1.3 Метод конституційного права

Схожої точки зору дотримується й О. О. Кутафін, який писав, що конституційно-правове регулювання суспільних відносин грунтується на владно-імперативних засадах, конституційне право перед-бачає у багатьох випадках можливість виникнення конституційно-правових відносин, сформованих на засадах юридичної рівності сторін. На думку О. О. Кутафіна, саме такі відносини виникають між Російською Федерацією та и суб'єктами, між суб'єктами Російської федерації тощо¹. А. О. Безуглов і С. О. Солдатов також дотримуються точки зору, що методам конституційного права властиве органічне поєднання імперативних і диспозитивних методів правового регулю­вання із переважанням перших².

Так, на думку Б. О. Страшуна, для державного (конституційного) права властиві методи зобов'язання, заборони, дозволу та ін. Хоча в цілому цій галузі права властиві методи, що Грунтуються на владно-імперативних засадах³.

На думку В. В. Лазарева, існують різні методи конституційного права. До них можна віднести методи встановлення прав, покладення обов'язків і відповідальності, дозволу, заборони і т. д.⁴. Російські вчені називають й інші загальні методи конституційно-правового ре­гулювання, розширюючи їх номенклатуру за рахунок виявлення за-гальною теорією нових методів права в цілому.

Більша увага приділялася дослідженню методів конституційного права в Україні. Перші дослідження цієї актуально'! проблеми припа-дають на серєдину 90-х рр. XX ст., коли розробники проектів Консти-туції України постали перед проблемою вибору оптимальної моделі конституційно-правового регулювання суспільних відносин, які мала встановлювати, регулювати та охороняти нова Конституція України.

Здобутки радянської державно-правової науки щодо методів регу­лювання суспільних відносин у сфері державного (конституційного) права не могли задовольнити теоретичні та практичні потреби творців Конституції України, оскільки в незалежній Україні голо-вним суб'єктом проголошувалася не держава, а народ України, що

Кутафин О. Е. Предмет конституционного права. — М., 2001. — С. 43.

Безуглов А. А., Солдатов С. А. Конституционное право России: Учеб.: В 3 т. — Т. 1. — М., 2001. —С. 16.

Конституционное (государственное) право зарубежньіх стран: Учеб.: В 4 т. — ^т- 1-2 / Отв. ред. Б. А. Страшун. — М., 1995. — С. 3-4. * Конституционное право: Учеб. / Отв. ред. В. В. Лазарев. — М., 1999. — С. 15.

2 6-200 ' 33

Розділ I. Конституційне право як галузь права в системі права України

потребувало пошуку нових способів регулювання найважливіших відносин у суспільстві та державі.

Результати пошуків нових методів регулювання конституційно-правових відносин в Україні спряли відповідним науковим дослі-дженням. Уперше в науці конститущйного права незалежної України методи конституційно-правового регулювання були досліджені В. Ф. Мелащенком, який вважав, що сутність, структурні та функ-ціональні особливості методу правового регулювання визначаються характером та специфікою предмета конститущйного регулювання.

В. Ф. Мелащенко вважав, що за допомогою конституційно-право­вого регулювання закріплюються не всі, а найголовніші, кардинальні принципи і положення, які визначають зміст і основні напрями роз-витку суспільства. Інтегративна роль методу конституційного права полягає в тому, щоб об'єднати волю народу України в єдине ціле, спрямовуючи їі на досягнення мети і завдань, які стоять перед ними¹.

Пріоритетна роль серед методів конституційного права, на думку В. Ф. Мелащенка, належить методу безпосереднього конституційно­го закріплення суспільних відносин, що є предметом конституційно­го права. Водночас конституційному праву властиві й інші методи встановлення і застосування норм конституційного права. Вибір цих методів насамперед залежить від того, які конституційно-правові відносини регламентуються: загальні чи конкретні. При виникненні загальних відносин і правових станів застосовуються методи декла-рацій, встановлення принципів, мети і завдань організації та діяль-ності суб'єктів конституційного права. При регулюванні конкретних видів конституційно-правових відносин можуть застосовуватися й інші методи, наприклад, метод безпосереднього конституційного нормозакріплення, метод позитивного зобов'язання, метод дозволу, метод заборони, метод регламентування структури тощо².

Втім В. Ф. Мелащенко констатував, що в конституційно-правово-му регулюванні переважає метод імперативного, централізованого регулювання, при якому відносини між суб'єктами права грунтують-ся на засадах субординації тобто підпорядкування одного суб'єкта іншому. I це не випадково, оскільки об'єктом конституційного право­вого впливу є основоположні відносини владарювання народу Ук-

¹ Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України: Курс лекцій. — К., 1995. — С. 14.

² Там само. — С. 15.

34