- •1 Мета і завдання курсової роботи
- •2 Організація виконання курсової роботи
- •3 Структура і зміст курсової роботи
- •4 Методичні рекомендації з написання окремих розділів курсової роботи
- •4.1 Вступ
- •4.2 Фізико-географічна та економічна характеристика району робіт
- •4.3 Топографо-геодезична вивченість району робіт
- •4.4 Геодезична підготовка проекту геологічних (геофізичних) робіт
- •4.4.1 Розрахунок номенклатури листів карт масштабу
- •1:10 000 Та складання заявки на топографічні карти
- •4.4.2 Геодезична підготовка рекогностування району робіт
- •Підготовка геодезичних даних для виносу в натуру проекту свердловин
- •Визначення площі району робіт
- •Визначення площі ділянки робіт з допомогою палетки
- •Визначення площі ділянки робіт аналітичним способом
- •Побудова поздовжнього профілю місцевості і геологічного розрізу вздовж профільної лінії свердловин
- •Методика окомірної зйомки в околицях свердловин
- •Сучасні геодезичні технології при геодезичному забезпеченні геологічних та геофізичних робіт
- •Висновки
- •Перелік посилань на джерела
- •5. Вимоги до викладу тексту та оформлення пз
- •6. Захист курсової роботи
4.4.2 Геодезична підготовка рекогностування району робіт
Для проведення рекогностування району робіт насамперед потрібно:
визначити прямокутні координати і абсолютні висоти запроектованих свердловин;
визначити дирекційні кути, обчислити істинні, магнітні азимути, румби за магнітними азимутами та горизонтальні кути повороту профільної лінії свердловин.
Прямокутні координати і абсолютні висоти запроектованих свердловин визначають графічним способом по топографічній карті, що додається до завдання. Якщо свердловина розміщена між горизонталями, то її позначка обчислюється за формулами (4.4) та (4.5) [2]:
, (4.4)
, (4.5)
де
- перевищення свердловини над горизонталлю,
м; Н1,
Н2
– позначки суміжних горизонталей,
визначені по карті, м; n
– відстань на карті від точки до
горизонталі з меншою висотою, мм; d
– заложення між суміжними горизонталями,
мм.
До прикладу: при Н2=210 м, Н1=200 м, n=8 мм, d=11 мм, матимемо:
;
і
Hсв=
207,3 м.
Прямокутні координати свердловин та їх висоти (позначки) приведені в таблиці 4.3.
Таблиця 4.3 – Прямокутні координати і висоти запроектованих свердловин.
Свердловини |
Координати, м |
Висота свердловини, м |
|
Х |
У |
||
1 |
6081200 |
4307775 |
210,0 |
2 |
6079225 |
4308300 |
181,9 |
3 |
6076845 |
4308975 |
167,0 |
4 |
6074875 |
4309525 |
133,3 |
Для підготовки рекогностування потрібно визначити дирекційні кути, істинні та магнітні азимути ліній, що з’єднують сусідні свердловини.
Методика визначення дирекційного кута (α) напрямку, заданого на карті:
через точку, в якій запроектована свердловина, проводимо лінію паралельну до осі абсцис (до ліній кілометрової сітки);
прикладаємо нуль транспортира до точки, де помічена свердловина і суміщаємо його нульовий діаметр з проведеною лінією;
за ходом годинникової стрілки відраховуємо кут від північного напрямку лінії, що паралельна осьовому меридіану, до напрямку на суміжну свердловину, беремо відлік по транспортиру і отримуємо значення шуканого дирекційного кута (α).
Залежність між істинним, магнітним азимутами та дирекційним кутом виражається формулами [2,5]:
; (4.6)
, (4.7)
де α – дирекційний кут; δ – схилення магнітної стрілки; γ – зближення меридіанів.
Дирекційний кут та істинний азимут відрізняються між собою на кут, що називають зближенням меридіанів
Кут повороту лінії профіля обчислюємо як різницю відповідних дирекційних кутів.
Значення дирекційних кутів, істинних та магнітних азимутів і кутів повороту лінії профіля заносять у таблицю 4.4.
На основі даних таблиці 4.4 складають короткий висновок про призначення та використання отриманих орієнтуючих кутів в процесі рекогностувальних робіт на місцевості.
Підготовка геодезичних даних для виносу в натуру проекту свердловин
Для виносу в натуру свердловини полярним методом потрібно визначити два розпланувальні елементи: горизонтальний кут (β) і похилу відстань (Д) від найближче розташованого пункта ДГМ до запроектованої свердловини.
Таблиця 4.4 – Орієнтування напрямків між суміжними свердловинами.
Номер свердло-вини |
Дирекцій-ний кут, α |
Азимут |
Кут повороту лівий, β |
||
істинний |
магнітний |
обчислений |
виміряний |
||
Довга |
3540 00 |
3510 39’ |
3450 24’ |
|
|
1 |
90 45’ |
100 00’ |
|||
1640 15’ |
1610 54’ |
1550 39’ |
|||
2 |
1080 15’ |
1800 00’ |
|||
1640 00’ |
1610 39’ |
1550 24’ |
|||
3 |
1790 00’ |
1790 30’ |
|||
1650 00’ |
1620 39’ |
1560 24’ |
|||
4 |
2330 45’ |
2340 00’ |
|||
1110 15’ |
1080 54’ |
1020 39’ |
|||
п.п. 105 |
|
|
|||
Горизонтальний кут (β) визначається за різницею дирекційних кутів відповідних напрямків.
Горизонтальне проложення (горизонтальну відстань до запроектованої свердловини) обчислюють за наступними формулами [2,5]:
,
(4.8)
де S – горизонтальне проложення; Δх і Δу – приростки координат; α – дирекційний кут.
Попередньо визначаємо румб (α/) і відповідний до нього дирекційний кут (α) за формулами зв’язку [2], розв’язуючи обернену геодезичну задачу між відповідними пунктами :
tg
α/=
. (4.9)
Як приклад, розрахунки розпланувальних елементів для виносу в натуру свердловин 3 і 4 полярним способом приведено в таблиці 4.5.
За отриманими елементами та розпланувальним кресленням приводять методику винесення проекту свердловин в натуру, виконують обгрунтування та дають рекомендації щодо використання необхідних геодезичних приладів.
Графічне оформлення геодезичної підготовки рекогностування свердловин приведено у додатку В.
