Секреторна функція тонкої кишки

На протязі усієї тонкої кишки у її слизовій оболонці розташовані киш­кові залози.

Кишковий сік містить:

- багато фіксованих на мікроворсинках ферментів: як власне кишкових, так і ферментів панкреатичного соку.

- багато бікарбонатів, а також хлоридів і фосфатів натрію, кальцію, калію. рН соку коливається від 7,2 до 9: чим інтенсивнішою є секреція, тим більш лужна реакція соку, що виділяється.

-З органічних речовин можна виділити слиз, білки, амінокислоти.

У початковій частині дванадцятипалої кишки, між воротарем і великим її сосочком, розташовані залози. Вони секретують лужний сік, який нейт­ралізує шлунковий вміст, що надходить сюди. Він виділяється швидко у відповідь на: 1) механічну стимуляцію слизової оболонки химусом;

2) ак­тивацію блукаючого нерва;

3) вплив гастроінтестинальних гормонів, особ­ливо секретину.

Інгібітором секреції дванадцятипалої кишки є норадре­налін. Саме тому під час збудження симпатичної нервової системи можливе утворення виразок дванадцятипалої кишки.

Мембранне травлення

Процеси кінцевого гідролізу та усмоктування відбуваються на мемб­рані епітеліальних клітин кишки. Сюди надходять частково гідролізовані харчові речовини. На ворсинках адсорбовані ферменти утворюють своєрідну транспортну систему - мембранне травлення. Ферменти, що локалізовані ближче до по­рожнини кишки, перетравлюють відносно великі молекули харчових ре­човин, які, проникаючи між "волосками" глікокаліксу, піддаються дії нас­тупних ферментів.

Усмоктувальна функція травного тракту

Усмоктування полягає у перенесенні речовин - продуктів травлення, вітамінів, мінеральних солей, води - через слизові оболонки в кров і лімфу.

Для кожного типу харчових речовин характерні свої механізми всмоктування.

Велике значення у забезпеченні всмоктування мають скорочення вор­синок тонкої кишки, а також інтенсивність крово- і лімфотоку в них. Ско­рочення ворсинок, стискаючи кровоносні і лімфатичні капіляри, які зна­ходяться всередині них, сприяє відтоку від них лімфи та крові, а розправлення ворсинки зумовлює ефект присмоктування, що полегшує усмоктування.

Всмоктування (транспорт) поживних речовин з порожнини травного каналу в кров і лімфу забезпечується в основно­му тими відділами травного каналу, які ма­ють певні структури для збільшення всмок­тувальної поверхні (складки, ворсинки, мікроворсинки). Цим вимогам відповідає лише тонка кишка, яка і є основним орга­ном всмоктування. Всмоктування може бути активним і пасивним. Активне є енергозалежним, і перенесення речови­ни здійснюється проти градієнта концент­рації. Джерелом енергії при цьому є мак-роергічні фосфати. Пасивне всмокту­вання відбувається без енерговитрат. До нього належать дифузія, осмос і фільт­рація.

Усмоктування вуглеводів

Вуглеводи усмоктуються у вигляді моносахаридів, головними з яких є глюкоза, фруктоза і лактоза. Переносник глюкози має два активні центри: на од­ному фіксується Na, на іншому - глюкоза. Далі все відбувається вторинно – активним транспортом по типу анти порт.

Усмоктування білків

Амінокислоти усмоктуються, як і вуглеводи, шляхом Ка⁺-залежного активного транспорту. Невелика кількість амінокислот ус­моктується шляхом простої дифузії.

Усмоктування жирів

Ліпідна основа мембрани ентероцитів забезпечує своєрідні механізми усмоктування жирів. Швидкість їх усмоктування у тонкій кишці залежить не тільки від швидкості гідролізу, але й від емульгування. Жири розщеплюються під дією панкреатичних ліпаз. Засвоюваність жирів їжі дуже висока (від 50 до 95%). Основна кількість жирів усмоктується у лімфу, тому через 3-4 год після вживання жирної їжі, коли лімфа починає надходити в кров, плазма крові стає подібною до молока.

Усмоктування води та електролітів

До травної системи з їжею надходить 2-2,5 л спожитої рідини та 6000-7000 мл різних секретів, що їх утворюють слизова оболонка травного тракту і травні залози. Із цієї рідини втрати із випорожненнями становлять 150— 200 мл. Незначна кількість води всмоктується у шлунку і товстій кишці.Усмоктування води здійснюється переважно в проксимальних відділах тонкої кишки пасивно за допомогою осмосу. Невелика кількість води проходить через слизову оболонку шлунка, а в тонкій та товстій кишках вода рухається у двох напрямках відповідно до осмотичного градієнта. Разом із водою абсорбуються і водорозчинні вітаміни. Саме тому всі чинники, що порушують процес усмоктування харчових речовин, порушу­ють і обмін води в організмі.