Примітка

7 червня 2004 р. Президентом України підписано прийнятий у травні Верховною Радою закон „Про внесення змін у закон України „Про альтернативну (невоєнну) службу”. Тепер строк альтернативної служби буде не у два, а в півтора раза переви-щувати строк військової служби у Збройних силах України, встановлений для солдатів, сержантів та осіб, що мають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень. Таким чином, тривалість альтернативної служби в Україні з 7 червня 2004 р. складає 27 місяців, а для тих, хто має закінчену вищу освіту рівня фахівця або магістра, – 18 місяців.

Конкретно механізм реалізації права на невоєнну службу діє таким чином. Насам-перед громадянин повинен звернутися в комісію зі справ альтернативної служби за місцем проживання з мотивованою заявою, починаючи від часу взяття на військовий облік (але не пізніше, як за 6 місяців до початку призову). Комісія розглядає цю заяву у двомісячний строк у присутності заявника. До складу комісії входять священно-служителі, які мають можливість переконатися в наявності у призовника релігійних переконань. Постановою № 360 був затверджений також перелік релігійних організацій, віровчення яких не допускає використання зброї і служби у збройних силах. Це адвен-тисти-реформісти, адвентисти сьомого дня, євангельські християни-баптисти, покут-ники, Свідки Єгови, християни віри євангельської і християни євангельської віри (п’ятидесятники), а також харизмати. Перелік був розширений постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 р. № 2066; тепер до нього ввійшли вже і члени общини Свідомості Крішни, і церкви, „прирівняні” до п’ятидесятників та харизматів. Рішення про проходження громадянином альтернативної служби ухвалюється комісією за наявності у нього щирих релігійних переконань; про рішення повідомляють відповід-ний військкомат. Громадянин не може ухилятися від альтернативної служби незалежно від її умов і характеру. Службу проходять, як правило, за місцем проживання або в місцевості, звідки можна щодня повертатися додому; в іншому випадку громадянинові надається гуртожиток. Людина і світ. – 2004. – № 6. – С. 6.

Закон України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу”

Стаття 17. Відстрочка від призову

4. Студентам, які навчаються у... всіх духовних навчальних за-кладах, відстрочка від призову на строкову військову службу нада-ється один раз на весь період навчання.

Стаття 18. Звільнення від призову на строкову військову службу

Від призову на строкову військову службу в мирний час звільня­

ються призовники: не призвані на строкову військову чи альтернативну (невійськову) службу до досягнення 27-річного віку; які мають духов­ний сан і штатну посаду в одній із зареєстрованих ре-лігійних конфесій.

м. Київ, 28 березня 1992 р.

Закон України „Про освіту”

Стаття 3. Право громадян України на освіту

1. Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, націо-нальності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров’я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується:

- розгалуженою мережею закладів освіти, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів після-дипломної освіти;

- відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;

- різними формами навчання – очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

2. Держава здійснює соціальний захист вихованців, учнів, сту-дентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспі-рантів, докторантів та інших осіб, незалежно від форм їх навчання і типів закладів освіти, де вони навчаються, сприяє здобуттю освіти в домашніх умовах.

3. Для одержання документа про освіту громадяни мають право на державну атестацію.

4. Іноземні громадяни, особи без громадянства здобувають освіту в закладах освіти України відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів.

Стаття 6. Основні принципи освіти

Основними принципами освіти в Україні є:

- доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

- рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

- гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

- органічний зв’язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями;

- незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

- науковий, світський характер освіти;

- інтеграція з наукою і виробництвом, взаємозв’язок з освітою інших країн;

- гнучкість і прогностичність системи освіти; єдність і наступність системи освіти;

- безперервність і різноманітність освіти;

- поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Стаття 8. Навчально-виховний процес і громадсько-політична діяльність у закладах освіти

1. Навчально-виховний процес у закладах освіти є вільним від втручання політичних партій, громадських, релігійних організацій.

2. Залучення учнів, студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу не допускається.

3. Належність особи до будь-якої політичної партії, громадської, релігійної організації, що діють відповідно до Конституції України (888-09), не є перешкодою для її участі в навчально-виховному процесі.

4. Учні, студенти, працівники освіти можуть створювати у закладах освіти первинні осередки об’єднань громадян, членами яких вони є.

Стаття 9. Заклади освіти і церква (релігійні організації)

Заклади освіти в Україні незалежно від форм власності відо-кремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер, крім закладів освіти, заснованих релігійними організаціями.

м. Київ, 23 травня 1991 р.

Додаток Б.

Основи віри та правила церковного життя християнина