1. Діагноз проблеми включає наступні підетапи:

виявлення та опис проблемної ситуації (означає усвідомлення протиріччя між змінами у середовищі функціонування організації та її можливостями забезпечити за таких умов досягнення своєї мети);

встановлення мети вирішення проблемної ситуації (визначення бажаного кінцевого результату вирішення проблемної ситуації);

ідентифікація критеріїв прийняття рішення (визначення ознак, на підставі яких буде проводитись оцінка вирішення проблемної ситуації, а також упорядкування цих ознак за ступенем важливості).

2. Накопичення інформації про проблему означає збирання й обробку різноманітних відомостей щодо проблеми, яка розглядається. Якість вирішення проблеми залежить від якості інформації про неї. Якість інформаційних матеріалів у свою чергу оцінюється за допомогою таких критеріїв:

1) об’єктивність – це інтегральний критерій, який поєднує у собі наступні часткові критерії:

повнота інформації (наявність відомостей, включаючи суперечливі, які необхідні та достатні для прийняття рішення);

точність інформації (ступінь відповідності інформації оригіналу);

несуперечливість інформації (окремі частини однієї і тієї самої інформації не мають суперечити одна одній);

переконливість інформації (доведеність, достовірність інформації);

2) лаконічність – стислість та чіткість викладення інформації (досягається за рахунок високої згорнутості інформації без втрати її необхідної повноти);

3) актуальність – відповідність інформації об’єктивним інформаційним потребам;

4) своєчасність – здатність задовольняти інформаційну потребу у прийнятний для виконання строк;

5) комунікативність – властивість інформації бути зрозумілою для адресата.

3. Розробка альтернативних варіантів означає розробку, опис та складання переліку усіх можливих варіантів дій, що забезпечують вирішення проблемної ситуації.

Складність управління і полягає в опрацюванні щонайповнішої сукупності альтернатив, яка містить всі допустимі варіанти дій для досягнення встановленої мети. З іншого боку, збільшення кількості альтернатив ускладнює, збільшує вартість і розтягує у часі процес прийняття рішень. Тому обґрунтоване зменшення кількості альтернатив є фактором підвищення ефективності процесу прийняття рішень. В процесі розробки альтернатив з метою обмеження їх кількості необхідно враховувати наступні вимоги до них: взаємовиключеність альтернатив – випливає з визначення категорії “прийняття рішення” як акту вибору. Однозначний вибір можливий лише за умови, коли альтернативи виключають одна одну; забезпечення однакових умов опису альтернатив: часових, ресурсних, зовнішніх тощо (однакових “стартових” умов для кожної альтернативи).

4. Оцінка альтернативних варіантів

5. Прийняття рішення. На цьому етапі здійснюється порівняння альтернатив за очікуваними ефектами їх реалізації та вибір кращої альтернативи на підставі критеріїв, ідентифікованих на етапі діагнозу проблеми.

40. Зовнішні джерела фінансування бібліотек.

Останнім часом традиційним напрямком інноваційної діяльності для бібліотек різного рівня в Україні став пошук позабюджетних джерел фінансування. В умовах економічної нестабільності закладам культури гарантоване мінімальне фінансування з державного бюджету, в основному на заробітну плату та часткову оплату комунальних послуг. Асигнування на придбання літератури, предметів бібліотечної техніки, передплату або не надходили зовсім, або отримувались в незначній кількості. Тому питання про допоміжне ресурсозабезпечення для книгозбірень є дуже актуальним. Ведучи пошук альтернативних джерел, бібліотеки були змушені використовувати маркетингові підходи, а саме6 технологію фандрейзингу.

Всі потенційні джерела позабюджетного фінансування фахівцями умовно поділяються на дві групи: внутрішні (використання власних можливостей) та зовнішні (залучення сторонніх коштів). Основу першої групи складають кошти, отримані бібліотеками за рахунок надання платних послуг. Доцільність їх використання бібліотечними закладами у свій час активно дискутувалась у професійній пресі. Останніми роками платні послуги, доповнюючи основне безкоштовне обслуговування, все ширше використовуються бібліотеками України. (П О С Т А Н О В А Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності)

Друга група альтернативних джерел фінансування базується на благодійницькій діяльності. Рух благодійництва в країні поступово відроджується. Створено Лігу Українських меценатів, формується правова база взаємовідносин бібліотек з благодійниками. У Законі України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" (стаття 26) зазначено, що "додаткове фінансування бібліотек може здійснюватись за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, у тому числі іноземних, за рахунок коштів, одержаних бібліотеками від господарської діяльності, надання бібліотеками платних послуг, пожертвувань та інших джерел, не заборонених законодавством". (1) Закон України "Про благодійництво та благодійні організації (1997) визначає специфічні форми благодійності: меценатство і спонсорство, а саме: "меценатство - добровільна безкорислива діяльність фізичних осіб у матеріальній, фінансовій та іншій підтримці набувачів благодійницької допомоги; спонсорство - добровільна безприбуткова участь фізичних осіб у матеріальній підтримці і благодійній діяльності з метою популяризації свого імені (назви), торгової марки тощо". (2) З метою заохочування благодійності згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" 4% прибутку підприємств, переданих на культуру, не оподатковуються. Ці кошти отримують місцеві виконкоми і спонсують заходи, що організуються місцевою владою. Тому така співпраця є дуже вигідною для бібліотек. Більшість бібліотек шляхом розширення сфери платних послуг намагаються використати в першу чергу власні можливості. Як правило, це послуги, які не гарантуються державою і потребують додаткових витрат часу та праці фахівців бібліотеки, а також прибібліотечні або "сервісні" послуги, які надаються бібліотекою, але не є її функціями (ксерокопіювання, гуртки іноземних мов тощо). Все активніше використовуються бібліотеками України зовнішні джерела фінансування. Це, як правило, благодійницька допомога. Аналіз діяльності бібліотек свідчить, що основними ланками благодійності є:

- гранти - передача на конкурсній основі безповоротних цільових фінансових коштів;

- дарунки, пожертвування;

- публічні акції по збиранню коштів;

- створення Рад піклувальників, тобто комплексна організаційна та фінанс. підтримка бібліотек.

Залучення благодійницьких коштів деякі бібліотеки розпочали зі створення власних благодійних фондів. Це дає можливість звертатись за допомогою до різних організацій, комерційних структур та ін. установ. Міжнародні фонди стали вагомим зовнішнім джерелом отримання коштів у вигляді грантів. Як відомо, гранти надаються під конкретну ідею, за конкурсом проектів.

Дуже повільно і важко впроваджується така форма благодійництва як спонсорство. Відомо, що ця допомога не безкорислива, вона передбачає рекламу або популяризацію спонсора.

Тісні контакти з органами місцевого самоврядування дають позитивні результати.

Залучення до фонду бібліотеки видань за рахунок дарунків. Одним із суттєвих джерел поповнення книжкового фонду є благодійні дарунки від користувачів.