
- •Отже, на сьогоднішній лекції ми розглянемо такі питання:
- •І. Фізіологічна регуляція, її роль у взаємозв’язку органів і систем організму, вплив довкілля.
- •Ііі. Рефлекс, рефлекторна дуга, будова та види, фізіологічне значення.
- •Іv. Роль рецепторів, види.
- •Механізм кодування інформації у рецепторах. Адаптація рецепторів.
- •2.1. Рецептори однієї рефлексогенної зони мають різну збудливість
- •2.2. Залежність амплітуди рп та частоти пд аферентів від сили
- •V. Теорія функціональних систем п.К. Анохіна.
- •Функціональна схема системи адаптивного управління (по Дж. Милсуму,1972)
- •5.1. Будова центральної нервової системи
- •5.1.1. Спинний мозок
- •5.1.2. Головний мозок
- •5.2. Будова периферійної нервової системи
- •5.2.1. Черепні (головномозкові) нерви
- •5.2.2. Спинномозкові нерви
- •5.3. Фізіологія центральної нервової системи
- •5.3.1. Функції нейроглії
- •5.3.2. Морфофункціональна характеристика нейронів
- •5.3.3. Синапси центральної нервової системи
- •5.3.3.1. Гальмівні синапси
- •5.3.3.2. Втома нейрона і синапса
- •5.3.3.3. Електричні синапси
- •5.4.1. Фізіологічна характеристика нервових центрів
- •5.4.2. Властивості нервових центрів
- •5.4.3. Взаємодія рефлексів (координація рефлекторних функцій цнс)
- •5.5. Хімічні речовини та нервова система
- •8.1. Функціональне значення автономної нервової системи
- •8.2. Вплив фармакологічних засобів на функції автономної нервової системи
- •8.3. Структурні особливості автономної нервової системи
- •8.4. Рефлекси автономної нервової системи
- •8.5. Значення гіпоталамуса в регулювання автономних функцій
- •8.6. Участь ретикулярної формації, мозочка і підкіркових ядер у регулюванні автономних функцій
- •8.7. Вплив автономної нервової системи на функції різних органів
- •11.1. Основні етапи еволюції нервової системи
- •11.2. Рефлекторна діяльність нервової системи
- •11.3. Загальна фізіологія центральної нервової системи
- •11.3.1.1. Збудження
- •11.3.1.2. Гальмування
- •11.3.1.3. Координація рефлекторної діяльності
- •11.4. Будова і функції центральної нервової системи
- •11.4.5. Середній мозок
- •11.4.7. Автономна нервова система
- •11.4.8.1. Таламус
- •11.4.8.2. Гіпоталамус
- •11.4.9.1. Лімбічна система
- •11.4.9.2. Основні ядра і структури
- •1 1.4.9.3. Кора півкуль великого мозку
- •9.2. Щитоподібна залоза
- •9.3. Прищитоподібні залози
- •9.4. Внутрішньосекреторна частина підшлункової залози
- •9.5. Надниркові залози
- •9.6. Статеві залози
- •9.7. Загруднинна
- •9.8. Шишкоподібна залоза (епіфіз)
- •9.9. Тканинні гормони
- •9.1. Поняття про гормони
- •9.2. Залози внутрішньої секреції
- •9.2.2. Надниркові залози
- •9.2.3. Щитоподібна залоза
- •9.2.4. Прищитоподібні залози
- •9.2.5. Підшлункова залоза
- •9.2.6. Тимус (загруднинна залоза)
- •9.2.8. Гонади (статеві залози)
9.2.8. Гонади (статеві залози)
Чоловіча статева залоза - яєчко - парна, лежить у калитці (мошонці), має два кінці (верхній і нижній), два краї (передній і задній). До заднього краю прилягає придаток яєчка (над'яєчко). Яєчко покрите щільною сполучнотканинною оболонкою, від якої досередини органа радіально відходять перегородки, які поділяють його на 100-300 часточок. У кожній часточці розташовані по 1-2 покручених сім'яних канальці довжиною 50-80 см, вистелених сперматогенним епітелієм, у стінках яких із первинних зародкових клітин формуються сперматозоїди (здійснюється сперматогенез). Між клітинами сперматогенного епітелію знаходяться підтриму-вальні клітини Сертолі (первинні зародкові клітини). Придаток яєчка являє собою систему канальців, що заповнені зрілими сперматозоїдами, які надходять у над'яєчну протоку, що переходить у сім'явиносну протоку. Між сім'яними канальцями розташовуються скупчення інтерстиціальних ендокриноцитів (клітин Лейдига), що продукують і виділяють у кров тестостерон.
Жіноча статева залоза - яєчник - парний орган, що подібно до яєчка в чоловіків виконує дві функції: зовнішньосекреторну (утворення яйцеклітин) і внутрішньосекреторну (вироблення гормонів). У яєчнику розрізняють два кінці: верхній (трубний), повернений до маткової труби, і нижній (матковий), з'єднаний із маткою за допомогою власної зв'язки яєчника. Яєчник покритий одношаровим кубічним (зародковим) епітелієм, під яким лежить сполучнотканинна оболонка. Досередини від неї розташована кіркова речовина, що складається зі сполучної тканини, в якій знаходяться численні фолікули: первинні (ті, що ростуть і дозрівають) та атретичні (ті, що піддаються зворотному розвитку), а також жовті тіла. Первинні фолікули, що містять яйцеклітину, ростуть. У них інтенсивно розвиваються клітини фолікулярного епітелію, які виробляють жіночі статеві гормони. Після дозрівання фолікула яйцеклітина виходить у черевну порожнину (овуляція), а на його місці утворюється жовте тіло. Мозкова речовина яєчника утворена сполучною тканиною, у якій проходять судини і нерви.
Статеві гормони
За характером свого впливу статеві гормони належать до метаболічних гормонів досить широкого спектру дії, які впливають на клітини різних органів та систем, а деякі з них (особливо в період статевого дозрівання) проявляють і морфогенетичну дію. Для більшості з них можна виділити органи-мішені або тканини-мішені. Це органи, що відповідають за продовження виду.
За своєю будовою статеві гормони належать до двох класів сполук -стероїдів і пептидів. Більшість гормонів - стероїди, які здатні проникати всередину клітини і впливати на процеси транскрипції та трансляції. У яєчниках і яєчках утворюються однотипні гормони. У зв'язку із подібною будовою і метаболізмом стероїдні гормони одного типу можуть перетворюватися в інший. Цей процес відбувається не тільки у статевих залозах, але й у печінці, жировій і нервовій тканинах. Назва "чоловічі" і "жіночі" означає лише те, що в особи відповідної статі одних гормонів виробляється більше, інших менше, ніж в осіб іншої статі. Свій же вплив вони проявляють в осіб обох статей.
Андрогени - стероїдні статеві гормони. Впливають на розвиток як первинних статевих ознак (активація статевих залоз, передміхурової залози, ріст калитки тощо - маскулінізивна дія), так і вторинних статевих ознак (ріст, маса, оволосіння тіла тощо). Виділяються постійно, проте мають добові і сезонні коливання.
Найбільш активним андрогеном є тестостерон, що утворюється у клітинах Лейдига із середньою швидкістю 7 мг/добу. Характерною ознакою яєчок є наявність у них гематотестикулярного бар 'еру (його утворюють тісні зв'язки між клітинами Сертолі, що прилягають до базальної мембрани). Функціональне призначення його таке ж, як і гематоенце-фалічного бар'єру - запобігати надходженню багатьох великих молекул з інтерстиціальної тканини до порожнини канальця, що могло б істотно порушити функцію цієї залози. Синтез тестостерону клітинами Лейдига стимулюється за допомогою гіпофізарного ЛГ через систему цАМФ.
У клітинах Сертолі утворюється невелика кількість 5-а-дигідро-тестостерону. Стимулятором цих клітин є ФСГ гіпофіза. Під його впливом з андрогенів у результаті ароматизації можуть синтезуватися й естрогени. Естрогени, які утворюються у яєчках, служать переважно для інгібування продукції андрогенів. Однак основна кількість естрогенів, що циркулюють у крові чоловіків, утворюється не в яєчках. Вони синтезуються з андрогенів в інших тканинах і найбільш активно - у жировій та нервовій.
Ще одним продуктом секреції яєчок є простагландини. Вони впливають на рух непосмугованом'язових клітин стінок статевих органів як чоловіків, так і жінок. Крім того, простагландини стимулюють синтез та виділення ФСГ і ЛГ.
Естрогени - жіночі статеві гормони. Як і андрогени, вони впливають на розвиток первинних і вторинних статевих ознак. Основним естрогеном, що секретує яєчник, є естрадіол. Він перебуває у рівновазі з іншим похідним - естроном, який у печінці і плаценті перетворюється в естріол. Жовте тіло продукує прогестерон, основна дія якого - збереження вагітності, що проявляється у дії гормону на матку (розростання ендо-метрію, ріст кровоносних судин, зниження збудливості міометрію тощо), грудні залози (розвиток альвеол залози, виділення молока).
Метаболічне руйнування естрогенів і прогестерону відбувається у печінці, після чого метаболіти виводяться з організму через нирки. Водночас із естрогенами в яєчниках (як і в надниркових залозах) утворюється деяка кількість андрогенів, які забезпечують анаболічний ефект, що яскраво проявляється під час синтезу м'язових білків. В організмі здорової дорослої жінки тестостерон секретується у кров переважно з надниркових залоз (близько 1,2 мг/добу), тоді як з яєчників надходить близько 0,2-0,4 мг/добу.
Стимулятором утворення естрогенів є ЛГ гіпофіза. Розвиток фолікулів з одночасним дозріванням у них яйцеклітини й утворенням прогестерону відбувається під впливом ФСГ.