- •Передмова
- •Тема 1. Психологія як наука і навчальна дисципліна
- •1.1. Предмет і завдання психології
- •1.2. Методологічні і теоретичні основи психології
- •1.3. Принципи і методи психології
- •1.4. Галузі психології
- •Класифікація галузей психології
- •1.5. Місце психології у системі наук
- •Тема 2. Особистість та її психіка
- •2.1. Сутність психіки людини
- •2.2. Сутність феномена «особистість»
- •Порівняльна характеристика поглядів щодо розуміння особистості з позицій існуючих теоретичних підходів
- •2.3. Психологія індивідуальних відмінностей.
- •2.3.1. Темперамент
- •2.3.2. Характер
- •2.3.3. Здібності
- •2.4. Психічний розвиток особистості.
- •Тема 3. Психічні процеси і стани
- •3.1. Пізнавальні процеси.
- •3.1.1. Увага
- •3.1.2. Відчуття
- •3.1.3. Сприймання
- •3.1.5. Мислення
- •Мислення – це психічний пізнавальний процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їхніх істотних зв’язках та відношеннях.
- •3.1.6. Уява
- •3.2. Емоційні процеси
- •3.2.1. Емоції
- •3.2.2. Почуття
- •3.3. Вольові процеси
- •3.4. Психічні стани
- •Тема 4. Дієво-практична сфера особистості
- •4.1. Поняття діяльності
- •4.2. Діяльність як система
- •4.2.1. Потребнісно-мотиваційна підсистема діяльності.
- •4.2.2. Операціональна підсистема діяльності
- •4.2.3. Інформаційна підсистема діяльності
- •4.2.4. Регуляторна підсистема діяльності (саморегуляція діяльності)
- •4.3. Організаційно-психологічна структура індивідуальної діяльності
- •4.4. Види і типи діяльності
- •Тема 5. Соціально-психологічні проблеми дослідження особистості
- •5.1. Специфіка соціально-психологічного підходу до вивчення психічних явищ
- •Соціально-психологічна модель особистості
- •5.3. Соціалізація особистості
- •Тема 6. Спілкування
- •6.1. Поняття спілкування
- •6.2. Структура спілкування
- •6.2.1. Комунікативна сторона спілкування.
- •6.2.2. Інтерактивна сторона спілкування
- •6.2.3. Перцептивна сторона спілкування
- •6.3. Особливості мистецького спілкування
- •Тема 7. Соціальні групи
- •7.1. Сутність феномена «соціальна група»
- •7.2. Мала соціальна група
- •7.2.1. Сутність феномена «мала соціальна група»
- •7.2.2. Особливості життєдіяльності малої соціальної групи
- •7.2.3. Особистість у системі життєдіяльності малої соціальної групи
- •7.3. Соціально-психологічні особливості художнього колективу
- •7.4. Велика соціальна група
- •Частина 3. Основи педагогіки
- •Тема 8. Педагогіка як наука
- •8.1. Предмет, об’єкт і завдання педагогіки
- •8.2. Методологічна основа педагогіки. Педагогічне дослідження
- •8.3. Структура педагогічної науки та її місце в системі наук
- •8.4. Мистецька педагогіка як галузь наукових знань
- •Тема 9. Освіта в україні як система і процес
- •9.1. Сутність освіти
- •9.2. Система освіти в Україні
- •9.4. Моделі освіти. Особистісна орієнтація освіти
- •Тема 10. Педагогічні основи виховання, самовиховання і перевиховання особистості
- •10.1. Сутність процесу виховання
- •10.2. Особистість як предмет виховання
- •10.3. Зміст виховання: народнопедагогічний та науковий аспекти
- •Характеристика основних напрямів виховання
- •10.4. Методи і форми виховання
- •Педагог Вихованець
- •Методи виховання
- •10.5. Самовиховання і перевиховання особистості
- •10.6. Мистецтво як засіб виховання особистості
- •Тема 11. Педагогічні основи навчання і самоосвіти особистості
- •11.1. Процес навчання
- •11.2. Методи навчання
- •11.3. Форми організації навчання та навчальні технології
- •11.4. Мотивація і стимулювання учіння
- •11.5. Особистість педагога в навчально-виховному процесі
- •11.6. Морально-етичне обличчя педагога
4.2.4. Регуляторна підсистема діяльності (саморегуляція діяльності)
Рівень регуляції діяльності зумовлений рівнем психічного відображення, а саме:
сенсорно-перцептивним рівнем – сукупністю образів, утворених за допомогою відчуття та сприйняття людей, предметів та явищ;
рівнем уявлення – сукупністю уявних образів (образів тих явищ, які впливали на органи чуття в минулому);
вербально-логічним рівнем (рівнем мовно-мисленнєвих процесів) – рівнем узагальненого та опосередкованого відображення предметів і явищ, що здійснюється передусім за допомогою мислення на основі наявних в індивіда знань та засвоєних прийомів пізнання.
Так, діючи з предметом, людина сприймає його форму, величину, колір, зважає на місце розташування у просторі. Маючи попередній досвід таких дій, вона може уявити їх і створити в думці програму майбутньої дії. Якщо майбутня дія уявляється надто складною, процес вироблення необхідної програми ускладнюється: використовуються мисленнєві операції для аналізу ситуації діяльності, виробляється рішення щодо певної якості її проведення. В цьому випадку важливим є усвідомлення цілі діяльності.
Мовно-мисленнєвий рівень регуляції є визначальним у створенні програм діяльності та в реалізації контролю за діяльністю. На цьому рівні людина контролює: перебіг окремих психічних процесів (відчуття, сприймання, пам’яті, мислення, уяви), власний стан та емоційну сферу в цілому, властивості, які сприяють виконанню діяльності.
Вищим рівнем регулювання є воля. Вольова дія здійснюється відповідно до обраної усвідомленої цілі, супроводжується усвідомленим контролем та призводить до зміни дійсності.
Відповідно до структури процесу усвідомленого регулювання діяльності належать:
мета діяльності – бажаний майбутній результат;
досвід попередньої діяльності, який активізується (відновлюється у пам’яті) відповідно до мети;
модель значущих умов, в яких має відбутися діяльність: уявлення про предмет та засоби діяльності, необхідна інформація про діяльність тощо; така модель формується відповідно до мети та на підставі попереднього досвіду;
система критеріїв, за якими оцінюється результат діяльності;
програма майбутніх дій, яка формується згідно визначеної мети та з використанням досвіду попередньої діяльності;
система дій з реалізації сформованої програми;
інформація про результат діяльності та його оцінка; в разі невідповідності результату діяльності системі обраних критеріїв приймається рішення про корекцію діяльності, що призводить до уточнення програми виконавських дій та внесення змін у реальну діяльність.
Означена підсистема дає змогу виробити відповідні наявним умовам програми діяльності, визначити критерії її результативності, оцінювати отримані проміжкові та кінцеві результати, вносити зміни в уявні програми та реальні дії на всіх етапах її виконання. Вона забезпечує попереднє планування діяльності, адаптацію чи зміну умов, в яких вона відбувається, контроль за її виконанням та уможливлює отримання якісно кращих результатів.
