1.2 Предмет конституційного права

У цілому на початку XX ст. категорія «предмет конституційного права» залишалася малодослідженою, оскільки тогочасні конституції не охоплювали своїм правовим регулюванням всієї системи суспільних відносин, які нині традиційно виступають предметом цієї галузі права. Так, відомий німецький учений Г. Еллінек писав: «Багато конституцій зовсім не містять всього конституційного права в його матеріальному змісті. Одні конституції дають точні визначення відносно виборчого права і порядку парламентської процедури, а інші відносять це визначення до сфери звичайного законодавства... Важливі та несуттєві визначення нерідко поставлені в конституції по­ряд одне із одним, між тим як з іншого боку іноді найважливіше по­ложення про державну організацію доводиться шукати у звичайному законодавстві. Великі держави мають лаконічні конституції, а дрібні — надмірно просторові конституційні хартії»¹. Тобто складність визначення предмета тогочасного конституційного права багато в чому зумовлювалася недосконалістю його об'єктивізації в конституціях й інших конституційних актах.

За радянської доби, в 1918—1936 рр., проблемам предмета консти­туційного права не приділялося належної уваги. Лише після прийняття Конституції СРСР 1936 р. та конституцій союзних республік, у то­му числі й Конституції УРСР 1978 р., дискусії щодо сутності та змісту предмета державного (конституційного) права набули актуальності.

Офіційна доктринальна точка зору щодо предмета радянського державного права була висловлена А. Я. Вишинським, який вважав, що таким слід вважати суспільні відносини, що регулюються правовими нормами й інститутами, які відображають, закріплюють і розвивають державний і суспільний лад, систему громадських і державних установ, принципи їх взаємовідносин, обсяг їх прав і обов'язків, методи їх діяльності, а також суспільні відносини, що регулюються різними публічно-правовими інститутами, які визначають права і обов'язки як у їх взаємовідносинах із суспільством і державою, так і в їх взаємозв'язку між собою². Таке визначення предмета державного (конституційного) права, з одного боку, розширювало коло суспіль­них відносин, що регулюються цією галуззю права, а з другого — надмірно гіперболізувало предмет цієї галузі права. Тенденція до

¹ Еллинек Г. Общее учение о государстве. — СПб., 1903. — С. 354-355. Советское государственное право. — М., 1938. — С. 86.

21

Розділ I. Конституційне право як галузь права в системі права України

широкого розуміння кола суспільних відносин, що є предметом держав­ного (конституційного) права, зберігалася впродовж всього радянсь­кого періоду становлення і розвитку конституційного права.

Інший видатний радянський вчений I. П. Трайнін вважав, що радянське державне право регулює правовідносини, пов'язані з суспільним та державним ладом СРСР, формами, функціями і прин­ципами діяльності радянської держави, похідними від суверенних прав трудящих, основними правами і обов'язками громадян СРСР¹. Існували й інші думки щодо предмета державного (конституційного) права. Зокрема, М. А. Арджанов вважав, що предмет цієї галузі права охоплює суспільні відносини у сфері соціально-політичної основи держави, побудови, компетенції і форми утворення органів держави, форми участі має в управлінні державою тощо².

Після Другої світової війни офіційну позицію щодо предмета ра­дянського державного права висловив А. I. Денисов, який вважав, що «предметом державного права є політична надбудова, точніше — радянська влада як влада трудящих міста і села і державний устрій СРСР. У центрі державного права стоять організація і основні принципи діяльності органів державної влади, органів державного управління, суду і прокуратури»³. Тією чи іншою мірою схожих поглядів на предмет радянського державного (конституційного) права дотримувалися й інші радянські правознавці (С. О. Голунський, Г. С. Гурвич, М. Г. Кириченко, В. Ф. Коток, I. Д. Левін, А. I. Лєпьошкін, С. М. Равін, М. С. Строгович, С. С. Студєнкін та ін.).

Зокрема, В. Ф. Коток вважав, що предметом радянського держав­ного права слід вважати суспільні відносини, які визначають основні риси соціально-економічної системи і політичної організації ра­дянського суспільства, та виражають суверенітет радянського народу і радянської нації⁴. С. М. Равін, розвиваючи погляди В. Ф. Котока, ще більше розширював коло суспільних відносин, які слід було вважати предметом радянського державного права. Він відносив до таких правовідносин суспільні відносини у сфері організації державної влади,

¹ Трайнин И. П. О содержаний и системе государственного права // Советское государство и право. — 1939. — № 3. — С. 36.

² Аржанов М. А. О принципах построення системьі советского социалистического права // Советское государство и право. — 1939. — № 3. — С. 31.

³ Денисов А. И. Теория государства и права. — М., 1948. — С. 415.

⁴ Вопроси советского государственного права. — М., 1959. — С. 51.

22