді позбавлення волі — фізично ізольованих від зовнішнього світу. З огляду на такий стан справ перед покаранням ставиться мета виправлення засуджених, повернення їх у суспільство як законослухняних громадян. А це означає, що Навіть засуджені до позбавлення волі не ізолюються від суспільства духовно.
Загальне визначення поняття правового становища засуджених, викладене в законодавстві, не можна визнати бездоганним. Згідно зі статтею 8 ВЇК України засуджений є громадянином України, але лише з обмеженими правами і обов'язками. Проте насправді це зовсім Не так. Чинне кримінально-виконавче законодавство містить не тільки норми, що обмежують права засуджених як громадян України, але й Покладає на них додаткові обов'язки і надає їм спеціальні (специфічні) права, що виходять за межі загального правового становища громадянина. Однак у загальному визначенні правового становища засуджених відсутня Вказівка на те, що обов'язки і права' суджених можуть встановлюватися не тільки законом, але й іншими
Розділ V. Правове становище засуджених
нормативними актами, зокрема наказами, які видаються Державним департаментом України з питань виконання покарань.
Визначаючи, згідно з законодавством, засудженого громадянином України органами, які покликані виконувати покарання, також слід визнати в ньому суб'єкта, який має певні права, та обов'язки. Отже, від засудженого можна вимагати тільки те, що становить його обов'язки, а не чого заманеться посадовій особі.
Однак обсяг прав та обов'язків засуджених не може повністю збігатися з обсягом прав та обов'язків усіх громадян. Оскільки засуджений відбуває міру державного примусу, стосовно нього права й обов'язки громадянина обмежуються^ Ці обмеження можуть безпосередньо передбачатися тими ж законодавчими актами, що встановлюють права і обов'язки громадян України. Так, спрощений порядок розірвання шлюбу з особою, яка відбуває позбавлення волі, безперечно, обмежує права засуджених, передбачених законодавством про шлюб і сім'ю. За законодавством досить особі, яка перебуває на волі, подати заяву до загсу про розірвання шлюбу, щоб шлюб був розірваний. Суд розглядає лише спір, якщо такий виникає, про долю дітей або про майно. Ца практиці справа про розірвання шлюбу вирішується без урахування думки особи, яка відбуває позбавлення волі.
Обмеження в правах та обов'язках засуджених громадян України можуть випливати і з вироку суду. Так, зменшення заробітку осіб, які відбувають покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, грунтується, зокрема, на кримінальному законі, що передбачає утримання із заробітку засудженого в розмірі від 5 до 20% на термін від двох місяців до двох років. Межі утримання, тобто конкретно їх розмір (5%, 10%, 15%, 20%) і термін (тобто тривалість утримання) встановлюються вироком суду.
І, нарешті, обмеження засудженого в правах і обов'язках у порівнянні з іншими громадянами може випливати з режиму. Так, режим позбавлення волі припускає ізоляцію засудженого від суспільства, внаслідок чого він не має права вибору місця проживання в будь-якому населеному пункті України, навчатися у вищих навчальних закладах, вільно розпоряджатися своїми коштами, речами і т. ін. Специфічно впливає на правове становище засуджених режим виправних робіт без позбавлення волі, направлення до дисциплінарного батальйону та інші види кримінальних покарань.
Для засуджених іноземних громадян і осіб без громадянства, які відбувають покарання, встановлюються правообмеження, як і для громадян України. Однак їх правообмеження відрізняються від праворбмежень громадян України, бо вони мають неоднакові правові .відносини з державою.
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Громадяни України наділені конституційними правами, через те на них покладаються особливі конституційні обов'язки.
Іноземні громадяни і особи без громадянства мають лише низку прав, на них покладається лише ряд обов'язків, аналогічних відповідним правам та обов'язкам громадян України. Обсяг прав,, що надаються іноземним громадянам і особам без громадянства, забезпечує їм недоторканність особи, захист законних особистих і інтересів і необхідний рівень життя. Проживаючи на території Укра- їни, вони мають певні обов'язки, виконання яких необхідне в інте-, ресах держави. Однак серед прав іноземних громадян і осіб без гро-мадянства немає таких, які б давали можливість брати участь у ви- рішенні важливих для України питань (наприклад, активного пасивного виборчого права). Щодо обов'язків, то до означених осіб не ставиться вимога піклуватися про інтереси України (наприклад, не покладається обов'язок відбування військової служби).
Громадяни України, будучи засудженими, можуть позбавлятися! прав та обов'язків, про які не йдеться, коли засуджується іноземний! громадянин або особа без громадянства. Відбування покарання гро4 мадянином України так або інакше відбивається на правовому ста новищі засудженого як громадянина України. Відбування покараь іноземним громадянином або особою без громадянства не може пс рушувати інститути правового становища громадянина України.
Чинне законодавство в будь-якому разі охороняє життя, здоров'ї честь, гідність, майнові, трудові та інші права людини. Однак І плекс прав і обов'язків громадян України ширший за комплекс пр і обов'язків іноземних громадян та осіб без громадянства.
Але хто б не був засуджений, згідно з чинним законодав України, він не стає безправною істотою. Йому належать певні пг. ва, і на нього покладаються певні обов'язки. Щоб підкреслити це у ст. 8 ВТК України формулюються права засуджених громадя України, а також засуджених іноземних громадян і осіб без грон дянства. Встановлення законом правового становища як громг України, так і іноземних громадян та осіб без громадянства є одніс з гарантій дотримання законності при виконанні покарання.