6.1. Неохристиянство

До цього класу належать релігійні течії, що виникли в рам-ках традиційного християнства з метою приведення його до вимог часу. Ці течії ґрунтуються на Біблії як на основному віро-сповідному джерелі і на особі Ісуса Христа як на центральній постаті своїх релігійних доктрин. Вони критикують ортодок-сальне християнство за відхід від первісних традицій; оголошу-ють свою церкву виключно істинним, відроджувальним рухом євангельського християнства, навіть месіанським у спасінні Христової віри. Послідовники досконало володіють текстом Біблії з дозволом її вільного прочитання та власної інтерпре-тації. Ці інтерпретації підносяться до рангу віросповідних дже-рел (додаткові писання, одкровення), часом авторитетніших за Біблією. Для них характерне визнання Ісуса Христа нарівні зі своїм лідером – керівником церкви, який вважається пророком, посланцем Бога.

Церква Ісуса Христа святих останніх днів (мормони)

Церква Ісуса Христа святих останніх днів заснована в США в 1830 р. Йосипом Смітом. За його твердженням ангел Мороній, що явився йому, вказав місце, де знаходились золоті таблиці з давніми письменами книги пророка часів Старого Заповіту Мормона. “Книга Мормона” подає життєпис двох давніх наро-дів, які залишили Ізраїль і переселилися до Америки. Вона, а також праці Сміта “Вчення і Завіти”, “Дорогоцінна перлина”, англійський переклад “Біблії” короля Якова становлять мормон-ський канон.

Віровчення мормонів увібрало християнські, ісламські, буддистські, давньогрецькі та давньоримські релігійні традиції, тлумачення самого Сміта. Мормони вважають себе богообра-ними людьми і сподіваються, що попадуть в Царство Боже на оновленій землі, яка отримає райську красоту в Сіоні (Новому Єрусалимі) на Американському континенті. Мормон, нібито, написав книгу на золотих таблицях, які закопав, а вони якраз у потрібний час і були явлені Йосипу Сміту.

З опублікуванням “Книги Мормона” власне і починається історія мормонської церкви. В її статуті говориться, що лідером, немовби, має стати провидець, перекладач, пророк, апостол Ісуса Христа і старійшина церкви через волю Божу. Природно, що єдиною кандидатурою на лідерство був саме Й. Сміт. А видіння йому з’являлись дуже часто і саме такі, які були йому вигідними. Наприклад, коли Йосип задумав обзавестись жіно-чим гаремом, йому зразу було видіння Господнє: “Я наказую моїй рабі Еммі Сміт (дружина Йосипа) слухатись і підкорятись моєму рабові Йосипу і нікому іншому. Та коли вона не послуха-ється цього повеління, буде знищена... І нехай моя раба Емма Сміт прийме всіх тих, які були дані моєму рабу Йосипу...” І мусила Емма змиритись з багатошлюбністю Йосипа. Жінок у Сміта було не менше 30.

Відомо також, що дітей він мав лише від семи жінок.

1844 року Йосип оголосив себе кандидатом у президенти США, стверджуючи, що мормони мають панувати над всіма, а його слід проголосити королем і коронувати. Закінчилось це сумно. Частина мормонів, обурена зухвалістю Сміта, відокреми-лась від нього і створила своє видавництво і друкарню, де почали випуска­ти антисмітівські матеріали. Сміт організував розгром друкарні. В цю справу втрутилися офіційні власті і Сміта разом з його братом посадили у в’язницю. Другого дня до в’язниці вдерлась розлючена юрба. Йосип Сміт разом з братом були застрелені. Причому вони теж мали зброю і відстрілюва-лися. Сам Йосип Сміт зумів поранити трьох осіб.

Після смерті Сміта було оголошено мучеником, а рух мормонів невпинно зростав. Новим главою мормонів став Брігхам (Брайам) Янг. Він очолив велике мормонське Пересе-лення до Солоного озера (штат Юта).

Брайам Янг мав 70 жінок і 56 дітей. 3 того часу багато-шлюбність стала основним догматом мормонської віри, а тих, хто виступав проти цього, вважали недостойним.

Наприкінці ХІХ століття Юта мала одержати .статус штату, а разом з цим можливість для його мешканців обирати і бути обраними до органів влади. Але за законами США багатоженство заборонялось. Слід було робити вибір між одкровенням і нелегальним становищем. Тож тодішньому главі мормонів, як завжди, явилось провидіння, згідно якого багато-женство відмінялося. Проте до цього часу існують формування мормонів, які визнають багатоженство.

Мормони шанують свого Бога Елогіма, заперечують непо-рочне зачаття Христа від Діви Марії. Вони вважають, що Бог Елогім у фізичному тілі спустився на Землю і звичайним спосо-бом зачав там свого першородного сина Ісуса, який обіцяв Дру-ге пришестя і Царство Боже на землі.

Церква має чітку ієрархічну організацію, своєрідно трактує Трійцю. За вченням мормонів Бог-Отець, Бог-Син і Бог-Дух Святий є окремими, відмінними одна від одної іпостасями Верховного Божества. Вони вірять у дар говоріння на “іномо-вах” та можливість його витлумачення. В церкві визнаються чотири таїнства: хрещення по досягненні 8-річного віку, рукоположення для священиків, шлюб у двох різновидах - земний і вічний, причащання хлібом та водою. Члени Церкви мормонів розгляда­ють себе не як рабів Бога, а як Його дітей, не палять, не вживають алкоголю, чаю, кави, наркотиків, навіть кока-коли, тому що в ній є кофеїн. Громадами мормонів керує президент, який вважається пророком, за допомогою 12 апо-столів.

Після смерті першого пророка Йосипа Сміта було ще 12 пророків. Нині пророком церкви є Езра Тафт Бенсон. Двічі на рік у мормонів бувають загальні збори, на яких обираються посадові особи.

Важливою частиною мормонського культу є храм, вхід до якого немормонам суворо заборонений. Є приміщення для відвідувачів, де людей привітно приймають, але в храм не пускають. При храмі є дві таємних кімнати: в одній проводиться “посвячення”, в іншій – проходить “закарбовування шлюбу”.

При хрещенні мормон одержує нове ім’я, яке відоме лише йому і Богу. Коли настане воскресіння з мертвих, Бог покличе мормона таємним іменем, він почує це ім’я і воскресне. Ті ж, хто такого імені не отримали, воскреснути не зможуть.

Після воскресіння чоловіки-мормони покличуть по імені своїх жінок. Жінки, почувши свої імена, теж воскреснуть.

Мормонська церква дуже багата, її капітал становить понад 30 мільярдів доларів. Всі члени її зобов’язані сплачувати десятину, тобто 10% від всього заробітку. Великі прибутки церква отримує також від банківської, страхової, готельної та іншої діяльності мормонів.

Все життя мормонів суворо регламентоване, кожен день розписаний до дрібниць. Віруючий зобов’язаний вдома мати річний “недоторканний” запас харчів, який щороку оновлю-ється. Ці харчі зберігають на випадок важких часів перед Другим Господнім пришестям, коли народ буде помирати від голоду. В такий спосіб мормони легко зможуть пережити останні часи.

Основний центр мормонів – м. Солт-Лейк-Сіті (США, Юта). Загальна кількість членів у більш як 150 країнах складає понад 10 млн. В Україні діє 57 громад.

Новоапостольська церква виникла в Англії у 1832 році як результат релігійного руху за відродження первісного вчення Христа. Центром церкви є Цюріх (Швейцарія). В ієрархії Новоапостольської церкви існують такі духовні звання (служін-ня): першоапостол, окружний апостол, апостол, єпископ, окружний староста, окружний євангеліст, пастор, євангеліст, священик, диякон, молодший диякон, парафіянин. Першо-апостол займає важливе становище в новоапостольській церкві. Він є найвищою інстанцією у всіх справах. Вірні вбачають у ньому намісника Господа на Землі. Апостол у перекладі з грецької означає „посланець”, „уповноважений посланець”. Церковні служителі – єпископ, староста, пастор і проповідник не є штатними і ведуть безоплатно богослужіння, окрім своєї професійної діяльності. Новоапостольці визнають три таїнства як обряди: хрещення водою, закарбування Святим Духом, причастя. Якщо Святе хрещення водою і Святе причастя можуть здійснювати в храмі священнослужителі за завданням апостола, то Святе закарбування, тобто хрещення Святим Духом, а відтак прилучення до членів Новоапостольської церкви – лише апостол. Він же здійснює ординацію священнослужителів на певні види діяльності. Традиційним одягом священнослужителів є чорний костюм і біла сорочка. Богослужіння в новоапостоль-ських храмах складається з вступної молитви, проповіді Слова Божого, виконання таїнств і заключної короткої молитви. Супроводжується богослужіння грою органу і співом гімнів. Основою віри новоапостолів є Біблія. Офіційним символом (емблемою) Новоапостольської церкви є високий прямий хрест на фоні Сонця, що повстає над хвилями водяної поверхні

Новоапостольська церква, за її статистикою, нараховує понад 60 тис. парафій майже у 200 країнах при кількості послі-довників близько 8 млн. Парафії церкви певної країни чи регіону утворюють апостольський округ, яким керує окружний апостол.

В Україні нині функціонує 59 громад; утворено апостоль-ські округи з центрами в Києві, Харкові, Одесі, Львові, Запоріж-жі, які патронуються певними округами Німеччини і Швейцарії. Громади Новоапостольської церкви діють майже в усіх областях України, але найбільш активні вони в Києві та Харкові. В Києві в 1995 році ними побудована єдина в Україні культова споруда в Березняках. Церква видає журнал „Наша сім’я”.

Харизматичні громади складають особливу групу НРТ, віровчення яких дуже близьке до протестантського, особливо до п’ятидесятницького.

Назва течії походить від поняття „харизма” (від грецьк. – милість, благодать, Божий дар), що означає наділеність якоїсь особи (харизматичного лідера – пророка, проповідника, вождя, політичного діяча) особливими якостями надприродності, винятковості, непогрішимості, святості в очах прибічників чи послідовників. Харизматичний рух зародився в США (штат Канзас) в 1901 р. в середовищі п’ятидесятників, від яких взяв догмат про „хрещення Святим Духом” і такий елемент культу як „глосолалія” (розмова на іномовах). Засобом досягнення „гово-ріння на інших мовах” (незнайомих, таємничих, ангельських) під впливом Духа Святого є колективна молитва, що вводить віруючого у стан крайньої екзальтації або трансу. „Говоріння на мовах” вважається кульмінаційним моментом хрещення Духом Святим, свідоцтвом його живої присутності у молитовному зібранні, актом безпосередньої їх зустрічі з Богом, проявом Божої благодаті. Тому „хрещення Духом Святим” є централь-ним догматом і кульмінаційним пунктом релігійного життя харизматів, які головним чином орієнтуються на третю іпостась Бога – на Святий Дух. Харизмати вважають, що харизму може отримати кожен хрещений при спілкуванні зі Святим Духом. Головне – правильно молитися. А тому молитовна практика оволодіння цією „особливою” молитвою є одним із найважли-віших моментів релігійного життя харизматів. Дев’ять дарів Святого Духа, які можна отримати, харизмати класифікують за троїстим принципом: дари одкровення – мудрість, знання, уміння розрізняти духів; дари сили – віра, чудотворіння, зцілення; дари мови – пророцтво, говоріння на інших мовах (глосолалія), тлумачення іномов. Остання група дарів вважється найбільш доступною і розповсюдженою. „Прийняття Святого Духа” або „хрещення Святим Духом”, як і говоріння на різних мовах – свідоцтво „богообраності”. Вчення про прославлення Бога є основою культової практики харизматів. Харизмати не мають єдиного віроповчального джерела, єдиного авторитету чи катехизису. Їхнє віровчення опирається на священний текст: Дії апостолів (2. 2-4; 8. 14-20; 9. 17-18; 10. 44-46; 11. 15-17); I Послання до Коринтян ап. Павла (12. 7-13; 27-28); Євангелія від Матвія (3. 11), від Івана (20. 22). Поширена теологічна доктрина “Повного Євангелія”, яка вимагає, щоб кожний віруючий у своєму житті певною мірою повторив життя Сина Божого.

Загальні молитовні збори проводяться, як правило, у великих орендованих приміщеннях. У харизматичних церквах майже не використовується символіка. Одним із основополож-них принципів організації є сімейна (“домашня”) церква. Харизматичні церкви здебільшого працюють „за місцем прожи-вання”, що є одним із чинників їх швидкого зростання. Очолює громаду пастор. Він організовує життя громади, проводить недільні молитовні зібрання. У його відсутність цю роботу проводить „лідер прославлення”. Громади харизматичного тол-ку в середньому нараховують 300-400 чол., більшість з яких – жінки. Сьогодні це одна із деномінацій, що розвивається най-більш динамічно.

За даними Державного комітету у справах релігії, в Україні у 2010 році діяло 1547 харизматичних організацій (2,3 % всіх протестантських громад), з яких 655 підпорядковувалася Церкві Повного Євангелія, 51 організація входить до складу Церкви Живого Бога (Вінницька, Львівська, Закарпатська області з центром у Мукачеві). Мережа організацій харизматів має сталу тенденцію до зростання – з 27 у 1992 р. до 1547 – на 2010 рік. Найбільш поширений харизматичний рух у Південно-Східному регіоні.