3. Відповіді на повідомлення

1. Це об’єднавчий рух християнських церков. У глобальному масштабі всіх релігій світу.

2. Структурно літургія складається з трьох частин. Перша частина літургії – проскомідія. На ній священик готує речовини для причастя: нарізає квасний хліб (просфори), вливає вино в чашу і розбавляє водою. Проскомідія відбувається у вівтарі, і миряни не бачать і не чують її. Друга частина літургії – Літургія оголошених. Оголошеними в перші століття християнства називали людей, що готуються прийняти хрещення, їм не дозволялося бути присутнім на причасті. Під час літургії оголошених відбувається читання Євангелія, закінчується ця частина літургії словами «Оголошені вийдіть, всі оголошені вийдіть». У цей час всі оголошені поспішно залишали храм. Звідси і походить вираз «біжить, як оголошений». Третя частина літургії – Літургія вірних, на ній і відбувається перетворення вина і хліба на Тіло і Кров Ісуса Христа. Спочатку прича-щаються у вівтарі священнослужителі, потім миряни, які були присутні на літургії і приготували себе до причастя (обо-в’язковою сповіддю, постом і молитвою). Православна церква вважає, що тільки на основі цього таїнства людина може зберегти нерозривний зв'язок з Ісусом Христом.

3. Суть таїнства полягає в змащенні чола, щік, вуст, рук і грудей хворої людини освяченою оливою, що супроводжується читан-ням молитов, семи євангельських читань. Духовний зміст цього таїнства, за вченням церкви, полягає в тому, що хвора людина очищається від забутих або неусвідомлених гріхів і одержує Божу благодать, що допомагає їй видужати духовно і фізично. Соборуванням це таїнство називається тому, що його прийнято робити зібранням семи священиків, щоправда, зараз це можуть бути і два, і навіть і один священик.

4. Шаманізм – це віра в особливо могутні надприродні можли-вості стародавніх професійних служителів культу (шаманів). Основні риси шаманізму – це ...

5. 1) відмови від світу і того, що у світі; 2) послуху настоятелю; 3) збереження безшлюбності. (У християнському чернецтві безшлюбний спосіб життя веде до майбутньої слави відроджен-ня, коли люди не одружуються, не виходять заміж, але перебу-вають як ангели на небесах. У безшлюбності і суворій помір-ності переборюється панування стихійного природного начала в людському житті. Тоді як у примітивних народів безшлюбність і бездітність вважалися найстрашнішим прокляттям; вони означа-ли безнадійність, остаточну смерть).

6. 1. Передбачає не просто наявність у свідомості уявлень про надприродне, а віру в реальне існування надприродного. 2. Пе-редбачає обов’язкове емоційне відношення до надприродного. 3. Включає переконаність в існування особливих двобічних відносин між надприродним і людиною.

7. Збруцький ідол. (Це чотиригранний вапняковий стовп, квадратний у перетині, заввишки 2 м 67 см. Верхня його частина оформлена у вигляді круглої шапки з хутряною опушкою. Під спільною шапкою – чотири людські обличчя, котрі завершують чотири плоскі грані ідола.

Функціонально це виглядає так: Небесна сфера: Дажбог – божество світла, сонця, податель благ, містичний прародитель руських людей; Перун – бог грози та блискавки, покровитель воїнів. Земний простір: Мокош – „Мати врожаю”, господиня символічного рогу достатку, одна з двох рожаниць. Лада – друга рожаниця, покровителька весняної ярої вегетативної сили та шлюбів (вона зображена з кільцем в руці). Люди – біля підніжжя божества. На бічній грані біля жіночої постаті зображено дитину. Підземний світ: Волос-Велес – доброзичливий бог землі, де упокоїлися предки, обережно тримає на своїх плечах площину земного простору з людьми на ній.

8. Вона забезпечує створення певних норм і цінностей, специфіка яких полягає, насамперед, у збереженні й закріпленні віри у надприродне. (Цьому завданню підпорядковані не тільки культові дії, а й сімейно-побутові стосунки, система традицій і звичок).

9. Різдво Христове (7 січня за н. ст.), Хрещення Господнє (19 січня ), Стрітення (15 лютого), Благовіщення (7 квітня), Преображення Господнє (19 серпня), Успіння Богородиці (28 серпня), Різдво Богородиці (21 вересня), Воздвиження Хреста Господнього (27 вересня), Введення Богородиці до храму (4 грудня), Вхід Господній в Ієрусалим (або Вербна неділя) - за тиждень до Великодня, Вознесіння (на 40-й день після Великодня) і П’ятидесятниця (або Трійця) - на 50-й день після Великодня.

10. Великодній піст. Починається за 40 днів до свята Входу Господнього в Ієрусалим і до нього додається ще Страсна седмиця (тиждень перед Великоднем); Різдвяний піст. Починається за 40 днів до свята Різдва Христового в день пам’яті апостола Пилипа; Петрівський піст. Починається через тиждень після свята Трійці і закінчується в день пам’яті апостолів Петра і Павла 12 липня; Успенський піст. Почи-нається 14 серпня і закінчується в день свята Успіння Божої Матері 28 серпня.

11. 1) святкувати недільні і святкові дні; 2) у неділю і свята відвідувати церкву й брати участь у богослужіннях; 3) дотри-муватись встановлених церковних постів; 4) щонайменше раз на рік – у Великий піст – сповідатися і причащатися Святих Тайн; 5) не брати шлюб в заборонений Церковний час.

12. 1) догмат про «філіокве» – про джерело походження Святого Духа. Католики вважають, що Святий Дух походить і від Бога-Отця, й від Бога-Сина, тоді як православні переконані, що він походить тільки від Бога-Отця. Вони посилаються на євангельське першоджерело, де говориться, що Святий Дух «від Отця походить». Саме так, як вірять православні, говорило фор-мулювання восьмого пункту Символу віри, затверджене на II Константинопольському Вселенському соборі (381р.). Додаток до Символу віри про друге джерело Святого Духа був зробле-ний 589 р. на помісному Толедському соборі з метою боротьби проти єретиків-аріан, що визнавали не «єдиносущність», а тільки «подібосущність» Бога-Отця і Бога-Сина. В такому вигляді Символ віри отримав поширення, починаючи з IX ст., в імперії Карла Великого, що охопила території сучасних Франції, Німеччини, Італії.

2) учення про чистилище. Відповідно до православного віровчення про загробне життя стан душі людини залежить від того, як вона прожила своє земне життя. І тоді обов’язково вона потрапляє у рай або до пекла. Католицизм відстоює уявлення про чистилище як проміжне місце між раєм і пеклом, де знаходяться не обтяжені смертними гріхами душі грішників. Догмат про чистилище як проміжне місце між раєм і пеклом, де знаходяться не обтяжені смертними гріхами душі грішників.

3) учення про «наднеобхідні заслуги», тобто добрі справи, зроблені понад релігійний обов’язок, а тому не важливі для остаточного порятунку того, хто їх зробив.

4) теорія і практика індульгенцій. У розвиток навчання про «наднеобхідні заслуги» Католицька церква вважала за можливе видавати індульгенції.

5) піднесене шанування Богородиці – Матері Ісуса Христа Діви Марії (Мадонни).

6) учення про верховенство папи Римського над усіма християнами та його непомильність. Догмат про непомиль-ність папи був прийнятий на I Ватиканському соборі (1869-1870 рр.) й підтверджений II Ватиканським собором (1962-1965 рр.).

13. Сім. Вони запалювали свічки, читали сім молитов про оду-жання хворого, сім послань апостолів, сім віршів з Євангелія, потім сім разів змазували єлеєм хворого. Тепер цей обряд здій-снює один священик, але, як і раніше, збереглися сім прохань за хворого, сім молитов тощо.

14. Константинопольська, Олександрійська, Антіохійська, Єрусалимська, Грузинська, Сербська, Болгарська, Кіпрська, Еладська, Албанська, Польська, Румунська, Православна церква Чехії та Словаччини, Американська, Російська.

15. 1. Дажбог, Хорс, Перун, Стрибог, Симаргл, Мокош – „Повість минулих літ”;

2. Волос, Лада, Купала, Коляда – „Густинський літопис” і „Синопсис” Гізеля.

16. У 431 р. в м. Ефес. (Участь брало 200 єпископів. За часів правління імператора Феодосія ІІ). Був спрямований проти вчення константинопольського єпископа Несторія, який стверджував, нібито Діва Марія народила не Бога, а лише людину, з якою божественна суть злилась пізніше. Тому Несторій називав Іісуса Христа не Богом, а лише богоносцем, а Діву Марію – христородицею).

17. Десять заповідей: шануй бога, не створи собі кумира, не поминай ім’я бога без необхідності, шануй день суботи, шануй своїх батьків, не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідчи брехливо на ближнього свого, не зажадай майна ближнього свого.

18. Роздуми про культ, догматику, мораль і різноманітні релі-гійні приписи, а також елементарні дані з первісної медицини, математики, географії, притчі й прислів’я, казки і легенди, міфи; дані історичного характеру: про виникнення релігійних партій і угрупувань в Іудеї (книжники, ессени, саддукеї, фарисеї), про трансформацію релігійних уявлень стародавніх євреїв з часу „завершення” Старого заповіту. Через увесь Талмуд проходять ідеї залежності людини від бога, непорушності існуючих порядків, а також проповідь покірності.

19. 1. Віра в єдиного бога Ягве, творця неба і землі. 2. Віра в особливе покровительство Ягве щодо євреїв. 3. Віра в кінець світу. 4. Віра в потойбічну винагороду. 5. Віра у воскресіння з мертвих. 6. Віра в прихід божественного спасителя – Месію і створення ним тисячолітнього царства в Єрусалимі. 7. Детально регламентована обрядовість і особливий ритуал.

20. 1. Великі масштаби впливу. 2. Велика живучість. 3. Єдність політеїзму і монотеїзму. 4. Спрощення жертвоприношень.

5. Розвиненість вчення про загробну відплату.

21. 1. Відсторонення від офіційного культу низів суспільства. 2. Порівняна маложивучість. 3. Суворий політеїзм. 4. Заро-дження вчення про загробну (посмертну) віддяку, тобто на-явність причинного зв’язку між поведінкою людини в земному житті і її долею у загробному житті. (Це вчення визначає по-смертну винагороду для одних людей (праведників) і посмертну кару для інших (грішників). 5. Обов’язковість і складність жертвоприношень.

22. Поклоніння духам природи, предків, яким надавали зоо-морфних чи антропоморфних рис; відсутність професійних служителів культу; відправлення культу у формі особливого для кожного племені святкування, що супроводжується магіч-ними обрядами в честь духів (танці, ігри).

23. 1. Задоволення релігійних потреб віруючих. 2. Регулювання культової діяльності. 3. Розробка і пропаганда віровчень. 4. Забезпечення цілісності організації.

24. 1. Не просто наявність у свідомості уявлень про надпри-родне, а віру в реальне існування надприродного. 2. Обов’язкове емоційне відношення до надприродного. 3. Переконаність в існування особливих двобічних відносин між надприродним і людиною.

25. Вікарій Христа, Вищий глава вселенської церкви, західний патріарх, примас Італії, архієпископ Римської провінції, суверен держави-міста Ватикан.

26. Чотири благородні істини: життя – це страждання; причини страждань – бажання або жадоба; позбутися від страждань означає звільнитися від бажань; спосіб позбутися бажань – це наслідувати “восьмеричний шлях”, який керує поведінкою, мисленням і віруванням людини.

27. Прийняття рішення народитися в світі людей, сходження з неба тушита, входження в лоно матері, народження, накопи-чення людських знань, життя в розвагах та насолодах, зали-шення палацу, аскетичні вправи, перемога над Марою, досяг-нення стану Будди, проповідь дхарми, входження в нірвану.

28. Нетрадиційні релігії і нові релігійні рухи поділяють на: неохристиянство, релігії східного напрямку, синтетичні релігії, єзотеричні релігії, неоязичництво, сайєнтологічні рухи, сатанізм.

29. 1. Не вживати в їду м’яса, риби, яєць, не вживати дурманних речовин, не грати в азартні ігри, не вступати в статеві стосунки поза шлюбом, а в шлюбі – лише для зачаття дитини; 2. Си-стематично читати „Бгагавадгіту” („Пісню про Богів”); 3. Вжи-

вати лише вегетаріанську їжу; 4. Жертвувати плоди своєї діяль-ності Крішні; спілкуватися переважно з однодумцями.

30. Не вбивати. Не брати чужої власності. Не доторкатися до чужої дружини. Не говорити неправди. Не оп’яняти себе.

Навчальне видання

Лешан Володимир Юхимович

Чорненький Ярослав Ярославович

Релігієзнавство

(кредитно-модульна система навчання)

Підручник

(навчально-методичний комплекс)

Підписано до друку 15.06.2010. Формат 60х84/16. Папір офсетний. Друк офсетний. Умов. друк. арк. . Обл.-вид.арк. . Зам. . Тираж 100.

Видавництво “Рута” Чернівецького національного університету

імені Юрія Федьковича