- •Практичні завдання (виконуються у міжсесійний період, після того, як студенти прослухали курс лекцій з історії античної літератури)
- •Завдання|задавання| 2.
- •Лосєв о.Ф. Принципи стилю Гомера||||
- •Завдання|задавання| 3.
- •Завдання 4.
- •Завдання 5.
- •Завдання 6.
- •Содомора а. Дві барви часу Публія Овідія Назона
- •Завдання 7.
- •Топоров в. Еней – людина долі
- •Творчі завдання (підлягають обов`язковому виконанню у міжсесійний період).
- •Література
- •Хрестоматії, Словники античності
- •Літературознавчі словники, довідники, енциклопедії
- •Наукові джерела з окремих питань курсу
- •Консультація
- •Хрестоматійний додаток
- •Лірика Давньої Греції
- •Алкей (кінець VII початок VI ст. До н. Е.)
- •Гай Валерій Катулл (близько 87-54 до н. Е.)
- •До Лесбії (V)
- •До Лесбії (VII)
- •Поет про себе (VIII)
- •До Фурія та Аврелія (XII)
- •Про Лесбію (lхх)
- •Розподіл балів за видами та формами роботи
Лірика Давньої Греції
Архілох (середина VІІ ст. до н.е.)
* * *
Серце, серце! Біди люті звідусіль тебе смутять –
Ти ж відважно захищайся, з ворогами позмагайсь.
Хай на тебе скрізь чатує ворожнеча – завжди будь
Непохитне. Переможеш — не хвались відкрито цим,
Переможене – удома в самотині стримуй плач.
Радість є – радій не надто, є нещастя – не сумуй
Понад міру. Вмій пізнати зміни в людському житті.
Переклад Г. Кочура
* * *
Смуток, Перікле, довкола запав, не зазнає сьогодні
Втіхи ніхто з громадян, місто – в скорботі тяжкій;
Скільки прекрасних людей, розколихане бурею море
Вкрило! Від болю та сліз наші серця водночас
Мовби набрякли. І все ж од нестерпної туги, мій друже
Засіб дали нам боги – стійкість незламну душі.
Лихо по черзі спадає на кожного: от і над нами
Нині простерлось воно, нас до живого дійма,
Завтра страждатимуть інші; тож годі! Згадайте, нарешті
Хто ви, й слізливим жінкам жалощі й тугу лишіть!
Переклад А. Содомори
* * *
Всі шляхи богам відкриті: часто з чорної землі
Піднімають тих, що впали під ударами біди,
Часто горді й самопевні мов підкошені падуть,
І тоді за лихом лихо гне їм спину і вони
Жебраками йдуть по світу без мети і без думок.
Алкей (кінець VII початок VI ст. До н. Е.)
* * *
Зевса-батька й Леди сини могутні,
Ви, брати святі Полідевк і Кастор,
Край Пелопа кинувши, нам з'явіться,
Серцем прихильні.
Вітром вас несуть бистроногі коні
Серед хвиль морських, по землі широкій,
Ви мчите туди, де грозить людині
Смерть кровопійна.
Ось, злетівши з хвиль на високу щоглу,
Спалахом ясним у пітьмí майнули,
Чорному судну ви у ніч буремну
Шлях освітили.
* * *
Досить, кажуть, бід на Пріама спало
I на рід його через твій, Єлено,
Злочин, як спалив Іліон священний
Зевс-громовержець.
Не з такою в колі богів весілля
Еакід справляв, а з палат Нерея
В дім Кентавра він заманив любов'ю
Дівчину ніжну.
Так колись Пелей на дівочім стані
Пояс розв'язав, і жаданим шлюбом
Поєднався він і дочка найкраща
Бога Нерея.
Рік минув — родився півбог безстрашний,
Син білявий в них, жеребців погонич,
А з вини Єлени в боях фрігійці
Кров'ю стікали.
Переклад А. Содомори
Сапфо (середина VІ ст. до н.е.)
«Барвношатна владарко, Афродіто…»
Дочко Зевса, підступів тайних повна,
Я молю тебе, не смути мені ти
Серця, богине.
Але знов прилинь, як колись бувало:
Здалеку мої ти благання чула,
Батьківський чертог кидала й до мене,
На колісниці
Золотій летіла ти. Міцнокрила
Горобина зграя, її несучи,
Над землею темною, наче вихор,
Мчала в ефірі.
Так мені являлася ти, блаженна,
З усміхом ясним на лиці безсмертнім:
«Що тебе засмучує, тривожить,
Чом мене кличеш?
І чого бажаєш бентежним серцем,
І кого схилити Пейто повинна
У ярмо любовне тобі? Зневажив
Хто тебе, Сапфо?
Хто тікає – скрізь піде за тобою,
Хто дарів не взяв – сам дари нестиме,
Хто не любить нині, полюбить скоро,
Хоч ти й не схочеш...»
О, прилинь ізнов, од нової туги
Серце урятуй, сповни, що бажаю,
Поспіши мені, вірна помічнице,
На допомогу.
Переклад Г. Кочура
* * *
До богів подібний мені здається
Той, хто біля тебе, щасливий, сівши,
Голосу твого ніжного бриніння
Слухає й ловить
Твій принадний усміх; від нього в мене
Серце перестало б у грудях битись;
Ледве я побачу тебе – і слова
Мовить не можу.
І язик німіє одразу, й прудко
Пробігає пломінь тонкий по тілу,
В вухах чути шум, дивлячись, нічого
Очі не бачать.
Блідну і тремчу, обливаюсь потом,
Мов трава пожовкла, безсило никну;
От іще не довго – й, здається, має
Смерть надлетіти...
Переклад Г. Кочура
* * *
Жереб мені
Випав такий:
Серцем палким
Любити
Ласку весни,
Розкіш, красу
Сонця ясне
Проміння.
Переклад А. Содомори
Анакреонт (середина VІ ст. до н.е.)
* * *
Принеси води, юначе, і вина подай швиденько
І вінки духмяні з квітів, щоб з Еротом поборотись.
Ну же, пиймо не як скіфи, що без пісні сидять тихо.
Не люблю я нудьгувати: на бенкеті з вином разом
Давай пісню, серцю милу.
Про Ерота, що пов 'язки із пахучих носить квітів,
Пісню буду я співати: він володар над богами
Й людей також підкоряє.
Переклад В. Маслюка
* * *
Здотоволосий Ерот мене
Знову поцілив пурпурним м'ячем –
Дівчину в барвних сандалях тепер
Каже мені забавляти.
Лиш запишалося кляте дівча, –
З Лесбосу славного родом воно, –
Та й, осміявши мою сивину,
Іншому звабно моргає.
Переклад А. Содомори
* * *
Дай мені Гомера ліру Без струни, що зве до бою, Принеси глибокий келих
І ті приписи, що кажуть,
Як з вином змішати воду.
Вип 'ю трохи – й затанцюю,
І, забувши про повагу,
Струн торкнуся, заспіваю
Голосну застольну пісню.
Дай мені Гомера ліру
Без струни, що зве до бою.
Переклад А. Содомори
