Для чого потрібно заземлення :

- Унеможливить ураження людини електричним струмом при доторканні

до корпусу електричного пристрою.

- Забезпечити нормальну роботу електричним пристроям, так як вони

проектуються з урахуванням наявності заземлення.

- Зменшити електромагнітне випромінювання високої частоти.

- Зменшити кількість перешкод в електричній мережі.

Контур заземлення досить легко зробити самому, рис. 6.1:

24

Рисугок 6.1 – Схема контуру заземлення

Спочатку вириваємо на ширину лопати яму, глибиною 50-60см. Форма

ями повинна бути трикутною. І трикутник повинен бути таким , щоб від одного

кута до другого було не менше як 2м довжини . До цього трикутника , від хати ,

вириваємо ще одну пряму траншею . По цій траншеї буде йти кабель до хати,

рис. 6.2.

Рисугок 6.2

На кожному куті цього трикутника забиваємо металевий кутник

(електрод ) розміром 50 х50 х4мм і довжина його повинна бути 2м. Перед тим

25

як забити кутник його необхідно загострити болгаркою, щоб він легко

забивався кувалдою . Ось так необхідно заточити кутник, рис. 6.3.

Рисугок 6.3

З’єднуємо між собою ці електроди за допомогою зварки металічною

полосою 40 х4мм . Металічна полоса так як і електроди повинні знаходитися на

глибині не менше як 50 см, рис. 6.4.

Рисугок 6.4

На краю полоси приварюємо болт М8 , це для кріплення проводу який

буде йти до квартири або будинку . До цього болту приєднуємо мідний провід з

січенням 6 квадратів і ведемо його до щитка в квартирі чи будинку, рис. 6.5.

26

Рисугок 6.5

Після цих всіх операцій можна засипати ями . Перевірити справність

заземлення можна спеціальним обладнанням . Але якщо ви зробили все як

написано в даній статті , то все повинно бути добре . А те як перевірити

заземлення читайте в моїх наступних статтях .

Є ще інша схема заземлення ніж та яка описана вище . Їх характеристики

практично не відрізняються один від другою . Але даний метод можна

використовувати на вузьких ділянках землі , або коли ви живете в

багатоповерховому будинку і навколо тільки асфальт, рис. 6.6

Рисугок 6.6

Висновки

27

Практична робота №7

Тема: Електричні випробування кабелів.

Мета: Виміряти опір між клемами в клемній коробці двигуна та корпусом та

між клемовий опір.

Порядок виконання роботи:

1. Допуститись до виконання практичної роботи.

2. Підготувати робоче місце.

3. Виміряти опір між клемами в клемній коробці двигуна та корпусом, і

міжклемовий опір.

Теоретичні дані

Кабельні лінії одразу після спорудження і під час експлуатації піддаються

різноманітним випробувань, з допомогою яких виявляються ослаблені місця чи

дефекти в ізоляції і захисних оболонках кабелів, сполучної і кінцевий арматури

та інших елементах кабельних ліній.

Причини появи таких ослаблених місць дуже різні. Вони можуть бути під час

виготовлення кабелю і арматури заводі через конструктивних недоліків кабелю

і арматури, при недбалої прокладанні кабельних ліній, при неякісному

виконанні монтажних робіт. Ослаблені місця виявляються у процесі

експлуатації КЛ, бо з часом спостерігається старіння ізоляції кабелів і корозія

їх металевих оболонок. Кабельні лінії, прокладені в земляний траншеї, попри

додаткову захист у вигляді покриття цеглою і систематичне спостереження

станом траси ліній, вельми піддаються зовнішнім механічним ушкодженням,

що потенційно можуть виникати під час прокладання і ремонті інших міських

підземних споруд, що проходять у трасі КЛ.

За винятком прямих механічних ушкоджень, ослаблені місця та дефекти КЛ

мають прихований характер. Своєчасно не виявлені випробуваннями можуть з

тим чи іншого швидкістю розвиватися під впливом робочого напруги. У цьому

28

можливо повна руйнація елементів КЛ в ослабленому місці переходити лінії в

режим короткого замикання і його відключення з певним порушенням

електропостачання споживачів.

Повний перелік випробувань КЛ залежно від своїх напруження і призначення

регламентується «Нормами випробування електрообладнання».

Для знаходження місця пошкодження на кабельних лініях розроблено

практичний, найбільш ефективний метод і отримано кінцевий алгоритм для

реалізації цього методу.

1. Перед початком виконання випробування кабельних ліній високою

напругою, згідно з ГКД 34.20.302-2002 «Норми випробування

електрообладнання», необхідно виконати вимір опору ізоляції мегомметром на

напругу 2,5 кВ протягом 1хв. Але в даній роботі пропонується першочергово

зробити ехограму, для отримання інформації щодо кабеля перед виконанням

вимірювань та випробувань і занести її в пам'ять локаційного пристрою (якщо є

така можливість).

2. Якщо при вимірюванні опору ізоляції мегомметром визначено що опір

ізоляції нижче норми наведеної в діючих нормативних документах, то

виконується локалізація місця пошкодження, в іншому разі – виконується

випробування ізоляції кабельної лінії підвищенною напругою.

3. Випробування виконуються напругою постійного струму. Величина

випробувальної напруги для кабелів різного класу напруги регламентовані в

діючих нормативних документах.

Якщо при випробуванні було виявлене пошкодження ізоляції кабеля то

подальшим етапом є локалізація місця пошкодження, яка починається з зняття

ехограми методом відображеного імпульсу. При цьому визначити відстань до

місця пошкодження можна лише у випадку низькоомного пошкодження. Якщо

пошкодження низькоомне, то за допомогою пошукової електромагнітної

котушки та генератору високої частоти та (або) акустичного пристрою і

29

установки «удару» виконується пошук місця пошкодження на місцевості.

При багатоомних пошкодженнях необхідно перетворити його на

низькоомне, створивши струм прожигу такої величини, щоб в місці

пошкодження виникла струмоведуча дорожка з малою величиною опора. Це

необхідно для того щоб можна було локалізувати місце пошкодження за

методом відображення імпульсу (найбільш зручний метод). При багатоомних

пошкодженнях цим методом цього зробити неможливо тому, що при цьому

використовується напруга невеликої величини (декілька Вольт).

Перетворивши високоомне пошкодження на низькоомне пошук точного

місця пошкодження виконується таким же чином, як було вказано раніше.

Якщо цього досягти не вдається, то локалізувати місце пошкодження можна за

допомогою методу «імпульсної (ударної) локалізації» або методом «локалізації

перекриттям дугою». Цей метод більш складний і потребує більшої витрати

часу. Якщо за допомогою цих методів вдається це зробити то в подальшому,

знову таки, потрібно більш точно визначити місце пошкодження. Це можна

зробити за допомогою «ударної» установки та пошукової електромагнітної

котушки та акустичного пристрою.

Якщо за цими двома методами визначити відстань до місця пошкодження

не вдається, треба знову спрбувати перетворити високоомне пошкодження на

низькоомне. Алгоритм випробування та пошуку місць пошкодження на

кабельних лініях буде мати вигляд, рисунок 7.1.

30

Рисунок 7.1 – Алгоритм випробування та пошуку місць пошкодження на

кабельних лініях

Високовольтні випробування.

Спираючись на досвід практики можна сказати що частіше зустрічаються

пошкодження кабельних ліній «жила - оболонка», менше – «жила - жила».

Отже для випробування кабельних ліній можна застосовувати такі схеми

випробування:

- три жили разом та заземлена оболонка;

- дві жили разом з заземленою оболонкою та іншою жилою (два

випробування).

31

Для якісного випробування кабельної лінії достатньо зробити три випробування

за схемами наведеними на рисунку 7.2.

Рисунок 7.2 – схеми підключення при випробуванні кабельної лінії підвищеною

напругою.

Для пошуку місця пошкодження на кабельних лініях пропонується

використовувати такі засоби:

При низькоомних пошкодженнях:

32

1. генератор високої частоти та пошукова електромагнітна котушка;

2. ударна установка та акустичний прилад;

3. локаторна установка (метод відображеного імпульсу).

При високоомних пошкодженнях:

1. ударна установка та пошукова електромагнітна котушка;

2. ударна установка та акустичний прилад;

3. локаторна установка (метод «імпульсної (ударної) локалізації» або метод

«локалізації перекриттям дугою»)

При підключенні ударної установки до кабелю, процес пошуку місця

пошкодження основується на прослуховуванні звуку, який виникає при пробої

ізоляційного матеріалу кабеля в місці пошкодження. В пересувній

електролабораторії встановлені конденсаторні батареї, які заряджаються а

потім короткочасно підключаються до струмоведучих частин пошкодженої

ділянки і розряджаються, пробиваючи пошкоджену ділянку ізоляції кабеля.

При знаходженні персоналу в припустимому районі пошкодження кабеля, за

допомогою крісталичного мікрофона та навушників (рідкокристалічного табло)

акустичного приладу, знаходиться місце з найбільш потужним сигналом від

пробою ізоляції кабеля навіть при прокладці його в землі.

Найбільшої уваги та навичок потребує пошук траси та місця пошкодження

кабеля за допомогою високочастотного генератора та пошукової

електромагнітної котушки. Цей метод найбільш часто застосовується тому

розглянемо проблемні питання які виникають при пошуку місць пошкоджень.

Для зручності пошуку місця пошкодження в багатожильних кабельних лініях

бажано перетворювати схему з’єднання пошукового генератора таким чином

щоб магнітне поле мало вигляд як при одножильному кабелі. При цьому пошук

місця пошкодження значно полегшується за місцем пошкодження сигнал буде

відсутній.

33

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ МІСЦЬ УШКОДЖЕННЯ КАБЕЛЬНИХ

ЛИНИЙ

При визначенні місць ушкодження кабельних ліній необхідно

дотримуватися серйозні вимоги: похибка має перевищувати 3 м (у своїй

враховуються труднощі виробництва земляних робіт на міських проїздах з

удосконаленим покриттям); виконання ЗМУ обмежується кількома годинами;

мають дотримуватися правила безпеки персоналу. Зазначені вимоги

посилюються необхідністю якнайшвидшого ремонту КЛ у її ушкодженні, бо за

виведення лінії в ремонт порушується надійність електропостачання

споживачів і зростають втрати електроенергії у мережі. Для кабельних ліній,

прокладених в земляний траншеї, треба враховувати небезпека проникнення

вологи в ізоляцію через порушення герметичності, що виникають у місці

ушкодження. Проникнення вологи може бути інтенсивним і поширюватися на

значну довжину вздовж линии.

При швидкому визначенні місця ушкодження ремонт лінії обмежується

заміною ділянки кабелю довжиною 3—5 метрів і монтажем двох з'єднувальних

муфт, в сприятливих випадках може бути встановлена одна муфта. Якщо

роботи з визначенню місця ушкодження затягуються, що веде до проникненню

вологи, виникає необхідність заміни ділянки кабелю з зволоженій ізоляцією

довжиною вже у кілька десятків метрів, Це своє чергу, збільшує обсяг земляних

робіт і до подорожчання ремонту линии. Місце ушкодження визначають:

спочатку визначають зони ушкодження кабельної лінії, потім уточнюється

місце ушкодження не більше зони. У першому етапі місця ушкодження

здійснюється з кінця лінії, у другому етапі — безпосередньо на трасі лінії. У

зв'язку з цим методи відповідно поділяються на дистанційні (відносні) і

топографічні (абсолютні). При складних пошкодженнях можливо поєднання

різних методів визначення місць пошкоджень. До дистанційних методів

відносять: імпульсний, коливального розряду і бруківки, а до топографічних —

індукційний, акустичний і метод накладної рамки.

34