Глава 18. Захист прав авторів і патентовласників

§ 1. Загальні поняття про форми і способи захисту прав авторів і патентовласників

Під захистом прав та законних інтересів авторів і патентовласників розуміють передбачені законом заходи по їх визнанню та поновленню, припиненню їх порушення, а також застосування до правопорушників заходів юридичної відповідальності авторів і патентовласників

Захист прав та законних інтересів авторів і патентовласників реалізується через механізм захисту, що становить систему форм, способів та засобів діяльності відповідних юрисдикційних органів і заінтересованих осіб, яка спрямована на визнан­ня та поновлення порушених прав, припинення порушення прав і законних інтересів авторів і патентовласників та на застосування до правопорушників заходів державного примусу.

Виходячи з цього визначення, можна виділити наступні елементи механізму захисту:

а) норми права: матеріальні – закріплюють права та обов'язки авторів і патентовласників, повноваження держав­них органів, що надають правову охорону об'єктам патентного права та здійснюють захист прав заінтересова­них суб'єктів, визначають юридичний склад правопорушень у сфері патентного права та заходи державного при­мусу до правопорушників; процесуальні – встановлюють по­рядок розгляду спорів, винесення щодо них рішень та ухвал, порядок оскарження та перегляду прийнятих рішень, вико­нання рішень, форми, способи і засоби діяльності відповідних державних органів і заінтересованих осіб щодо здійснення захисту патентних прав;

б) суб'єкти захисту (автори та патентовласники) – юридичні та фізичні особи, чиї права охороняються та захищаються;

в) юрисдикційні органи держави, які правомочні розглядати спори з правовідносин патентного права та приймати щодо них обов'язкові до виконання рішення про визнання та поновлення порушеного права, припинення його порушення, застосування до правопорушників заходів державно­го примусу.

Захист авторів і патентовласників здійснюється шляхом застосування визначених у законі відповідних форм захисту.

У сфері промислової власності існують дві основні форми захисту прав: юрисдикційна та неюрисдикційна. Згідно із законодавством України захист прав у сфері промислової власності здійсню­ється переважно в юрисдикційній формі, тобто шляхом звернення до державних органів, що уповноважені розглядати справи про правопорушення у сфері інтелектуальної власності та виносити по них обов'язкові для виконання рішення.

У свою чергу юрисдикційна форма захисту охоплює адміністративний та судовий порядки розгляду справ та застосування передбачених законом заходів захисту. У науковій літературі та правозастосовчій практиці адміністративний порядок розгляду справ визначається як спеціальна форма, що застосовується як виняток із загального правила у випадках, безпосередньо передбачених законом (наприклад, діяльність Апеляційної Палати Державного департаменту інтелектуальної власності по роз­гляду спорів, що виникають з приводу видачі охоронного доку­менту – патенту або свідоцтва). Загальна форма захисту пов'язується з діяльністю судів загальної юрисдикції (наприклад спори про встановлення або визнання авторства).

Захист прав та інтересів авторів і патентовласників може також здійснюватися й у неюрисдикційній формі. Це – самостійні дії фізичних та юридичних осіб із захисту своїх порушених прав на об`єкти промислової власності без звернення по допо­могу до державних або інших компетентних органів. У цьому випадку припинення правопорушення здійснюють самі заінтересовані особи.

Механізм захисту прав та законних інтересів авторів і патентовласників характеризується не лише формою, а й засобами захисту. Ці останні – закріплені законом матеріально-правові засоби примусового характеру, за допомогою яких поно­влюються (визнаються) права, що порушувалися чи заперечува­лися, та справляється вплив на порушника суб'єктивних прав.

Необхідною складовою механізму захисту, що знаходить своє відповідне закріплення в нормах національного законодавства, є способи захисту прав на об’єкти промислової власності. Це комплекс за­ходів, що їх самостійно (добровільно) здійснюють порушники чи примусово – уповноважені державні органи та які спрямовані на припинення порушення або відновлення (визнання) порушених суб'єктивних прав авторів і патентовласників.

Способи захисту прийнято розрізняти у залежності від юрисдикційних органів, що здійснюють захист, та галузевої приналежності норм права, що їх передбача­ють, а саме: цивільно-правовий, кримінально-правовий та адміністративно-правовий захист.

Способи захисту прав і законних інтересів авторів і патентовласників, що розглядаються в судовому порядку (в судах загальної юрисдикції, господарських і третейських судах), поділяються на цивільно-правові та кримінально-правові.

Цивільно-правові способи захисту прав є передбаченими законом матеріально-правовими заходами примусового характеру, за допомогою яких здійснюється визнання або відновлення порушених прав та інтересів авторів об'єктів промислової власності або власників прав на них, припинення порушень, а також майновий вплив на порушників.

Основна мета цивільно-правової відповідальності – не покарання за недотримання встановленого правопорядку, а відшкодування заподіяної шкоди. Нарівні з цивільно-правовими способами захисту прав на об`єкти промислової власності законодавство України передбачає також кримінально-правову відповідальність за деякі порушення цих прав. Кримінально-правова відповідальність відрізняється від цивільно-правової тим, що порушник несе відповідальність перед державою, а не безпосередньо перед автором або власником прав на об'єкт промислової власності.

Іншим способом захисту промислової власності є адміністративно-правовий спосіб захисту – це передбачені законом заходи примусового характеру, що застосовуються ор­ганами виконавчої влади, за допомогою яких здійснюється відновлення (визнання) порушених прав суб'єктів права інте­лектуальної власності, припинення порушень, а також майно­вий вплив на порушників.

Питання про застосування тих або інших способів захисту прав вирішується передусім у залежності від характеру порушених прав шляхом:

- визнання цих прав;

- відновлення положення, що існувало до порушення права, і припинення дій, що порушують право;

- присудження до виконання обов'язків у натурі;

- стягнення з особи, що порушила право, заподіяних збитків та отриманих прибутків шляхом припинення або зміни правовідношення.

За своїм змістом способи захисту, що застосовуються при юрисдикційній та неюрисдикційній формах, подібні, проте відрізня­ються між собою за характером впливу на правопорушників. Так, при судовому або адміністративному порядку розгляду спорів, що виникають із правовідносин у сфері промислової власності, за законодавством України можуть бути використані такі способи захисту: припинення порушень суб'єктивних прав; відновлення порушених прав; відшкодування завданих майно­вих і немайнових збитків; попередження порушень суб'єктив­них прав. Усі ці способи захисту є засобами державного впливу із притаманними їм ознаками державного примусу.

Неюрисдикційні способи захисту теж включають припинення пору­шень суб'єктивних прав, відновлення порушених прав, відшко­дування завданих майнових і немайнових збитків. За своїм змістом та наслідками вони подібні до способів захисту, що за­стосовуються при юрисдикційній формі захисту, проте не ви­ступають способами державного впливу, а існують на рівні мо­ральних унормувань і забезпечуються, відповідно, не силою державного примусу, а переконанням.

Порядок захисту прав – це застосування відповідними органами в рамках певної процедури відповідних способів захисту. Існує особливий порядок захисту прав на об'єкти промислової власності, коли поданню позову автора в суд має передувати звертання до адміністративного органу.