1.2. Методологічні і теоретичні основи психології

У ході вивчення свого предмету психологія спирається на методологічні та теоретичні основи – вихідні положення, що дають змогу сформувати адекватні уявлення про феномени, які вона вивчає.

Методологія – це вчення про філософські позиції науки, логіку її дослідження, про принципи побудови, форми і способи наукового пізнання.

Методологічна основа психології, як і кожної науки, функціонує на трьох рівнях.

Загальна методологія – це загальний філософський підхід, який забезпечує психологічну науку уявленнями про найзагальніші закони розвитку об’єктивного світу, його своєрідність і складові компоненти, а також місце і роль в ньому тих явищ, які вивчає ця наука. Загальна методологія озброює дослідників знанням про найзагальніші принципи функціонування явищ дійсності (наприклад, діалектичний принцип єдності одиничного, особливого і загального; гносеологічний принцип єдності чуттєвого і раціонального, логіки та інтуїції у пізнанні та ін.).

Спеціальна методологія – це сукупність методологічних принципів, які застосовують у конкретній галузі знання (в даному конкретному випадку – в галузі психології). Наприклад, в межах загальної методології розроблено принцип діяльності, згідно якого діяльність тлумачиться як сутнісний спосіб буття людини. Психологія конкретизує цей принцип у визначенні діяльності як специфічного виду людської активності, за допомогою якої задовольняються одні потреби і народжуються інші – тобто діяльність є процесом, котрий уможливлює розвиток самої людини.

Отже, спеціальна методологія дає змогу конкретній науці формулювати власні закони і закономірності, що відображають своєрідність формування, розвитку і функціонування тих феноменів, які вона досліджує. Іншими словами, спеціальна методологія будується на внутрішньонаукових принципах.

Часткова методологія – це сукупність методів, способів, прийомів і методик дослідження конкретною наукою явищ, які складають предмет і об’єкт її аналізу. Часткову методологію ще називають методикою.

Таким чином методологічну основу психології складають:

• загальнофілософські принципи, які застосовують для пізнання психічних явищ;

• внутрішньонаукові принципи, на яких ґрунтуються дослідження психічних явищ;

• методики дослідження психічних явищ.

Теоретичну основу науки утворює система обґрунтованих теорією положень.

Теорія – це форма наукового знання, яка дає цілісне уявлення про закономірності та існуючі зв’язки між предметами і явищами дійсності. Теорія відображена в сукупності поглядів, котрі висвітлюють сутність явищ та процесів дійсності і виробляються в результаті пізнання та осмислення практики.

Психологія базується на положеннях:

• про психіку як функцію головного мозку;

• про свідомість як вищий етап розвитку психіки;

• про сутність проявів психіки;

• поняття про методологію психологічної науки та методи і методику вивчення психічних явищ.

Окрему групу теоретичних положень утворюють ті з них, які сформувалися за допомогою природничих наук, наприклад, положення про взаємозв’язки психології з природничими науками, про структуру і специфіку функціонування нервової системи людини, про взаємозв’язок нервової системи і психіки людини; про рефлексивну природу психіки. Ці положення складають природничу основу психології.

Методологічна, теоретична та природнича основи психології утворюють базу для дослідження, осмислення і трактування психічних явищ.