Міністерство освіти і науки України

Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого

Кримінально-виконавче право України

За редакцією професора В. М. Трубникова

Допущено Міністерством освіти

і науки України як підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів

ТАНГ Наукова бібліотека

Юридичний інститут

ТЕРНОПШЬСЬ!'* АКАДЕМІЯ

Харків 1 -народного гоі-поларєтвд «Ппаво» ЮРИД22ЧЇ-ГНН ШСТИТ*"

'

ББК 67.9 (4 УКР) ©О

К 82

Підручник підготовлений викладачами кафедри кримінально-ви­конавчого права Національної юридичної академії України імені Яро­слава Мудрого.

Допущено Міністерством освіти і науки України як підручник для сту­дентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів 27,04.2001 р.

Рецензенти;

начальник управління Державного департаменту Укра­їни з питань виконання покарань у Харківській області, генерал-майор внутрішньої служби А. Ф, Табаков; доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри кримінології і кримінально-виконавчого права Націо­нальної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого В- В, Голіна',

доктор юридичних наук, професор, начальник Запорізь­кого юридичного інституту МВС України В. П, Пстков.

Автори підручника:

професор В. М. Трубииков (розділи: 1-у співавторстві з

доцентом В. М. Харченком і асистентом О. В, Лисодідом,

2-7, 9-13; 15, 16,19-21);

доцент Л. П. Опіка (розділи: 8, 17);

доцент В. М. Харченко (розділ 14);

доцент А. X. Степанюк (розділ 18).

Підручник складається з Загальної і Особливої частин. У Загальній час­тині розкривається історія розвитку кримінально-виконавчого законодавства, висвітлюється питання правового регулювання у виконанні покарань! засто­суванні заходів виховного впливу, характеризуються кримінально-правові відносини і правове становище засуджених. В Особливій частині підручника йдеться про порядок і умови виконання і відбування таких видів кримінального покарання, як позбавлення волі, виправні роботи без позбавлення волі, направ­лення до дисциплінарного батальйону та ін;

Для студентів,аспірантів і викладачів вищих юридичних навчальних закладів. ^:

© В. М. Трубников, В. М. Хар­ ченко, О. В. Лисодід, Л. П. Оніка, А. X. Степанюк, 2001 IЗВN 966-7146-42-1 © «Право», 2001

Загальна частина

Розділ І

Поняття кримінально-виконавчого права. Предмет і система курсу

§ 1. Поняття кримінально-виконавчої політики

У будь-якій державі завжди поставало і постає питання про не­обхідність боротьби зі злочинністю. Щоб досягти успіху у вирі­шенні цієї проблеми, держава створює відповідні органи: суд, про­куратуру, міліцію, а також установи, що виконують кримінальні покарання. Засновуючи ці органи, держава надає їм конкретних повноважень, визначає напрями їх діяльності і за допомогою відпо­відних законів встановлює способи досягнення ними своєї мети.

Діяльність, пов'язана з виконанням кримінальних покарань, посідає значне місце в боротьбі зі злочинними виявами. Саме тому держава зобов'язана приділяти особливу увагу цьому спрямуванню своєї політики.

Проголошення державної незалежності в Україні, як і в будь-якій іншій суверенній державі, дало можливість сформулювати і реалізувати самостійну політику в галузі виконання криміналь­них покарань. При цьому, як зазначається в Декларації про дер­жавний суверенітет України, держава визнає перевагу загально­людських цінностей перед класовими, пріоритет загальновизна­них норм міжнародного права перед нормами національного законодавства¹. Це, безумовно, не може не впливати на страте­гію і тактику діяльності держави в будь-якому напрямі, в тому числі й у діяльності щодо виконання кримінальних покарань.

У статті 3 Конституції України, прийнятій на п'ятій сесії Вер­ховної Ради України 28 червня 1996 року, підкреслюється, що «лю­дина, її життя і здоров'я, гідність, недоторканність і безпека визна­ються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

' Див.: Відомості Верховної Ради України. - 1990. - № 31. - Ст. 429.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обо­в'язком держави».

Отже, кримінально-виконавчу політику необхідно визначити як встановлений державою напрям діяльності державних органів, суспільних організацій і окремих громадян у галузі виконання і відбу­вання кримінальних покарань, виховного впливу на засуджених.

Коли йдеться про кримінально-виконавчу політику, передусім мається на увазі кримінальна політика, що є базовою стосовно всіх її різновидів.

Кримінальна (каральна) політика визначає напрям діяльності відповідних органів і установ, окремих громадян у трьох галузях застосування покарання¹. Ця діяльність зорієнтована, по-перше, на швидке і повне розкриття злочинів, виявлення винних і забезпечен­ня правильного застосування закону; по-друге, на правильну ква­ліфікацію вчиненого злочину і визначення відповідного покарання; по-третє, на виконання визначеного судом покарання і закріплен­ня позитивних результатів його виховного і карального впливу. Оскільки кожен з названих напрямів має свою специфіку, в юри­дичній літературі кримінальна (каральна) політика як цілісне сис­темне явище поділяється на кримінально-правову, кримінально-процесуальну і кримінально-виконавчу політику. Кримінально-ви­конавча політика, як і вся внутрішня політика України, в цілому визначається економічним базисом суспільства, відбиває економічні закономірності його розвитку.