§ 4. Управління діяльністю установ виконання покарання та інших органів держави, що виконують кримінальні покарання

Установи виконання покарання та інші органи держави, що ви­конують покарання, є суб'єктами не тільки кримінально-виконав­чих правовідносин. Ці органи водночас виступають і як суб'єкти ад­міністративно-правових відносин. До них належать питання струк­тури та функцій вищих органів, яким підпорядковані УВП, тобто питання управління ними і внутрішня структура органів, вико­нуючих покарання, пов'язані виховним впливом на засуджених. У суспільстві склалися два типи механізму керування: стихійний і свідомий. При стихійному механізмі керуючий вплив на систему є усередненим результатом зіткнення і перехрещування різних, не­рідко суперечливих сил, часом випадкових одиничних актів; його вплив автоматичний за своєю природою і не вимагає втручання людей у сформовані відносини між ними.

Поряд зі стихійними факторами на будь-якому ступені розвитку суспільства діють свідомі фактори керування, поступово формуються специфічні суспільні інститути — суб'єкти керування, тобто системи організацій, що здійснюють цілеспрямований вплив на суспільство.

Фактори керування в ході історії зазнали глибоких змін — від керування за допомогою сформованих і переданих з покоління в покоління традицій, звичаїв у первісному суспільстві до керування суспільством на науковій основі.

Философский знциклопедический словарь. -М, 1989. - С. 675. 72

Розділ IV. Установи виконання покарання та інші органи держави...

Державне керування в суспільстві здійснюється на підставі за­конів і інших законодавчих актів, внаслідок чого організується ви­конавча і розпорядницька діяльність.

Методи державного керування (тобто способи впливу на повод­ження і діяльність керованих) поділяються на адміністративні (пря­мий наказ, забезпечуваний можливістю державного примусу), еко­номічні (створення безпосередньої матеріальної зацікавленості у виконанні громадянами і трудовими колективами рішень органів державного керування) і ідеологічні (різні форми морального за­охочення і т.д.). Державне керування означає виконання цілого ком­плексу управлінських функцій: прогнозування, планування, орга­нізація, регулювання, облік і контроль, перевірка виконання та ін.¹

Систему органів, що виконують покарання, в юридичній літе­ратурі аналізують на різних рівнях: адміністративному, цивільно-правовому, кримінально-правовому, кримінально-виконавчому. Чинне кримінально-виконавче законодавство не дає поняття систет ми органів, що виконують кримінальні покарання. У досліджуваній літературі з кримінально-виконавчого права дістало тлумачення, згідно з яким до органів, що виконують покарання, належать уста­нови виконання покарання, інспекції виправних робіт, у деяких ви­падках слідчі ізолятори, лікувально-трудові профілакторії і т. д. Органи, що виконують кримінальне покарання, відрізняються один від одного складом спецконтингенту (особами, які відбувають по­карання), порядком виконання покарання, але всі вони мають у своїй основі багато спільного. Наприклад, для органів, що виконують по­карання, функція виконання покарання є визначальною, заради якої фактично вони і створюються; органи, що виконують покарання, встановлюються кримінальним законодавством (органи — це в'язниці, виховно-трудові колонії, колонії-поселення і т. д., кожен орган, що виконує покарання, наділений конкретними державно-владними по­вноваженнями при виконанні окремих видів кримінальних покарань).

З цього можна зробити висновок, що органи, які виконують кримінальні покарання, утворять систему, яка поєднується спільни­ми цілями, складовими елементами. Перед органами, що викону­ють кримінальні покарання, ставиться мета зробити все можливе для виправлення засуджених, зменшення впливу найнебезпечніших злочинців на інших засуджених і т. д. Система органів, що викону­ють покарання, має підсистеми: підсистема органів, що виконують покарання, пов'язана з позбавленням волі; підсистема органів, що

Философский знциклопедический словарь. - М, 1989. - С. 387.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

виконують покарання, не пов'язана з заходами виправно-трудово­го впливу на засуджених. Отже, система органів має такі рівні:

1. система органів, що виконують покарання;

2. підсистема органів, що виконують покарання, пов'язана з позбавленням волі;

3. підсистема органів, що виконують покарання, не пов'язана з за­ ходами карально-виховного впливу (не пов'язана з позбавленням волі).

Система органів, що виконують покарання, — це встановлена законом сукупність взаємозалежних державних органів, установ, громадських організацій (у деяких випадках), спеціально створених для виконання кримінальних покарань пов'язаних спільними ціля­ми передусім кримінального, а також кримінально-виконавчого законодавства.

В юридичній літературі склалися певні підходи до розкриття поняття «керування» діяльністю установ виконання покарання й інших органів держави, що виконують кримінальні покарання. В одних випадках Воно розглядається як вплив на систему органів, що виконують кримінальні покарання, в других — як вплив на структурні підрозділи і на окремих працівників з метою підвищен­ня ефективності їх діяльності', в третіх — як вплив на засудже­них з метою найбільш ефективної організації виправно-трудово­го процесу².

Керування діяльністю установ виконання покарань та інших органів держави, Що виконують кримінальні покарання, має різні види, форми, і тому приведене вище визначення дає лише загаль­не уявлення про це поняття. Найсуттєвішими його ознаками є:

• організаційний характер керування органами, що виконують покарання;

• цілеспрямований характер керування органами, що викону­ ють покарання;

• інформаційний характер керування органами, що виконують покарання;

• владний характер керування органами, що виконують пока­ рання;

•^ наявність спеціалізованих органів керування у сфері виконан­ня покарання;

Бризгалов В Н., Коломієць В.Т. Наукове управління виправно-трудовими ус­тановами. - К., 1971. - С. 13.

Артамоное В. П. Управление органами, исполняющими наказание. - М., 1986.-С. 9.

Розділ IV. Установи виконання покарання та інші органи держави...

- правовий характер керування органами, що виконують по­ карання¹.

При характеристиці поняття «керування діяльністю установ вико­нання покарання Й інших органів держави, що виконують кримінальні покарання», Враховуються і спеціальні ознаки, властиві тільки цьому виду керування. Як зазначають Г. А. Туманов, А. А. Аксьонов², до цих ознак належать:

• наявність різних об'єктів керування в системі органів, що виконують покарання (об'єкт керування — те, на що спрямовані керуючі впливи, управлінські рішення). Наприклад, це діяльність адміністрації підлеглих установ; на рівні конкретних УВП як об'єкт керування виступає діяльність виконавців (начальників відділів, загонів, оперуповноважених);

• значне розширення сфери керування діяльності УВП й інших органів держави, що виконують кримінальні покарання. Предметна діяльність органів, що виконують кримінальні покарання, дуже різноманітна. Розглянута діяльність органів, що виконують покаран­ ня, з погляду її реального змісту виходить за рамки правоохорон­ ної сфери: це виховна робота з засудженими, медичне забезпечен­ ня засуджених — загальноосвітнє і технічне навчання. Криміналь­ но-виконавча система, прагнучи охопити сферу соціального життя, збільшує таким чином обсяги функцій керування цими органами, висуває особливі вимоги до їх керівників;

• вплив на керування органами, що виконують покарання, ви- робничр-господарської діяльності УВП. Основним засобом виправ­ лення засуджених є праця. Засуджені залучаються\до суспільне ко­ рисної праці. Хороша матеріально-технічна база підприємств УВП. є основою виправлення засуджених;

• вплив територіальної компактності на керування органами, що виконують покарання. А це значить, що установа виконання кримінальних покарань обмежується певною територією, на якій повинні бути побудовані гуртожитки, їдальні, бібліотеки, виробничі цехи, що відповідають спеціальній архітектурі будинків і споруд-

Більш детально див.: Анисимов В. М. Управление органами, исполняющими наказрие. - М., 1989. - С. 26-29.

Більш детально див.: Туманов Г. А. Органи исполняющие наказание, как си­стема, их специфика й проблеми управлення // Управление органами, исполняю­щими наказание. - М.: 1983; АксеновА. А. Теоретические основьі управлення орга­нами, исполняющими наказание. - М., 1986. - С. 32-46.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

жень, оскільки від цього багато в чому залежать стан режиму й ефективність керування в цілому;

- реалізація керування органами, що виконують покарання, в рамках кримінального покарання. Кримінальне покарання, як пра­вило, має терміновий характер і виконується певним органом дер­жави. Вид кримінального покарання безпосередньо впливає і на характер управлінської діяльності адміністрації розглянутих органів (установи виконання покарання чи інспекції виправних робіт і т. ін.).

Розглянуті ознаки керування діяльністю УВП та інших органів держави, що виконують кримінальне покарання, реалізуються в комплексі.

Керування діяльністю установ виконання покарань та інших органів держави, що виконують кримінальні покарання, залежно від сфери його впливу підрозділяються на внутрішньоорганізаційні і зовнішні. Наприклад, внутрішньоорганізаційне керування спрямо­ване на удосконалювання роботи самого апарату, керування, систе­ми контролю, взаємодії між частинами і службами. Зовнішнє керу­вання діяльністю уВП та інших органів держави, що виконують кримінальні покарання, спрямовані на удосконалювання процесу відбування покарання, приведення умов тримання засуджених до міжнародних стандартів і т. д.

Слід зазначити, що керування діяльністю УВП та інших органів держави, що виконують кримінальні покарання, передусім залежить від економічного стану в державі і від оперативної об­становки, що складається, в цілому в системі виконання покарань. Вона повинна удосконалюватися з урахуванням змін, що відбува­ються в змісті проблем, які вирішують ці органи, і мати комплек­сний характер. Основними напрямками удосконалювання керуван­ня діяльністю УВП та інших органів держави, що виконують кри-уМІнальні покарання, удосконалювання правової основи керування /органами, що виконують покарання, розширення самостійності в роботі низових ланок установ виконання кримінальних покарань та інших органів, розширення правоздатності і дієздатності засуд-: жених, розширення суспільного контролю, удосконалювання ро­боти з особовим складом і т. д.

Загальне керівництво УВП та органами, що виконують пока- рання, здійснюється Державним департаментом України з питань виконання покарань, який видає накази й інструкції, що регулюють діяльність цих органів, вирішує питання створення нових УВП; здійснює безпосереднє керівництво діяльністю колоній і в'язниц інспекціями виправних робіт. Керівництво здійснюється через!

Розділ IV. Установи виконання покарання та інші органи держави...

місцеві органи (Держдепартаментом України в кожній області зок­рема створюються Управління (відділи) виконання покарання).

Саме ці Управління (відділи) виконання покарання на місцях підбирають і розставляють кадри УВП, організують перевірку ви­конання законів у діяльності УВП, здійснюють матеріально-техніч­не забезпечення і т. д.

Організаційна структура колоній як основного виду УВП має такий вигляд. Очолює установу начальник, який керує роботою всіх частин і служб установи. У нього є заступники з соціально-вихов-ної роботи, з режиму, з оперативної роботи, з виробництва (якщо є своє виробниче підприємство — він же і директор), з економічних питань і та ін.

В УВП створюються служби матеріально-побутового забезпечен­ня та медично-санітарного обслуговування. Начальник, його заступ­ники, начальники загонів (старші вихователі), працівники служб та підрозділів — всі вони утворюють адміністрацію колонії чи тюрми.

Представники адміністрації УВП знаходяться під посиленою охороною закону, зокрема від посягань особливо небезпечних реци­дивістів чи осіб, засуджених затяжкі злочини (ст. 69^і КК України).

Нині діюча кримінально-виконавча система реформується. Кримінально-виконавча система відповідно до заяви України про вступ у Раду Європи (Страсбург, 26 вересня 1995 року) підпоряд­ковується Міністерству юстиції України.

Створений Указом Президента України від 22 квітня 1998 року за № 344/98 Державний департамент України з питань виконання покарань¹ є центральним органом виконавчої влади, що має право:

• залучати фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за узгодженням з їх керів­ ником для розгляду, питань, що входять до його компетенції);

• одержувати безкоштовно у встановленому законом порядку від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконав­ чої влади інформацію, документи і матеріали, необхідні для вико­ нання покладених на нього завдань;

• скликати встановленому порядку наради, конференції, сим­ позіуми з питань, що належать до його компетенції.

Офіційний вісник України. -1998. - № 16. - Ст. 589. Указом Президента Ук­раїни від 31 липня 1998 року № 827/98 було затверджено Положення про Державний департамент України з питань¹ виконання покарань // Офіційний вісник. - 1998. -№•31. - Ст. 1162; із змінами, внесеними Указом Президента України від 12 березня 1999 року // Офіційний вісник України. - 1999. - № 11. - Ст. 415.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Департамент у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконав­чої влади. Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органа­ми місцевого самоврядування, громадськими організаціями, а та­кож з відповідними органами іноземних держав.

Департамент у рамках своїх повноважень на підставі актів за­конодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Нормативно-правові акти Департаменту підлягають державній реєстрації у встановленому порядку.

Рішення Департаменту, прийняті в рамках його компетенції, є обов'язковими для виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприєм­ствами, установами, організаціями і громадянами.

Департамент при необхідності видає разом з іншими централь­ними і місцевими органами виконавчої влади спільні акти.

Департамент очолює директор, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України.

Директор Департаменту має заступників, що призначаються на посаду і звільняються з посади відповідно до законодавства, роз­поділяє обов'язки між заступниками директора.

Директор здійснює керівництво Департаментом і несе відпо­відальність перед Президентом України, Кабінетом Міністрів Ук­раїни за виконання покладених на Департамент завдань здійснен­ня ними своїх функцій, визначає ступінь відповідальності заступ­ників директора і структурних підрозділів Департаменту.

Відповідно до кримінально-виконавчого законодавства директор Департаменту може вводити особливий режим, залучати при необ­хідності додаткові сили і засоби для припинення групових проти­правних дій в установах кримінально-виконавчої системи, затверд­жувати переліки посад рядового і керівного (крім вищого) складу і спеціальних звань, що відповідають цим посадам, і посад, призна­чення на які і звільнення від яких здійснюється Департаментом, звільняти від служби (роботи) осіб рядового і керівного складу і пра­цівників кримінально-виконавчої системи, визначати порядок і умо­ви складання контрактів про проходження служби в органах і ус­тановах виконання покарань, призначення на посаді за конкурсом, присвоювати у встановленому порядку первинні і чергові спеціальні звання середнього і старшого керівного складу працівникам кри­мінально-виконавчої системи, вносити пропозиції про присвоєння вищих спеціальних звань, установлювати відповідно до законодавці ства відомчі відмінності Департаменту за сумлінну службу (роботу)

Розділ IV. Установи виконання покарання та інші органи держави...

в органах і установах виконання покарань, затверджувати положен­ня про ці відмінності і їхній опис, нагороджувати ними осіб рядово­го і керівного складу і працівників кримінально-виконавчої системи.

Для погодженого рішення питань у рамках своїх повноважень, обговорення найважливіших напрямків діяльності, в Департаменті створюється колегія в складі директора, заступників директора за посадою, а також керівників структурних підрозділів Департамен­ту. Членів колегії затверджує і звільняє від виконання обов'язків Ка­бінет Міністрів України. Рішення колегії втілюються в життя нака­зами Департаменту.

Для розгляду рекомендацій і пропозицій по основних напрям­ках розвитку кримінально-виконавчої системи в Департаменті мо­жуть створюватися дорадчі і консультативні органи. Склад цих органів і положення про них затверджує директор Департаменту.

Державному Департаменту України з питань^виконання пока­рань для успішного удосконалювання керування діяльністю уста­нов виконання покарань і інших органів держави, що виконують кримінальні покарання, необхідно в першу чергу вирішити три взає­мозалежні проблеми: розробка механізму удосконалювання нині діючого керування; навчання кадрів новим формам і методам робо­ти; активізація досліджень у сфері керування органами, що вико­нують покарання.