2.3.3. Здібності

Індивідуальний розвиток особистості пов’язаний також із здібностями – потенційними можливостями, що виявляються або не виявляються в діяльності і позначаються на її успішності та результативності і визначають динаміку здобуття досвіду: швидкість, глибину, легкість, тривалість.

Здібності є результатом генетичного аспекту розвитку особистості. Вони базуються на задатках – певних генетично зумовлених і природжених анатомо-фізіологічних особливостей індивіда.

До них належать функціональні особливості будови мозку, органів чуття та руху. Це досить багатозначні можливості, на основі яких можуть розвинутися різноманітні здібності. Наприклад, до числа задатків можна віднести наявність добре розвиненого голосового апарату, що забезпечує індивідові можливості для розвитку співочих здібностей, здібностей до декламації, виразного мовлення, або для оволодіння приємним голосом. Досягнення усіх або деяких з окреслених можливостей залежить від того, в якій сфері він буде діяти, на що буде звертати увагу, працюючи (або не працюючи) над своїм голосом.

Задатки створюють лише базові неоднозначні передумови для розвитку здібностей, що відбувається в процесі діяльності та спілкування, навчання і виховання, самонавчання і самовиховання, творчості і самотворення. Тому рівень розвитку здібностей залежить як від наявності природних задатків, так і від змісту досвіду людини (системи знань, умінь та навичок).

Здібності людини поділяють на види залежно від змісту і характеру діяльності, в якій вони виявляються. Передусім розрізняють:

• загальні здібності як такі, що виявляються в усіх видах діяльності та забезпечують її продуктивність: загальні розумові здібності, навчальні здібності, здібності до праці тощо;

• спеціальні здібності – здібності, необхідні для виконання конкретної діяльності (наприклад, успіх у професійній діяльності актора можуть забезпечити здібності до запам’ятовування, до відтворення тексту та рухів, до імпровізації, пластичні здібності тощо).

Залежно від рівня актуалізації здібностей виокремлюють:

• потенційні здібності – це такі можливості особистості, які виявляються в ситуаціях, коли необхідно розв’язувати нові завдання; вони можуть реалізуватися або не реалізуватися нею залежно від об’єктивних умов;

• актуальні здібності – частина потенційних здібностей, які особистість може реалізувати в наявних умовах у разі необхідності.

Зважаючи на ступінь інноваційності виконуваної діяльності здібності поділяють на:

• репродуктивні – здібності, які уможливлюють засвоєння і відтворення знань та видів діяльності;

• творчі – здібності, які забезпечують внесення в діяльність нового та оригінального.

Згідно концепції Дж. Гілфорда універсальною творчою здібністю є креативність. Вона має пізнавальний характер, зумовлена рівнем розвитку інтелекту особистості і залежить від рівня розвитку дивергентного мислення, орієнтованого на пошук якомога більшого числа рішень однієї задачі в одних і тих самих умовах. На відміну від охарактеризованого типу мислення ученим було виокремлено конвергентне мислення, що функціонує тоді, коли на основі множини умов треба обрати (знайти) одне рішення. Ним було виявлено шість основних параметрів креативності:

• здатність до виявлення і постановки проблем;

• здатність до генерування великого числа ідей;

• гнучкість – здібність до породження різноманітних ідей;

• оригінальність – здібність відповідати на подразники в нестандартний спосіб;

• здатність удосконалювати об’єкт шляхом додавання до нього деталей;

• здатність розв’язувати проблему, тобто синтезувати та аналізувати ідеї¹.

Проте варто розрізняти поняття «креативність» і «творчість». Так, за висновками С. Коновець креативність вирізняється вищим рівнем сформованості таких якостей, як широта творчого мислення, мотивація щодо творчих актів, характеризується ширшим спектром різноманітних форм актуалізації творчого потенціалу особистості².

На підставі аналізу й узагальнення думок багатьох вітчизняних та іноземних учених, дослідник виявила основні параметри, які характеризують креативну особистість, а саме:

• продуктивність, гнучкість, оригінальність, розробленість творчого мислення, що визначається миттєвими й оригінальними міркуваннями та інтуїтивним проникненням у сутність певного феномена;

• ґрунтовна загальна та естетична освіченість: наявність творчого потенціалу, активне сприйняття мистецтва та явищ життя;

• достатній рівень розвиненості емоційної чутливості, потреба у творчій реалізації, усвідомлена мотивація щодо реалізації цієї потреби в усіх сферах життя³.

Однією з провідних здібностей людини вважається інтелект – здатність до раціонального пізнання світу. Наявність в неї цілісної системи пізнавальних можливостей свідчить про високорозвинений інтелект, притаманний обдарованим особистостям.

Існування в людини потенційних можливостей для розвитку видатних здібностей пов’язують з обдарованістю. Вона виявляється в сукупності внутрішніх психологічних умов діяльності в їх співвідношенні з вимогами, які висуває ця діяльність. Нерідко ознакою обдарованості є виявлення здібностей у ранньому віці.

Обдарованість може бути загальною і забезпечувати певний загальний рівень розвитку особистості, що визначається наявністю високих здібностей до розумової діяльності, яскраво виражених рис темпераменту, глибоких почуттів, оригінальних рис творчої діяльності. Під спеціальними видами обдарованості розуміють високий рівень розвитку однієї або певної групи здібностей, які забезпечують видатні успіхи в певній діяльності. Розвиток цієї здібності (групи здібностей) може бути не пов’язаним із загальним розвитком особистості. Наприклад, людина може володіти унікальними можливостями до запам’ятовування і мати інтелект, нижчий за середній рівень.

Здібності в своєму розвиткові можуть залишатися у вигляді сукупності окремих можливостей щодо реалізації діяльності. За певних умов вони можуть досягати рівнів таланту та геніальності.

Талант – високий рівень обдарованості особистості, що зумовлює високий рівень розвитку здібностей (передусім спеціальних), дає змогу виконувати діяльність успішно, досконало, оригінально та досягати результату, який має суспільне значення. Талант не можна зводити до однієї, навіть яскраво вираженої та високорозвиненої здібності. Структура таланту визначається змістом вимог до виконання певного виду діяльності (музиканта, актора, драматурга). В ній обов’язково присутні такі елементи, як готовність до напруженої праці, працелюбність, потреба працювати.

Талант – це передумова майстерності, тобто здатності виконувати певну діяльність досконало, досягати в ній високих результатів. Незважаючи на свою значущість, здобутки талановитих людей не виходять за межі того, що було досягнуто раніше людством, суспільством, або професійною групою людей.

Талант є результатом багаторічної наполегливої праці, про що свідчить життя та діяльність Марка Кропивницького, Івана Тобілевича, Броніслава Брондукова, Ади Роговцевої, Леоніда Бикова, Федіра Стригуна, Георгія Морозюка, Володимира Петріва.

Геніальність – найвищий рівень розвитку здібностей, який втілюється в творчості і має історичне значення для життя суспільства й усього людства. Генії вирізняються здібністю досягати в своїй діяльності принципово нових результатів, знаходити нові, досі невідомі способи її реалізації. Геніям притаманна незвичайність самовираження. Геніальними вважають Амврозія Бучму, Леся Курбаса, Наталію Ужвій, Івана Карпенка-Карого, Марію Заньковецьку.

Сутнісними показниками розвиненості здібностей та розгортання обдарованості можуть бути: темп, швидкість та легкість засвоєння діяльності, стабільність та постійність отримання позитивних результатів навіть у складних умовах життєдіяльності.

Формування здібностей може реалізуватися через певні форми научіння:

• когнітивне научіння, націлене на засвоєння системи знань, необхідних для виконання діяльності, формування навичок оцінювання умов, перебігу та результатів діяльності;

• оперантне научіння, зорієнтоване на засвоєння та удосконалення операцій і дій, необхідних для виконання діяльності.

Досягнути сформованості творчих здібностей можна через спрямування:

а) когнітивного научіння – на оцінювання ситуації діяльності з позиції минулого досвіду та прогнозування її наслідків, отже, оволодіння різноманітними способами прийняття рішень шляхом міркувань;

б) оперантного научіння – на активне експериментування з предметом та умовами діяльності шляхом спостереження, спроб та помилок, формування реакцій.

Формування творчих здібностей – процес тривалий. Він може розвиватися в напрямі від оволодіння способами репродуктивної (відтворювальної) діяльності та поступового наповнення дій новими прийомами, внесення в діяльність чогось нового, оригінального. При цьому такі інновації можуть мати різний характер і різне значення: бути відомими іншим, але невідомими самій людині, отже мати значення для неї самої; бути раніше невідомими ні іншим, ні самій людині і мати значення для певної групи людей, суспільства чи усієї людської цивілізації. Для забезпечення розвитку творчих здібностей важливо спрямувати діяльність особистості на усвідомлене, мотивоване виконання творчих дій.

Нині привертає увага екзистенціальна пояснювальна модель творчих здібностей особистості (І. Маноха). Вона базується на положенні про те, що буттю людини властивою є інтенція (спрямованість свідомості, волі, почуттів) творення, тобто кожна людина володіє певною здатністю до творчості. Обсяг творчих можливостей залежить від наявного в неї потенціалу щодо розвитку здібностей та вироблення способів їх реалізації в житті. На перших етапах онтогенезу формування творчих здібностей залежить від тих умов, в яких перебуває індивід та які створюють оточуючі його люди. Пізніше (а саме в юності) людина оволодіває здатністю активно керувати своїм життям. Розгортання її творчих здібностей відбувається як оволодіння таким здібностями, як:

• здібності до екзистенціального розуміння власного буття, що забезпечують пізнання світу та себе у ньому;

• здібності до екзистенціального перетворення власного життя, що в свою чергу виявляється: а) в здібності до предметного творення (внесення творчості в професійну діяльність, соціальні справи тощо); б) у здібності до екзистенційного творення (розкриття можливостей особистості до свідомої побудови свого життя як творчого процесу);

• здібності до операціонального творення, що забезпечують виконання творчих дій та діяльності в цілому¹.

Творчі здібності найактивніше розвиваються в юнацькому та в зрілому віці. Вони можуть спрямовуватися на перетворення як зовнішнього, так і внутрішнього світу (власного «Я»). Отже, в процесі особистісного зростання людина отримує можливості для розкриття змісту свого існування, оволодіння «культурно-творчою силою власного «Я»², осягнення свого покликання, творчої реалізації культурно-історичного досвіду в житті, в професійній діяльності.