1. Сутність поняття «менеджменту».

Менеджмент - це управління виробництвом або комерцією; сукупність принципів, методів, коштів і форм управління, що розробляються і що застосовуються з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку.

Сучасний менеджмент включає дві невід'ємні частини: теорію керівництва; практичні способи ефективного управління, або мистецтво управління.

Менеджмент це:

систематизована сукупність теоретичних і практичних знань про керування соціотехнічними системами; ієрархія керування, адміністративні одиниці, спеціалісти й інші виконавці;

влада і мистецтво керівництва. Це авторитет посади, авторитет менеджера, обов'язки підлеглих виконувати його розпорядження;

засіб і манера спілкування з людьми під час проведення ділових нарад,переговорів, телефон. розмов та інше;

адміністративні уміння та навички керівника, що дозволяють йому організувати ефективну роботу апарату керування;

сукупність принципів, методів, засобів і форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності.

У нашому контексті менеджмент - це спеціально організоване управління галуззю культури і закладами, що складають її систему, для досягнення визначеної цілі і підвищення ефективності як системи в цілому, так і її окремих елементів.

При цьому, під керуванням ми розуміємо процес планування, організації, керівництва, мотивації і контролю роботи співробітників організації для досягнення визначених цілей.

2. Склад управлінської діяльності та її основні форми.

Управлінську діяльність можна визначати як сукупність вироблених істор. досвідом, науковим пізнанням і талантам людей навичок, умінь, способів, засобів доцільних вчинків і дій людини в сфері управління.

Управлінська діяльність відрізняється інтелектуальним змістом, оскільки завжди спрямована на вироблення, прийняття і практичну реалізацію управлінських рішень, покликаних змінити стан суспільних процесів, свідомість, поведінку і діяльність людей. Головний її сенс - отримання нової якості керуємого процесу, що неможливо без серйозних творчих зусиль.

За своїм предметом управлінська діяльність є інформаційною оскільки пов'язана з отриманням, осмисленням, систематизацією, збереженням та використанням інформації, насамперед управлінської.

Управлінська діяльність багатогранна за своїми проявами. Це і люди, і знання, й інформація, і технічні засоби, які утворюють складне комплексне явище .

В державному управлінні важливого значення набувають форми управлінської діяльності - зовнішні, постійно й типізовано фіксуємі прояви практичної активності державних органів по формуванню та реалізації управлінських цілей і функцій та забезпеченню їх власної життєдіяльності.

Розрізняють правові, організаційні, організаційно-правові форми державно-управлінської діяльності.

За посередництвом правових форм фіксуються управлінські рішення і дії, що мають юридичний зміст (установлення та застосування норм права);

Організаційні форми пов'язані зі здійсненням певних колективних або індивідуальних дій (оперативно-організаційні, матеріально-технічні операції). В управлінській практиці використовуються такі організаційні форми, як сесії, засідання, наради, конференції, оперативки тощо.

Організаційно-правові форми констатують той факт, що в органах державної влади більшість правових форм є юридично коректними тільки у випадку їх прийняття через встановлені організаційні форми. Так, організаційні процедури діють відповідно до регламентів при прийнятті правових актів органами державної влади.