6.6. Саєнтологічні (наукологічні) рухи

Це одна з форм нетрадиційної релігійності. Сайєнтологічні вчення прагнуть поєднати в собі науку і релігію, адекватно віддзеркалити проблеми сучасного індустріального суспільства. Більшість із тих сайєнтологічних рухів, які існують в Україні (Діанетика – Фонд Хаббарда, Наука розуму, Християнська наука), мають іноземне походження.

Церква сайєнтології (в перекладі – „науковчення”) заснована Л.Р.Хаббардом у 1954 р. Теорія Хаббарда, викладена в його книзі „Діанетика: сучасна наука розумового здоров’я” (1950), являє собою суміш уривчастих відомостей про комп’ютерну технологію з поверховим уявленням про буддизм та індуїзм і з елементами психоаналізу. Згідно з теорією Церкви саєнтології, можна відкрити єдину причину психозів, неврозів, насильств, соціального розладу. Вона начебто полягає у невмінні управляти роботою власного мозку, нерозумінні його „божественної сутності”. Різні неприємності індивіда обумовлюються його ірраціональною поведінкою. Лікування передбачає виявлення таких подій (вульгарний психоаналіз) з допомогою „Е-вимірювача” Хаббарда їх відбитків („енграм”) і нормалізацію розумової діяльності, емоцій, волі. Хаббард твердить, що виходить із наукових методів. Однак жодного разу не зміг подати достовірних доказів із цього приводу. Маніпуляції Хаббарда відтворюють розроблену З.Фрейдом теорію психоаналізу, але в спрощеній і вульгаризованій формі.

В 1955 р. Р.Хаббард проголосив себе пророком вчення про „тетана”, особливого духа, який після смерті людини переселяється до іншого тіла, і про „тета” – духовну першооснову руху і розвитку неживої матерії. Це відкрите опошлення буддизму, його вчення про вічне переселення душ. Єнграми почали вважатись не просто психічними травмами, набутими в земному існуванні, а душевними рубцями, надбаними за всі минулі втілення „тетана”. Тим самим „Е-вимірювач” набуває принципово нового значення – не як скромний інструмент рятування „одноразового” людського існування, а як єдиний спосіб ліквідації в усьому Всесвіті болючих наслідків коловороту „тетанів”.

Церква саєнтології віротерпима до інших релігій, а від віруючих, що прилучаються до її „лікувальних програм”, не вимагається розриву із своєю колишньою вірою. Віровчення, догматика не відіграють у саєнтологічній церкві вирішальної ролі, це лише вихідний пункт для атаки на людську свідомість, для якої застосовується витончена психотехніка. Церква саєнтології – воєнізована організація з жорсткою ієрархічною структурою, деспотичними порядками, казарменою дисциплі-ною. Вона вважається достатньо багатим формуванням. Прибут-ки отримує за різноманітні програми, продаж „Е-вимірювачів”, творів Хаббарда. Мова може йти про десятки мільйонів доларів.

Хаббард у 1986 р. помер, але його послідовники продовжують експлуатувати створену ним організацію. Церква сьогодні має понад 6 млн. послідовників в 33 країнах; в Україні вона організаційно не оформлена.

6.7. Сатаністи

До них належать прихильники обожнення сил зла, поклоніння Сатані (Дияволу чи Люциферу). Цю течію не можна вважати виключно новим явищем, оскільки у неї досить тривала історія. Як культ сатанізм зародився у Стародавньому Іраці, а в Європі особливе поширення набув у середні віки. Під сучасним сатанізмом слід розуміти різновид напіврелігійного руху, заснованого Е.О. Кроулі на рубежі XIX-XX ст. і реанімованого в 60-ті рр. в Америці.

Вчення Кроулі було творчо опрацьоване Ронном Хаббардом та Ентоні Ла Веєм. Перший потім створив церкву саєнтології (Див. розділ “Саєнтологія”), другий - “Церкву Сатани”.

Ла Вей був циркачем, органістом в нічному клубі і фотографом Сан-Франциського департаменту поліції. Потім захопився сатаніз­мом і створив знамениту “Сатанинську Біблію”, що є антиподом християнській Біблії. Крім того, він створює ряд книг, в яких у спрощеному та спотвореному вигляді подає ідеї Ніцше, Дарвіна і Фрейда. В них він із замилуванням оповідає про сексуальну свободу, садомазохізм (потяг до жорстокості), фетиші та статеві збочення. Примітивне, спону-каюче до ницих почуттів чтиво розходиться масовими тиражами в багатьох країних світу. Ентоні Ла Вей стає учасником численних радіо- та телепередач, консультує режисерів, які знімають фільми жахів, сам знімається в ролі диявола у фільмі «Дитя Розмарі» - фільмі, за його власним визначенням, «кращим комерційним проектом сатанізму від часів інквізиції». Нині сімейним бізнесом у вигляді «Церкви сатани» займається і дочка Ла Вея.

Ла Вей, якого прозвали “чорним папою”, вважав, що в кожній людині сидить сатана і завдання лише полягає в тому, аби його виявити і впізнати. Він казав: “Як не грюкайте у двері - вам не відчиняться, тому вибивайте двері самі”. Перефразо-вуючи біблійні заповіді, Ла Вей переконував: “Возлюби ворогів своїх і твори благо тим, хто ненавидить і зловживає тобою, - хіба це не є огидною філософією улесливого пса, який качається на спині, коли його б’ють? Так ненавидь же ворога свого щиро, від душі і від усього серця... І коли хто-небудь вдарить тебе по одній щоці - вріж йому по другій. Хто підставляє другу щоку, той боязливий пес”. Фахівці відзначають, що написана книга до певної міри талановито і нестандартно, а тому подобається молоді. Не випадково середній вік громад сатаністів не перевищує 30 років.

Нині найбільші світові центри сатанізму оселились у США і Англії. За даними журналу “Ньюсуік” культ диявола охоплює понад 3 мільйона американців.

Крім відомих організацій сатаністів - “Церква Сатани”, “Міжнародна організація люциферистів кельтсько-східного обряду”, “Зелений орден” - в США і Європі діють десятки і інших диявольських груп.

Нині не лише в США, а й загалом у світі існує безліч сатанинських об’єднань та дияволопоклонників. До того ж їм сприяє ціла індустрія, яка випускає масовими тиражами відпо-відну літературу, відеофільми, комп’ютерні ігри, виготовляє одяг (майки, куртки), перстені, іншу продукцію з сатанинською символікою, організовує рок-концерти з використанням продук-ції з музикою в стилі чорного року. Сатанізм приносить його авторитетам мільйонні прибутки.

Послідовники “Церкви Сатани” вважають Сатану символом сили, яка дозволяє досягти влади та успіху. Віросповідні догмати і культові дії сатаністів є своєрідним антиподом християнства, побудовані на дзеркальному відображенні останнього. Сатаністи шанують не Бога, а Сатану, читають Біблію “навпаки”, проводять так звані “чорні меси” з використанням чорних ряс, чорних свічок, перекинутих розп’ять, проклять, ритуальних приношень тощо.

Сатаністи вважають, що сила християнського Бога убуває, а сила Сатани, князя світу зростає. Ісус Христос зображається ними як талановитий містифікатор, котрий обдурив людей, обіцяючи їм спасіння в обмін на покірність.

Тим, хто вступає до громади сатаністів, пропонують звільни­тися від почуття вини і комплексу неповноцінності, користуватися усіма радощами і насолодами життя.

Члени громад збираються щотижня чи щомісяця “на служби” (збори), здебільшого в кількості 13 осіб, надаючи перевагу темряві, тому збори починаються опівночі, їх проведен­ням керує “Князь темряви”.

Під час зборів проводяться ритуальні поклоніння Сатані, каят­тя за добрі справи, трапези, молитви тощо. За трапезою настає “чорна меса” з певним ритуалом, що відкривається загальним колективним паплюженням Бога, потім наступає “богохульна служба”, в якій використовуються вищезгадані свічки (виготов­лені іноді з людського жиру), свята вода (розбавлена сечею або кров’ю немовляти), молитовник, переплетений інколи в людську шкіру нехрещеного немовляти.

Служба проходить у спеціально підготовлених приміщен-нях із жертовником, покритим чорною тканиною, а стіни - в чорних драпіровках, на яких зображено Диявола. Особливого значення сатаністи надають знущанню над хрестом та іншими символами християнства. Зібрання супроводжуються найчас-тіше гнівом і лют­тю, мстивими закликами на адресу своїх ворогів, тобто християн. Трапляється, що під час таких “чорних мес” скоюються тяжкі злочини (вбивство дорослої людини, а частіше - дитини, що розглядаються як жертви Сатані).

Ритуальна зала у сатаністів називається “кімнатою інте-лектуального розкріпачення”. майбутню жертву кладуть на чер-воний стіл, зв’язують руки і ноги і починають різати, повільно шматуючи тіло. Адже з точки зору сатани жертвою є не сама смерть живої людини, а її муки. Тобто, чим довше тягнуться муки, тим якіснішою є жертва Сатані. При останніх конвульсіях вирізається серце і печінка і по шматочку вони з’їдаються всіма учасниками “чорної меси”.

Чоловіки, як правило, на сатанинських месах одягаються в чорні ряси, жінки, навпаки, повинні виглядати сексуально. Капюшони або ж ковпаки - не данина моді, а частина ритуаль-ного одягу, за допомогою якого приховуються сатанинські обличчя під час “розкріпачення негативних емоцій”.

Іншими необхідними атрибутами меси є дзвін, меч, фалос (або його муляж), гонг, пергамент, кубок (обов’язково не золо-тавого кольору), пентаграма- п’ятикінцева зірка як символ одного з імен Сатани і перевернутий християнський хрест.

У сатаністів всього два свята - свій день народження і хелоуін - істино-сатанинське свято, що прийшло зі Штатів.

Приблизно один раз в тиждень сектанти влаштовують нічні оргії в пустуючих будинках, на пустирях або християнських кладовищах. При цьому вони використовують наркотики і, роздягшись догола, займаються груповим сексом. Згодом відсікають курці або кішці голову, п’ють їх кров і обмазуються нею.

Останнім часом сатаністи стали помишляти і про кров немовлят. Для цього деякі жінки з секти спеціально для того, аби мати жертву, заводять дітей від своїх одновірців.

“Сатанинська Біблія” має також свої десять заповідей, а СА-ме: Сатана – сильніший за всіх; життя - це насильство; необхід-но коритись своїм низинним інстинктам і потягам; на суспільні закони і вла­ду - начхати; все, що пов’язано з офіційними релі-гіями, має осквернятись; головний ворог — християнство і ін.

Ненависть до християнства у сатаністів особлива. Вона у них виділена в окремий закон: “Порок є християнство”. Неважко помітити, що всі сатанинські обряди є антихристи-янськими. Є у них своя молитва, свій алфавіт, так званий “єнохіанський”.

Важливим моментом сатанинських культів є залучення й посвячення нових прихильників. Воно передбачає укладення договору з Сатаною. Договір цей може бути усний чи письмо­вий, але підписаний власною кров’ю вступаючого. “Новона-вернений” до сил зла проходить “хрещення”, яке здійснюється при допомозі суміші води, солі та сірки, і отримує нове ім’я. При цьому обов’язково ставиться знак Сатани на інтимному місці. Перед залученням в організацію здійснюється випро-бування кандидата.

Щоб потрапити, скажімо, дівчині в секту, треба пройти сатанинський обряд. Вночі її приводять на кладовище, “накачу­ють” наркотиками, роздягають, обмазують кров’ю, кладуть на надгробну плиту і вступають з нею в груповий секс всім “братством”.

Засоби масової інформації Німеччини, США, Єгипту, ПАР, Росії і інших країн повідомляли про жахливе безувірство сатаністів. На початку 2002 року ЗМІ обійшло приголомшливе повідомлення про судовий процес у містечку Бохумі (Південний Рейн - Вестфалія) над молодою подружньою парою - 23-літньою Мануелою та 26-літнім Данієлем, які з неймовірною жорсто-кістю на ґрунті сатанізму вбили молодого англійця, віруючи в те, що князь Темряви подарує їм безсмертя за їх вчинок. В їх будинку знайдено арсенал ножів, сокир і список майбутніх жертв.

Такі факти бузувірства непоодинокі. В 1972 р. керівник ковену (підрозділ з 13 адептів) секти “Церква Сатани” Чарльз Менсон на дачі кінорежисера Р. Паланськи по-звірячому розправився з актрисою Шарон Тейті і її друзями.

Через рік у Флориді (США), виконуючи ритуал жертво-приношення, було вбито 17-річного Росса Кочрена. 1988 року в Онтаріо сатаніст Брентфорд перерізав горло своїй сестрі. В Преторії (Південно-Африканська Республіка) адепти культу сатани вбили п’ятьох малолітніх дівчаток. В Єгипті (1997 р.) 80 членам сатанинської секти “Служителі шайтана” (“Союз смер-ті”) було пред’явлено звинувачення в знущанні над різними релігіями, сексуальних оргіях, вживанні наркотиків, руйнуванні могил та глумленні над трупами. Більшість членів секти становили студенти віком від 17 до 28 років. У зв’язку з цим в Єгипті вибухнув скандал, оскільки батьки багатьох студентів були відомими діячами мистецтва, бізнесменами, чиновниками, журналістами і послами.

У країнах СНД пік сатанізму прийшовся на 1993-1997 роки. Про аналогічні явища в Росії преса вперше повідомила 1993 року, коли відбулось ритуальне вбивство трьох православних ченців в Оптиній Пустині (Калузька обл.). Наступного року був жорстоко вбитий трьома уколами шпиці православний палом-ник Георгій. Потрясла росіян і звістка про те, що жителька маленького містечка Дягілево поблизу Рязані, цілителька Аріна Забродіна принесла в жертву сатані власного сина, другоклас-ника. Готуючи його для цього, вона спеціально відгодовувала хлопчика, згодом оглушила молотком, перенесла у ванну, відрізала голову і випустила кров. Таким же чином вона мала намір вчинити зі своєю дочкою, та не встигла - наскочила міліція.

У березні 1996 року в Мінську було затримано сатаніста, який здійснив ритуальне вбивство. Він зізнався, що готувався до цього декілька років, вбиваючи котів. А коли їх кількість досягла 666, зарізав людину.

Аналогічний випадок зареєстровано в Ташкенті, де 22-річним мешканцем м. Душанбе Тіором Хамідовим було вбито двох чоловіків. Він убивав жертву, збирав кров, а потім на вечерю випивав її. На допиті вампір заявив, що ним управляли сили зла.

В Україні сатаністи з’явилися у 80-ті рр. ХХ ст. як своєрідний антипод християнства. Нечисленні прихильники є й сьогодні. Умовно їх можна поділити на теоретиків (“ідейних одинаків”) та практиків (“груповиків”). Найбільш багаточи-сельні з них - «Орден чорного кола», «Зірка смерті», «Партія сатаністів», «Церква сатани», «Чорне братство», «Чорний орден», «Легіон темряви» За неофіційними даними, лише в Києві нараховується більше двохсот прихильників сатанізму. Діють вони і в інших містах України. Зокрема, правоохорон-ними органами Запоріжжя викрито діяльність секти «Чорна зоря», яка в складі 20 осіб протягом двох років безчинствувала на кладовищах, оскверняла могили, влаштовувала сексуальні оргії, приносила в жертву кішок і собак.

У місті Сімферополі сатаністи здійснювали ритуальні вбивства. В Севастополі пошкодили статую розп’ятого Ісуса Христа біля храму Всіх святих, осквернили храм. Львівські вандали поглумились над могилами в’язнів фашистського конц­табору «Талергоф». Шабаші і «чорні меси» проходили на руїнах християнських базилік Херсонеського городища. В Одеській області сатаністи проникли в морг і обезголовили чотирьох мерців. Перелік можна продовжувати. Інші формування органі-заційно слабо об’єднані і діють як молодіжні екстремістські угруповання, чиї світоглядні пристрасті є віковим зацікавлен-ням, яке з часом проходить. В нашій країні сатаністи офіційної реєстрації не мають.

Ключові поняття: нетрадиційні релігії, новітні релігії, секта, культ, синкретизм, месія, гуру, вчитель, пророк, медитація, психотерапевтика, орієнталізм, езотерика, синтетизм, теософія, неоязичництво, саєнтологія, сатанізм.

Самостійна робота: опрацювати тему за такими джерелами:

1. Верещагіна Б. Церква Муна: „включене спостереження” // Людина і світ. – 1996. – № 11-12. – С. 27-31.

2. Віра багаї // Релігійна панорама. – 2001. – № 6. – С. 68-76.

3. Вселенська чиста релігія (Сихаджа-Йога) // Релігійна панорама 2003. – № 6. – С.63-78.

4. Гринько В. Теоретичні джерела віровчення Великого Білого Братства // Українське релігієзнавство – К., 1997.– № 5.– С. 44-48.

5. Єленський В. Біле братство як підручник з соціології релігії // Людина і світ. – 1997. – № 5-6. – С. 23-29.

6. Колодний А. М. Нові релігії на карті України (станом на 1.01.2003 р.) // Релігійна панорама. – 2003. – № 5. – С. 44-49.

7. Колодний А.М. РУНвіра (Рідна Українська Національна Віра). – К., 2002.

8. Міжнародне товариство свідомості Крішни // Релігійна панорама. – 2001. – № 1. – С. 68-77.

9. Міжнародний рух Грааля // Релігійна панорама. – 2002. – № 12. – С. 70-76.

10. Новоапостольська церква // Релігійна панорама. – 2004. – № 7. – С. 71-77.

11. Особа в „секті”: що далі? // Людина і світ. – 1998.– № 5-6.– С. 15-20.

12. Петрик В. Церква саєнтології // Людина і світ. – 2000. – № 4. – С. 39-44.

13. Петрик В. Сатанинські секти // Українське релігіє-знавство. – К., 1999. – № 9. – С. 77-93.

14. Рідна Українська національна віра // Релігійна панорама. – 2003. – № 12. – С. 67-86.

15. Саєнтологія як нове релігійне вчення // Релігійна панорама. – 2002. – № 6. – С. 65-76.

16. Скоморовський Я.М. Нью Эйдж в современном мире: типология, некоторые формы проявления // Українське релігієзнавство. – К., 1998. – № 7. – С. 115-124.

17. Собор рідної української віри // Релігійна панорама. – 2002. – № 6. – С.65-76.

18. Церква єднання // Релігійна панорама. – 2002. – №10. – С. 80-88.

19. Церква Ісуса Христа святих останніх днів // Релігійна панорама. – 2003. – № 1. – С. 62-74.