8.4. Мистецька педагогіка як галузь наукових знань

Аналіз структури педагогіки довів складність та багатоаспектність цієї науки, яку утворюють галузі педагогічних знань. Так, до профільованих (галузевих) педагогік належить і педагогіка мистецтва, яка характеризується особливостями методології, закономірностей, принципів, методів, засобів, зумовлених природою художньої діяльності.

Мистецька педагогіка диференціюється за принципом вікової періодизації на початкову, середню та вищу.

Мистецька педагогіка – галузева педагогічна наука, яка розкриває зміст, специфіку, закономірності, методи, форми викладання дисциплін художньо-естетичного циклу, обґрунтовує виховний потенціал мистецтва, вивчає вплив художніх творів на розвиток особистості, значення творчої діяльності для її становлення.

Особливістю сучасної мистецької педагогіки (за О. Рудницькою) є її відповідність пріоритетам нового педагогічного мислення, яке передбачає врахування ідей гуманізму, гармонійного розвитку особистості, національних традицій, звичаїв, впровадження інноваційних технологій навчання і виховання ¹.

Методологічною основою педагогіки мистецтва є філософська наука, яка розкриває її зміст, місце в духовному і культурному житті суспільства, відображає взаємозв’язок між процесом становлення гармонійної особистості і сучасним станом освіти, культури і науки.

Мета філософії мистецької педагогіки полягає у відтворенні закономірностей дії педагога у ході вивчення учнями певного виду мистецтва та організацію діяльності через усвідомлення філософських законів і категорій.

Філософія мистецької освіти виникла як результат взаємодії філософії освіти і філософії мистецтва. Саме тому вона спрямована на розв’язання низки важливих завдань щодо:

• з’ясування особливостей функціонального впливу мистецтва на формування гармонійної особистості;

• розкриття природи сприйняття, усвідомлення та перетворення людиною мистецтва через естетичне переживання;

• висвітлення характеру взаємодії особистості і творів мистецтва;

• визначення шляхів формування художніх цінностей, знань, умінь художньо-творчої діяльності, які забезпечують акумулювання, вироблення та поширення продуктів мистецької діяльності на індивідуальному, суспільному і світовому рівнях.

Ці завдання розв’язують різноманітні галузі мистецької педагогіки, до яких належать: театральна педагогіка, музична педагогіка, танцювальна педагогіка і педагогіка образотворчого мистецтва.

Театральна педагогіка обґрунтовує зміст та особливості навчання і виховання майбутніх акторів і режисерів, пропонує ефективні підходи, методи, форми, прийоми та засоби організації навчальних занять зі спеціальних дисциплін “Історія театру”, “Режисура”, “Майстерність актора”, “Сценічна мова”, “Історія костюму”, “Пластичне виховання”, “Техніка сцени”, “Грим” тощо. Театральна педагогіка також розкриває методику вивчення теоретичних та практичних аспектів навчальних курсів, висвітлює особливості проведення занять в галузі драматичного мистецтва.

Музична педагогіка презентує методичні підходи до навчання учнів музичній грамоті, хоровому, вокальному співу, грі на музичних інструментах.

Танцювальна (хореографічна) педагогіка дає можливість педагогам навчити учнів опанувати складні танцювальні рухи, здійснити постановку танцю, сформувати засобами танцювального мистецтва важливі риси особистості (наприклад, працьовитість, наполегливість, дисциплінованість, доброзичливість, відповідальність).

Педагогіка образотворчого мистецтва (художня педагогіка) розкриває методи, прийоми, засоби і форми навчання учнів основним прийомам і способам художнього відображення навколишньої дійсності та уявних образів через живопис, рисунок, композицію, декоративно-прикладне мистецтво.

Спільною рисою цих структурних галузей є те, що вони розробляють шляхи вивчення того чи іншого виду мистецтва з урахуванням специфіки процесів художнього пізнання, сприймання, відчуття, мислення.

Здобутки педагогіки мистецтва використовують в навчальних закладах різних типів:

• у дошкільних навчальних закладах;

• у загальноосвітніх навчальних закладах (ЗОШ) (під час викладання дисциплін художньо-естетичного циклу);

• у вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації;

• у закладах позашкільної освіти (одно і багатопрофільних);

• в гуртках, секціях, клубах, студіях, які функціонують при ЗОШ, в культосвітніх та позашкільних закладах.

Сучасний дослідник проблем мистецької педагогіки Г. Падалка визначила такі її принципово важливі функції:

• мотиваційно-виховна функція передбачає створення мотиваційної основи особистості для здійснення художньо-перетворювальної діяльності, формування активної життєвої позиції, системи поглядів, переконань, культури поведінки і спілкування, світогляду, ціннісного ставлення до себе, соціуму, духовної сфери, природи, світу матеріальних речей, праці;

• культурологічна функція спрямована на розвиток загальної і художньої культури особистості, введення її в світ здобутків національної культури, стимулювання інтересу до вивчення звичаїв, традицій, надбань представників певних етнічних груп та народів, створення умов для збереження, розвитку і поширення знань стосовно культури;

• пізнавальна функція забезпечує стимулювання особистості до здійснення активної пізнавальної діяльності та формування цілісної і багатогранної картини світу через емоційне сприйняття, осмислення і усвідомлення художніх образів;

• творчо-спонукальна функція уможливлює активізацію творчої діяльності особистості на різних рівнях взаємодії із творами мистецтва:

• сприймання, осмислення і розуміння;

• інтерпретації художніх образів, танцювальних рухів, зображувальних позицій, композиційного рішення тощо;

• безпосередньої участі в художньо-творчій діяльності;

• комунікативна функція створює умови для полісуб’єктного спілкування з творами мистецтва, його авторами, глядачами (слухачами, учасниками);

• гедоністична функція спонукає особистість до естетичного пізнання дійсності;

• релаксаційна функція актуалізує значення мистецтва як засобу психологічного розслаблення, відпочинку та відновлення духовних і фізичних сил людини ¹.

Таким чином, мистецька педагогіка є складовою педагогіки, яка розкриває зміст та методику проведення занять націлених на осягнення різних галузей мистецтва: театрального, музичного, хореографічного, художнього. Її призначенням є вплив на становлення повноцінної гармонійної особистості, яка вирізняється багатим духовним світом, високою активністю в творчому сприйманні і перетворенні навколишнього світу, прагненням до соціальної взаємодії.

Висновки

Педагогічна наука розробляє питання, які пов’язані із підготовкою людини до повноцінного життя в умовах науково-технічного і соціально-економічного розвитку суспільства. В сучасних умовах педагогіка орієнтується на розвиток і формування творчої особистості, сприяє збереженню та передачі культурного досвіду від покоління до покоління. У становленні педагогічної науки і практики умовно виокремлюється її форми: народна педагогіка, духовна педагогіка і світська педагогіка. Основою, підґрунтям сучасної педагогіки є народна педагогіка.

Предметом педагогіки є закономірності, принципи, форми і методи виховання, навчання та освіти людей, а також процес розвитку соціально активної особистості в сучасних умовах. Об’єкт – цілеспрямований процес передачі молодому поколінню соціально-історичного досвіду і культури людства.

Педагогіка має свій категоріальний апарат, до якого входять такі основні поняття: виховання, навчання, освіта і розвиток особистості. Педагогіка як наука покликана здійснювати теоретичну і технологічну функції. Методи педагогічного дослідження класифікуються на три групи: 1) емпіричні методи (педагогічне спостереження, бесіда, анкетування, педагогічний експеримент, вивчення документації, метод рейтингу); 2) теоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, індукція, дедукція, класифікація, абстрагування); 3) математичні і статистичні методи (реєстрування, ранжування, моделювання).

Педагогіка є розгалуженою системою. До педагогічних галузей належать: загальна педагогіка, вікова педагогіка, корекційна педагогіка, історія педагогіки і школи, соціальна педагогіка, порівняльна педагогіка, гендерна педагогіка, педагогіка менеджменту та бізнесу, галузеві педагогіки, мистецька педагогіка та багато інших. До числа структурних галузей мистецької педагогіки належать: театральна педагогіка, музична педагогіка, танцювальна педагогіка і педагогіка образотворчого мистецтва.

Мистецька педагогіка є галузевою педагогічною наукою, яка розкриває зміст, специфіку, закономірності, методи, форми викладання дисциплін художньо-естетичного циклу, обґрунтовує виховний потенціал мистецтва, вивчає вплив художніх творів та значення творчої діяльності на розвиток особистості.

Розв’язання актуальних педагогічних проблем сьогодення передусім пов’язане зі створенням умов для повноцінного розвитку кожного вихованця, виявленням ефективних шляхів формування гармонійної творчої особистості.

Словник основних термінів

Батьківська педагогіка – компонент народної педагогіки, який репрезентує накопичені народом відомості щодо соціалізації дитини в сім’ї, яка відбувається шляхом передачі дорослими духовного і виробничого досвіду, формування культури поведінки.

Виховання – спеціально організована педагогічна діяльність, яка спрямована на формування повноцінної гармонійно розвиненої особистості, здатної до активної діяльності в усіх сферах життя суспільства.

Вікова педагогіка (дошкільна, шкільна, педагогіка дорослих) – галузь педагогіки, яка розглядає зміст, методи, форми організації навчально-виховного процесу в контексті особливостей різновікових груп.

Галузеві педагогіки (професійна педагогіка, педагогіка вищої школи, педагогіка підвищення кваліфікації та перекваліфікації спеціалістів, робітничих кадрів тощо) – галузі педагогіки, які розкривають зміст, специфіку педагогічного процесу в окремих навчально-виховних закладах і в різних сферах життя людини: мистецькій, військовій, спортивній, авіаційній, інженерній, медичній, культурно-освітній.

Гендерна педагогіка – галузь педагогіки, яка розглядає вплив педагогічного процесу на формування статеворольової позиції і поведінки дітей в суспільстві.

Духовна (релігійна) педагогіка – галузь педагогіки, що сформувалася на основі теологічного вчення і передбачає реалізацію педагогічного процесу шляхом використання засобів релігії. Поява духовної педагогіки пов’язана із домінуванням церкви у духовному житті суспільства. На сучасному етапі релігійна педагогіка існує як самостійна галузь.

Загальна педагогіка – галузь педагогіки, котра вивчає особливості розвитку і формування особистості, досліджує закони, закономірності здійснення педагогічного процесу в закладах освіти. Вона складається з таких розділів: загальні засади педагогіки, теорія освіти і навчання (дидактика), теорія виховання, теорія управління освітнім закладом.

Загальна методологія – система уявлень про загальні закони та закономірності розвитку об’єктивного світу, а також місця і ролі в ній феноменів, які вивчає певна наука.

Історія педагогіки і школи – галузь педагогіки, яка вивчає розвиток педагогічних ідей, зміст, систему освіти та педагогічну практику в різні історичні епохи. Ця педагогічна наука представлена історією зарубіжної педагогіки і школи та історією української педагогічної думки.

Корекційна педагогіка – галузь педагогіки, яка розробляє теоретико-методичні засади навчання і виховання дітей з різними вадами.

Методологія – вчення про вихідні позиції науки, особливості її розвитку, функціонування, а також методи та методику її дослідження.

Метод науково-педагогічного дослідження – спосіб вивчення психолого-педагогічних аспектів розвитку і формування особистості, аналіз закономірностей перебігу навчально-виховного процесу.

Методика науково-педагогічного дослідження – логічна послідовність операцій та дій, яка передбачає застосування системи методів, спрямованих на вирішення поставлених завдань.

Мистецька педагогіка – галузева педагогічна наука, яка розкриває зміст, специфіку, закономірності, методи, форми викладання дисциплін художньо-естетичного циклу, обґрунтовує виховний потенціал мистецтва, вивчає вплив художніх творів на розвиток особистості, значення творчої діяльності для її становлення.

Музична педагогіка – галузь мистецької педагогіки, яка презентує методичні підходи до навчання учнів музичній грамоті, хоровому, вокальному співу, грі на музичних інструментах.

Навчально-виховний процес – об’єднує процеси виховання (у педагогічному аспекті) та навчання і забезпечує формування особистості шляхом передачі соціального досвіду у взаємодії педагогів та підростаючого покоління.

Навчально-виховна робота – діяльність педагога (освітнього закладу в цілому), яка забезпечує реалізацію навчально-виховного процесу та досягнення його цілей щодо формування особистості.

Народна педагогіка – система прийнятих у даній місцевості методів і засобів виховання, що передаються від покоління до покоління і засвоюються як певні знання, уміння і навички виховної діяльності.

Народна педагогічна деонтологія – компонент народної педагогіки, який наповнює процес виховання ціннісним змістом, спрямовує на засвоєння сімейних, християнських, національних та інших цінностей відповідно до морально зумовлених звичаїв та традицій українського народу.

Народна дидактика відображає здобутки в галузі розумового світоглядного розвитку підростаючого покоління, що концентрується в поглядах на принципи, зміст і методи навчання, зміцнення пізнавальних сил і здібностей дитини.

Народне дитинознавство – компонент народної педагогіки, що концентрує в собі усталені погляди на дитину, емпіричні знання про умови, рушійні сили онтогенезу людських якостей та його особливостей на певних етапах дитинства: закономірності перебігу фізіологічних, сенсорних, емоційних вольових та пізнавальних процесів у дитячому віці від народження до фізіологічного дозрівання та включення у доросле життя.

Педагогіка – система теоретичних та прикладних наук, завданням яких є вивчення, обґрунтування розробка теоретико-методологічних засад процесів навчання, виховання і розвитку особистості.

Педагогіка народного календаря – компонент народної педагогіки, що висвітлює особливість та беззаперечність впливу звичаїв, обрядів, традицій, які пов’язані з народним календарем.

Педагогіка образотворчого мистецтва (художня педагогіка) – галузь мистецької педагогіки, яка розкриває методи, прийоми, засоби і форми навчання учнів основним прийомам і способам художнього відображення навколишньої дійсності та уявних позицій через живопис, рисунок, композицію, декоративно-прикладне мистецтво.

Педагогічна методологія – вчення про закономірності, принципи, методи, форми і методику наукового дослідження педагогічних категорій та процесів.

Предмет педагогіки – закономірності, принципи, форми і методи виховання, навчання та освіти людей, а також процес розвитку соціально активної особистості в сучасних умовах.

Порівняльна педагогіка – галузь педагогіки, яка аналізує зміст, особливості організації, реформування та модернізації системи освіти в різних країнах та порівнює її з вітчизняною.

Об’єкт педагогіки – цілеспрямований процес передачі молодому поколінню соціально-історичного досвіду і культури людства.

Освіта – процес і результат засвоєння особистістю системи знань, формування умінь, навичок, моральних якостей, поглядів, переконань, наукового світогляду у відповідності до норм культури і суспільних цінностей.

Світська педагогіка – галузь педагогіки, яка здійснює наукове обґрунтуванні педагогічних положень, закономірностей, законів, у висвітленні методологічних аспектів організації навчально-виховного процесу з позиції досліджень науки.

Соціальна педагогіка – галузь педагогіки, яка досліджує особливості розвитку, навчання і виховання особистості під впливом соціальних інститутів (сім’ї, закладів освіти та культури, дитячих об’єднань та організацій, молодіжних субкультур тощо).

Спеціальна методологія (методологія конкретної науки) – вчення про закономірності, закони, які відображають істотні зв’язки, а також розкривають особливість формування, розвитку та функціонування категорій, які досліджує конкретна наука чи галузь.

Танцювальна (хореографічна) педагогіка – галузь мистецької педагогіки, яка дає можливість педагогам навчити учнів опанувати складними танцювальними рухами, здійснити постановку танцю, сформувати засобами танцювального мистецтва дисциплінованість, доброзичливість, відповідальність.

Театральна педагогіка – галузь мистецької педагогіки, яка обґрунтовує зміст та особливості навчання та виховання майбутніх акторів і режисерів, пропонує ефективні підходи, методи, форми, прийоми та засоби організації навчальних занять.

Українське родинознавство (фамілістика, фамілологія) – компонент народної педагогіки, який об’єднує знання і досвід народу стосовно створення та збереження міцної, здорової і щасливої сім’ї.

Часткова методологія – вчення про конкретні категорії, явища науки, які складають предмет і об’єкт її дослідження.

Запитання для самоперевірки:

Розкрийте особливості педагогіки як науки.

У чому полягає предмет і об’єкт педагогіки?

Проаналізуйте завдання педагогіки на сучасному етапі.

Які особливості методології педагогічного дослідження?

Охарактеризуйте основні групи методів педагогічного дослідження.

В чому полягають міжпредметні зв’язки педагогіки?

Розкрийте зміст, структуру та основні функції мистецької педагогіки.

Література:

Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студ. вищ. навч. закладів / Н.П. Волкова. – К.: Академія, 2003. – 576 с.

Мазоха Д.С. Педагогіка: Навчальний посібник / Д.С. Мазоха, Н.І. Опанасенко; М-во освіти і науки України. Переяслав-Хмельницький держ. пед. ун-т ім. Г.Сковороди. – К.: Центр навч. літ., 2005. – 231 с.

Макарова Л.І. Основи психології і педагогіки / Л.І. Макарова, Й.М. Гах; М-во освіти і науки України. Ін-т менедж. та економіки "Галицька акад." – К.: Центр навч. л-ри, 2005. – 111 с.

Максимюк С.П. Педагогіка: Навчальний посібник / С.П. Максимюк. – Кондор, 2005. – 667 с.

Маригодов В.К. Педагогика и психология: аспекты активизации творчества и готовности к профессиональной деятельности / В.К. Маригодов, С.Е. Моторная; М-во образования и науки Украины. Севастополь. нац. техн. ун-т. – К.: ИД "Профессионал", 2005. – 188 с.

Михайличенко О.В. Основи загальної та музичної педагогіки: теорія та історія / О.В.Михайличенко. – Суми: Наука, 2004. – 211 с.

Мойсеюк Н.Є. Педагогіка / Н.Є. Мойсеюк. – К.: Білоцерківська книжна фабрика, 2003. – 615 с.

Основи психологі і педагогіки / А.В. Семенова, Р.С. Гурін, Т.Ю. Осипова, А.М. Ващенко. – К.: Знання, 2007. – 341 с.

Організація та методика проведення науково-педагогічних досліджень / М.І. Соловей, Є.С. Спіцин, К.К. Потапенко. – К. Лінвіт, 2004. – 143 с.

Пальчевський С.С. Педагогіка: Навчальний посібник / С.С. Пальчевський. – К.: Каравела, 2007. – 575 с.

Педагогика: педагогические теории, системы, технологии: Учебник для студ. высш. и сред. учеб. заведений, обуч. по пед. спец. и напр./ И.Б. Котова, Е.Н. Шиянов, С.А. Смирнов, М.В. Зверева; Под ред. С.А. Смирнова. – 4-е изд., испр. – М.: Академия, 2003. – 512 с.

Рудницька О.П. Педагогіка: загальна та мистецька: Навчальний посібник / О.П. Рудницька. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 360 с.

Стельмахович М.Г. Народна педагогіка / М.Г. Стельмахович. – К.: Радянська школа, 1985. – 312 с.

Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник / М.М. Фіцула. – К.: Академія, 2002. – 528 с.

Цукасова Л.В. Театральная педагогика: Принципы, заповеди, советы / Л.В. Цукасова, Л.А. Волков. – М.: Книжный дом “ЛИБРОКОМ”, 2009. – 192 с.