§ 4. Судовий порядок захисту прав авторів і патентовласників

Право на судовий захист означає, що за певних умов особа, яка вважає своє право порушеним, може вимагати від суду винесення рішення про застосування одного із способів захисту, а суд зобов'язаний винести рішення відповідного змісту. Судовий порядок захисту прав є найбільш довершеним для встановлення істини, тому судовий порядок є основною формою захисту прав на об'єкти промислової власності.

Спори, пов'язані з порушенням прав авторів і патентовласників, що захищаються цивільно-правовим способом, випливають з договірних або позадоговірних правовідносин. Як свідчить аналіз судової практики, більш поширеними є позадо­говірні порушення, а щодо порушень умов договорів у сфері промислової власності, то вони пов'язані з тим, що сторони договору, як правило, нехтують обов'язком виконання вимог закону при укладенні таких договорів.

Законодавство України до правопорушень прав авторів і патентовласників відносить: порушення авторства, по­рушення майнових прав суб'єкта, примушення до укладення та виконання ліцензійного договору, порушення права попереднього користування. Перелік пору­шень прав авторів і патентовласників не є вичерпним ні для судового порядку захисту, ні для адміністративного.

Суди відповідно до їх компетенції розв'язують, зокрема, спори про:

- авторство на винахід (корисну модель);

- встановлення факту використання винаходу (корисної моделі);

- встановлення власника патенту;

- порушення прав власника патенту;

- укладання та виконання ліцензійних договорів;

- право попереднього користування;

- компенсації.

Цивільно-правові способи захисту дещо відрізняються в залеж­ності від об'єкту охорони у сфері інтелектуальної власності.

Способами цивільно-правового захисту прав на винахід та корисну модель відповідно до положень ст. ст. 34, 35 Зако­ну України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» є:

- вимога про визнання права;

- вимога про відновлення становища, що існувало до порушення права;

- вимога про відшкодування збитків, включаючи неодержані доходи;

- відшкодування мо­ральної шкоди;

- інші способи, передбачені законодавством.

У той же час існують певні особливості щодо застосування вказаних способів захисту, які полягають у тому, що вибір по­терпілим конкретного способу захисту з числа можливих ви­значається змістом порушеного права і характером скоєного правопорушення. Законом допускається, а судовій практиці відома можливість одночасної реалізації кількох способів захи­сту за умови, що вони не виключають один одного і захищають самостійні інтереси особи, права якої порушені (наприклад по­зов до суду про відновлення становища, що існувало до пору­шення права, і відшкодування моральної шкоди).

До способів захисту прав власників патенту на проми­словий зразок, виходячи з положень ст. ст. 26, 27 Закону Ук­раїни «Про охорону прав на промислові зразки», можна відне­сти наступні вимоги: про визнання права; про припинення дій, що порушують право; про відновлення становища, що існувало до порушення права; щодо відшкодування збитків; інші спосо­би захисту, передбачені діючим законодавством.

Що стосується спеціальних умов, процедур та порядку застосування цивільно-правових санкцій за порушення права промислової власнос­ті, то вони встановлюються цивільним процесуальним законо­давством. До них відносяться: цивільно-процесуальна правоздатність та дієздатність; строк позовної давності, який дорів­нює трьом рокам з дня, коли суб'єкт права промислової власності дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права; позов як процесуальний засіб порушення цивіль­ної справи у суді на захист прав промислової. По­зов подається у відповідності до загальних правил підсудності за місцем проживання відповідача або місцем знаходження ор­гану або майна юридичної особи. Спори з авторського чи вина­хідницького права мають свої особливості – позовна заява може подаватися за місцем проживання позивача.

Виконання завдань цивільного судочинства щодо захисту суб'єктивних прав і законних інтересів у справах із спірних пра­вовідносин у сфері промислової власності залежить від всебічного, повного і об'єктивного розгляду та вирішення судом таких справ у повній відповідності до чинного законодавства (ст. 2 Цивільно-процесуального кодексу України; далі – ЦПК).

Цивільними процесуальними засобами досягнення зазначе­ної мети є докази і доказування, що здійснюється у порядку, пе­редбаченому ЦПК, і яке складає основу принципу змагальності цивільного судочинства.

Класифікація судових доказів провадиться в основному за трьома ознаками.

Так, за характером зв'язку змісту доказів з фактами, які під­лягають встановленню, судові докази поділяються на прямі та побічні. Перевага прямих доказів полягає в тому, що вони без­посередньо вказують на юридичний факт, який має значення для справи з правовідносин промислової власності і підля­гає встановленню. Побічні судові докази прямо не підтверджують юридичні факти, що покладені в основу обґрунтування вимог і заперечень сторін, а вказують па інші побічні факти, з яких можна зробити висновок про обставини справи. Віднесення доказів до прямих або побічних залежить від конкретних обставин справи.

За способом утворення доказів (процес формування даних про факти) вони поділяються на первинні та похідні. Первинні докази одержуються з першоджерел, тобто формуються під без­посереднім впливом фактів, які підлягають встановленню, від носія інформації (наприклад, ліцензійний договір). Похідні докази відображають якісні відомості, одержані з інших джерел (наприклад, копії документів).

За джерелом одержання (тобто в залежності від процесуаль­них форм одержання доказів (засобів доказування) докази по­діляються на особисті, речові, змішані.

У судовій практиці у справах із правовідносин промислової власності поширене використання як особистих, так і речо­вих доказів. Речовими доказами виступають об'єкти творчої діяльності – винаходи, корисні мо­делі, промислові зразки тощо. В особистих доказах носієм інформації завжди є людина. Об'єктивність такої інформації за­лежить від здатності людини правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, зберігати їх в пам'яті і відтворю­вати. Підлягають врахуванню психологія людини, її ставлення до справи, до сторін, наявність заінтересованості у справі та інші фактори суб'єктивного характеру.

У справах з правовідносин промислової власності (за ви­нятком спорів по позовах про визнання авторства або співав­торства) автор звільняється від обов'язку доказувати своє авторство, яке визнається за ним, доки воно не спростовано.

Слід відзначити, що у в Україні розповсюджена практика залучення до розгляду спорів з порушення прав на об’єкти права промислової власності судових експертів, які досліджують надані судом матеріали справи і надають висновки судової експертизи.¹⁶

Аналіз чинного законодавства України, щодо захисту прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки приводить до висновку, що в його положеннях у частині захисту прав власників патентів мають місце лише посилання на відповідальність згідно з чинним законодавством України. На сьогоднішній день законодавство України не надає власнику патенту захисту прав в обсязі, що його вимагає Угода ТРІПС (Ст.41-61) щодо цивільно-правових, адміністративних, кримінальних процедур та заходів по усуненню правопорушень на кордоні. Наявність таких норм є однією із вимог вступу України до СОТ.

Питання для самоконтролю:

1. Які елементи механізму захисту прав і законних інтересів авторів та патентовласників ви можете назвати?

2. У яких формах може здійснюватися захист патентовласників?

3. У чому полягає адміністративний порядок захисту прав патентовласника?

4. Які органи наділені адміністративною юрисдикцією у галузі патентного права?

5. Які способи захисту прав власників патенту на проми­словий зразок визначені чинним законодавством?

6. Які способи цивільно-правового захисту прав на винахід та корисну модель ви можете назвати?

Рекомендована література до розділу:

1. Азимов Ч.Н. Основы патентного права Украины (Изобретение, полезная модель, промышленный образец, товарный знак). – Х.: Основа, 1994.

2. Андрощук Г.А., Работягова Л.И. Патентное право: правовая охрана изобретений. – К.: МАУП, 1999.

3. Белов В.В., Виталиев Г.В., Денисов Г.М. Интеллектуальная собственность. Законодательство и практика его применения. – М.: Юристъ, 2002.

4. Демченко Т.С. Правове регулювання промислової власності в Європі та в Україні: принципи побудови та шляхи зближення. – К.: вид-во «Преса України», 2005.

5. Жаров В.О. Інтелектуальна власність в Україні: правові аспекти набуття, здійснення та захисту прав. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000.

6. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Т. 3. Промислова власність / За ред.. В.Л. Петрова, В.О. Жарова. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999.

7. Карпухина С.И. Защита интеллектуальной собственности и патентоведение. – М.: Международные отношения, 2004.

8. Корисна модель. Науково-практичне видання / За ред.. В.Л. Петрова. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999.

9. Крайнєв П.П. Работягова Л.І., Дятлик І.І. Патентування винаходів в Україні. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2000.

10. Ларичев В.Д., Терещенко Б.Л. Предупреждение преступлений, посягающих на интеллектуальную собственность: Научно-практическое пособие. – М.: Альфа-Пресс, 2006.

11. Ніколаюк С.І., Никифорчук Д.Й., Томма Р.П., Барко В.І. Протидія злочинам у сфері інтелектуальної власності: (ст.ст. 176, 177, 227, 229 КК України): Науково-практичний посібник. – К.: КНТ, 2006.

12. Основи інтелектуальної власності. – К.: Юридичне видавництво «Ін Юре», 1999.

13. Охорона промислової власності в Україні /За ред. О.Д. Святоцького. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 1999.

14. Охорона інтелектуальної власності в Україні / С.О. Довгий, В.О. Жаров, В.О. Зайчук та ін. – К.: Форум, 2002.

15. Парижская конвенция по охране промышленной собственности // ВОИС, Женева,1996.

16. Підопригора О.А. Право промислової власності в Україні. – К.: Укр. академія внутр. справ, 1996

17. Питання інтелектуальної власності: Збірник наукових праць. Випуск перший, випуск другий, випуск третій: НДІ інтелектуальної власності Академії правових наук України. – К.: ТОВ «Чех», 2004, 2005.

18. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів. – 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.

19. Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України / За редакцією Ю.М. Капіци: кол-авторів: Ю.М. Капіца, С.К. Ступак, В.П. Воробйов та ін. – В.: Видавничий Дім «Слово», 2006.

20. Сергеев А.П. Патентное право. – М.: Изд-во БЕК, 1994.

21. Сусліков Л.М., Дьордяй В.С. Патентознавство. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005.

22. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Зінов В.Г., Суіні Ю. Управління інтелектуальною власністю / За ред. П.М. Цибульова. – К.: «К.І.С.», 2005.

23. Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У 2-х т. / За заг.ред Я.М. Шевченко. – Вид. 2-ге доп. І перероб. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006.

1 Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. № 3687-ХІІ в редакції Закону України № 1771-ІІІ від 01.06.2000 // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2000. – N 37. – Ст.307. (з наступними змінами).

2 Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р. № 3688-XII // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1994. – N 7. – Ст. 34 (з наступними змінами і доповненнями).

3 Наказ МОН України № 22 від 22.01.2001 р. «Про затвердження Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель» (Із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН N 154 від 26.02.2004, N 223 від 14.04.2005) // Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2001 р. за N 173/5364.

4 Зокрема, за 9 місяців 2002 р. кількість поданих заявок за національною процедурою від національних заявників становила 1198, від іноземних заявників – 119; за 9 місяців 2003 р. – відповідно 1161 і 106; за 9 місяців 2004 р. – 3102 і 206; за 9 місяців 2005 р. – 2544 і 222; за 9 місяців 2006 р. – 2525 і 246. За процедурою РСТ за 9 місяців 2006 р. було подано 1524 заявок // Промислова власність у цифрах. Показники діяльності Державного департаменту інтелектуальної власності та ДП «Український інститут промислової власності» за 9 місяців 2006 р. – К., 2006. – С.7.

5 Зокрема, за 9 місяців 2002 р. кількість поданих заявок за національною процедурою від національних заявників становила 416, від іноземних заявників – 30; за 9 місяців 2003 р. – відповідно 534 і 47; за 9 місяців 2004 р. – 3586 і 61; за 9 місяців 2005 р. – 5080 і 86; за 9 місяців 2006 р. – 5990 і 90. За процедурою РСТ за 9 місяців 2006 р. було подано 8 заявок // Промислова власність у цифрах. Показники діяльності Державного департаменту інтелектуальної власності та ДП «Український інститут промислової власності» за 9 місяців 2006 р. – К., 2006. – С.8.

6 Зокрема, за 9 місяців 2002 р. кількість поданих заявок від національних заявників становила 1185, від іноземних заявників – 45; за 9 місяців 2003 р. – відповідно 1644 і 102; за 9 місяців 2004 р. – 1296 і 118; за 9 місяців 2005 р. – 1186 і 148; за 9 місяців 2006 р. – 1258 і 276. // Промислова власність у цифрах. Показники діяльності Державного департаменту інтелектуальної власності та ДП «Український інститут промислової власності» за 9 місяців 2006 р. – К., 2006. – С.11.

7 Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України / За ред. В.М. Косака. – К.: Істина, 2004. – С. 405.

8 «Положення про представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного)», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.94 за № 545 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.1997 за № 938 із змінами, внесеними постановами КМУ № 996 від 09.08.2001, № 1183 від 19.08.2002.

9 Наказ Міністерства освіти і науки України № 22 від 22.01.2001 р. «Про затвердження Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель» (Із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН N 154 від 26.02.2004, N 223 від 14.04.2005) // Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2001 р. за N 173/5364.

10 Наказ Міністерства освіти і науки «Про затвердження Правил розгляду заявки на винахід та заявки на корисну модель» N 197 від 15.03.2002 // Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2002 р. за N 364/6652.

11 Наказ Міністерства освіти і науки № 291 від 12.04.2001 «Про затвердження Положення про Державний реєстр патентів України на винаходи» // Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2001 р. за N 379/5570 (з наступними змінами).

12 Наказ Міністерства освіти і науки № 469 від 20.06.2001 «Про затвердження Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі» // Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 липня 2001 р. за N 558/5749 (з наступними змінами).

13 Наказ Міністерства освіти і науки України № 110 від 18.02.2002 р. «Про затвердження Правил складання та подання заявки на промисловий зразок» (Із змінами, внесеними згідно з Наказами МОН N 750 від 11.11.2003, N 5 від 11.01.2006) // Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 березня 2002 р. за N 226/6514.

14 Наказ Міністерства освіти і науки N 198 від 18.03.2002 «Про затвердження Правил розгляду заявки на промисловий зразок» // Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2002 р. за N 313/6601

15 Наказ Міністерства освіти і науки № 290 від 12.04.2001 «Про затвердження Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки» // Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2001 р. за N 378/5569 (з наступними змінами).

16 Судові експертні дослідження обєктів інтелектуальної власності проводяться атестованими судовими експертами, внесеними до Державного реєстру атестованих судових експертів, що ведеться Міністерством юстиції України. Сьогодні в Україні судові експертизи об’єктів інтелектуальної власності здійснюються судовими експертами, що працюють у складі спеціалізованих установ Міністерства юстиції України (науково-дослідних інститутів та центрів судових експертиз), в НДІ інтелектуальної власності АПрН України, а також судовими експертами, що не працюють у складі спеціалізованих державних установ.

87