Загальні положення про купівлю-продаж

1. Загальна характеристика договору купівлі-продажу. Сфера застосування (види договорів купівлі-продажу). Джерела правового регулювання.

2. Укладення договору купівлі-продажу. Форма договору купівлі-продажу.

3. Сторони договору. Право продажу товарів.

4. Зміст договору:

а/ предмет договору;

б/ ціна;

в/ інші умови договору.

5. Права та обов’язки сторін за договором.

6. Правові наслідки порушення сторонами зобов”язань за договором купівлі-продажу.

1.Належить до групи договорів про передання майна у власність або інше речове право.

Поняття договору - за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийнято майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна характеристика договору купівлі-продажу:

1) двосторонній або односторонній;

2) консенсуальний або реальний;

3) відплатний.

Сфера застосування договору купівлі-продажу визначається з урахуванням двох критеріїв:

- суб’єктного складу договору;

- кола суспільних відносин у яких діє договір купівлі-продажу.

Залежно від кола суспільних відносин договір купівлі-продажу може застосовуватися у таких сферах: у повсякденному житті фізичних осіб для задоволення їх побутових потреб, у сферах роздрібної та оптової торгівлі, у сфері господарювання (постачання продукцією), у сфері обміну матеріальними благами тощо.

- Відповідно до сфери застосування договорів купівлі-продажу у ЦК України виділяються такі види договорів купівлі-продажу:

1) загальна купівля-продаж;

2) роздрібна купівля-продаж;

3) поставка;

4) контрактація сільськогосподарської продукції;

5) постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу;

6) міна.

До джерел правового регулювання договору купівлі-продажу належать:

1. Нормативно-правові акти (акти цивільного законодавства), у тому числі міжнародні договори України:

• Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень 1980);

• Конвенція про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів (Нью-Йорк 1974).

2. Звичай, зокрема, звичай ділового обороту

Перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару 2. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не договором або звичаями ділового обороту.

Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року)

3. Судовий прецедент

4. Договір (наприклад - попередній договір або договір запродажу).

2. - Цивільним кодексом України не встановлено спеціального порядку укладення договору-купівлі-продажу.

Його укладення здійснюється в загальному порядку, встановленому для укладення цивільно-правових договорів, передбаченому ст.ст. 641-646 ЦК України.

Разом з тим, законом встановлені особливості щодо повідомлення іншої сторони за договором та залучення її до участі у судовій справі з підстав, що виникли до продажу товару.

Продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

Якщо третя особа на підставах, що виникли до продажу товару, пред'явить до покупця позов про витребування товару, покупець повинен повідомити про це продавця та подати клопотання про залучення його до участі у справі. Продавець повинен вступити у справу на стороні покупця.

Якщо покупець не повідомив продавця про пред'явлення третьою особою позову про витребування товару та не подав клопотання про залучення продавця до участі у справі, продавець не відповідає перед покупцем, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би відвернути відібрання проданого товару у покупця.

Якщо продавець був залучений до участі у справі, але ухилився від участі в її розгляді, він не має права доводити неправильність ведення справи покупцем.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Право власності на майно за договором, який підлягає посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Не встановлено ЦК також загальних вимог щодо форми договору купівлі-продажу.

У зв’язку з цим на нього поширюються загальні вимоги, встановлені щодо форми правочину (ст.ст. 205-209 ЦК).

Разом з тим, у ст. 657 ЦК визначено форму окремих договорів куівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

3. - Сторонами договору купівлі-продажу можуть виступати будь-які учасники цивільних відносин у межах встановленої дієздатності, тобто:

1) фізичні особи;

2) юридичні особи;

3) держава Україна;

4) Автономна Республіка Крим;

5) територіальні громади;

6) іноземні держави та інші суб’єкти цивільного права.

Якщо сторонами договору купівлі-продажу стають суб’єкти господарювання і не господарюючі суб’єкти-юридичні особи, такий договір купівлі-продажу називається господарським (ч.4 ст. 263 ГК України).

Право продажу товару, крім випадків: 1) примусового продажу та 2) інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до ст.ст. 330 та 388 ЦК власник має право вимагати повернення належної йому майна у добросовісного набувача, який придбав майно за договором купівлі-продажу в особи, що не мала права його відчужувати, якщо майно:

1. було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2. було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у іолодвння;

3. вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В інших випадках власник не має права витребувати майно, передане за договором купівлі-продажу, від добросовісного набувача.

4. - Зміст договору купівлі-продажу становлять його умови.

Предмет договору купівлі-продажу.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вимогами, що мають особистий характер, наприклад, вважаються: вимоги, що випливають із особистих немайнових прав, вимоги про сплату аліментів, пенсій, інших виплат, встановлених законом, вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, вимоги тісно пов’язані з особою кредитора тощо.

- Законом або договором можуть встановлюватися особливі вимоги щодо товару, які вважаються ознаками предмету договору:

1) кількість товару (ст. 669 ЦК); Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому

вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

2) асортимент товару, тобто його співвідношення за видами, моделями, розмірами, кольором або іншими ознаками (ст. 671 ЦК); Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

3) якість товару (ст. 673 ЦК); Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

4) комплектність товару, тобто певний набір товару (ст. 683 ЦК); Якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов'язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту.

5) тара та упаковка товару (ст. 685 ЦК). Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар у тарі та (або) в упаковці, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання.

Обов'язок передання товару у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують тари та (або) упакування.

Ціна за договором купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.)

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

(Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень 1980)

У тих випадках, коли договір був юридично правильно укладений, але в ньому прямо чи опосередковано не встановлено вартість або не передбачено порядок її визначення, вважається, що сторони, у разі відсутності якої-небудь вказівки про інше, мали на увазі посилання на вартість, яка в момент укладення договору звичайно стягувалася за такі товари, що продавалися за таких же обставин у відповідній галузі торгівлі.

Строки у договорі купівлі-продажу.

1) строк виконання обов’язку передати товар.

У строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає можливості визначити цей строк, то відповідно до положень ст. 530 ЦК.

Строк (термін) виконання зобов'язання Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

2) гарантійні строки;

3) строки придатності товару;

4) строки виявлення недоліків і пред’явлення вимоги у зв’язку з недоліками проданого товару;

5) строки позовної давності.

Інші умови договору купівлі-продажу.

1. умова щодо доставки товару;

2. умова про зберігання проданого товару;

3. умова щодо ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару;

4. умова щодо порядку оплати товару;

5. умова щодо страхування товару;

6. тощо.

5. - За суб’єктом прав та обов’язків у договорі купівлі-продажу, їх можна поділити на:

- права та обов’язки продавця;

- права та обов’язки покупця.

- Кореспондуючий характер прав та обов’язків сторін договору купівлі-продажу.

- Права продавця:

1) на отримання оплати за товар (ст. 692 ЦК);

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.