Практична частина

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Чому текст має такий заголовок? Визначте, до якого стилю і жанру мовлення його можна віднести? Які мовні особливості стилю Ви спостерігаєте? Геній України

Шевченко мав сильних попередників в українській літературі, але незважаючи на це, він став її справжнім основоположником. Справа не тільки в тому, що в поезії Шевченка заграла всіма тонами звучна і ніжна українська мова. Справа не тільки в тому, що Шевченко ствердив і виховав національну гідність українського народу. Справа не тільки в тому, що Шевченко нагадує своїм універсальним талантом (він був живописцем, драматургом, прозаїком, гравером, філософом, критиком і передовсім—геніальним поетом) таких людей, як Леонардо да Вінчі. Справа насамперед в тому, що завдяки Шевченкові українською мовою були написані твори, які мають як з естетичного, та із ідейного боку світове значення. Тут неможливо не згадати слів Франка, які найточніше визначають суть Шевченка — мислителя і творця: «Він є немов великий факел з українського воску, що світиться найяснішим і найчастішим вогнем європейського поступу...»

Ставши класиком України, Шевченко став «класиком для всіх народів» (Луї Арагон)... Шевченко зробив для української літератури те, що Пушкін для російської, Гете для німецької, Шекспір для англійської Ні, більше. Він підніс українське письменство до рівня загальнолюдських ідеалів, і тому ,як представник нації, що не мала своєї державності, став символом не тільки художнього, але й політичного її суверенітету. Шевченко — одне з найбільших прав України на міжнародну повагу. В цьому праві немає жодного образливого слова для інших націй. Воно все, від початку до кінця, написане любов'ю до всіх народів, до всіх людей на Землі...(Д. Павличко).

Д/З: Виконайте вправи на розвиток керованого дихання, запропоновані Г.А.Олійником. Приготуйтеся продемонструвати вправи на занятті.

Вправи на вироблення вмінь керувати роботою дихального апарату.

Вправа 1.

Сядьте рівно, долоню лівої руки покладіть на ділянку тіла між грудною кліткою і животом.

1. Зробіть спокійний, плавний, проціджений через активні пружні губи видих на п-ф. Видих повинен бути тільки в нормі природних потреб і не раптовий, а плавний, ніби ви дуєте на полум'я, а воно не гасне, тільки відхиляється, щоб не дати розслабитися м'язам.

2. Не поспішайте з видиханням. Витримайте паузу настільки, наскільки цього потребує природний процес дихання.

3. Плавно, спокійно, через ніс вдихніть. Не поспішайте із видиханням. Затримайте на секунду повітря.

4. Видихніть на п-ф, але значно довше, ніж на початку вправи. Під час виконання вправи простежте за активним рухом діафрагми. Якщо при вдиханні рука, що лежить на животі, піднімається, а при видиханні опускається,— рух діафрагми активний. Якщо ж піднімання Чи опускання руки маловідчутне — рух діафрагми неактивний і його необхідно посилити. Для цього повітря слід не видихнути, а видмухнути на п-ф і не зразу, а ривками, ніби гасите кілька свічок (2—3). Такий процес можна повторити декілька разів як першу вправу на закріплення надійного руху діафрагми.

Вправа 2.

Станьте рівно, спокійно, м'язів не напружуйте, але й не до кінця розслаблюйте. Для самоконтролю руку покладіть, як у першій вправі.

1. Видих на п-ф.

2. Вдих на рахунок (усно) 1—3 за допомогою активного руху м'язів діафрагми, міжреберних м'язів і косих м'язів живота. Під час повторення таких вправ цей рахунок можна збільшити до 5—6.

3. Затримка на секунду.

4. Видих на п-ф. Повторіть вправу 3—4 рази.

Вправа 3.

1. Проводиться за зразком попередньої з деякими варіантами.

1. Видих на п-ф.

2. Пауза.

3. Вдих на рахунок 1—5.

4. Затримка на рахунок 1—2.

5. Видих на один із звуків ф, с, ш, р, ж, з, х, ц. Вправи проводьте 2—3 рази на день протягом кіль­кох тижнів, аж поки не виробиться навик комбінованого (грудно-черевного) дихання. Не забувайте, що видих повинен бути значно довший за вдих.