44

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка

Історичний факультет

Кафедра всесвітньої історії та методики викладання історії

Затверджено на засіданні кафедри

всесвітньої історії та методики викладання історії

“ “ вересня 2010 р., протокол №___

(підпис)

завідувач кафедри проф. Год Б.В.

НОВІТНЯ ІСТОРІЯ

КРАЇН ЄВРОПИ І АМЕРИКИ

(ЧАСТИНА І)

Навчально-методичний комплекс

для студентів ІV курсу денної форми навчання

Групи: ІС-41; ІП-42; ІП-43; ІП-44; ІП-45

Шифр, назва спеціальності:

Напрям підготовки: 0101 Педагогічна освіта

Спеціальність: Педагогіка і методика середньої освіти. Історія.

Спеціалізація “Суспільствознавство”.

Спеціальність: Педагогіка і методика середньої освіти. Історія.

Спеціалізація “Правознавство”.

Укладач: кандидат історичних наук, доцент, Вільховий Ю.В.

Полтава – 2012

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Курс "Новітня історія країн Європи і Америки" (частина І) є складовим у структурі всесвітньої історії. Він розглядає політичний, соціальний, економічний і культурний розвиток окремих країн Європи і Америки з початку ХХ століття і до 1939 року. Курс розроблено у відповідності до чинної програми Міністерства освіти і науки України (лист № 1/11 — 2646 від 8.06.2001 року).

1. Мета і завдання вивчення дисципліни

«Новітня історія країн Європи і Америки» (частина І)

Основною метою курсу є формування знань про специфіку предмету новітньої історії (предмет, об’єкт, структура, методологія), про її співвідношення з циклом історичних та інших гуманітарних дисциплін; про політичний, економічний, соціальний і культурний розвиток, міжнародні відносини країн Європи і Америки у ХХ столітті. Зокрема, перша частина курсу охоплює період з початку ХХ століття і до 1939 року (початку Другої світової війни).

Основні завдання вивчення дисципліни:

• сформувати у студентів уявлення про зміст і значення новітньої історії для сучасної та історичної гуманітарної науки;

• визначити хронологічні межі та внутрішню періодизацію історичної епохи «новітній час»;

• розглянути основні напрями і тенденції політичного, соціально-економічного, ідеологічного розвитку країн Європи і Америки; зміни в системі міжнародних відносин, розвиток культури (освіти, науки, техніки), побуту, традицій, звичаїв, менталітету народів Європи і Північної Америки на початку ХХ — ХХІ століття;

• виробити у студентів підхід до суспільних явищ минулого з позицій діалектичного способу пізнання, що включає принципи історизму, об’єктивізму, системності, всебічності, багатофакторності, світоглядного плюралізму, розуміння багатогранності й суперечливості історії;

• розвивати у студентів вміння всебічно і критично аналізувати інформацію різноманітних джерел, історичних документів, наукової літератури, періодики; аргументувати власну точку зору;

• сформувати базовий понятійний апарат новітньої історії; ознайомити студентів з різними науковими підходами, що на сьогодні склалися у вітчизняній та зарубіжній історіографії до вивчення цієї дисципліни.

2. Опис предмета навчальної дисципліни.

Загальна кількість годин на вивчення дисципліни — 90

Обов’язкова чи за вибором — обов’язкова

Загальна кількість кредитів — 2,5

Семестр — сьомий (4 курс)

Лекції— 30 год.

Практичні заняття — 20 год.

Лабораторні заняття — 0

Самостійна робота — 20 год.

Індивідуальна робота — 20 год.

Кількість змістових модулів та їх назви — 4:

№ 1 Світ на початку ХХ століття: імперіалістичні суперечності і Перша світова війна (початок ХХ століття — 1918 рік).

№ 2 Світ між двома світовими війнами: основні тенденції політичного, економічного і культурного розвитку (1918 — 1939 роки).

№ 3 Соціально-економічний і політичний розвиток країн Європи і Америки у 1914 — 1939 роках.

№ 4 Міжнародні відносини, соціальні, політичні та релігійні рухи у міжвоєнний період (1918 — 1939 роки).

Вид контролю — екзамен

1.3. Перелік видів навчальної діяльності студентів:

Лекції, семінарські заняття, виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань (далі — ІНДЗ), консультації, самостійна робота.

Лекція — одна з основних форм навчального процесу, яка охоплює основний теоретичний матеріал окремої теми навчальної дисципліни, розкриває досягнення науки з питань, що розглядаються, і дає спрямування для подальшої самостійної роботи студентів. Лекція закладає основи розуміння і ставлення до предмету, оскільки є струнким системним викладом певної наукової проблеми або її частки.

Семінарське заняття — це форма навчального заняття, на якій викладач організовує обговорення попередньо визначених питань теми у вигляді виступів, рецензій, відповідей, доповнень тощо, до яких студенти готують тези на підставі опрацювання рекомендованої літератури та виконання запропонованих завдань.

На семінарах студенти перевіряють, поглиблюють та закріплюють знання з курсу.

Індивідуальне навчально-дослідне завдання (далі — ІНДЗ) є видом поза аудиторної індивідуальної роботи студента навчального, науково-дослідницького характеру, яке спрямоване не самостійне вивчення частини програмного матеріалу, систематизацію, поглиблення, узагальнення, закріплення та практичне застосування знань студента з навчального курсу та розвиток навичок самостійної роботи.

ІНДЗ — це завершена теоретична або практична робота в межах навчальної програми курсу, яка виконується на основі знань, умінь і навичок, отриманих у процесі лекційних та семінарських занять, охоплює декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.

Індивідуальне завдання виконується студентом самостійно з консультацією викладача. Іноді допускається виконання комплексної тематики кількома студентами. У такому разі кожен студент самостійно оформляє і захищає свою частину комплексної теми

Консультація — це форма навчального заняття, на якій студент отримує від викладача відповіді на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

Консультації проводяться за встановленим кафедрою розкладом, а також за усною домовленістю з викладачем.

Самостійна робота є основним засобом засвоєння студентом навчального матеріалу в час, вільний від обов’язкових навчальних занять, без участі викладача.

Для самостійного опрацювання студентам рекомендується відповідна наукова література та періодичні видання.

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу може виконуватися у бібліотеці, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах, а також у домашніх умовах. Для самоконтролю студентам пропонуються завдання для самостійного виконання у вигляді тестів, заповнення або складання таблиць, проблемних запитань.