
- •Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:
- •І. Фізіологічна регуляція, її роль у взаємозв’язку органів і систем організму, вплив довкілля.
- •Ііі. Рефлекс, рефлекторна дуга, будова та види, фізіологічне значення.
- •Іv. Роль рецепторів, види.
- •Механізм кодування інформації у рецепторах. Адаптація рецепторів.
- •2.1. Рецептори однієї рефлексогенної зони мають різну збудливість
- •2.2. Залежність амплітуди рп та частоти пд аферентів від сили
- •V. Теорія функціональних систем п.К. Анохіна.
- •Функціональна схема системи адаптивного управління (по Дж. Милсуму,1972)
- •5.1. Будова центральної нервової системи
- •5.1.1. Спинний мозок
- •5.1.2. Головний мозок
- •5.2. Будова периферійної нервової системи
- •5.2.1. Черепні (головномозкові) нерви
- •5.2.2. Спинномозкові нерви
- •5.3. Фізіологія центральної нервової системи
- •5.3.1. Функції нейроглії
- •5.3.2. Морфофункціональна характеристика нейронів
- •5.3.3. Синапси центральної нервової системи
- •5.3.3.1. Гальмівні синапси
- •5.3.3.2. Втома нейрона і синапса
- •5.3.3.3. Електричні синапси
- •5.4.1. Фізіологічна характеристика нервових центрів
- •5.4.2. Властивості нервових центрів
- •5.4.3. Взаємодія рефлексів (координація рефлекторних функцій цнс)
- •5.5. Хімічні речовини та нервова система
- •8.1. Функціональне значення автономної нервової системи
- •8.2. Вплив фармакологічних засобів на функції автономної нервової системи
- •8.3. Структурні особливості автономної нервової системи
- •8.4. Рефлекси автономної нервової системи
- •8.5. Значення гіпоталамуса в регулювання автономних функцій
- •8.6. Участь ретикулярної формації, мозочка і підкіркових ядер у регулюванні автономних функцій
- •8.7. Вплив автономної нервової системи на функції різних органів
- •11.1. Основні етапи еволюції нервової системи
- •11.2. Рефлекторна діяльність нервової системи
- •11.3. Загальна фізіологія центральної нервової системи
- •11.3.1.1. Збудження
- •11.3.1.2. Гальмування
- •11.3.1.3. Координація рефлекторної діяльності
- •11.4. Будова і функції центральної нервової системи
- •11.4.5. Середній мозок
- •11.4.7. Автономна нервова система
- •11.4.8.1. Таламус
- •11.4.8.2. Гіпоталамус
- •11.4.9.1. Лімбічна система
- •11.4.9.2. Основні ядра і структури
- •1 1.4.9.3. Кора півкуль великого мозку
- •9.2. Щитоподібна залоза
- •9.3. Прищитоподібні залози
- •9.4. Внутрішньосекреторна частина підшлункової залози
- •9.5. Надниркові залози
- •9.6. Статеві залози
- •9.7. Загруднинна
- •9.8. Шишкоподібна залоза (епіфіз)
- •9.9. Тканинні гормони
- •9.1. Поняття про гормони
- •9.2. Залози внутрішньої секреції
- •9.2.2. Надниркові залози
- •9.2.3. Щитоподібна залоза
- •9.2.4. Прищитоподібні залози
- •9.2.5. Підшлункова залоза
- •9.2.6. Тимус (загруднинна залоза)
- •9.2.8. Гонади (статеві залози)
5.1.2. Головний мозок
Головний мозок розташований у порожнині мозкового черепа. У ньому розрізняють три основні частини: великий мозок, мозочок і мозковий стовбур. Найбільшу частину головного мозку складають півкулі великого мозку. Півкулі зв'язані між собою великою спайкою мозку - мозолистим тілом і відокремлені одна від одної поздовжньою щілиною великого мозку. Поперечна щілина відокремлює потиличні частки півкуль від мозочка.
У процесі ембріонального розвитку головний мозок поділяється на такі відділи:
Ромбоподібний мозок, з якого розвиваються довгастий та задній мозок (у задній мозок входять міст і мозочок).
Середній мозок.
Передній мозок, похідними якого є проміжний та кінцевий мозок (до складу кінцевого входять нюховий мозок, базальні ядра і кора великого мозку).
Довгастий мозок, міст і середній мозок утворюють мозковий стовбур, що філогенетично є старішим утвором.
Ромбоподібний мозок
Довгастий мозок є безпосереднім продовженням спинного мозку. За формою він нагадує зрізаний конус. Передня поверхня довгастого мозку розділена передньою серединною щілиною на симетричні частини, з боків яких розташовані два поздовжніх узвишшя - піраміди, утворені пучками нервових волокон пірамідних провідних шляхів, що з'єднують кору великого мозку з ядрами черепних нервів і передніх рогів спинного мозку. На задній поверхні проходять ніжний і клиноподібний канатики, що містять нервові шляхи, які зв'язують спинний мозок з ядрами довгастого мозку. Зовні від пірамід розташовані оливи. Крім того, до складу сірої речовини довгастого мозку входять ядра IX—XII пар черепних нервів і ретикулярна формація.
Міст мозку (міст Варолія) розташований вище від довгастого мозку і нагадує потовщений валик, що лежить поперечно, від його бокової поверхні праворуч і ліворуч відходять середні ніжки мозочка. Задня поверхня моста, прикрита мозочком, разом з довгастим мозком утворює ромбоподібну ямку. Передня поверхня (яка прилягає до основи черепа) межує з довгастим мозком внизу і ніжками мозку - вгорі. Сіра речовина моста утворює власні ядра моста, ядра черепномозкових нервів (V—VIII пари) і ядра ретикулярної формації. Біла речовина складається з нервових волокон, що утворюють провідні шляхи, які по передній поверхні йдуть до довгастого мозку і далі у спинний мозок. У задній частині моста волокна утворюють висхідні і низхідні шляхи двобічних зв'язків моста з вище розташованими структурами і мозочком.
Мозочок міститься під потиличними частками півкуль великого мозку і лежить у задній черепній ямці. У ньому розрізняють дві півкулі і черв'як, їх поверхні вкриті поперечними борознами, між якими розташовані довгі звивини мозочка. Мозочок також складається із сірої і білої речовин. Біла речовина, проникаючи в сіру, утворює білі смужки, що нагадують на зрізі розгалужене дерево - так зване дерево життя мозочка. Зовні сіра речовина утворює суцільний покрив - кору мозочка, а ядра розташовані глибоко всередині білої речовини. Серед них розрізняють: зубчасте, кіркоподібне, кулясте і ядро вершини. Кулясте і кіркоподібне ядра визначають ще як проміжне ядро мозочка.
У корі мозочка розрізняють три шари: зовнішній - молекулярний, середній - гангліонарний, утворений одним шаром клітин Пуркіньє, і внутрішній - зернистий. Також вона містить п'ять різновидів нейронів:
1 - клітини Пуркіньє формують еферентний шлях від кори мозочка до
його ядер, їх дендрити проходять крізь молекулярний шар кори;
2 - зерноподібні клітини отримують імпульси через мохоподібні во-
локна і передають їх на клітини Пуркіньє;
3 - кошикові клітини, інгібіторні інтернейрони, розміщені в молеку-
лярному шарі, отримують імпульси від паралельних волокон і передають інформацію багатьом клітинам Пуркіньє;
4 - зірчасті клітини, подібні до кошикових, розташовані ближче до по-
верхні кори;
5 - клітини Гольджі розміщені в зернистому шарі, дендрити яких про-
никають у молекулярний шар та отримують інформацію від паралельних волокон, їх аксони контактують із дендритами зернистих клітин.
Провідні шляхи мозочка утворюють три пари мозочкових ніжок: нижні спрямовані до довгастого мозку, середні - до моста і верхні - до чотириго-рбкової пластинки. Головні шляхи збуджувальних впливів, що надходять до кори мозочка, сформовані ліано- і мохоподібними волокнами.
Порожниною ромбоподібного мозку є IV шлуночок. Донизу він продовжується у центральний канал спинного мозку. Дно IV шлуночка завдяки своїй формі називається ромбоподібною ямкою. Вона утворена задніми поверхнями довгастого мозку і моста, верхніми сторонами ямки є верхні, а нижніми - нижні мозочкові ніжки.
Середній мозок
До середнього мозку належать ніжки і дах мозку. Ніжки мозку - округлі тяжі, що виходять із моста і спрямовані вперед до півкуль великого мозку. У поперечному перерізі кожної ніжки видно покрив та основу, межею між якими є чорна речовина. Основа ніжки утворена нервовими волокнами, що йдуть від кори великого мозку до спинного і довгастого мозку та моста. Покрив ніжок мозку містить переважно висхідні волокна, спрямовані до зорового горба. Серед них розташовуються ядра сірої речовини. Найбільшими є червоні ядра, від яких починається руховий червоноядерно-спинномозковий шлях. Крім того, у покриві розташовані ретикулярна формація і проміжне ядро.
Дах середнього мозку поділяють на пластинку, що складається з чотирьох горбків - двох верхніх (підкіркові центри зорового аналізатора) і двох нижніх (підкіркові центри слухового аналізатора). У заглибленні між верхніми горбками лежить шишкоподібне тіло (епіфіз). Від кожного горбка до проміжного мозку відходять ручки: ручка верхнього горбка - до латерального, ручка нижнього горбка - до медіального колінчастого тіла.
Порожнина середнього мозку має вигляд вузького каналу і називається водопроводом, що з'єднує порожнини III і IV шлуночків мозку.
Передній мозок
Проміжний мозок розташований під мозолистим тілом і складається з таламуса (зорового горба), епіталамуса, метаталамуса і гіпоталамуса.
Таламус має яйцеподібну форму, утворений переважно сірою речовиною Медіальні (внутрішні) поверхні правого і лівого таламусів повернені один до одного й утворюють бічні стінки порожнини проміжного мозку -/// шлуночка. У зорових горбах розташована значна кількість ядер, які поділяють на три групи: передню, медіальну і латеральну.
Епіталамус складається з шишкоподібного тіла, що є залозою внутрішньої секреції.
Метаталамус утворений парними медіальними і латеральними колінчастими тілами, що розміщені за кожним таламусом. Колінчасті тіла пов'язані з кірковими центрами зорового та слухового аналізаторів.
Гіпоталамус розташований під дном III шлуночка, медіально від ніжок мозку і над ними. Він містить понад ЗО пар ядер. У передній гіпоталамічній ділянці розташовані супраоптичне та паравентрикулярне ядра, що виділяють гормони, які надходять у задню частку гіпофіза. Нейрони ядер медіальної гіпоталамічної зони (вентромедіальне, аркуатне тощо) продукують нейрогормони, що надходять у передню частку гіпофіза. Сірий горб гіпоталамуса бере участь у регуляції автономних функцій.
Кінцевий мозок представлений великими півкулями, у яких розрізняють: нюховий мозок, базальні ядра і плащ, або кору великого мозку.
Нюховий мозок - найдревніша частина переднього мозку. До його складу входять: периферійний відділ - нюхова частка (нюхова цибулина, нюховий тракт, нюховий трикутник, передня променистість) та центральний відділ - морський коник (гіпокамп), зубчаста і склепінна звивини.
Базальні ядра розташовані у товщі білої речовини кожної півкулі мозку ближче до його основи. До них належать: смугасте тіло, огорожа і мигдалеподібне тіло. Смугасте тіло складається з хвостатого і сочевицеподібного ядер. Хвостате ядро розташоване латеральніше та вище від таламуса, має головку, тіло і хвіст. Сочевицеподібне ядро розташоване латеральніше від хвостатого. Прошарок білої речовини (внутрішня капсула)відокремлює його від хвостатого ядра і таламуса. У сочевицеподібному ядрі розрізняють бліду кулю (медіально) і лушпину (латерально). Вузька смужка білої речовини (зовнішня капсула) відокремлює лушпину від огорожі. Ядра смугастого тіла утворюють стріопалідарну систему, яка, у свою чергу, є складовою частиною екстрапірамідної системи.
Огорожа розташована в білій речовині півкуль латерально від сочевицеподібного ядра. Мигдалеподібне тіло залягає у білій речовині скроневої частки півкулі.
Кора великого мозку. Півкулі великого мозку покриті шаром сірої речовини товщиною від 1,3 до 5 мм. Цей шар називається корою великого мозку. Поверхня півкуль утворена із борозен і закруток, які чергуються між собою і проходять у різних напрямках. Глибокі постійні борозни поділяють кожну півкулю на частки, які, у свою чергу, поділяються на часточки і звивини. У кожній півкулі п'ять часток: лобова, тім'яна, скронева, потилична та острівцева.
Поверхня півкуль має основні борозни: центральна борозна (Роланда) відокремлює лобову частку від тім'яної; латеральна борозна (Сільвія) -скроневу від лобової і тім'яної. Майже паралельно до центральної борозни і допереду від неї проходить передцентральна борозна, що відокремлює передцеитральну закрутку. Постцентральна борозна тім'яної частки відокремлює однойменну звивину. У скроневій частці дві поздовжні борозни відокремлюють три скроневі закрутки: верхню, середню і нижню.
Деякі утвори головного мозку, які розташовані переважно на медіальних поверхнях півкуль, визначають як лімбічну систему. До неї входять структури нюхового мозку, а також інших відділів мозку - деякі ядра гіпоталамуса, таламуса, мигдалеподібне ядро. Лімбічна система - це складне переплетення висхідних і низхідних шляхів, що утворюють безліч замкнутих функціональних нейронних кіл, по яких циркулює аферентна інформація (наприклад, мале або велике коло Пейпеца).