8.3. Структура педагогічної науки та її місце в системі наук

Педагогічна наука є складною системою, структурними елементами якої є окремі галузі педагогічних знань, що постійно розвиваються, оновлюється та вдосконалюються.

До педагогічних галузей належать: загальна педагогіка, вікова педагогіка, корекційна педагогіка, історія педагогіки і школи, соціальна педагогіка, порівняльна педагогіка, гендерна педагогіка, педагогіка менеджменту та бізнесу, галузеві педагогіки.

Загальна педагогіка вивчає особливості розвитку і формування особистості, досліджує закони, закономірності здійснення педагогічного процесу в закладах освіти. Вона складається з таких розділів: загальні засади педагогіки, теорія освіти і навчання (дидактика), теорія виховання, теорія управління освітніми закладами.

Вікова педагогіка (дошкільна, шкільна, педагогіка дорослих) розглядає зміст, методи, форми організації навчання і виховання представників різних вікових груп.

Корекційна педагогіка розробляє теоретико-методичні засади навчання і виховання дітей з різними вадами і поділяється на такі розділи:

• сурдопедагогіка (від грец. surdus – глухий) – наука про навчання і виховання дітей, які мають вади слуху;

• тифлопедагогіка (від грец. tuphlos – сліпий) – наука про навчання і виховання дітей із вадами зору;

• олігофренопедагогіка (від грец. olygos – малий і phren – розум) – наука про навчання і виховання розумово відсталих дітей та дітей із затримкою розумового розвитку;

• логопедія (від грец. logos – слово і paideia – навчання, виховання) – наука про навчання і виховання осіб із мовленнєвими порушеннями;

• виправно-трудова педагогіка – наука про перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців.

Історія педагогіки і школи вивчає розвиток педагогічних ідей, зміст, систему освіти та педагогічну практику в різні історичні періоди. Ця педагогічна наука представлена історією зарубіжної педагогіки та історією української педагогічної думки.

Соціальна педагогіка – наука, яка досліджує особливості розвитку, навчання і виховання особистості під впливом соціальних інститутів (сім’ї, закладів освіти та культури, дитячих об’єднань та організацій, молодіжних субкультур тощо), а також вивчає особливості перебігу та механізми соціалізації як процесу активного входження людини у суспільство. Структуру соціальної педагогіки складають:

• агогіка (від грец. ago – веду, виховую) вивчає проблеми запобігання відхиленням у поведінці дітей та молоді;

• герогогіка (від грец. geron – стара людина) досліджує соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку;

• андрогогіка (від грец. andros – доросла людина) розглядає особливості навчання і виховання людини упродовж всього життя;

• соціально-педагогічна віктимологія – це наука, яка вивчає проблеми людей – жертв несприятливих умов соціалізації.

Порівняльна педагогіка аналізує зміст, особливості організації, реформування та модернізації системи освіти в різних країнах та порівнює її з вітчизняною освітньою системою.

Гендерна педагогіка розглядає вплив педагогічного процесу на формування статеворольової позиції і поведінки особистості.

Педагогіка менеджменту та бізнесу забезпечує врахування умов, методів та способів педагогічного впливу в процесі управління людьми та у ході розробки і реалізації управлінських рішень.

Галузеві педагогіки (професійна педагогіка, мистецька педагогіка, педагогіка вищої школи, педагогіка підвищення кваліфікації та перекваліфікації спеціалістів, робітничих кадрів тощо) розкривають зміст, специфіку педагогічного процесу в окремих навчально-виховних закладах і різних сферах життя людини: мистецькій, військовій, спортивній, авіаційній, інженерній, медичній, культурно-освітній.

До педагогічних наук належать також предметні методики викладання, які вивчають зміст, методи, форми та особливості викладання окремих дисциплін в закладах освіти різного типу: методика викладання мистецьких дисциплін, природознавства, математики, української мови в загальноосвітніх навчальних закладах або методика викладання педагогіки у вищій школі.

Здійснюючи вирішальний вплив на формування молодого покоління педагогіка займає визначне місце і, водночас, тісно взаємодіє з багатьма науками. Така взаємодія сприяє глибшому проникненню в сутність педагогічних явищ. уможливлює всебічне вивчення впливу різних факторів на становлення особистості, дає змогу розробити ефективні шляхи покращення якості навчання і виховання.

Педагогіка пов’язана з філософією, мистецтвознавством, анатомією та фізіологією, генетикою, соціологією, етикою, естетикою, психологією, етнологією, історією, економікою, математикою, менеджментом, маркетингом тощо.

Тісний зв’язок з філософією дає змогу враховувати закономірності людського буття, особливості його осмислення під час розробки педагогічної теорії, концепцій. Загальна методологія педагогіки спирається на філософські засади.

Оперуючи мистецькими знаннями педагогіка розробляє систему педагогічних методів, прийомів, форм, технологій, які спрямовані на оволодіння особистістю певним видом мистецтва, вироблення в неї умінь, необхідних для створення мистецьких творів.

Знання з анатомії та фізіології про особливості будови і розвитку організму людини та специфіку її життєдіяльності на різних вікових етапах враховуються під час організації навчально-виховного процесу, у ході розробки оптимального режиму робочого дня, складанні розкладу занять тощо.

Генетика розкриває закономірності успадкування дитиною ознак, поведінкових проявів та хвороб від батьків, а також пояснює складну природу генів, генетичної мутації. Оперуючи знаннями з генетики педагогіка розробляє оптимальні умови для всебічного формування особистості дитини, розвитку її здібностей.

Зв’язок педагогіки з соціологією сприяє глибшому розумінню впливу соціального середовища на особистість, ролі і можливостей різних соціальних інститутів (сім’ї, школи різних типів, трудового колективу, формальних і неформальних груп, молодіжних субкультур) в організації ефективного процесу навчання і виховання.

Етика забезпечує основу для нормативного регулювання взаємовідносин між людьми та підбору змісту, методів, форм виховної роботи, спрямованої на формування в особистості знань про відповідні правила моральної поведінки в різних ситуаціях життєдіяльності.

Естетика є джерелом знань про прекрасне, неповторне, сприяє розвиткові в особистості системи естетичних цінностей, переконань, світогляду, естетичних смаків.

Оперуючи знаннями з психології про закономірності і механізми психічного розвитку людини педагогіка отримує можливість для осягнення внутрішнього світу особистості, розробки на цій основі ефективних шляхів педагогічного впливу з метою стимулювання позитивних змін в її психіці та поведінці.

Етнологія забезпечує даними про особливості представників різних етносів, які вирізняються своєрідністю звичаїв, традицій, обрядів, мають свою усталену систему навчання і виховання молоді.

Історія розкриває педагогам історичний аспект розвитку людини і суспільства, становлення системи освіти і виховання в різні історичні епохи і періоди, створюючи тим самим умови для упровадження позитивних здобутків у практику сучасних освітніх закладів.

Врахування закономірностей розвитку виробничої і невиробничої сфер, економічних зв’язків і відношень та їх вплив на освітню діяльність можливе завдяки взаємодії педагогіки з економікою.

Знання з менеджменту стали підґрунтям для створення ефективної системи управління в закладах освіти, розробки функціональних аспектів діяльності педагогічного менеджера. Це призвело до появи нової прикладної науки – педагогічного менеджменту.

Вивчення наявного попиту на освітньому ринку та його оптимальне забезпечення через надання адекватних послуг в системі різнотипових навчальних закладів є можливим завдяки зв’язку педагогіки з маркетингом, що сприяло появі нової галузі наукових знань – педагогічного маркетингу.