Темп мовлення

Одним із дієвих засобів, що допомагають дітям позбутися і иних вад, як мляве або занадто швидке читання, є постій­нії увага до темпу, якого слід дотримуватись, щоб правильно відтворити зображено письменником. Темп мовлення е інтонацій ним засобом виразності. Вибір темну визначається здебільшого змістом, призначенням, задумом висловлювання, а також жанром твору.

Необхідно розширити знання дітей про теми як про одну із важливих комунікативних якостей мовлення, сформувати вміння слухати зміни в темпі, пояснювати їх.

Звісно, весь твір, хоч би й невеликий, в одному темні читається рідко. Тому для перших вправ потрібно брати коротенькі твори або уривки з більших, витримані в одному настрої. Залежно від змісту різні твори слід читати з відповідною швидкістю, тобто у певному темпі: повільному, середньому та швидкому. Най частіше твори читають у середньому темпі. Ті місця, де автор розповідає про подію, що розвивається швидко, або про глибок переживання дійових осіб, читають у пришвидшеному темпі Якщо хочеться щось підкреслити, зосередити па цьому увагу слухачів, або читаємо про подію, що розвивається повільно, чи неквапливу дію героя, то теми уповільнюється.

Стилі мовлення

Стилі різняться залежно від мсти висловлювання.

1. Фупкціоііаяьііо-стилістиянай різновид сучасної україн ської - для нього характерне добирання мовних засобів, що притаманні для певного типу висловлювання. Основні функціональні стилі: 1. Розмовно-побутовий це сукупність мовних засобів, яки ми люди користуються щодня, спілкуючись між собою Для цього стилю характерний особливий словник, у якому можуть бути регіональні слова, нрофссіоналізми, емоційна лексика. Синтаксичні конструкції будуються з недотримав пям порядку слів; речення короткі, неповні, часто зрозумілі на фоні ситуації, відомої для мовців і слухачів; важливу роль відіграє міміка, жести, «мова» тіла. 2.Офіційно діловий :— це сукупність мовних засобів, власти вих мовленню, основною функцією якого є регулювання взаємин між громадянами та державними і громадськими організаціями. Його характеризують такі риси, як: значна кількість абстрактних іменників, серед яких багато від дієслівних; висока частота вживання безособових конструкцій, висловів, що передають категоричність (зобов'язаний, повинні, дозволено, заборонено); чимало загальноприйнятих формул; текст складається за виробленими схемами (пунк­ти, підпункти, параграфи). .'і. Науковий — сукупність мовних засобів, властивих науковим текстам (усним та писемним). Особливістю наукового стилю с точність, орієнтація на логічний виклад інформації. Для нього характерна термінологічна лексика з різних ділянок знань, абстрактна лексика. Речення здебільшого складні. Різновиди наукового стилю:

* науково-популярні тексти;

* шкільна навчальна література;

* навчальна література для вищих навчальних закладів;

* лекції на різні наукові теми тощо.

І. Публіцистичний — це сукупність засобів як інтелекту­ального, так і експресивного мовлення. Основна функція публіцистичного стилю •— інформувати слухача про акту­альні проблеми суспільного життя і певним чином впливати на формування суспільної думки. Різновиди публіцистичного стилю: