Передмова

Оволодіння науковими знаннями про релігію – необхідна умова зростання культури та освіченості фахівця будь-якого профілю, кожної спеціальності. Відсутність необхідних знань у цій сфері зумовлює не завжди правильну орієнтацію наших громадян, інколи навіть з вищою освітою, в дискусіях навколо релігійно-церковних питань. Тому вивчення релігієзнавства в українській вищій школі – важливий чинник підвищення рівня духовної культури людини. Знання історії духовних культур, зокрема релігії, відчиняє двері до правильного розуміння й осмислення величезної глибини цивілізаційного надбання люд-ства, до свідомого і плідного його засвоєння. Правильно сфор-мовані світоглядні орієнтації, уявлення про духовні цінності допомагають людям чіткіше визначити свою програму життя, а народам – зайняти належне місце в цивілізованому світі. В пе-ріод становлення державності України, духовних засад україн-ського народу як ніколи важливо оволодіти багатством загаль-нолюдських вартостей, відродити втрачені здобутки націо-нальної духовної культури, сформувати нову систему ціннісних орієнтацій та ідеалів.

Певною мірою розв’язати ці проблеми допоможе навчаль-ний курс „Релігієзнавство”. Він побудований так, щоб познайо-мити студентів з основними компонентами духовної культури – релігією і вільнодумством, показати, яку роль вони відіграють у житті представників різних народів, культур, цивілізацій. Знан-ня веде до розуміння, а розуміння – до терпимості у стосунках із людьми різних поглядів і світоглядних позицій.

Завдання курсу – висвітлити поступальний розвиток освоєння людиною світу, становлення її як особистості. Вивчення курсу передбачає не просто знайомство з релігією та вільнодумством як певними формами духовних культур, а ставить своїм завданням сформувати уявлення про те, як співвідносяться релігія і вільнодумство, релігія та наука, релігієзнавство і теологія. При їх розгляді застосовується принцип світоглядного плюралізму – коли останні не протиставляються, а подаються як співіснуючі світоглядні культурні чинники людської цивілізації. Підручник знайомить із різними, конфесійно незалежними поглядами на релігію, без будь-яких симпатій чи антипатій розкриває сутність віровчення, особливості культу, правдиву історію тієї чи іншої релігійної течії. Враховуючи те, що історія виникнення, еволюції та роль релігії і вільнодумства в житті нашого суспільства тривалий час висвітлювались лише в марксистському варіанті, підручник дає змогу ознайомитися з іншими аспектами цієї проблеми, сучасним баченням релігії як одного з проявів людської духовності.

Релігієзнавство і теологія – дві відмінні форми осягнення феномена релігії. Релігіє­знавство, на відміну від теології, не ви-знає усталеності знань. Всі положення релігієзнавства мають бу-ти емпірично підтвердженими, теоретично обґрун­­то­ваними. Теологія залишається сферою священних книг, не виходить за межі надприродного, догматів про божество і його промисел. Релігієзнавство також розглядає священні книги, проте осмис-лює релігію як багатофункціональний феномен, не обмежу-ючись релігійними джерелами. Академічне релігієзнавство не є конфесійно зорієнтованим і досліджує різні релігії як однорідні явища. Якщо мета релігієзнавства – подати знання про релігію, то теологія покликана утверджувати і відтворювати релігію, пристосовувати її до суспільних змін. У релігієзнавстві можуть співіснувати різні погляди на ту чи іншу проблему. В теології не допускається вихід за відповідні догматичні установки.

Релігієзнавство і теологія (богослов’я) мають відмін­ності в структурі. Структура релігієзнавства охоплює філософію релігії, історію релігії, психологію релігії, соціологію релігії, феноме­нологію релігії, релігійну культурологію, етнологію релігії, географію релігії тощо. Богослов’я поділяється на основне, догматичне, моральне, пастирське, вивчає екзегетику, патристику, літургіку та ін. Отже, коло зацікавленості релігієзнавства інше і дещо ширше.

Релігієзнавство поділяється на академічне і богословське. Спільне в них те, що вони послуговуються логічними розмірко-вуваннями і доказами. У них може існувати велика кількість різ-них течій і шкіл. Однак, на відміну від академічного (світ-ського), богословське релігієзнавство входить до богослов-ського комплексу, розвивається певною мірою на основі зако-номірностей цього специфічного виду духовності. Богословське релігієзнавство не можна ототожнювати з теологією, хоча різ-ниця між ними не є абсолютною. Їх єднає, насамперед, визнання існування Бога, надприродного світу в певній конфесійній окре-сленості. Всі проблеми – етнологічні, гносеологічні, морально-етичні та ін. – вони розглядають із позицій релігійного світоро-зуміння, орієнтуються на зміцнення позицій релігії. Проте бого-словське релігієзнавство, як і академічне, не визнає усталеності знань, елемент віри присутній у ньому як принцип, а не інстру-мент пізнання.

Пропонуючи сучасні підходи до розуміння причин виник-нення релігії та вільнодумства, їхньої типології, структури та су-часних форм функціонування, ми сприяємо розумінню процесу виникнення феномена багато­культурності різних націй і народ-ностей, допомагаємо збагнути відмінності між ними, специфіку культури регіонів. Знання, які будуть отримані в ході вивчення курсу релігієзнавства, також стануть фундаментом для попередження конфліктів на міжнаціональній та міжконфесійній основах.

Підручник знайомить із релігійною ситуацією в Україні, дає широке розуміння проблем виникнення міжконфесійних конфліктів і шляхів їх подолання, пропонує різноманітні моделі консолідації релігійних інституцій у відродженні національно-духовних цінностей українського суспільства.

На практичних заняттях передбачається оволодіння навичками орієнтації в світоглядних питаннях, попередження конфліктних ситуацій у зв’язку з фактами порушень свободи совісті, міжконфе­сій­ними зіткненнями. Студенти залуча­ються до участі у наукових конференціях, „круглих столах”, прес-конференціях з представниками конфесій, ведуть словник основних понять з кожної проблеми. Для практичних занять, семінарів, практикумів у підручнику даються навчальні та інформативно-методичні матеріали, додатки.

Основна мета підручника – допомогти студентам орієнтува-тись у колі релігійних питань, підвищити рівень їхньої гумані-тарної освіченості. Релігієзнавча освіта з відповідним вихован-ням покликана формувати світоглядну і конфесійну толерант-ність, виробити установку на пізнання дійсної суті релігійних явищ, свідомо, а не упереджено користуватися своїми світо­глядними переконаннями у стосунках з іншими людьми, в оцінці тих чи інших феноменів духовної культури.