Тема 2. Поняття як форма мислення

План.

1. Загальна характеристика поняття.

2. Поняття і слово.

3. Зміст і обсяг поняття.

4. Зміст поняття і склад злочину.

5. Види понять.

1. Загальна характеристика

Поняттям називається форма мислення, яка відтворює предмети і явища в їхніх істотних ознаках.

Із цього визначення випливає, по-перше, що поняття — уявний образ предмета, його відображення, а не сам предмет. Тому поняття про предмети не можна сплутувати із са­мими предметами, відбитими в цих поняттях. Поняття — це логічна форма думки, думка про предмет.

Предмет думки — це той предмет або явище, про який мислить людина. Предметами думки можуть бути як мате­ріальні предмети і явища, так і думки про ці предмети, які її иують в об'єктивній дійсності, і предмети та явища виду­мані (Бог, русалка).

По-друге, поняття відтворює не все, що має предмет, не всі Ного ознаки, а тільки істотні.

Ознакою називається все те, в чому предмети схожі один і одним або чим різняться.

Кожен предмет і явище матеріального світу мають чис-іічіні різноманітні ознаки. Одні з них істотні, інші — неістотні.

Істотні ознаки — це такі ознаки, котрі відображають природу предмета, його сутність і відрізняють його від усіх інших предметів. Істотними ознаками є загальні та необхідні пішаки, такі, котрі належать усім предметам роду і без яких предмет немислимий.

Неістотні ознаки — це ознаки, наявність або відсутність котрих не приводить до зміни природи предмета чи явища. І Іеістотні ознаки є ознаками нестійкими, зовнішніми, одинич­ними, які не виражають властивості предмета. Різниця між істотними й неістотними ознаками відносна, ознака, що є істот­ною, із розвитком і зміною предмета може перетворитися в неістотну, і навпаки. Ознака неістотна в одному відношенні може виявитися істотною в іншому. Критерієм істотності ознак, які відтворюються поняттям, є суспільна практика людини.

Поняття відрізняється від уявлення. Уявлення, як і по­няття, відбиває предмет у його ознаках. Тільки поняття відтво­рює істотні ознаки, а уявлення — предмет у сукупності най­різноманітніших його ознак. Уявлення багатше, ніж понят­тя, воно відбиває більшу кількість ознак предмета, але понят­тя відображає предмет глибше, воно дає нам знання про вла­стивість предмета, тоді як уявлення властивості речей і явищ не розкриває.

Поняття — результат глибокого пізнання предметів або явищ. Щоб утворити поняття, необхідно вивчити предмет в усіх істотних його проявах. Вироблення того чи іншого по­няття завжди є кроком уперед у пізнанні навколишнього світу, щаблем у розвитку науки.

У процесі утворення понять користуються такими логіч­ними способами, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагуван­ня, повідомлення¹.

При вивченні предмета, визначенні його істотних ознак доводиться постійно порівнювати його з іншими.

Порівнянням називається зіставлення предметів із ме­тою визначення їх схожості й відмінності.

Порівняння дає змогу виявити загальне у предметів, те, чим вони схожі, а також чим вони відрізняються один від одного, дати оцінку виявленим ознакам, згрупувати предме­ти в класи тощо. Порівняння здійснюється на основі взає­модії аналізу і синтезу.

Аналізом називається мислений поділ предмета на його складові частини.

Перш ніж виділити істотні ознаки предмета, необхідно зна­ти, що становить або чим є даний предмет, які ознаки, елемен­ти, сторони складають його. Слід дослідити кожну властивість окремо та у зв'язку з іншими властивостями. Це досягається за допомогою аналізу.

Вивчивши предмет за частинами, необхідно потім пізна­ти його в цілому. Це завдання вирішує синтез.

Синтезом називається уявне поєднання частин предме­та, розчленованого аналізом, у єдине ціле.

Аналіз і синтез перебувають у нерозривній єдності, вони взаємопов'язані і взаємообумовлені: аналіз завжди допускає синтез, а синтез — аналіз.

Будь-який предмет має чимало властивостей і ознак. Щоб утворити поняття, необхідно відібрати із маси виділених аналізом лише суттєві. Тому у процесі вироблення понять завжди використовується такий логічний спосіб, як абстрагування.

Абстрагування — це уявне виділення істотних ознак предмета і відокремлення від маси інших властивостей. Результат абстрагування називається абстракцією. У цьому розумінні будь-яке поняття є абстракція.

При утворенні поняття вивчаються не всі предмети класу, а тільки деякі. Істотні ознаки, виділені в окремих предметів через узагальнення, поширюються на решту предметів класу, на клас у цілому.

Узагальнення — це такий логічний спосіб, завдяки якому здійснюється уявний перехід від одиничного до загального через об’єднання однорідних предметів у класи на основі їхніх спільних ознак.

Вироблення поняття — це не одноактна дія, а складний пізнавальний процес. Формування понять нерозривно пов'язане із практичною діяльністю людини. Практика — основа виникнення і розвитку понять, а також критерій їх істинності. Вироблене поняття використовується потім як засіб подальшого пізнання навколишнього світу.