0. 11.4. Мотивація і стимулювання учіння

Розвиток і виховання ні однієї людини не можуть бути передані або повідомлені. Кожен, хто бажає до них прилучитися, має досягти цього власною діяльністю, власними силами, власним напруженням .

А. Дістерверг

Важливою умовою ефективності навчального процесу є наявність в учнів мотивів, які є необхідною спонукою до здійснення навчальної діяльності, тобто учіння. Вони можуть змінюватися у процесі діяльності і, навпаки, зберігаючи змістове наповнення, можуть впливати на характер і результат самої діяльності.

Мотиви учіння – система усвідомлених і неусвідомлених внутрішніх імпульсів особистості, які спонукають її до активної навчально-пізнавальної діяльності.

Вплив мотивів на активність особистості здійснюється через емоційно-почуттєву сферу особистості: позитивні емоції, які активізують її діяльність і лежать в основі позитивних мотивів, негативні – є підґрунтям негативних мотивів.

В педагогіці виокремлюють три основні групи мотивів учіння: соціальні, пізнавальні, професійно-ціннісні.

1. Соціальні (суспільно значущі) мотиви пов’язані із соціальним статусом особистості і бажанням закріпити його чи змінити. До цієї групи мотивів належать власне соціальні мотиви (зумовлені соціальною ситуацією, роллю, наприклад, бажання стати членом театральної трупи); комунікативні мотиви (прагнення до спілкування, набуття досвіду комунікаційної взаємодії), утилітарні мотиви, мотиви тривожності, мотиви, пов’язані з потребою у самовихованні.

Ця група мотивів є важливим чинником учіння митця. Адже суспільне визнання, любов глядачів є тим критерієм, за яким оцінюється талант і здібності акторів і режисерів.

2. Пізнавальні мотиви базуються на інтересі особистості до пізнання нового, до здобуття нових знань і значною мірою зумовлені змістом процесу навчання. У формуванні цих мотивів має важливе значення зміст навчального матеріалу, варіативність і творчий характер навчальних завдань, цікавий виклад нової теми, наявність проблемних ситуацій, використання нетрадиційних дидактичних методів, прийомів і форм.

В театральній школі рушійною силою становлення пізнавальних мотивів учіння є усвідомлення особистістю суперечності між наявним рівнем підготовки і необхідним для художньо-творчої діяльності досвідом.

3. Професійно-ціннісні мотиви пов’язані з бажанням отримати професію. Вони і формуються через визначення перспектив діяльності: актуальних (стати членом драматичного гуртка, театральної студії, грати у виставах), близьких (здобути належний рівень професійної підготовки), далеких (стати відомим актором, режисером, здобути визнання).

Мотиви утворюють мотиваційну сферу – відповідну систему мотивів особистості, яка формується, вдосконалюється і доповнюється в період здобуття освіти і зумовлює активізацію навчально-пізнавальної діяльності учня. Вона формується шляхом вироблення системи позитивних мотивів особистості, які закріплюються через мотивацію. Оскільки людина може навчатися упродовж життя (прикладом є самоосвіта, самовдосконалення актора), то мотиваційна сфера продовжує виконувати важливу роль у розвитку і формуванні особистості такої протягом всього її життєвого шляху.

Мотиви утворюються завдяки мотивації – діям, які спрямовані на активізацію нових мотивів, розкриття та залучення актуальних і пробуджених мотивів в умовах нового насиченого стимулами середовища.

Зовнішні чинники, які впливають на активність вихованця становлять собою систему стимулів учіння – сукупність зовнішніх чинників у вигляді методів, прийомів, засобів і форм заохочення та покарання, застосування яких сприяє формуванню в учнів стійких мотивів до навчальної діяльності.

Наприклад, віра режисера в талант актора, похвала його за найменші успіхи (стимул) сприяють формуванню в актора почуття обов’язку і відповідальності за власну творчу виконавську діяльність (мотив).

Стимулами учіння можуть бути:

• похвала, винагорода;

• можливість отримати похвалу, винагороду;

• покарання, залякування;

• визнання;

• інтерес;

• можливість задовольнити потребу (як правило, вищу за А. Маслоу);

• змагання;

• допоміжні засоби: музика, фільм, картини, декорації, звуки.

Вплив зовнішніх чинників (стимулів) на особистість з метою активізації та прискорення розумових, емоційних та поведінкових реакцій називають стимулюванням.

Функції мотивації і стимулювання учіння виконують передусім такі взаємопов’язані його компоненти, як потребнісно-мотиваційний, стимуляційно-мотиваційний. Перший з них забезпечує логічний синтез системи потреб і мотивів особистості, які є рушійною силою діяльності особистості. За сприяння стимуляційно-мотиваційного компонента процесу учіння здійснюється взаємозв’язок стимулів і мотивів. За умови перетворення зовнішнього стимулу у внутрішній імпульс підвищується рівень активності учня, що уможливлює досягнення ним високих результатів у навчально-пізнавальній діяльності.

Свідома поведінка переважно зумовлюється потребою, а не стимулом. Отже, зовнішні фактори (стимули) мають забезпечити формування позитивних зрілих і стійких потреб особистості учня.

Таким чином, мотивація і стимулювання процесу учіння є важливою передумовою успішної навчальної діяльності учня, здобуття ним систематизованих знань, формування повноцінних умінь і навичок, необхідних для успішної діяльності в усіх сферах суспільного життя.