§ 6. Способи забезпечення законності в діяльності установ та органів держави, що виконують кримінальні покарання

Законність — найважливіший принцип діяльності всього дер­жавного апарату, органів державного управління, всіх підприємств, організацій, установ всіх форм власності, громадських організацій та окремих громадян України.

Особливого значення він набуває в діяльності УВП, основне завдання яких — виправлення правопорушників, виховання їх у дусі точного та неухильного виконання вимог законів і правил співжиття.

Під дотриманням законності в діяльності УВП та інших органів держави, що виконують покарання, мають на увазі суворе й точне дотримання законів та інших нормативних актів, які регулюють діяльність цих установ і органів, всіма посадовими особами та іншими працівниками цих органів, представниками громадських організацій, котрі беруть участь у виховній роботі із засудженими, та самими засудженими, а також забезпечення виконання засудже­ними їх обов'язків і захисту їх прав.

Способами забезпечення законності в діяльності УВП та інших органів держави, що виконують покарання, є:

1. прокурорський нагляд;

1. судовий контроль за виконанням вироків, постанов, визна­ чень і рішень;

2. громадський контроль;

3. відомчий контроль та перевірка виконання планових заходів;

4. право засуджених на подання скарг і заяв.

Повний текст Мінімальних стандартних правил поводження з ув'язненими див. у праці: СтепанюкА. Ф., Трубников В. М. Исполнение наказаний в виде лишений сво­боди й особенности постпенитенциарной адаптации освобожденньїх. - К., 1992.

XI

Розділ V

Правове становище засуджених

§ і, Поняття правового становища засуджених

З'ясування Поняття і змісту правового становища засуджених має велике теоретичне і практичне значення. Визнання засуджено­го суб'єктом прав і обов'язків, визначення кола цих прав і обов'язків є необхідною умовою дотримання законності. Це дозволяє встано­вити правильний підхід до засудженого під час відбування ним по карання, щоб справити на нього як каральний, так і виховний вплив.

Згідно з текстом ст. 8 ВТК України правове становище засуд­женого —• сукупність суб'єктивних обов'язків, що на нього Нокла- даються, і прав, які він має під час відбування покарання.

Вихідною тезою для з'ясування змісту правового становища засудженого має бути визнання того, що він, відбуваючи покаран­ня, залишається громадянином України.

Визнання засуджених, у тому числі й засуджених до позбавлення волі, громадянами України має велике політичне і виховне значення.

У політичному значенні це означає, що суспільство не відмов­ляється від засуджених як від своїх членів, а розглядає їх як осіб, тимчасово обмежених у тих чи інших правах або при покаранні у вигляді позбавлення волі — фізично ізольованих від зовнішнього світу. З огляду на такий стан справ перед покаранням ставиться мета виправлення засуджених, повернення їх у суспільство як законо­слухняних громадян. А це означає, що Навіть засуджені до позбав­лення волі не ізолюються від суспільства духовно.

Загальне визначення поняття правового становища засуджених, викладене в законодавстві, не можна визнати бездоганним. Згідно зі статтею 8 ВЇК України засуджений є громадянином України, але лише з обмеженими правами і обов'язками. Проте насправді це зовсім Не так. Чинне кримінально-виконавче законодавство містить не тільки норми, що обмежують права засуджених як громадян Ук­раїни, але й Покладає на них додаткові обов'язки і надає їм спеціальні (специфічні) права, що виходять за межі загального правового ста­новища громадянина. Однак у загальному визначенні правового ста­новища засуджених відсутня Вказівка на те, що обов'язки і права' суджених можуть встановлюватися не тільки законом, але й іншими

Розділ V. Правове становище засуджених

нормативними актами, зокрема наказами, які видаються Державним департаментом України з питань виконання покарань.

Визначаючи, згідно з законодавством, засудженого громадяни­ном України органами, які покликані виконувати покарання, також слід визнати в ньому суб'єкта, який має певні права, та обов'язки. Отже, від засудженого можна вимагати тільки те, що становить його обов'язки, а не чого заманеться посадовій особі.

Однак обсяг прав та обов'язків засуджених не може повністю збігатися з обсягом прав та обов'язків усіх громадян. Оскільки засуд­жений відбуває міру державного примусу, стосовно нього права й обов'язки громадянина обмежуються^ Ці обмеження можуть безпо­середньо передбачатися тими ж законодавчими актами, що встанов­люють права і обов'язки громадян України. Так, спрощений порядок розірвання шлюбу з особою, яка відбуває позбавлення волі, безпереч­но, обмежує права засуджених, передбачених законодавством про шлюб і сім'ю. За законодавством досить особі, яка перебуває на волі, подати заяву до загсу про розірвання шлюбу, щоб шлюб був розірва­ний. Суд розглядає лише спір, якщо такий виникає, про долю дітей або про майно. Ца практиці справа про розірвання шлюбу вирішуєть­ся без урахування думки особи, яка відбуває позбавлення волі.

Обмеження в правах та обов'язках засуджених громадян Украї­ни можуть випливати і з вироку суду. Так, зменшення заробітку осіб, які відбувають покарання у вигляді виправних робіт без позбавлен­ня волі, грунтується, зокрема, на кримінальному законі, що перед­бачає утримання із заробітку засудженого в розмірі від 5 до 20% на термін від двох місяців до двох років. Межі утримання, тобто кон­кретно їх розмір (5%, 10%, 15%, 20%) і термін (тобто тривалість утримання) встановлюються вироком суду.

І, нарешті, обмеження засудженого в правах і обов'язках у по­рівнянні з іншими громадянами може випливати з режиму. Так, режим позбавлення волі припускає ізоляцію засудженого від сус­пільства, внаслідок чого він не має права вибору місця проживан­ня в будь-якому населеному пункті України, навчатися у вищих нав­чальних закладах, вільно розпоряджатися своїми коштами, речами і т. ін. Специфічно впливає на правове становище засуджених ре­жим виправних робіт без позбавлення волі, направлення до дисцип­лінарного батальйону та інші види кримінальних покарань.

Для засуджених іноземних громадян і осіб без громадянства, які відбувають покарання, встановлюються правообмеження, як і для громадян України. Однак їх правообмеження відрізняються від праворбмежень громадян України, бо вони мають неоднакові пра­вові .відносини з державою.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Громадяни України наділені конституційними правами, через те на них покладаються особливі конституційні обов'язки.

Іноземні громадяни і особи без громадянства мають лише низ­ку прав, на них покладається лише ряд обов'язків, аналогічних відповідним правам та обов'язкам громадян України. Обсяг прав,, що надаються іноземним громадянам і особам без громадянства, забезпечує їм недоторканність особи, захист законних особистих і інтересів і необхідний рівень життя. Проживаючи на території Укра- їни, вони мають певні обов'язки, виконання яких необхідне в інте-, ресах держави. Однак серед прав іноземних громадян і осіб без гро-мадянства немає таких, які б давали можливість брати участь у ви- рішенні важливих для України питань (наприклад, активного пасивного виборчого права). Щодо обов'язків, то до означених осіб не ставиться вимога піклуватися про інтереси України (наприклад, не покладається обов'язок відбування військової служби).

Громадяни України, будучи засудженими, можуть позбавлятися! прав та обов'язків, про які не йдеться, коли засуджується іноземний! громадянин або особа без громадянства. Відбування покарання гро4 мадянином України так або інакше відбивається на правовому ста новищі засудженого як громадянина України. Відбування покараь іноземним громадянином або особою без громадянства не може пс рушувати інститути правового становища громадянина України.

Чинне законодавство в будь-якому разі охороняє життя, здоров'ї честь, гідність, майнові, трудові та інші права людини. Однак І плекс прав і обов'язків громадян України ширший за комплекс пр і обов'язків іноземних громадян та осіб без громадянства.

Але хто б не був засуджений, згідно з чинним законодав України, він не стає безправною істотою. Йому належать певні пг. ва, і на нього покладаються певні обов'язки. Щоб підкреслити це у ст. 8 ВТК України формулюються права засуджених громадя України, а також засуджених іноземних громадян і осіб без грон дянства. Встановлення законом правового становища як громг України, так і іноземних громадян та осіб без громадянства є одніс з гарантій дотримання законності при виконанні покарання.