Групи виробів за теплотехнічними характеристиками

Групи виробів за теплотехнічними характеристиками	Клас середньої щільності вироби
Високої ефективності	0,8
Підвищеної ефективності	1,0
Ефективні	1,2
Умовно-ефективні	1,4
Малоефективні (звичайні)	2,0

Якість цегли і каменів визначають шляхом зовнішнього огляду, обмірювання, визначення середньої щільності, водопоглинання, морозостійкості, межі міцності при стисненні і вигині і інших показників, що встановлюються ГОСТ і технічними умовами.

Зовнішній огляд отриманих виробів дозволяє встановити якість випалу (недопал, перепал), кількість і характер тріщин і викривлень, сторонніх і великих включень. Недопалені вироби відрізняються низькою механічною міцністю, підвищеним водопоглинанням, нестійкі проти впливу негативної температури та води, легко руйнуються від механічного та атмосферного впливу, перепалені − викривленими поверхнями і гранями, оплавленими місцями і іноді спучені.

Тріщини понад допустимих стандартом знижують фізико-механічні властивості виробу; сторонні і крупні включення, викривлення погіршують їх товарний вигляд, а включення вапняку призводять до руйнування обпалених виробів. Руйнування відбувається за рахунок збільшення в об'ємі утвореного з СаСО₃ оксиду кальцію СаО і перетворюється із збільшенням в об'ємі в Са(ОН)₂ при поглинанні з повітря парів води. Недопал або перепал встановлюють, порівнюючи виготовлені цеглини з еталонами нормальної обпаленої цегли.

Обмір цегли і каменів виконують за допомогою вимірювальних інструментів: металевої лінійки, штангенциркуля і кутника. Вимірювання проводять з похибкою до 1 мм. Викривлення граней і ребер визначають прикладаючи ребра лінійки або косинця і заміряючи максимальні прогини і опуклості. Відбиті кути і ребра виявляють, встановлюючи різницю між необхідними розмірами цегли і цілою частиною кожного ребра, що становить кут.

Визначення середньої щільності цегли і каменів зводиться до знаходження об'єму і маси. Об’єм обчислюють шляхом виміру сталевою лінійкою габаритних розмірів з похибкою до 1 мм. Масу визначають, зважуючи на технічних вагах зразок, попередньо висушений до постійної величини, з похибкою до 1 г. Середню щільність пустотілої, пористо-порожнистої цегли і керамічних каменів обчислюють за формулою, наведеною вище.

Для визначення водопоглинання цеглу або камені висушують до постійної маси у сушильній шафі при температурі 105...110 ° С. Висушені зразки зважують на технічних вагах з похибкою до 1 г і отриману величину записують у журнал. Ці ж зразки укладають у посудину з водою температурою 15...20 ° С. Зразки розташовують в один ряд на підкладки так, щоб рівень води в посудині був вище верху зразків на 2...10 см. У такому положенні їх витримують 48 год, після чого виймають, негайно обтирають вологою м'якою тканиною і кожний зразок зважують. Масу води, що витекла з пор на чашку ваг, слід включати в масу насиченого водою зразка.

Водопоглинання цегли обчислюють як середнє арифметичне з результатів визначення водопоглинання трьох зразків за формулою, наведеною вище.

Для прискорення визначення водопоглинання керамічних матеріалів допускається насичувати зразки водою протягом 2 год. Процес насичення водою такий же, як при насиченні протягом 48 ч.

Водопоглинання зразка W, %, за масою в цьому випадку обчислюють за формулою

де а − коефіцієнт.

Кожне підприємство встановлює коефіцієнт а попередніми порівняльними визначеннями водопоглинання цегли або каменів протягом 2 або 48 годин, а потім оформляє це актом.

Водопоглинання і морозостійкість визначають за методикою, регламентованою ГОСТ 7025-78.

Морозостійкість − це здатність матеріалу в насиченому водою стані витримувати багаторазове поперемінне заморожування і відтавання без ознак руйнування і значного зниження міцності.

По морозостійкості вироби поділяють на марки F25, F35, F50, F75, F100.

Визначення морозостійкості цегли і каменів визначають при об'ємному або односторонньому заморожуванні.

Об'ємне заморожування виробів виконують в морозильній камері при температурі -15...-20. Тривалість одного заморожування для цегли та каменів, насичених водою, не менше 4 годин, перерва в процесі одного заморожування не допускається. Після закінчення заморожування зразки повністю занурюють у посудину з водою температурою 15...20 ° С.

Тривалість одного відтавання зразків у воді не менше половини тривалості заморожування. Цикл одного заморожування і відтавання не повинен перевищувати 24 год.

Виріб вважають витриманим випробування на морозостійкість, якщо після встановленої стандартом кількості циклів поперемінного заморожування і відтавання на жодному з п'яти зразків не буде виявлено ушкоджень (відколів, відшарувань, лущення, тріщин) і втрата міцності і маси не перевищувитиме вимог стандартів.

При односторонньому заморожуванні морозостійкість визначають в тепло ізолюючій касеті з покладеними зразками, яку завантажують у морозильну камеру. При випробуванні цегли тривалість одного заморожування 8 год. Після циклу заморожування теплоізолюючу касету із зразками вивантажують з морозильної камери, зразки виймають з касети і розморожують у воді.

У разі оцінки морозостійкості за втратою міцності на стиск і втраті маси цеглини, встановлені в теплоізолюючій касеті, розрізають на дві рівні частини. Половинки зразків піддають дії від’ємної температури. Другі половинки − контрольні.